Що перше зіллячко - тож василечки, А друге зіллячко - тож барвіночок, А трете зілля - то ж любисточок ...
Цей же мотив (перетворення дівчини в тополю) зустрічається і в відомій народній баладі "Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси", яку відносять до соціально-побутових балад, адже в її основі лежить моральний конфлікт між свекрухою і невісткою, яку та незлюбила і закляла так, що дівчина перетворилась в тополю.
Багато свят теж пов’язані з рослинами. Наприклад, є в купальському святі два дива – купальське деревце (Купайлиця або Марена) і квітка папороті, яка цвіте тільки у купальську ніч. Деревце – вишневу, соснову чи вербову гілку, вбрану квітами, черешнями чи вишнями, свічками можна ще подекуди побачити, а от цвіт папороті побачити щастить одиницям, бо цвіте ця чарівна квітка одну тільки мить. Хто зірве – той усе знатиме, розумітиме мову дерев і звірів. В цей час рослини набирали чарівних, лікувальних та цілющих властивостей. Лише в Купальську ніч на папороті, серед ночі розцвітала чарівна вогняна квітка щастя – кочедижник. Хто її зірве, той усе на світі знатиме, дістане без труднощів усі скарби, матиме чудодійну силу робити все тією рукою, яка зірвала Квітку щастя. Той щасливець причарує найкращу дівчину, матиме найвищий урожай, не боятиметься лихих сил. Господар у стайні та на пасіці накидав полину, осикових гілок, поклав гострим лезом догори сокиру у воротах та проводив риску крейдою. Господиня клала ніж на порозі, а на вікнах ставила осикові гілки. А як лише смеркне, вона йшла до обору й підкурювала там чарівним минулорічним зіллям, щоб відьма не приступила. Дівчата в цей день носили часник за поясом.
Жінки, що прикрашали Пасхальні яйця, отримували натхнення зі світу природи, майстерно зображуючи квітки, дерева, фрукти, листя та цілі рослини. Подібні орнаменти символізували прокинення природи після зими, таким чином Пасхальні яйця з мотивами рослин були гарантією хорошого врожаю. Найбільш розповсюдженим малюнком є рослина у вазі, змальована окремо, що символізує дерево життя. Вишневе дерево, що є символом жіночої краси, вважалося, приносило щастя та любов. На Пасхальних яйцях, прикрашених гуцулами, часто зображували гілку ялинки, символ молодості та вічного життя. Виноград символізував братерство, добру волю та довге і віддане кохання. Вважалося, що Пасхальні яйця з орнаментом яблука або сливи, приносять знання та здоров'я. На Пасхальних яйцях зображували різні квітки, а саме рози, соняхи, тюльпани, гвоздики, барвінок та конвалії. Вважалося, що вони всі допомагають природі квітнути та розростатися.
Рослини та нечиста сила
Рослини також пов’язані з віруваннями людей у нечисті сили. Багато трав та квітів використовувались для відлякування злих духів, відьом, мавок та ін., або ж використовувались самими нечистими силами. Наприклад, на голові у кожної русалки – вінок з осоки, і тільки в старшої, царівни, вінок з водяних лілей. Вийшовши з води, русалки сідають на березі,розчісують своє довге волосся, або беруться за руки і водять дивовижніхороводи. Іноді русалки вилазять на дерева й гойдаються на гіллі, як нагойдалці, співаючи пісень. Русалчині пісні небезпечні : хто почує їх, той,як зачарований, підійде близько до русалок, а вони тоді заманять його досебе, візьмуть в своє коло, будуть бавитися з ним, а потім залоскочуть ізатягнуть у річку, на дно.
Сиділа русалонька на білій березі,
Просила русалка у жінок намітки:
«Жінки-сестрички, дайте намітки:
Хоч не тоненької, аби біленької ».
Сиділа русалка на білій березі,
Просила русалка у дівчат сорочки:
«Дівчата-сестрички, дайте сорочки,
Хоч не біленької, аби тоненької ».
УРусалчин тиждень на вікнах розкладали гарячий хліб, гадаючи, щойого парою русалки будуть ситі.Учетвер (цей день ще називають Русалчин Великдень) ніхто не повиненпрацювати, щоб не розгнівати русалок. Ранком, як тільки зійдесонце,дівчата йдуть у поле “на жита” і беруть з собою хліб із житнього борошна,спечений окремо та замішаний на свяченій воді. У полі дівчата ламають хлібна кілька шматків, діляться ним порівну, а потім кожна йде на ниву свогобатька, де росте жито, і там на межі кладе той хліб для русалок – “щоб жито родило”.
Крім того, дівчата в цей день ще ходять таємно в ліс, маючи при собіполин та любисток, і там у лісі кидають завиті вінки русалкам, щоб тінасилали їм багатих женихів. Вважалось, що у тих вінках русалки бігають понивах та лісах.
Напередодні Трійці русалки ховаються в корчах, а коли дівчатавиходять вдосвіта по воду, випадають несподівано і питають: “Полин чипетрушка?”. Як дістануть відповідь “полин”, утікають, як “петрушка”,залоскочуть дівчину й затягнуть у воду.
Проводи русалок – спеціальні обряди, щоб позбутися них. Засобами, що відлякують русалок, здавна вважались пахучі трави (любисток, полин, лепеха), тому що вони для хрещених людей дуже пахучі, а для нехрещених – смердючі.
Мавки, або ще нявки, бісиці, живуть в лісах чи гірських печерах, і з’являються людям як молоді, гарні дівчата. Світлиці їх вистелені килимами,вони прядуть крадений льон, тчуть із вибіленого полотна і шиють одяг. Післятого, як розтануть сніги, мавки бігають горами й долинами і засаджують наних квіти. Коли все зазеленіє і розквітне, вони рвуть квіти, вплітають вкоси, і купаються в потоках та озерах. Вважається, що до танців, які нявкитеж дуже люблять, приграє їм чорт на дудці . Цікаво, що на тому місці,де раз перетанцювали мавки, трави не буде повік, і такі місця називаютьсяігровищами. Розважаються вони також тим, що заманюють людей і заводять їх убезвість. Відчепитися від мавки, за народним повір’ям, можна лише, скинувши сорочку і перевернувши її навиворіт.
Відьма (від древньоруського “ведь” – знання) – один з основнихперсонажів демонології східних і західних слов’ян, який поєднує в собі рисиреальної жінки і чорта.Для захисту від відьом використовувались обереги. Щоб не дативідьмі проникнути у двір та хату, на воротах закріпляли свічку, освячену наСтрітення; в стовпи воріт засовували зубці борони, в дверні щілини –крапиву чи гілку осики ; на поріг клали ніж або інші гострі предмети.Виконували магічні дійства, що символізували зведення перешкоди: осипалидім та хлів маком, обводили косою на землі круг, малювали на дверях хрести.
Відображення рослин у піснях
Багато побутових подій ставали основою для різного роду пісень. Наприклад, жниварські пісні українців, як і всіх слов'янських народів, відображають урочисту, відповідальну пору в житті хлібороба - збирання врожаю. Пісні поділяються на зажинкові, що виконуються до початку роботи, жнивні - виконувані під час збирання врожаю, та обжинкові (або дожинкові), що супроводжували свято закінчення жнив. Ключовим моментом зажинкового обряду було приготування першого снопа – «воєводи». Його мала нажатии «в добрий час»«легка на руку» жниця -обов'язково із середини ниви. Прикрашений стрічками й квітами зажинковийсніпкожного дня стояв на полі, де працювали женці, ісимволізував межу, до якої вони мали жати. Після жнив перший сніпурочисто ставили у світлиці на покуті. Перші зрізані колоски, як іостанні, вважалися наділеними особливими якостями, здатними впливати намайбутній урожай.Бажання зберегти перші колоски, очевидно,походило від уявлення про те, що в них зберігається плодюча сила зерна.Жали і співали жнивних пісень переважно жінки. Пісні величували,опоетизовували хліборобську працю, величали господаря, уславлювалиженців. Зжатий останній сніп, «останець» (або «дід») перев'язували червоною смужкою і урочисто, з піснями несли в село. На полі залишали жмуток невижатого збіжжя, прикрашеного стрічками і квітами, щоназивався Волосовою або Спасовою «бородою», а подекуди – «козою», «перепілкою». Колосся зв'язували до купи і заламували до низу на східсонця, витрушували в зорану серпом землюзерно, клали між стеблин хлібину, дрібок солі, ставили в воду, щоб у господі не переводився хліб, приказували: «Роди, Боже, на всякого долю: бідного і багатого!». Закінчивши жнива, женці мали відпочити на стерні, щоб не боліла спина і легко було жати наступного року. При цьому співали:
Ой ниво наша, ниво,
Верни нам нашу силу!
Ми на тобі жили,
Силоньку положили.
З пшеничних або житніх колосків дівчата сплітали вінок з маків, волошок, калини як символу щедрого врожаю. У такому вінку найкраща жниця - «княгиня» в парі з хлопцем, що ніс останній сніп та в оточенні дівчат – «дружок», поверталась до двору хазяїна. На Сумщині інколи тих, хто ніс вінок у село, обливали водою, щоб захистити від нечистої сили. Перед двором хазяїна вінок клали на хлібину, щоб «заходив хліб за хліб, старий за новий», тобто, щоб не було безхліб’я і просили занього викуп – «рублика на таночок». Після викупу хазяїн запрошував женців на гостину, а обжинковий вінок вішав у хаті на стіні і зберігавдо осені, щоб вилущеним з нього зерном розпочати сів озимини.Важливе місце посідає опис природи. Широко використовується у жниварських піснях прийом художнього паралелізму, де картини, образи природи служать і своєрідним поетичним зачином, і засобом психологічної характеристики людини. Зменшено-пестлива лексика, яскраві гіперболи, порівняння, загальний ласкавий емоційний тон цих пісень нагадують колядки і щедрівки. Величання поєднується з магічним заклинанням врожаю через побажаннятого, без чого неможливе життя землероба: здоров'я, добробуту, гаразду в сім'ї, гарного збіжжя.
Купальські пісні виконувались на свято Івана Купала. Це період літнього сонцестояння, кінець червня - початок липня. У селі вибирали відповідне дерево - вербу «Марену». Дівчата сплітали вінки з волошок, ромашок, маку, синіх польових сокирок, прикрашали ними вербу «Марену» і співали. Потім ішли до ставу, річки, озера купати «Марену». У воду внести її мала найкрасивіша дівчина у вінку, сплетеному із жита та пшениці. Одяг її теж повинен бути прикрашений квітами, як і в «Марени»-верби. Дівчина обережно ламала дерево «Марену»: кожному треба було принести додому гілочку, символ того, щоб огірки родили добре, щоб в оселі водилося добро, а нечиста сила обминала обійстя.