Смекни!
smekni.com

Лінгвістичний аналіз засобів характеристики опису місця дії (на матеріалі короткого оповідання кінця ХІХ ст.) (стр. 2 из 7)

Окрім повторів на рівні фрази в оповіданнях зустрічаються повтори, які стають стилістичним прийомом на текстовому рівні. Це насамперед повтори деталей інтер’єру або пейзажу, яким письменниця надає додаткового смислового навантаження (камін, вітер, тощо) так утворюються своєрідні ланцюжки, лейтмотиви, які несуть у собі змістовно - підтекстову інформацію. Одним з таких лейтмотивів у творі Ірвінга “Дольф Хейлігер” став корабель, який згадується в оповіданні три рази. Утворюється ланцюжок, три ланки якого складають пейзажні описи навколо корабля, що несуть ЗПІ. Для Дольфа Хейлігера образ корабля став щасливим знаком. Остаточне розкриття підтекстової інформації відбувається наприкінці роману, коли корабель висаджує головного героя на землю і він іде до криниці, в якій він знаходить скарб його пращурів.

І ланка: “His dreams were strange and troubled. He thought he was following the old man along the side of a great river, until they came to a vessel on the point of sailing; and that his conductor led him on board and vanished. He remembered the commander of the vessel, a short swarthy man, with crisped black hair” 9Вперше корабель зустрічається в його снах).

ІІ ланка: “He found himself near the water’s edge, in a throng of people, hurrying to the pier, where was a vessel, ready to make sail. He was unconsciously carried along by the impulse of the crowd, and that it was a sloop, on the point of sailing up to the Hudson to Albany (Дивне відчуття, мимо його волі, приводить Дольфа до річки).

ІІІ ланка: “Besides the Indian hangers - on, ht had three or four humble friends among the white me, who looked up to him as a patron, and had the run of his kitchen, and the favor of being taken with him occasionally on his expedition. With a medley of such retainers he was at present on a cruise along the shores of Hudson, in a pinnace kept for his own recreation” (Подорож головного героя разом з індіанцями по річці Гудзон).

Роздуми друга Дольфа частково розкривають ЗПІ: “but the old gentlemen assured him it was very currently believed by the settlers along the river, that these highlands were under the dominion of supernatural and mischievous beings, which seemed to have taken some pique against the Dutch colonists in the early time of the settlement".

Легенда також підтверджує наявність якоїсь вищої сили в цих місцях: “Some, it said, believed these mischievous powers of the air to be the evil spirit conjured up by the Indian wizards, in the early times of the province, to revenge themselves on the strangers who had dispossessed then of their country" (Ірвінг).

Дуже характерною для мови описів є також інверсія. Цей прийом наближає до поезії, робить їх ліричнішими. Найчастіше інверсії зустрічаються в романі Едгара По “Занепад дому Ешерів” у вірші: “And all with pearl and ruby glowing, was the fair palace door” (Мелвіл).

Для підсилення експресії та вияву ставлення автора або персонажу до зображуваного використовуються риторичні звертання, запитання і вигуки - їх в оповіданнях досить багато: “Tis he, Amanda! my murdered, unburied friend! ” “And how long has this been? ” (Мелвіл). “He is the very image of the great Stone Face!" (По). “People, it is true, did talk, but have not people been prone to talk ever since the world began? ” (Ірвінг). Звертаннями, риторичними запитаннями письменники активізують читацьку увагу, іноді відкривають підтекст оповідання. Бо запитання примушує читача шукати відповіді.

Рідше зустрічаємо в ОМД таку фігуру мови, як паралелізм. Паралелізм на рівні речення представлений невеликою кількістю прикладів: “No sooner Dolph received into the doctor’s family, than he was put in position of the lodging of his predecessors. It was a garret-room of the steep-roofed Dutch house, where the rain had pattered on the shingles, and the lightning gleamed, and the wind piped through the crannies in stormy weather; and where whole troops of hungry rats galloped about, in distance of traps" (Ірвінг). В цьому прикладі все підкреслює не дуже вигідне становище головного героя і зіставляється інтер’єр, вплив природних явищ на його помешкання та наявність великої кількості щурів.

Багато паралелізмів на під текстовому рівні і між окремими над фразовими єдностями репрезентуючими різні типи контекстів: описи інтер’єру співставляються з портретними описами, описи природи - з описами внутрішнього світу героїв, різні види описових контекстів - з розповідними контекстами і роздумами в оповіданнях багато ОК, які переплітають різні функціонально-смислові типи мовлення (описи, розповіді і роздуми).

Нетиповими для ОК є звуконаслідування, що зустрічаються лише декілька разів. Це один із допоміжних засобів увиразнення зображуваного: “He listened and distinctly heard a step on the great staircase. It approached solemnly and slowly, tramp-tramp-tramp!" (Ірвінг, с 56). “Poor!" said Dolph to himself, “it was all a dream" (Ірвінг, с 58).

Поряд із тропами і фігурами мови письменники використовують, найчастіше в описах пейзажів, стилістично марковану лексику. Це слова, що відносяться до поетичних виразів: heights, dale, odor, heaven, oft. Це надає мові описів урочистості й величності.

Проведений аналіз лексичних засобів створення ОМД в коротких англомовних оповіданнях початку ХІХ ст. дозволяє зробити такі висновки:

Романтичність мови творів виявляється у використанні великої кількості троп, мовних фігур, поетичних слів. Найчастіше вживаними є епітети, порівняння, алюзії, повтори, інверсії, риторичні звертання, запитання і вигуки.

В ОМД наявні лейтмотивні ланцюжки, складені з деталей, які несуть додаткове смислове навантаження.

Характерною рисою ОМД в оповіданнях є переплетення різних функціонально - смислових типів мови (описів, розповідей і роздумів)

Мова ОМД, зокрема в описах пейзажів, наближена до мови поетів. Цьому сприяє використання поетичної лексики. Підвищеність, урочистість надає описам ліричності, мальовничості, емоційно-естетичної виразності, яка виявляється перш за все завдяки образності і виразності лексичних засобів їх створення.

Аналіз синтаксичних конструкцій ОМД

Аналіз синтаксичної структури ОМД в даних оповіданнях дозволяє виділити такі типи синтаксичних одиниць:

Одиночне речення: просте, складносурядне або складнопідрядне

Предикативна одиниця типу “it is”

Непредикативна (означувальна) конструкція

НФЄ

Наведемо приклади кожної з цих конструкцій:

Одиночне речення:

а) просте: “The disease of the lady Madeline had long baffled the skin of her physicians” (По)

б) складносурядне: “She was, in truth, much respected by al the poor people of the place; her house was quite a resort of the old wives of the neighbourhood" (Ірвінг).

в) складнопідрядне: “The radiance was that of the full, setting? And blood-red moon, which now shone vividly through that once barely discernable fissure, of which I have spoken extending from the roof of the building, in a zigzag direction, to the base” (По).

Предикативна одиниця типу “it is…”:

“It is separated from the mainland by a scarcely perceptible creek (Мелвіл).

Непредикативна одиниця:

“I could see dark draperies, the general furniture, many books and musical instruments lay scattered about, but failed to give any vitality to the scene" (Ірвінг).

НФЄ:

“There was the table on which he had leaned; there was the peg, on which he had hung his hat; and there was the door, locked preciously as he himself had locked it, with the chair placed against it (Ірвінг).

Частотність вживання синтаксичних конструкцій для створення ОМД представлена у вигляді таблиці:

Всього ОМД З них передані за допомогою:
Непредикативна одиниця Предикативна одиниця Одиночне речення НФЄ
49 21% 11% 34% 34%
ПР ССР СПР
11% 15% 9%

Дані таблиці свідчать про те, що найчастіше вживаними синтаксичними конструкціями у побудові ОМД є одиночні речення (особливо складносурядні) та над фразові єдності.

Згідно із визначенням розгорнутих і згорнутих ОМД, можна стверджувати, що 79% ОМД є розгорнутими, а 21% - згорнутими.

Не досить великий відсоток розгорнутих ОМД пояснюється тим, що твори невеликі за розміром, хоча ОМД виконують важливі текстоутворюючі функції.

Отже можна зробити такі висновки:

1. Вибір синтаксичних конструкцій залежить від розміру твору та від ідейного задуму письменника. Недостатньо велика кількість розгорнутих описів обумовлена невеликими розмірами оповідань та особливим значення, яке дані письменники приділяють ОМД.

Найбільше ОМД зустрічається у Мелвіна та Ірвінга, трохи менше - у По.

2. Характер зв’язків між простими реченнями частіше перелічувальний, ніж причинно - наслідковий, тому ССР переважають над СПР.

Цю особливість можна простежити в даних творах письменників (По, Ірвінга, Мелвіна), що також становить характерну рису романтиків.

2. Відтворення описових контекстів у перекладі

Поняття перекладу. Основні перекладознавчі категорії

Перед тим, як почати аналізувати переклад описових контекстів коротких англомовних оповідань, зупинимося на понятті самого перекладу та його основних категорій, розглянемо особливості художнього тексту як об’єкт перекладу та визначено, у чому полягають основи та проблеми його перекладу, спираючись на конкретний матеріал взятих нами перекладів, і з’ясуємо, як реалізувати ці завдання.

За методологічну основу нашого дослідження візьмемо порівняння - перекладацький аналіз. Цей метод є дуже ефективним у лінгвістичному дослідженні, оскільки доповнюючи дані контрактивної лінгвістики дозволяє порівнювати не тільки аналогічні одиниці мовних систем, але й мовленнєві висловлювання і цілі тексти.

Таке співставлення дає можливість виділити лексичні угрупування і синтактичні структури мови оригіналу, які мають більш чи менш прямі відповідності у мові перекладу і часто перекладаються за допомогою звичайної підстановки, та інші структури, переклад яких вимагає суттєвих формальних і семантичних змін, і які через це можуть характеризуватися як “труднощі перекладу"

Отже, що не сутність перекладу. Так. в себе включає поняття перекладу? Визначення цього терміну, що зустрічається в літературі, дасть різноманітно, вони відображають зіткнення різних поглядів

Так в одному з ранніх досліджень А. Еттінгер дає таке визначення: “... переклад можна визначити як перетворення знаків чи репрезентацій в інші знаки чи репрезентації. Якщо оригінали виражають якесь значення, то ми звичайно вимагаємо, щоб їх відображення виражало таке ж саме значення або (що є більш реалістичним) щоб воно по змозі виражало те ж саме значення. Збереження інваріантного значення є центральною проблемою перекладу з однієї мови на іншу... ” (48, 67-68)

Якщо для Еттінгера центральною проблемою перекладу є проблема знакових відповідностей, то у визначенні У. Унтера головна увага приділяється іншому аспекту перекладу. Він пише: “Перекласти - означає замінити формулювання інтерпретації сегменту навколишнього світу іншим. По можливості еквівалентним формуванням. (48, 24)