Щоб уникнути багатослівності, необхідно перш за все боротися з плеоназмами, коли в текст украплюються слова, непотрібні по сенсу.
Такі слова в роботі свідчать не тільки про мовну недбалість її автора, але і часто указують на нечіткість уявлення про предмет мови або на те, що він просто не розуміє точного сенсу запозиченого з чужої мови слова. Так з'являються поєднання типу: інтервал перерви, внутрішній інтер'єр, габаритні розміри і ін.
До мовної надмірності слід віднести і вживання без потреби іноземних слів, які дублюють російські слова і тим самим невиправдано ускладнюють вислів. Навіщо, наприклад, говорити "нічого екстраординарного", коли можна сказати "нічого особливого"; замість ординарний - звичайний, замість індиферентно - байдуже, замість ігнорувати - не помічати, замість лімітувати - обмежувати, замість орієнтування - приблизно, замість функціонувати - діяти, замість диверсифікація - різноманітність, замість детермінувати - визначати, замість апробовувати - перевіряти і т.д.
Неправильне або паралельне вживання іншомовної лексики веде, як правило, до непотрібних повторень, наприклад: "промислова індустрія" (у слові "індустрія" вже поміщено поняття "промислова"), "форсувати будівництво прискореними темпами" ("форсувати" і означає "вести прискореними темпами"), "зазнати повне фіаско" ("фіаско" і є "повна поразка").
Інший різновид багатослівності - тавтологія, тобто повторення того ж самого іншими словами. Багато наукових робіт буквально переповнено повтореннями однакових або близьких по значенню слів, наприклад: "у серпні місяці", "схематичний план", "п'ять чоловік шахтарів", "семи штук трансформаторів" і т.п. Крім лексичних форм багатослівності в роботах нерідкі і стилістичні недоліки мовної надмірності, серед яких переважають канцеляризми, що засмічують мову, додаючи йому казенний відтінок. Прикладом можуть служити наступні фрази: "Ці товари допустимі до продажу тільки після спеціальної обробки", "Перехідні кільця в цьому вузлі служать як ізоляція", "Подача напруги здійснюється тут через посредство двополюсного контактора", "Розвантаження товарів проводять на базі використання стрічкового конвейєра".
Особливо часто канцеляризми проникають в наукову мову в результаті недоречного використання так званих отименних приводів (у справі, по лінії, за рахунок, в частині), які позбавляють таку мову емоційності і стислості. Наприклад: "У частині задоволення запитів населення", "В справі підвищення економічності роботи двигуна".
Добитися стислості викладу можна, застосовуючи лексичні, морфологічні і синтаксичні способи підвищення інформаційної місткості тексту. Вкажемо деякі з них.
Стислість в передачі змісту роботи досягається завдяки різного роду скороченням слів і словосполучень, заміні термінів, що часто повторюються, абревіатурами. При першій згадці терміну, що повторюється, замінююча його абревіатура приводиться в круглих дужках. Наприклад: "Досліджена електрична міцність легко-масляної ізоляції (ЛМІ). Встановлено, що ЛМІ залежно від...".
Великого поширення в наукових роботах набули змішані термінологічні скорочення (УФ-промені, ІЧ-спектр, ВЧ-підігрів замість "ультрафіолетові промені", "інфрачервоний спектр", "високочастотний підігрів"), умовні абревіатури (ккд, гвв, ерс, вмт замість "коефіцієнт корисної дії", "горизонт верхніх вод", "електрорушійна сила", "верхня мертва точка"), а також скорочення, ключових слів.Існують три способи скорочення ключових слів: 1) залишають тільки початкову букву слова (наприклад, "ч." замість "частина"); 2) залишають частину слова, відкидаючи закінчення, суфікс або декілька складів ("уд." замість "питомий"); 3) пропускають декілька букв в середині слова, сполучаючи їх дефісом ("тем-ра" замість "температура"). Останній прийом переважніший для тих слів, які в тексті змінюються по відмінках. Великі можливості лаконізациі тексту наукової роботи закладені у використанні морфологічних засобів. При описі нововведень найчастіше використовуються короткі пасивні дієприкметники (наприклад, "встановлені основні параметри процесу", "виявлена підвищена гігроскопічність тканин, що мерсеризують").
У складних словах, що складаються з числівника і прикметника, прийнято першу частину слова позначати цифрою, а другу приєднувати через дефіс (5-км ділянки, 1,5-т автомобіля). Широко використовуються конструкції з іменниками в родовому відмінку, збудованими у вигляді ланцюжка, щоб вміщати в одну фразу максимум інформації, наприклад: "Виявлені резерви підвищення рівня експлуатації ліній електропередач і продуктивності праці обслуговуючого персоналу".
Треба перебудовувати фразу, якщо є можливість заощадити хоч би декілька друкарських знаків. Так, пасивно-зворотні дієслова часто замінюють дієсловами дійсної застави або простими дієприкметниками. Наприклад, замість "головка блоку виготовляється з чавуну" зазвичай пишуть "головка блоку виготовлена з чавуну" або "головку блоку виготовляють з чавуну". Стиснення тексту також можна добитися шляхом заміни видових понять на коротші родові поняття.
У тексті робіт використовуються тільки ті синтаксичні конструкції, які дають найбільшу економію засобів виразу. Така економія найчастіше досягається заміною складних пропозицій простими. Особливо великий ефект дає заміна додаткової визначальної пропозиції причетним оборотом. Так, в роботі: "Електромагніти поміщені в касети, які блокуються з брусом"; треба: "Електромагніти поміщені в касети, що блокуються з брусом" [16, с. 67].
Складні пропозиції в тексті наукових робіт знаходять обмежене застосування. Але в деяких випадках без них не обійтися. При необхідності слід враховувати, що безсполучникові пропозиції економічніше пропозицій з союзами і тому переважніші.
Підвищення інформаційної місткості тексту науково-популярних робіт, природно, не вичерпується вказаними лексичними, морфологічними і синтаксичними способами. Вони є лише найбільш поширеними прийомами, що дозволяють добитися максимальної стислості мовного матеріалу дослідницьких робіт.
Дуже часто в тексті технічних науково-популярних робіт виникає необхідність в певній послідовності перерахувати технологічні операції, трудові прийоми, несправності машин і механізмів. У таких випадках зазвичай використовуються складні безсполучникові пропозиції, в першій частині яких містяться слова з узагальнювальним значенням, а в подальших частинах за пунктами конкретизується зміст першої частини. При цьому рубрики перерахування будуються однотипно, подібно до однорідних членів при узагальнювальному слові в звичайних текстах. Тим часом порушення однотипності рубрик перерахування - досить поширений недолік мови багатьох робіт. Тому на однотипність побудови таких рубрик завжди слід звертати увагу.
Висновок
Для мовний-стилістичного оформлення науково-популярного видання дуже важливо уміти організовувати накопичену наукову інформацію в зв'язний текст, для чого треба добре розбиратися в його мовних функціях і лексичних засобах їх реалізації.
Мовно-стилістичні особливості науково-популярних видань відображають ті особливості наукового пізнання і наукового мислення, які знаходять віддзеркалення в мовній формі, тобто в певномувідборі і організації мовного матеріалу.Мета науково-популярного твору - довести істинність висунутої гіпотези, пам'ятаючи, що мова популярних книг про науку повинна володіти точністю мови літератури науковою, яскравістю літератури художньою і бути зрозумілим читачам, на яких розрахований твір».
Тому всі мовні засоби в науковому тексті направлені на реалізацію двох завдань: інформативною і такою, що впливає. Але на відміну від публіцистичного стилю, сила дії наукового тексту безпосередньо залежить від того, наскільки доказові аргументи, що приводяться автором, наскільки логічно, цікаво, ясно і точно викладений вміст в науково-популярному тексті.
Використана література
1. Антонова С.Г. Специфіка книги по мистецтву. (Теоретичні аспекти редагування) // Книга. Дослідження і матеріали. Сб. 66. М., 1993.
2. Антонова С.Г., Васильєв В.И., Жарков И.А., Коланькова О.В., Ленський Б.В., Рябинина Н.З., Соловьев В.И. Редакторська підготовка видань:Підручник.Під.ред. С.Г.Антоновой - М.: МДУД (Міністерство освіти Російської Федерації. Московський державний університет друку), 2002.
3. Білоус Б. П. Становлення давньоукраїнських літературних жанрів (за
концепціями XIX-XX століть) : діс... канд. філол. наук: 10.01.01 / НАН України; Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка, 2005.
4. Богомолова Н.Н. Масова комунікація і спілкування. М., 1988 р.
5. Васильева А.Н. Курс лекцій із стилістики російської мови: Науковий стиль мови. М., 1976 р.
6. Виноградов В.В. Російська мова. Граматичне вчення про слово. – М., Вища
школа, 1972г.
7. Волніна І. А. Про специфіку наукового стилю./Язык і стиль наукової літератури. М.: Наука, 1977.
8. Левченко О. П. Символи у фразеологічних системах української та російської мов: лінгвокультурологічний аспект: дис... д-ра філол. наук: 10.02.01; . - К., 2007.
9. Лозоновській Б.Н. Журналістська дія на молодь. Свердловськ, 1986.
10. Наукова література. Мова. Стиль. Жанри. М., 1985
11. Психологія і етика ділового спілкування: Підручник//Под. ред. Проф.
В.Н.Лавриненко. М., 1997г.
12. Олешко В.Ф. Социожурналістіка. Катеринбург, 1996.
13. Олешко В.Ф. Заручники гласності. Катеринбург, 1992.
14. Ребров М. Грани популяризації науки або шляху до читача. М.: Наука, 1981.
15. Російська мова і культура мови. /Под ред. проф. В.И. Макеншова. М., 2002 р.
16. Сенкевич М.П. Стилістика наукової мови і літературне редагування наукових творів.
17. Скворцов Л.И.Теоретичні основи культури мови. М., Наука, 1980г., с.31.
18. Слінчук В. В. Мовностилістичні засоби творення гендерних образів молоді (за матеріалами друкованих мас-медіа): дис... канд. філол. наук: 10.01.08 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут журналістики. - К., 2006.
19. Філіппова Л.С., Филиппов В.А. Російська мова і культура мови. Курс лекцій. Тюмень, 2000.