Іменники також можуть мати різні препозитивні та постпозитивні означення, наприклад: foul one's own nest – виносити сміття з хати; to draw the long bow – перебільшувати, розповідати небилиці.
Існує чимало поширених фразеологічних висловлювань. Їх структуру можна зобразити наступним чином (дієслово + іменник + прийменник + іменник), але така структура може дещо змінюватися в залежності від кількості компонентів, наприклад: to start business from scratch – починати все з нуля; to have one's heart in one's mouth – бути дуже наляканим, душа упала в п'яти.
Багато фразеологізмів починаються із допоміжних дієслів be і have і означають перебування людини в якомусь стані, наприклад: be on one's bones – дійти до крайності, бути у тяжкому матеріальному становищі; have a bone in one's throat – не могти ні слова сказати.
Існують в англійській мові і парно-синонімічні звороти, наприклад: cut and contrive – зводити кінці з кінцями; hum and haw – мямлити; sink or swim – будь що буде.
Дієслівні компаративні звороти передають означено-обставинні відносини, називаючи дію і її якісну характеристику, вказуючи на ступінь інтенсивної дії [26, с. 38 – 40]. Характерною особливістю дієслівних компаративних зворотів є використання в якості першого компоненту переважно англосаксонських дієслів, що позначають звичайну дію: chatter, drink, eat, feel, fight, hate, laugh, live, look, run, sell, sleep, smoke, speak, swim, talk, work і деякі інші. Наприклад, to work like a horse – працювати, як віл; to feel like fish out of water – відчувати себе не в своїй тарілці. Структуру дієслівних компаративних зворотів можна продемонструвати за допомогою наступної моделі (дієслово + сполучник like + означений/неозначений артикль + іменник). Це найпростіша модель, вона може дещо змінюватися в залежності від кількості компонентів.
Субстантивні фразеологічні одиниці. Субстантивними ФО слід вважати ті фразеологізми, де головне слово, яке несе смислове навантаження виражено іменником. Деякі інші дослідники називають цю групу фразеологічних одиниць номінативною. Але в даному дослідженні ми будемо притримуватися назви субстантивні ФО. Найхарактернішою структурною моделлю субстантивних ФО є прийменниково-іменникове утворення, тобто поєднання іменника з іменником з препозитивним означенням (або без нього) за допомогою прийменникового підрядного зв'язку, [26, с. 45]. наприклад: big card – туз, велика цяця; the Trojan horse – троянський кінь; a big gun – важлива персона, шишка; a one-track mind – обмежена людина, людина з обмеженим кругозором. Також до цього виду належать прийменниково-іменникові утворення: два іменника, пов'язані з прийменником, наприклад: a dog in the manger – собака на сіні; a word the wise – розумний розуміє з півслова; a stab in the back – удар у спину. Це основні моделі утворення субстантивних фразеологічних одиниць. Вони можуть дещо змінюватися в залежності від кількості компонентів.
Адвербіальні фразеологізми. Адвербіальні ФО слід вважати ті фразеологізми, де головне слово, яке несе смислове навантаження, виражено прислівником [26, с. 48 – 50]. Сюди ж входять і ад'єктивні компаративи. Адвербіальні ФО поділяються на два підкласи: якісні і обставинні адвербіальні фразеологізми, наприклад: tit for tat – в кінці кінців; by and again, now and again – іноді час від часу.
Ад'єктивні компаративи передають означальні відносини називаючи ознаку і вказуючи на її ступінь. Перший компонент ад'єктивних компаративів вживається звичайно у буквальному значенні. Функція другого компонента завжди підсилювальна, наприклад: (as) drunk as a lord – п'яний, як чіп; (as) fierce as a tiger – лютий, як тигр; (as) cunning as fox – хитрий, як лис.
Фразеологізми з граматичною структурою речення утворюють окремий різновид чи розряд одиниць лише у структурному відношенні. Фразеологізмами можуть бути:
цілі речення (time and tide wait for no man – на козаку немає знаку);
словосполучення (to be or not to be – бути чи не бути);
метафорично генералізовані власні назви (іноді географічні назви) (Tom Tailor – кравець; Tom Pepper – великий брехун; Nosy Parker – людина, що суне ніс не в свої справи).
Таке ж явище присутнє і в українській мові, наприклад: Чалий – підступна, зрадлива людина; Макар Касян – ненажера [49, с. 69 – 71].
Що стосується семантики вираження ними понять, а особливо щодо їх ролі як засобів образності мови, то вони нічим не відрізняються від фразеологізмів – словосполучень, тобто їх можна розподіляти за класами у залежності від того, чи вони виражають предметність, дію, ознаку, тощо. Так, прислів'я Задати пам'ятку, що до нових віників не забуде відповідає поняттю "покарання". Отже, такі фразеологізми-речення можуть входити до субстантивних фразеологізмів.
Корунець І.В. також розподіляє фразеологізми за масштабом використання на національні та міжнародні.
Національні ФО містять окрему рису, ознаку, притаманну певному народу. Такі ФО побудовані за принципом складових частин, образів притаманних певній нації та мові [26, с. 54 – 57]. Тільки в англійській мові існують фразеологізми to cut off with a shilling;, to accept the Chiltern Hundreds і тільки в українській мові знайдемо такі фразеологічні вирази як: впіймати облизня; пекти раків; утерти носа.
Міжнародні ФО спільні для географічно близьких мов. Ідіоматичні вирази з однаковим лексичним значенням і складом компонентів [26, с.65 – 66]. Це явище можна пояснити історичним розвитком мов та подіями, що впливали на цей процес. Наприклад, на всі європейські народи та їх мови впливали грецька та романська культури, а також християнство. В результаті з'явилося чимало не лише слів, а й фразеологічних виразів, запозичених з грецької та латинської мов. Наприклад, to cross the Rubicon – перейти рубікон; I came, I saw, I conquered – прийшов, побачив, переміг; prodigal son – блудний син; to be in the seventh heaven – бути на сьомому небі.
Проаналізувавши класифікацію ФО за І. В. Корунцем, можна сказати, що вона пов'язана з частинами мови, але існують різні підходи щодо принципів класифікування фразеологізмів, а саме структурно-семантичний, граматичний та функціонально-стилістичний.
Висновки
Мова – це засіб спілкування між людьми у суспільстві. Тому кожен з її аспектів слід аналізувати та вивчати. Що стосується фразеології, слід відзначити, що це одна з найбільш популярних сфер лексикології, якій приділяють увагу багато відомих лінгвістів. Варто зазначити, що єдності серед них немає, тому термін «фразеологія» можна назвати лінгвістичним терміном широкого значення, що більше підходить для опису різноманітних структурних та семантичних типів фраз.
Ще недавно, у середині 50-х років, професор Ларін Б. О. зазначав, що фразеологія як лінгвістична дисципліна перебуває в стадії "прихованого розвитку". Відтоді у мовознавстві інтенсивно досліджувалися численні фразеологічні проблеми, а бібліографія із загальної та часткової фразеології налічує тисячі найменувань – монографій, посібників, тематичних збірників, статей. Також активно досліджувалися найрізноманітніші питання фразеології українськими вченими. Українська фразеологія виростає на міцному фундаменті фольклористичних, етнографічних, загально філологічних праць, цінних фразеологічних зібрань О.О. Потебні, І.Я. Франка, П.П. Чубинського, П.О. Куліша.
Фразеологія є об'єктом досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, адже це та наука, яка буде існувати доки існуватиме мова, оскільки фразеологічний фонд – це відкрита система, яка постійно поповнюється за рахунок відомих афоризмів громадських діячів, митців, літераторів та науковців, які настільки часто використовуються у засобах масової інформації та побутовому мисленні, що з часом стають народним надбанням. Свій внесок у розвиток теорії фразеології зробили українські та зарубіжні вчені, а саме О.В. Кунін, В.В. Виноградов, І.В. Корунець, Н.М. Амосова, Л.Г. Скрипник та інші.
Великої уваги набувають зібрання загально мовної національної фразеології, її практична й теоретична розробка (Г.М. Удовиченко, І.С.Олійник, М.П. Коломієць, В.М. Білоноженко).
Згідно з нашим дослідженням фразеологічні одиниці – це групи слів, які неможливо створити у процесі мовлення, вони існують у мові як готові одиниці. Саме вони найвиразніше передають дух і нев'янучу красу мови, яку створив народ упродовж віків для потреб спілкування в усній та писемній формах.
У ході роботи були досліджені основні положення теорії фразеології, особливості та ознаки ФО, їх структура, семантика, методи та граматичні особливості. Також була досліджена класифікація ФО за В.В. Виноградовим та І.В. Корунцем.
Проаналізувавши природу компонентів ФО, особливості та семантику фразеологічних виразів можна зробити висновок, що незважаючи на те, що компоненти фразеологізмів позбавлені основних ознак слова, фразеологічні одиниці все ж мають слівну природу компонентів. Проаналізувавши класифікації ФО, можна зробити висновок, що існують різні підходи щодо принципів класифікування фразеологізмів: структурно-семантичний, граматичний, функціонально-стилістичний. Також існує класифікація, яка пов'язана з частинами мови.
Проведений аналіз граматичних особливостей фразеологічних одиниць в англійській мові дав змогу зробити наступні висновки:
субстантивні та адвербіальні фразеологічні одиниці характеризуються вживанням прийменників. Найпоширеніші прийменники у складі субстантивних ФО in, of;
в англійській мові існують субстантивні ФО, які вживаються лише в заперечній формі;
у складі певної субстантивної ФО іменник може вживатися тільки в однині або тільки в множині. Це свідчить про усталеність структури ФО;
субстантивні ФО із сурядною структурою характеризуються вживанням сполучника and;
характерною ознакою дієслівних ФО є зміна форми дієслівного компонента;
в ад'єктивних порівняннях прикметники можуть вживатися в порівняльному ступені, а іменники – у множині.