Власне українські слова мають різні значення: називають предмети, явища природи, життя і побут людей, їхню виробничу діяльність тощо: гай, смуга, тато, жовтень, січень, галушка, багаття, мрія, відродження, незалежність, щоденник, зупинка, наступний, хурделиця, сівба, чересло, бандура, вареники, прапор, сіяч, вихователь, хвіртка, долівка, горище, повітка, дровітня, затірка, капусняк, кваша.
Специфічність власне української лексики зумовлюється насамперед вживанням особливих іменникових суфіксів:
-ин(а): година, хвилина, тканина;
-ин(и); відвідини, роковини, заручини;
-амин(а), -яним(а): біганина, стрілянина;
-щин(а), -ччин(а): Київщина, козаччина;
-ник, -ниц(я): візник, заступник, заступниця;
-івник, -юшщ(я), -ааьник, -альнигЦя), -шіьник, -ипьниц(я): газівник, фрезерувальник, формувальниця, волочильник;
-ець: правець, пролювець, швець;
-к(а) (для жіночого роду): вчителька, лікарка, організаторка;
-ій,- водій, носій;
-ень: красень, велетень;
-ань: здоровань, горбань;
-ищ(е)? днище, горище, дідище, бабище;
-от(а): голота, німота;
-анн(я), -енн(я): змагання, бачення, світіння, розуміння.
Ознакою власне української лексики є подовження попередніх приголосних в іменниках середнього роду на -я; гілля, волосся, знання, безлюддя, завзяття.
До власне українських слів належать також ті, що утворені за допомогою префіксів су- (сузір'я, суміш), перед- (передвісник, передмова), між-, межи- (мшгір'я, межиріччя), по- (поверх, подвір'я), пр- (призвище, прізвисько, прірва).
Словниковий склад української мови весь час змінюється, оскільки змінюються окремі предмети і явища, які оточують людину. В мові відбувається два протилежних процеси - одні слова у словниковому складі з'являються,, а інші зникають. Це відбувається поступово. Нові і застарілі слова вживаються у мові рідко, тому їж відносять до пасивної лексики.
Застарілі слова є двох типів. Одні з них називаються історизмами, а інші архаїзмами (від гр. archaios - старовинний, давній). До історизмів належать назви предметів і понять, що вийшли з ужитку: жупан, намітка, очіпок, соха, ступа, прач, сагайдак, пістоль,, шеляг, корець,дворянин, підпасич, урядник, хорунжий, земський.
Історизми вживаються або у спеціальній історичній літературі, або в художніх творах, коли треба, відтворити певну історичну епоху. Вони не виконують якоїсь стилістичної функції, а є нейтральними словами, тобто назвами речей, явищ, процесів тощо, які вживалися у певний історичний час.
Архаїзми - це ті слова, що позначають існуючі й нині предмети, явища, процеси, але з якихось причин перестали активно вживатися у мові чи й зовсім зникли з її словника, бо були замінені іншими словами (зріти - бачити, вия - шия, ланіти - щоки, перст - палець, уста - губи). Проте ці слова нерідко зживаються в художній літературі з певною стилістичною метою.
Неологізми - це нові слова (від гр. neos - новий і logos - слово). Вони з'являються у мові разом з виникненням нових предметів} явищ, понять, процесів у суспільному житті. Неологізми поповнюють словниковий склад і є неологізмами до того часу, доки не входять до загальновживаної лексики. Наприклад, не так давно слова телевізор, магнітофон, сервант, холодильник були неологізмами, а тепер стали загальновживаними, тому до неологізмів їх уже відносити не можна. Причини виникнення неологізмів можуть бути різні. Найчастіше вони з'являються як назви нових предметів, явищ, процесів. Такі неологізми є загальнонародними. Але є й інші неологізми - авторські. Такі неологізми утворюються окремими авторами з певною стилістичною метою і вживаються як художній засіб. Вони, як правило, не стають загальновживаними.
Індивідуальні авторські неологізми ще називаються оказіональними (від лат. occasionalis - випадковий).
Нових слів у мові виникає значно більше, ніж зникає старих, тому словниковий склад її постійно збагачується.
В сучасній українській мові, крім окремих слів, є стійкі словосполучення, які називають фразеологічними зворотами, або фразеологізмами (від гр. phrasis - звороти мови).
Наприклад: бувати в бувальцях - мати досвід, за тридев'ять земель - далеко, товкти воду в ступі - повторювати одне О те ж, без царя в голові - нерозумний, заморити черв'яка - трохи поїсти,
Фразеологізм найчастіше буває переосмисленням вільного поєднання елів. Зіставмо два речення: Гілки спружинили і вдарили по руках і Чоловіки вдарили по руках і мирно розійшлися. У першому реченні вираз вдарили по руках є вільним словосполученням, усі слова в ньому вжиті в своєму прямому значенні. Цілісне значення словосполучення зумовлене значенням тих слів, які до нього входять. У другому реченні цей вираз утратив своє первісне значення і вживається у новому переносному значенні - погодилися з чимось, дійшли згоди. Слова, що входять до складу вільного словосполучення, легко поєднуються з іншими словами (пор.: вдарити по ногах, по пальцях, по голові та ін.). Основна особливість фразеологізму полягає в тому, що він, незалежно від того, скільки слів до нього входить, виражає одне поняття і вживається у мові як готова одиниця: собаку з'їв - досвідчений, содом і гоморра - безпорядок, ловити гави - бути неуважним, нема живої душі - безлюдно, немалий світ - далеко, впасти духом -зневірилися, носа не показувати - не появлятися та ін.
Фразеологічні звороти широко використовуються у мовленні, надаючи йому емоційності, вони можуть передавати додаткові відтінки жарту, іронії, насмішки, осуду, дорікання тощо.
За злитістю компонентів (слів), які входять до стійких словосполучень, фразеологізми поділяються - на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.
До фразеологічних зрощень належать такі, загальне значення яких не випливає із значень тих слів, які входять до фразеологізму; за ніс водити - обманювати, брати під обстріл ~ критикувати когось, зарубати на носі - запам'ятати, на ноги поставити - виховати до дорослого віку та ін.
До фразеологічних єдностей належать такі фразеологізми, переносне значення яких певною мірою мотивується значенням тих слів, що до них входять: крапля в морі -небагато, тримати камінь за пазухою - мати злість на когось, замилювати очі - обдурювати, замітати сліди - приховувати, знищувати .щось, запиватися слізьми - безутішно плакати та ін.
До фразеологічних сполучень належать такі стійкі звороти, які характеризуються деякою самостійністю складових компонентів. Центральне слово в них є стійким і не може бути замінене іншим, а залежні слова можуть мати взаємну заміну: порушити питання (справу); здобути перемогу (отримати, мати, одержати); приступити до роботи (розпочати, почати).
Запишіть назви українською мовою. Складіть невеликий текст, характерний Вашому професійному спілкуванню, використовуючи деякі з наданих назв.
Мадрид - Мадрид
Бразилия - Бразилія
Кордильеры - Кордильєри
Марокко - Марокко
Брюссель - Брюссель
Голландия - Голландія
Канарские острова - Канарські острова
Каир - Каїр
Филиппины - Філіппіни
Суэцкий канал - Суецький канал
Сицилия - Сицилія
Сьерра-Невада - Сьєрра-Невада
Наше вантажне судно під прапором Голландії відправилося з острова Сицилія другого березня. Суецький канал проходили раннім ранком. Вранці за обрієм виднілися обриси Каїра. Завантажившись в Марокко судно відійшло у Південну Америку. Необхідно було доставити вантаж у Бразилію. Трохи відпочивши в Бразилії і завантаживши каву ми поверталися в Європу. При поверненні довелося зайти на ремонт компресора газотурбінної установки в Мадрид. Після заміни опорних підшипників компресора ми повернулися в Голландію в порт приписки.
Завдання 4. Культура ділового професійного мовлення
Укласти текст документа:
План роботи (річний, квартальний або місячний).
План роботи — це документ, що встановлює точний і чіткий перелік намічених заходів (робіт) для їхнього подальшого виконання. Він має такі складові: послідовність, обсяг, умови й забезпечення виконання, термін для кожного етапу й для всього обсягу, кошторис, керівників і конкретних виконавців (відповідальних за кожний пункт плану). Окрім рубрикованого тексту плани можуть мати графіки, діаграми, таблиці, схеми тощо.
Розрізняють такі групи планів: а) річні (календарний, фінансовий, навчальний); б) піврічні (семестрові); в) квартальні (четвертні); г) місячні; д) декадні; е) тижневі; ж) добові.
Наявність тих чи інших реквізитів обумовлюється видом, формою та призначенням плану:
1. Гриф затвердження; 2. Назва документа; 3. Назва установи чи структурного підрозділу; 4.Термін, на який укладено план; 5. Порядковий номер; 6.Термін виконання конкретного виду роботи (заходу); 7. Зміст роботи; 8. Посада, прізвище та ініціали виконавця; 9. Посада, прізвище та ініціали відповідального; 10.Відмітка про місце, дату, факт та якість виконання (проведення) роботи.
Службові плани робіт підписують посадові особи, які відповідають за їх виконання, а індивідуальні — ті, хто їх укладає, із наступним затвердженням керівником.
Приклад місячного плану:
ЗАТВЕРДЖУЮ
Директор НДІ
Укрсудстрой
(підпис) С.Ю. Лур'є
20.07.2003
План роботи ремонтного цеху на серпень 2003 р.
| № | Датапроведення | Змістроботи | Учасники | Відповідальніза виконання | Відмітки | Прим. |
| 1 | 2.08.03 | Перевірка клапанів | Іванов В.А.Петров А.В. | Сидоров О.Д. | ||
| 2 | 5.08.03-9.08.03 | Покраска палуби | Федорчук К.Р.Бобрик В.В. | Сидоров О.Д. | ||
| 3 | 13.08.03-16.08.03 | Діагностикасепаратора | Швец Т.Р.Буланов С.С. | Комісаренко Б. І. | ||
| 4 | 20.08.03-25.08.03 | Перевірка двигуна | Бобрик В.В.Іванов В.А. | Ткач М.П. |
Голов. інженер (підпис) Б. І. Комісаренко
Директор (підпис) З. Я. Коміссаров
1. Глущик С.В. та інші Сучасні ділові папери: Навчальний посібник. – К.: АСК, 2001. – 400 с.
2. Коваль А.П. Культура ділового мовлення — К.: Вища шк., 1994 — С 136—137.
3. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення— Л .: Світ,1990 — С. 109.
4. Яременко В.В. Новий тлумачний словник української мови. – К.: „Аконіт”, 1998р.