Смекни!
smekni.com

Особливості реалізації фонеми в мовленні (стр. 2 из 3)

◊ Прочитайте цитату вголос. Зверніть увагу на підкреслені слова

Іноді – вимовляється як іиноді

Однією з особливостей української мови є чергування /у/ з /в/ та /і/ з /і/. Такі чергування залежать від позиції цих фонем у слові і складі і пов'язані з дотриманням милозвучності мовлення. Такі чергування називаються позиційними.

Таблиця Позиційні чергування голосних /у/, /і/ з приголосними /в/, / й/

Чергування відбувається Приклади Чергування відбувається Приклади
1.Між приголосними, щоб уникнути їх збігу, а також на початку слова вживаємо у, і.2.Між голосними, щоб уникнути їх збігу, вживаємо прийменник в, сполучник й.3.Після голосного перед приголосним, залежно від темпу мовлення, вживаємо або в, або у; або і, або й.4. На початку речення перед приголосним найчастіше вживаємо прийменник у, перед голосним – в. Спить у кімнаті; викликають учня; город і хата; наш Івасик.Читала книгу в Олі; Оксана й Олена.Працювали у полі; працювали в полі;Читала і писала; читала й писала.У Києві відбулася зустріч. В автобусі зустрілися. 1.У словах, що вживаються або з початковим в, або тільки з у.2. у власних іменниках і в словах іншомовного походження.3.Після паузи – тільки і та у.4. При зіставленні понять тільки сполучник і.5. Перед наступним в уживаємо прийменник у незалежно від закінчення попереднього слова.6. Перед словом, що починається з й, вживаємо і. Влада, вплив; указ, увага.Іран, Урал, університет, ВласенкоАж ген стоїть – у неї спитай.Батьки і діти.Дивитися у вікно, поставила у воду.Петро і Йосип. Микола і Євген.

Перепишіть словосполучення, добираючи з дужок потрібні службові частини мови і частини слів.

Розвага (і, й) втіха; (у , в) степу (і, й) лісі; виконав (у, в) праву, жити (в, у) Україні, прибути (в, у) Алжир, брат (й,і) сестра; пішла (в,у) фотоательє;

◊ Прочитайте текст уголос, дотримуючись правил орфоепії української мови. Як ви розумієте вислів «собор людської цивілізації»? Чи є тексті слова, в яких наявні позиційні вияви фонем

Зверніть увагу на слова, в яких прослідковується позиційне чергування. Виконайте фонетичний і фонематичний аналізи останнього речення. Зробіть фонетичний і фонематичний розбір підкреслених слів за зразком.

Нині, як ще ніколи в історії, кожен має бути людиною в людстві, щоб кожним нервом відчувати його болі й тривоги. Нині особливо кожен мусить почувати себе органічною часткою великого собору людської цивілізації, всім своїм єством бути пружним каменем у цьому соборі, щоб самовіддано тримати на собі його споруду. Бо хай вона де в чім недосконала і вже зістарена, але вона — єдиний храм людського духа і нам її добудувати, а не будувати на новому місці (О. Гончар).

Зразок фонетичного розбору

Сміються й плачуть солов’ї (О.Олесь).

1. Сміються.

2. [смі / йу¢ / ц¢:а] , /смійут¢с¢а/.

3. 1 склад – прикритий, відкритий, ненаголошений; 2 – прикритий, відкритий, наголошений; 3 – прикритий, відкритий, наголошений

4. /с/ - [с] – приголосний, шумний, глухий, пердньоязиковий, твердий, інваріант;

/м/ - [м] – приголосний сонорний, губний, варіант;

/і/ - [і ]- голосний переднього ряду, високого піднесення, нелабіалізований, інваріант;

/й/ - [й] – приголосний сонорний, середньоязиковий, м’який, інваріант;

/у/ - [у ] - голосний заднього ряду, високого піднесення, наголошений, лабіалізований, інваріант;

/т¢/ і /с¢/ - реалізуються у [ц¢:] – приголосний, шумний, глухий, передньоязиковий, м’який, подовжений;

/а/ - [а] – голосний заднього ряду низького піднесення, нелабіалізований, ненаголошений.

У слові 8 фонем, 7 звуків

Рефлексія і самоперевірка

1 Поясніть, однаковими чи різними фонемами починаються наведені слова:

витер – вітер, рад – ряд, бік – бик, курка – кюрі, гора- гір

2. Назвіть пару слів, у яких фонема виконує смислорозрізнювальну функцію: а) брав – трав; б)верба - верби; в) нога - ноги.

3. Чим відрізняються поняття «позиційний варіант фонеми» і «позиційні чергування звуків»?

5. Перепишіть словосполучення, добираючи з дужок потрібні службові частини мови і частини слів.

Розвага (і, й) втіха; (у , в) степу (і, й) лісі; виконав (у, в) праву, жити (в, у) Україні, прибути (в, у) Алжир, брат (й,і) сестра; пішла (в,у) фотоательє.

Тема для розмови

Без мовного зв'язку з рiдним народом не може бути повноцiнного нацiонально-духовного життя i вираження особистостi. Підтвердженням є також назва нашої мови, що походить від давньоруських слів "молвь", "молвити", а ті означають - "освiтитися", "стати духовно чистими". Воiстину, коли "я молюся чужою мовою, то вуста мої моляться, а серце спить"(Св.Павло). Обговоріть цю проблему в класі.

◊ Завдання додому. Давньогрецький дарамтург Софокл зауважував: «Багато говорити і багато сказати – не одне й те саме». Розкрийте глибину цього вислову. Розберіть речення за частинами мови. Визначте підметі присудок. Запишіть речення фонетичною і фонематичною транскрипцією. Поясніть наявні позиційні чергування

22. Милозвучність української мови. Основні випадки чергування у – в; і –й; з – із- зі(зо). Приставні приголосні. Метатеза

Одним мовам надає привабливості їх граматична стрункість, іншим – ясна будова слів чи своєрідна акустичність приголосних або голосних. Українській мові … краси й чарівності надає …властива їй милозвучність...( Михайло Жовтобрюх)

Давні греки вказували на гармонійність свого мовлення, а баски, абхази, ірландці і сьогодні горді своєю занадто складною вимовою. Давні слов’яни підкреслювали зрозумілість своєї мови. Що впливає на розмаїтість фонетичних характеристик? Що означає така ознака культури мови, як зрозумілість? Яким шляхом це досягається? Як на ці питання відповідає Михайло Жовтобрюх? Обговоріть це питання в класі.

Михайло Андрійович Жовтобрюх (1905 -1995) — професор, доктор філологічних наук, педагог-лінгводидакт, автор праць і підручників з фонетики і морфології української мови.

◊ Прочитайте текст. Визначіть стильову приналежність тексту й основну думку автора. Хто для вас виступає еталоном досконалої української мови

Виділіть у тексті фонетичні фрази, синтагми, фонетичні слова. Випишіть слова, в яких наявні фонетичні явища. Поставте наголоси.

Досконале оволодіння мовою, висока мовленнєва культура досягаються у процесі мовного навчання і мовного виховання протягом усього життя, від першого крику і до скону. Перші звертання до немовляти – це і перші уроки рідної мови. Матриця рідної мови з материнських уст теплом, ніжністю, ласкою огортає дитину, через неї пізнається світ, і це родинномовне пізнання є безперевним. Звучання рідної мови навколо формує у немовляти звуковий образ рідної ще задовго до того, як воно почне артикулювати окремі слова. Заговорить, стане закріпляти у свідомості предметне значення звукових слів. Засвоєння мови таким природним шляхом йде легко й невимушено. Тому дуже важливо, щоб мати це розуміла і сама знала мову, досконало володіла нею. Ще дві тисячі років тому римський ритор Квінтілан радив до дітей брати годувальниць із гарною вимовою (Л.Мацько).

◊ Прочитайте текст уголос. Чому схвилював вас цей вірш? Які мовні засоби використав автор для створення звукового фону тексту? Що вам відомо про автора вірша? Підготуйте коротке повідомлення про історію появи цього вірша на основі публікацій самого автора, представлених на Інтернет-сайтах

Посіяла людству літа свої літечка житом,

Прибрала планету, послала стежкам споришу,

Навчила дітей, як на світі по совісті жити,

Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу.

- Куди це ви, мамо? Сполохано кинулись діти.

Куди ви, бабусю? Онуки біжать до воріт,

- Та я недалечко…, де сонце лягає спочити.

Пора мені, діти… А ви вже без мене ростіть.

- Та як же без вас ми? Та що ви намислили, мамо?

- А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках?

А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,

І срібло у травах, і золото на колосках.

- Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота,

Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.

Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, -

Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть.

Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,

Махнула рукою – злетіти увись рушники.

"Лишайтесь щасливі", - і стала замисленим полем

На цілу планету, на всі покоління й віки (Б.Олійник).

Милозвучність або евфонічність (гр. еuрhоnіа з еu — гарно + рhоnе — звук - приємне звучання) – це здатність фонетичної системи мови до мелодійного звучання, а також до створення звукових образів у висловлюванні.

Милозвучність виражається у спрощенні груп приголосних (вісник, тижня, серце), появі вставних голосних (огонь, вітер, рота, лева), приставних голосних (іржа, імла, ішов) і приставних приголосних (вулиця, горіх), зникненні початкових фонем (голка, гра, Гнат).