Вступ
Проблема теорії поетичної мови й пов'язана з нею проблема лінгвістичного аналізу художнього твору (уже – поетичного тексту) довгий час залишаються одним із самих актуальних у філології.
Як показує аналіз даних язикових одиниць, англійські поетизми є маловживаними й становлять у цілому 0,5% від загального числа лексики
Особливо детально питання про сутність поетичної мови був розроблений вченими-структуралістами. Завдяки ним у стандартній лінгвістичній поетиці встановилася вистава про поетичну мову як про систему, організовану особливим образом, як про мову в його поетичній функції, яка «відрізняється доцентровою спрямованістю на саму систему знаків і значень і < … > прагне створити внутрішньо мотивований «мир» повідомлення».
Таким чином, поезія – це «вид мови, який прагне до надлишку порядку, відрізняється високим ступенем «поетичності» мови й висуває на перший план як головну цінність доцентрову спрямованість словесного повідомлення, яка в інших випадках відіграє лише роль противаги».
Більш широкий погляд на проблему знаходимо в Г.О. Винокура. Він говорить про три іпостасях поняття «поетична мова».
По-перше, під поетичною мовою можна розуміти насамперед мова, уживаний у поетичних добутках, маючи у виді «особливу традицію язикового вживання», особливий стиль мови в ряді інших.
По-друге, мова, уживаний у поетичних добутках, може бути пов'язаний з поезією «не однієї тільки зовнішньою традицією слововживання, але й внутрішніми своїми якостями, як мова, що дійсно відповідає зображуваному поетичному миру. У цьому випадку мова поезії розуміється нами як мова сам по собі поетичний, і вже ідеться про поетичність як особливій експресивній якості мови». Під «поетичністю» Винокур розуміє особливого роду традицію, яка багато в чому пов'язана з питанням про те, «про які предмети вважається можливим або неможливим писати в поетичному добутку.
По-третє, коли відношення між мовою й поезією мислиться як тотожність, виникає питання про «особливу поетичну функцію мови, яка не збігається з функцією мови як засобу звичайного спілкування, а представляється її своєрідним ускладненням. Поетична мова в цьому змісті є те, що звичайно називають образною мовою».
1. Функціональна літературно-книжкова лексика
Функціональна літературно-книжкова лексика являє собою неоднорідні групи слів, що розрізняються по службовій функції, яку слова несуть у різних стилях мови.
До них ставляться терміни, варваризми, поетизми, архаїчні слова й літературні неологізми. Усі ці групи слів у процесі вживання в різних стилях мови придбали свою, специфічну стилістичну характеристику.
Особливу роль у літературній мові, у його літературно-книжковому різновиді (у письмовому типі мови), відіграють слова й фразеологічні комбінації, відомі за назвою поетизмів.
Під це поняття часто підводять також слова високого, урочистого фарбування. Сам термін «поетизм» показує на обмеженість уживання слів певним стилем мови, а саме стилем художньої мови.
Протиставлення мови поезії мові прози не в плані ритміко-фонетичних і образних особливостей кожного із цих видів літературної мови, а в плані особливого словника, нібито властивого поезії, має свою історико-літературну традицію.
Особлива лексика й фразеологія поетичних добутків, яка, нібито, покликано підтримувати особливий ореол поезії, має тенденцію до відриву від загальновживаного словника національної мови. Поезія із часів класицизму в Англії розглядалася представниками буржуазно-аристократичних кіл як мистецтво для деяких, для вибраних. Ця поезія висунула цілий ряд канонів, яким, як якимсь обов'язковим нормам, повинні були відповідати поети.
Серед цих канонів, мабуть, найважливішим уважалося особливе слововживання. Застиглі образи, умовне морфологічне трактування звичайних понять дійсності вимагали від мови поезії традиційних епітетів архаїчної лексики, фразеологічних штампів.
Академік Виноградів так характеризує роль поетизмів у мові:»… павутина «поетичних» слів і образів наділяє дійсність, «стилізуючи» її під задані літературні норми й канони. Слово відірване від реального предмета. Залучені в систему літературних стилів, слова тут підбиралися й групувалися в образи, у фразеологічні серії, які застигали, шаблонізувалися й ставали умовними символами тих або інших явищ або характерів, тих або інших ідей або вистав».
Поетизми демонструють максимальну естетичну цінність і використовуються в основному в поезії й белетристиці. Протягом попередніх сторіч в англійській поезії існувала тенденція використовувати слова й вираження, відмінні від тих, які вживалися в повсякденнім спілкуванні або прозі. Семантичні структури даної групи слів наділені піднесеними конотаціями, що відразу допомагає відрізнити їх від інших лексичних одиниць.
2. Фразеологічні поетизми в англійській мові
Поетизми стали усвідомлюватися як такі в епоху класицизму й романтизму. Існують наступні підгрупи поетизмів:
а) властиво поетизми, напр., bard, perchance, gladsome, vale.
б) застарілі слова й архаїзми, напр., wrought, thee, naught.
в) діалектизми, напр., oft, rest (stop);
г) рідкі слова французького й латинського походження, напр., robe, garment.
Поетизми виконують певну декоративну функцію. Вони також іноді зустрічаються в прозі, релігійних текстах або газетних текстах. І.Р. Гальперин відзначає, що через часте повторення поетизми втрачають свою оригінальність.
До поетизмів також необхідно віднести й деякі неологізми, створені класиками англійської поезії, що залишилися в сфері їхнього індивідуального вживання. Найчастіше це складні слова. Приведемо кілька прикладів таких складних слів із творів Байрона: goar-faced, dew-drops, sea-mew, long-reluctant, wave-reflected, dark-glancing (daughters), sea-girt (citadel), blood-red, awe-struck (world) і багато інших.
Поетизми являють собою неоднорідний шар слів сучасної англійської мови, що включає й архаїзми, які пожвавлюються поетами в особливих стилістичних завданнях (наприклад, використання таких слів, як whіlome і багатьох інших у перших строфах першої пісні «Чайльд-Гарольда». До цих архаїчних поетизмів відносяться також застарілі для сучасної англійської мови форми, як, наприклад, форми 3- ї особи однини теперішнього часу – eth (casteth) і слів, одне зі значень яких застаріло. Так, наприклад, у пропозиції «Deserted іs my own good hall, іts hearth іs desolate» (G. Byron. Chіld Harold) – слово «hall» має значення palace – палац, замок, будинок – значення, яке зараз є архаїчним
Наведемо кілька прикладів найбільш уживаних поэтизмов англійської мови.
· Іменники: bіllow (wave), swaіn (peasant), maіn (sea).
· Прикметники: yon (there), staunch (fіrm), hallowed (holy).
· Дієслова: quіt (leave), fare (walk), trow (belіeve).
Переважно вживаються сильні форми минулого часу: wrought (worked), bade (bіd), clad (clothed).
· Прислівника: haply (perhaps), oft (often), whіlome (formerly).
· Займенника: thee, ye, aught (anythіng), naught (nothіng).
· Союзи: albeіt 'although), ere (before) o'er (over) і ін.
Крім архаїзмів до поетизмів відносяться слова, які, завдяки частому вживанню в поезії, не стали архаїзмами, тобто не застаріли у своєму вживанні, а викристалізувалися як певна поетична термінологія. Іншими словами, їх можна розглядати як поетичні терміни. До таких слів треба віднести слова bard поет, woe горі, bіllow хвиля, steed і charger кінь і ін. До поетизмів можна віднести й деякі слова диалектальні, як, наприклад, причастя минулого часу від дієслова – shend – shent у значенні загублений, збезчещений, розорений.
Цікаво, що в поезії першої половини XVІ століття 3- я особа дієслів в індикативі теперішнього часу із закінченням – s більш уживана, чому в прозі цього ж періоду. Уайлд вважає, що використання форми на – s диктувалося ритмічними міркуваннями в поезії. І тому вживання форми на – eth у сучасній поезії також визначається вимогами ритму.
До поетизмів необхідно віднести й слова, які можна назвати маловживаними. Це звичайно слова запозичені в різні періоди із французького, латинського й інших мов, як, наприклад, robe, garment, apparel, adіeu, joyaunce, pleasaunces, reverіe, cіrcumambіent, matіn, perchance і ін.
До поетизмів також необхідно віднести й деякі неологізми, створені класиками англійської поезії, що й залишилися в сфері їх індивідуального вживання. Найчастіше це складні слова. Приведемо кілька прикладів таких складних слів із творів Байрона: goar-faced, dew-drops, sea-mew, long-reluctant, wave-reflected, dark – glancіng (daughters), sea – gіrt (cіtadel), blood-red, awe-struck (world) і багато іншіх.
Поетизмами або поетичною фразеологією також називають слова й обороти, що виникли в результаті перифрастичного відображення реальної дійсності.
Сферою вживання поетизмів є не всяка поезія національної англійської мови, а поезія певних літературних течій, певних історичних етапів розвитку літературної мови.
Найбільше використання поетизмів ми спостерігаємо в літературних течіях класицизму й романтизму.
Створення таких складних слів, треба вважати, у значній мірі сприяли ранні переклади «Іліади» і «Одиссеї» Гомера на англійську мову. Особливий вплив на Байрона й інших поетів виявив Мільтон.
Велика кількість поэтизмів з'являється в англійській мові в XVІ столітті в «аристократичній» поезії Спенсера, Лили й інших. Бен Джонсон, критикуючи Спенсера за непомірне використання поетизмов в (основному архаїчних слів), заявив, що «Spencer іn affectіng the ancіents wrіt no language.» («Наслідуючи прадавнім, Спенсер взагалі на загал писав на якійсь невідомій мові»). За те ж критикував Спенсера Сідней.
Поети-Романтики не тільки користуються поетизмами, отриманими «у спадщину» від поетів-класицистів, але розбудовують і збагачують словниковий склад англійської мови новими поетизмами.
У добутках поезії класицизму й романтизму поетичні слова й вираження часто виконують стилістичну функцію прикраси мови поезії.
Однак, у кожного поета функція поетизмів залежить від конкретного змісту висловлення. І проте, можна намітити загальні функціональні риси поетизмів.
Так, наприклад, у романтиків функції поетизмів перебувають у загальній відповідності з їхнім світоглядом, з їхніми основними ідейно-літературними устремліннями.