…І тепер, після 7 років ігнорування, в адміністрації Дж.Буша зрозуміли, що ми повинні провести переговори з Іраном, адже це найкращий шлях захистити нашу країну. І знову, Дж.МакКейн помилявся. Б.Обама був правий.
У даному випадку епіфора була збережена у тексті перекладу.
Отже, з огляду на вищезазначену інформацію, можна зробити висновок, що у передвиборних політичних промовах аргументація виражається логічними фактами та емоційними аргументами. Переклад фактажу не викликає значних труднощів, адже виражається мовними одиницями у прямому значенні та не містить емотивного навантаження. Саме тому увагу було зосереджено на передачі у мові перекладу образності одиниць мови оригіналу. Тому у даному пункті було розглянуто передачу емоційних аргументів. Увага зверталася на лексичні проблеми перекладу. Лексичні проблеми перекладу пояснюються, перш за все, неспівпадінням в концептуальних картинах світу українського і американського народів. Іншою перепоною для сприйняття аргументів політиків, носіїв мови оригіналу, аудиторією мови перекладу є недостатня база фонових знань про країну мови оригіналу. Труднощі перекладу виникають у результаті прагнення перекладача зберегти стилістичну та прагматичну еквівалентність лексем мови оригіналу у мові перекладу. Багато проблем виникає при перекладі емоційно-забарвленої лексики, стилістичних тропів (наприклад метафор), фразеологічних одиниць, стилістичних фігур тощо. Дуже часто при перекладі змінюється структура речень тексту оригіналу у тексті перекладу: прості речення об’єднуються у складні і навпаки або частина складного речення у тексті перекладу виражається вставною конструкцією. Збереження сили емоційних аргументів залежить від знань та умінь перекладача відтворювати значення цих одиниць мови оригіналу у мові перекладу.
Висновки
У даній дипломній роботі було досліджено особливості аргументації в політичному дискурсі. В процесі дослідження було визначено основні риси політичного дискурсу. По-перше, дискурс – це тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різну форму вияву (усну, письмову), відбувається у межах конкретного каналу спілкування, регулюється стратегіями і тактиками учасників. По-друге, під час дискурсу відбувається синтез когнітивних, мовних і позамовних (соціальних, психічних, психологічних тощо) чинників, залежно від тематики спілкування. А політичний дискурс, у свою чергу, – це дискурс, обмежений соціальною сферою, а саме політикою: урядові обговорення, парламентські дебати, партійні програми, промови|промови| політиків тощо. Отже, політичний дискурс – це дискурс політиків.
Матеріалом дослідження було обрано тексти передвиборних промов кандидатів на пости президента та віце-президента США від двох найвпливовіших партій – Демократичної та Республіканської партій. А також було обрано промову представника від партії Зелених. Такий крок пояснюється тим, що кандидатом на пост президента країни від цієї партії було обрано жінку, а це, в свою чергу, свідчить про те, що вона має значний вплив на членів та прихильників цієї партії, а отже – уміло застосовує засоби аргументації у своїх промовах. І той факт, що кандидатом на найвищу державну посаду було обрано жінку, а не чоловіка, також є аргументом на користь того, що для аналізу варто обрати саме її промову.
Під час дослідження також було визначено основні риси аргументації. Було встановлено, що аргументація – це мовленнєва дія, що включає систему тверджень, призначених для переконання аудиторії у правильності якоїсь думки. Вона звернена насамперед до розуму людини, яка здатна, подумавши, прийняти або спростувати цю думку. Як виявилося, аргументація має три основні форми: доказ, навіювання і переконання. Доказ – поняття переважно логічне. Це сукупність логічних прийомів обґрунтування істинності якої-небудь думки за допомогою інших істинних і пов’язаних з|із| нею думок. Завдання|задача| доказу – знищення сумнівів в правильності висунутої тези. Навіювання – поняття переважно психологічне. Це нав'язування готової думки адресатові шляхом дії на підсвідомість. Завдання|задача| навіювання – створити у адресата відчуття добровільності сприйняття чужої думки, його актуальності, привабливості. Переконання складається з елементів як доказу, так і навіювання. Це означає|значить|, що промовець |пред'являє як раціональні аргументи, так і емоційні|емоціональні|, звертається|обертається| до розуму, але|та| впливає і на почуття аудиторії||, апелює як до істини, так і до думки слухачів, показує всі можливості|спроможності|, вигоди і переваги свого варіанту ||вирішення проблеми, прагне, щоб|аби| аудиторія повірила сказаному і сприйняла його як керівництво до дії.
Було встановлено, що аргументація – це мовна стратегія, яка має свої тактики впливу на аудиторію. Основними тактиками аргументації є тактика ототожнення політика з народом, тактика емоційного тиску, протиставлення, тактика “м’якого виведення опонента з гри”, апеляції до авторитету (статистичні чи наукові дані) та посилання на власний досвід.
В процесі дослідження було виявлено, що гендерна приналежність промовців значною мірою впливає на вираження аргументації в контекстах передвиборних промов, а також на побудову самих промов. Під час дослідження було встановлено, що промови чоловіків і жінок мають багато спільного, але також – і багато відмінного. Як виявилось, тематика промов чоловіків і жінок дуже схожа. Основною темою для всіх політиків є тема економічної кризи. Проте, жінки звертають більше уваги на наслідки цієї кризи (погіршення соціального забезпечення, зниження рівня охорони здоров’я, погіршення якості освіти дітей і т. ін.), а чоловіки більше говорять про причини (підвищення податків, зростання цін на товари та послуги). Було також виявлено, що у промовах чоловіків багато уваги приділяється питанню війни з Іраком та Афганістаном. Жінки у своїх промовах порушують питання соціального рівноправ’я чоловіків і жінок (особливо це стосується промови С.МакКіні).
Чоловіки і жінки у своїх промовах використовують одинакові тактики, але різні засоби їх вираження у мові.
Так, наприклад, промови жінок відрізняються більшою емоційністю. Чоловіки у своїх промовах використовують більш нейтральну лексику та більш сухо викладають аргументи. Жінки у своїх промовах частіше вдаються до тактики емоційного тиску та тактики протиставлення.
Чоловіки частіше звертаються до статистичних даних та посилання на власний досвід. Критика опонентів у промовах чоловіків побудована так, щоб якомога менше образити опонента. Тобто чоловіки не просто критикують, а проводять паралелі, щоб виборці чітко бачили різницю і могли зробити правильний вибір.
Саме тому промови чоловіків справляють більш позитивне враження ніж промови жінок.
Як виявилося, приналежність політиків до різних партій також впливає на будову промов та вираження в них аргументації. Для дослідження було обрано промови кандидатів на пости президента та віце-президента США від двох найвпливовіших партій цієї країни – Барака Обами, та Джо Бідена (Демократична партія), а також Джона МакКейна та Сари Палін (Республіканська партія).
Під час дослідження було виявлено певну тенденцію побудови промов кандидатів на пост президента та віце-президента США. Так, наприклад, у промовах Джо Бідена і Сари Палін (кандидати на пост віце-президента) переважають агітаційні тези на користь їхніх кандидатів Б.Обами і Дж.МакКейна. Промови Дж.МакКейна та Б.Обами побудовані навколо центральних понять які виражають ціль виборчої кампанії кожного з кандидатів. Так, для промови Дж.МакКейна центральним є поняття fight. Промова Б.Обами побудована навколо концепту American promise. Ці концепти виражають суть та головну думку промов цих політиків. Промова Дж.МакКейна завдяки такій будові здається дуже емоційною, цілеспрямованою, навіть дещо агресивною. Вона справляє глибоке емоційне враження, але у ній висловлені не зовсім ті думки, які хотіли б чути американці. Адже, як відомо, більшість населення не підтримувало політику Дж. Буша, яка спрямована на продовження війни з Іраком. Тому виборці обрали кандидата, політична кампанія якого була спрямована на мирне вирішення проблем країни. Саме такі настрої були висловлені у промові Б.Обами.
Як виявилося, для досягнення поставленої цілі (залучення виборців на свій бік) представники обох пaртій використовували усі доступні методи впливу. У їхніх промовах були використані всі основні тактики аргументації. Проте, демократи більше вдавалися до тактики емоційного тиску та зверталися до статистики. Республіканці частіше вдавалися до тактики ототожнення та протиставлення.
Під час дослідження було встановлено, що у передвиборних політичних промовах аргументація виражається логічними фактами та емоційними аргументами.
Переклад фактажу не викликає значних труднощів, адже виражається мовними одиницями у прямому значенні та не містить емотивного навантаження. Саме тому увагу було зосереджено на передачі у мові перекладу образності одиниць мови оригіналу. Увага зверталася на лексичні проблеми перекладу.
Лексичні проблеми перекладу пояснюються, перш за все, неспівпадінням в концептуальних картинах світу українського і американського народів. Іншою перепоною для сприйняття аргументів політиків, носіїв мови оригіналу, аудиторією мови перекладу є недостатня база фонових знань про країну мови оригіналу.
Труднощі перекладу виникають у результаті прагнення перекладача зберегти стилістичну та прагматичну еквівалентність лексем мови оригіналу у мові перекладу. Багато проблем виникає при перекладі емоційно-забарвленої лексики, стилістичних тропів (наприклад метафор), фразеологічних одиниць, стилістичних фігур тощо.