Галицько-буковинська група говорів. У цій групі виділяються: 1) наддністрянські, 2) покутсько-буковинські, 3) східнокарпатські, чи гуцульські, говірки. Крім того, до цієї групи відносять і надсянські говірки, які, проте, рядом ознак прилягають до карпатської групи говорів.
Поширені згадані говори на території історичної Галичини та північної Буковини. Об’єднуються вони в одну групу рядом ознак, якими протиставляються, з одного боку, волинсько-подільським, а з другого ― карпатським говором.
Покутсько-буковинські, або надпрутські говірки. Поширені вони на Покутті і північній Буковині, тобто в південно-східних районах Івано-Франківської області, де побутують власне покутські говірки (перехідні до наддністрянських), і в Чернівецькій області, за винятком західних її гірських районів. На півночі межа цих говірок проходить по Дністру, де вони стикаються з подільськими і наддністрянськими говірками, далі йде по правій притоці Дністра річці Бистриці, збігаючись з межею також наддністрянських говірок, на заході покутсько-буковинські говірки сусідять із східно-карпатськими, чи гуцульськими, розмежувальна лінія яких (досить неокреслена) проходить через такі населені пункти з північного заходу на південь: Надвірна, Коломия, Кути (Івано-Франківська область), Вижниця, Берегомет і далі на південь по верхів’ю річки Сирету (Чернівецька область), а на півдні ― з румунською та молдавською мовами.
Покутсько-буковинські говірки досить неоднорідні. Поряд із власне покутськими і власне буковинськими виділяються ще північно-бессарабські говірки, які рядом ознак зближуються із сусідніми подільськими. Специфічні ознаки цих говірок такі:
Фонетичні ознаки: а) виразно виявлене ствердіння [с], [ц] в кінці слів (дес, хтос, сес, абис, та інш., конец, горнец, отец та інші), а також часто і в інших позиціях (вівца, к’ерниці, на лавищу та інші); б) шиплячі [ш], [ж], [ч] звичайно пом’якшуються (душ’е, лош’е, ж’еба, ч’ого, ч’ес, плач’, ш’о, ш’ч’о та інші); в) нерідко [р] пом’якшується (зокрема у власне у буковинських і північно-бессарабських говірках) (зор’а, ватр’е пор’идок, віуч’ер’, писар’, верх’, мор’е, тепер’ та інші); г) послідовний перехід [т] у [к], а [д] у [г] (к’іло, к’істо, г’іло, г’іти, жик’е, смік’е, ниг’іл’е, девік’ -дев’ять, шіск’ох - шістьох та інші); д) поширеність звукосполук [ги], [ки], [хи] (воуки, пастухи, воук’и пастух’и та інші).
Морфологічні ознаки: а) розрізнення, хоч і непослідовне, твердої і м’якої груп іменників І та ІІ відміни (конем, каменем, коневи, товаришеви, землеу, долонеу, та інші); б) у дієслівних формах І особи однини теперішнього часу [д], [т], [з], [с] нерідко зберігаються, не переходячи у відповідні шиплячі (ход’у, лет’у, воз’у, нос’у та інші), хоч поряд можливі й форми типу вожу, ношу та інші; в) у частині говірок, зокрема північно-бессарабських, можливі форми 3-ої особи однини дієслів ІІ відміни типу ходе, носе тощо; г) у дієсловах ІІ відміни в 3-ій особі множини звичайно виступають форми з опущеним кінцевим [т] особового закінчення (вони ход’е, нос’е, робл’е, мус’е тощо); д) вживаються паралельні складені форми майбутнього часу типу меш ходити ― будеш ходити, ме робити ― буде робити та інші; е) атематичні дієслова в 2-ій особі однини мають форми јіш’, даш’ та інші.
Розділ ІІ.Аналіз використання діалектизмів у творі Марії Матіос "Солодка Даруся"
Мова твору сучасної письменниці Марії Матіос "Солодка Даруся" належитьдо південно-західного наріччя, або діалектної групи, а саме до галицько-буковинської групи говорів.Покутсько-буковинські, або надпрутськіговірки, поширені на Покутті і північній Буковині, стали основою для лексичної тканини твору.
Діалектизми, використані у творі "Солодка Даруся" можна розділити на чотири групи:
1. словотвірні;
2. граматичні;
3. лексичні;
4. фонетичні.
2.1 Лексичні діалектизми
Серед діалектизмів, використаних у творі "Солодка Даруся" найбільше лексичних :
"- Чи то(георгіни) в руки які недобрі дала, чи Варвара вночі вимикала, не мені вам, Марійо, казати, що то за відьма." (с. 10)
(вимикати - виривати )
"Ґаздику ґречний, я знав, що ви ґазда, але ніколи би не подумав, що ви так фальшиво дитину свою вчите!" (с. 23)
(ґазда - господар)
" ...Вуйко Василь - материн брат у третьому - дивився на Михайла і співчутливо, і сердито водночас: він добре розумів, яка біда наздогнала його свояка, але не розумів, якої помочі просить у старого ґазди, що тримає в Бозні полонину." (с. 164)
(вуйко - материн брат)
"Дехто, а особливо маєтні ґазди, усміхалися у вус і відмовляли - і тоді, Михайло не міг би сказати, як таке трафилося, але він перечікував у травах чи під стаями доти, доки не можна було вкрасти з видного місця бодай кулачок масла чи ґарчик сметани, і далі сідав на коня." (с. 165)
(ґарчик - горнець, кухоль, глечик)
"Зверху на вовняну кацавейку накинула половинку тертого-перетертого, давно вицвілого ліжника." (с. 25)
(ліжник - кустарний килим, коц)
"Тато взяв тоді свого бука, припрятаного на всяк випадок у хоромах, і дав Дарусі такого шміру по сраці, що вона півдня відсиджувалася у барабулинні поза стайнею." (с. 20)
(барабулиння - картоплиння)
"Хай тато краще питає, чого її так довго не було, ніж має кривитися, що донька ходить, як фіра без дишла." (с. 27)
(фіра - віз, підвода)
"Тебе твоя годує таким самим чіром, як пса, а Даруся мені грибочки у борщик кидає." (с. 59)
(чір - собача їжа, каша)
" - На добре, ґаздиньки, бо скілько того життя? Кавальчик! " (с. 83)
(кавалок - шматок)
"Аби язик по селу не пускала, та не мольфарила - а решта...най буде." (с. 87)
(мольфарити - чаклувати)
"В селі декотрі ґаздівські дівки не годні приховати від людських очей, що зайшли в передчасну тяж, хоч затискалися поясами і широкі спідниці з фалдами носили, а порядна шлюбна жінка, та ще така дрібна, що й не знати, де тота дитина в ній вмістилася, мало не до Покрови город обходила, щонеділі рівненько шпрунькала до церкви; і черевики сама собі до послідніх днів шнурувала." (с. 89)
(фалди - складки)
"Веремінність для ґаздині, що має вінчаного ґазду, - це не встид."
(с. 91)
(Веремінність - вагітність)
"Ґосподарки було не стільки, щоб дуже, але вже трохи було: корова, свиня, кури, троє товару дробу." (с. 92)
(дробу - овець)
"Розбуджені зі сну сусіди знизували плечима: увесь день Матронка
чипіла в городі..." (с. 93)
(чипіти - бути нахиленим)
"...а я ще, видите, Марійо, тут, а ви вже й дитину вслонили, і корову здоїли, та й пішла з тим до себе, а відтоді Марія її не виділа, бо й сама затяглася до хати ззагоді..." (с. 94)
(вслонили - приспали)
"Іншим разом курка розгребе грядку в сусідськім городі - а на другому краю села ґаздині вже вадяться про цю дурничку." (с. 95)
(вадяться - сваряться, сперечаються)
"Чи то перевізники були у змові зі стражами кордону, чи для заробітку подеколи невиправдано ризикували, чи тамтешні закони були трохи такі, як дишло...а може, те, що Черемошне тулилося у дідька за пазухою, то й дишло туди розверталося поволіше, ніж де-інде, але зрідка із шпаровитими гешефтарями траплялося саме так." (с.100)
(шпаровитий - винахідливий, метикуватий)
"...а з цього боку - поділяться ганічери сушеними сливами в міщуликові, зачепленім до верху довгої і гнучкої ліски чи жердки..." (с. 101)
(міщулик - мішечок)
"І притулились Михайло з Матронкою одне до одного так близько, що навіть через грубі їхні сардаки було чути прискорене биття сердець... " (с.102)
(сардаки - верхній вовняний гуцульський одяг (етнографізм))
" - А що , газдику, йдетесьоговечір до кобіти? " (с.103)
(кобіта - жінка, любка (полонізм))
"Михайло того не розуміє, бо то газдівства не стосується, а його інтересує лиш робота і господарка, але, Боже прости, Курик у селі такий був каламітний, що ще трохи - і тут тюрму був би собі заробив." (с.104)
(каламітний - заводій)
"І як то можна було тікати від своєї крові, а все на крішечку такої маленької жінки, як Куричка, звалити?" (с. 105)
(крішечку - дрібку)
"І чує він якусь неясну тривогу, так, нібито зараз його має украсти оцей половик, що мертво висить над карком, як над мершею, ніби справді цілиться в саме тім’я." (с. 105)
(половик - яструб)
"І чує він якусь неясну тривогу, так, нібито зараз його має украсти оцей половик, що мертво висить над карком, як над мершею, ніби справді цілиться в саме тім’я." (с. 105)
(мершею - мертвечиною)
"Вікно Михайло ще два тижні тому відтраджував мельникові, а крупи забрати не встигнув." (с. 107)
(відтраджувати - нести, переміщати)
" - Флинькаю, Міську любий, бо, як надумаю, що нас усіх тут чекає, то й камінь би заплакав." (с. 110)
(флинькати - плакати, схлипувати)
"А на пролюдень маєш телячі вироб’єки." (с. 110)
(вироб’єки - взуття, святкові постоли з телячої шкіри)
"Чоловіче, чи ти видів їх колись коло людей як будь, із латками, помняцканими, ніби їх пси тягали?" (с. 110)
(помняцканий - зімнутий, непрасований)
"- Ви би, Михайлику срібний, якось заглагоїли дитину." (с. 112)
(глагоїти - заспокоювати)
"Та й якої дідьчої мами було п’їланитися на дамбу, коли корови пасуться ближче до скалистого берега, на лузі..." (с. 114)
(п’їланитися - лізти, дертися)
"Не виглядна - і фертик. " (с. 115)
(фертик - по всьому)
"Груди спрутило від надлишку довго незціджуваного молока, потім вдарила гарячка і трималася тиждень..." (с. 115)
(спрутити - напнути)
"Ще дивіться, через таку любу згине чоловік." (с. 116)
(люба - кохання)
"Дивися, навіть кані не вступаються від Михайлової ґосподарки..." (с. 126)
(каня - яструб)
2.2 Граматичні діалектизми
Граматичні діалектизми представлені значно меншим числом:
"- Хрестіться, дітво, рано і увечір хрестіться, та просіть Бога, аби вас обминула така тяжка судьба." (с. 168)