Інколи в текстах зустрічаються слова і словосполучення, які відносяться до різних функціональних систем, тобто різних галузей.
Термін може бути утвореним на основі рідної мови або запозиченим як із нейтрального термінологічного банку (міжнародні греко-латинські терміноелементи), так і із іншої мови, він повинен відображати ознаки даного поняття; значення терміну для спеціаліста рівняється значенню поняття.
Усі терміни по своїй будові поділяються на:
1. прості, які складаються із одного слова: punish - наказати;
2. складні, які складаються з двох слів і пишуться разом або через дефіс: the High Court – Високий суд;
3. терміни-словосполучення, які складаються із декількох компонентів: specific performance – реальне виконання [20,35].
Оскільки серед економічних термінів переважають в основному терміни-словосполучення, то вони й являються основною проблемою при перекладі економічного тектсу.
Найважливішою ознакою терміну-словосполучення є його відтворюваність у професійній сфері вживання для вираження конкретного спеціального поняття. Складений термін буде стійким лише для певної системи зрозуміти. За межами конкретної термінологічної системи таке словосполучення не буде стійким і не сприйматиметься як зв'язана мовна одиниця.
Отже, за кожним складеним терміном (терміном-словосполученням) стоїть стійка, стандартно відтворювана структура складного (розчленованого) професійного поняття [15,44].
Термінологія для терміна є тім полем, яку дає йому точність і однозначність, і за межами якого слово втрачає ознаки терміна.
Особливістю синтаксичної структури складеного терміна є ті, що за зв'язаністю елементів їх можна вважати вільними (бо його компоненти зберігають своє пряме значення) і одночасно - закритими (бо при довільному включенні до їх складу інших слів, вони втрачають свою термінологічність) [12,98].
У межах економічної термінології виділяється значний відсоток термінів, утворених синтаксичним способом. За кількістю компонентів можна виділити:
1) двокомпонентні;
2) трикомпонентні;
3) полікомпонентні.
Найбільш поширеними в юридичній термінології є такі синтаксичні типи:
І. Двокомпонентні:
1. «прикметник -+- іменник у Н. в. однини»:
Приклади: авторське право, фізична особа. умисне вбивство, цивільний позивач, умовне звільнення, виправні роботи, nonprejudicial character, law charge.
2. «прикметник + іменник у Н.в. множини»:
Приклади: правові інститути, слідчі дії, port charges.
3. «іменник у Н.в. + іменник у Р.В. без прийменника»:
Приклади: відчужувач майна.
П. Трикомпонентні синтаксичні типи:
1. «іменник у Н.в. + іменник у Р.в. + іменник у Р.в.»:
Приклади: право власності громадян, презумпція провини боржника, заподіяння шкоди здоров'ю, закінчення рядок давності.
2. «іменник у Н.в. + іменник у З.в. + іменник у Р.в.».
Приклади: право на відшкодування витрат, право на волю слова, пенсія за вислугу років, right of copyrighting.
Терміни об'єднуються в термінологічні системи, які виражають поняття однієї галузі [10,67].
У кожній термінологічній системі утворюються певні групи, для яких загальним є їх належність до класу предметів або до класу процесів, властивостей і т.д.
Основна кількість термінів утворилась за рахунок загальновживаних слів, взаємного проникнення із різних галузей техніки, запозичень із міжнародної лексики за словотвірними моделями, які характерні для сучасної англійської мови.
Окремі терміни утворюють термінолексику як складову частину загального складу мовної лексики. Якщо терміни об’єднуються одним фахом або ділянкою науки, то вони складають номенклатуру – певну системну схему, що криється за називанням понять.
Точки зору на те, чи система найменувань взагалі необхідна, що вона має означати і які терміни охоплювати, досить різні – від тих, що схиляються до будь-яких імен, взятих принагідно, до тих, які потребують описових, належним чином відокремлених і фонетично відповідних термінів.
До термінів часом відносять етикетки, прості цифрові стандарти і номенклатурні скорочення – власне, їх нікуди більше віднести. Вітаміни, наприклад, спочатку позначались літерою і цифрою: останнім часом перевага надається словам.
Не у всіх наукових сферах висуваються однакові вимоги до номенклатури, бо кожна ділянка науки має властиві їй потреби. Вимоги конкретних наук, що мають справу з реальними речами, відрізняються, скажімо, від вимог суспільних наук. Для однієї галузі науки досить родо-видової класифікації; в інших потрібно розрізняти причини, процеси, процедури, ефекти, деталі.[11,69]
Вимоги до терміну такі:
1. Термін має бути по можливості коротким і точним.
Вдалий термін – не лише етикетка; він повинен чітко і повністю подавати характеристики поняття. Не всі терміни подають опис структури, аномалії, процесу чи функції, але взагалі кожний термін має короткі вказівні чи описові характеристики.
2. Специфічність.
Ця ознака – дуже бажана якість для терміна у кожній галузі науки. В ідеалі термінологічне найменування повинне бути однозначним у межах окремої галузевої термінології і не мати синонімів.
Від терміна також вимагають, щоб він не мав емоційно-експресивного забарвлення, був цілеспрямованим на об’єкт у системі або ряді та відповідав словотворчим закономірностям мови. Разом від терміна вимагається, щоб він служив ґрунтом для утворення деривативів, але лише у межах своєї системи.
Сукупність перелічених ознак, як показує практика, існує лише в ідеалі для невеликої кількості термінів. У дійсності ж та чи інша ознака або відсутня, або існує у послабленому стані. Звідси й випливають основні проблеми, пов’язані з перекладом термінології. [20,85]
В даний час теорія переведення як самостійна наукова дисципліна, а разом з нею і перекладацька практика багато в чому трансформуються в ширшу, глобальнішу дисципліну - теорію міжкультурної комунікації. Переведення як особливий вид мовної діяльності є одним з основних і загальноприйнятих засобів міжкультурної комунікації, оскільки дуже часто саме перекладач стає посередником в обміні науковою інформацією.
Однією з найважливіших реальностей переведення є ситуація відносності результату процесу переведення, вирішення проблеми еквівалентності стосовно кожного конкретного тексту. Існує декілька поглядів на цю проблему. Так, концепція формальної відповідності формулюється таким чином: передається все, що піддається вербальному вираженню.
Неперекладні елементи, що скрутно переводяться, трансформуються, опускаються лише те елементи тексту-джерела, які взагалі неможливо передати. Автори концепції нормативно-змістовної відповідності стверджують, що перекладач повинен слідувати двом вимогам: передавати всі істотні елементи вмісту вихідного тексту і дотримувати норми переводячої мови [16,111].
В цьому випадку еквівалентність трактується як рівноважне відношення повноти передачі інформації і норм мови переведення. Автори концепції адекватного (повноцінного) переведення вважають переведення і точний переказ тексту абсолютно різними видами діяльності. Вони вважають, що при переведенні слід прагнути до вичерпної передачі смислового вмісту тексту, причому добиватися того, щоб процес трансляції інформації відбувався теми ж (рівноцінними) засобами, що і в тексті оригінала.
Стосовно практики перекладу наукових текстів поняття еквівалентності є актуальним і сповна зрозумілим і спирається, швидше за все, на концепцію Л.К.Латишева, який розглядає в своїй роботі специфіку перекладу текстів різних стилів. Складною проблемою, пов'язаною з перекладом наукових текстів, є проблема передачі вихідного вмісту за допомогою іншої терміносистеми.
Ми вважаємо, що терміносистема мови переведення є принципово неповторною, як і лексична система в цілому. Це пов'язано з наступними причинами:
- терміносистема є частиною лексичної системи національної мови, отже, она в той або іншій мірі відображає його національно-культурну специфіку;
- терміносистема відображає наочно-понятійну область відомий в конкретної дисциплінарної області, яка також може відрізнятися в різних культурах;
- терміносистема завжди динамічна, она постійно змінюється як в системних стосунках між одиницями, так і відносно плану вмісту окремої термінологічної одиниці. Вказані чинники часто приводять до тому, що терміни розглядаються як безеквівалентниє або частково еквівалентні одиниці [21,18].
Поняття безеквівалентності на лексичному рівні розглянуте і описане, її причинами є:
1) відсутність предмету або явища в житті народу;
2) відсутність тотожного поняття;
3) відмінність лексико-стилістичних характеристик.
Стосовно термінології найбільш частими є перші дві причини, особливо відсутність тотожного поняття.
Такі ж принципові відмінності ми можемо виявити практично в будь-якій гуманітарній науці, що займається дослідженням і описом суспільства, реалій його життя і внаслідок цього нерозривно пов'язаною з національно-культурною специфікою цих реалій.
А тим часом більшість термінологічних одиниць створена на базі інтернаціональної лексики і інтернаціональних морфем, і через це дуже часто може виникати ілюзія термінологічної тотожності, якої насправді немає, або спроба відтворити семантичну структура терміну на основі значення складових його морфем. Подібні ситуації часто приводять до неточностей або навіть серйозних помилок при переведенні.
Із сказаного витікає насущна необхідність порівняльних досліджень терміносистем як в плані семантичного опису що їх значиться, так і в плані вивчення способів номінації, продуктивних в той або інший системах відомий, а також необхідність розробки прийомів перекладу безеквівалентних термінів. У перекладацькій практиці часто використовується транслітерація і транскрипція для переведення безлічі термінологічних одиниць [4,75].