They found him over tea and one of these fishes which cover the more ground when eaten and explain the miracle of the seven baskets full. (J. Galsworthy)
Частоцемаємісцеувідношенніситуацій, зв'язанихзісторієюікультуроювизначеногонароду.По-російськомубитваприГеттисберзіневідомаяк «семиденнабитва» (The Battle of the Seven Days), Наполеоняк «людинадолі» (The Man of Destiny), герцогВеллінгтоняк «залізнийгерцог» (The Iron Duke), Шотландіяяк «країнакоржів» (The Land of Cakes).
Особливо важливою є здатність визначеної ситуації викликати урецепторів одного мовного колективу якісь додаткові асоціації, на підставі яких вони приходять до строго визначених висновків. Інакше кажучи, різні ситуації можуть одержувати в рамках культури даного колективу особливе значення, що відрізняєтьсяв від того значення, що мають ці ситуації для членів інших мовних співтовариств. Відомо, що в одних народів кивок головою означає ствердження, а в інших - заперечення. Звідси випливає, що опис цього жесту представники різних народіврозуміють по-різному . Повідомлення, що хтось поїхав по правій стороні вулиці, свідчить для англійського рецептора про порушення правил і здається тривіальним для мешканця країни, де прийнятий правобічний рух.
Визначені асоціації часто закріплюються за ситуаціями, що пов'язані з подіями чи літературними творами, добре відомими членам одного мовного колективу, але мало знайомими іншим. Людина, що говорить по-російському не стане, як правило, порівнювати свого співрозмовника із сером Галахедом, але для англійського рецептора цей лицар Круглого Столу короля Артура досить відомий, щоб таке порівняння могло широко вживатися джерелами, що користаються англійською мовою: Не rolled over and sat up, rubbing Ms eyes. "What time is it?" "Almost noon," his brother answered. "You been playing Sir Galahad?"
Рецептор, що належить до іншої мовної спільності, часто не може цілком витягти інформацію, що міститься у вказівціна, здавалосяб, добрезнайомуйомуситуацію, наприклад: ...the usual sprinkling of those who eat mutton four times a week. (J. Galsworthy)
Для російського рецептора, на відміну від англійського (в Англії баранина - найдешевше м'ясо), повідомлення, що хтось їсть баранину чотири рази на тиждень, ідентифікує ситуацію, що не дозволяє робити які-небудь висновки про соціальне чи майнове положення цієї людини.
Таким чином, незважаючи на екстралінгвістичний характер ситуації, її ідентифікація у висловленні володіє низкою особливостей, специфічних для кожного мовного колективу. Такі особливості впливають на характер еквівалентності при передачі цієї частини змісту оригіналу.[Комиссаров В.Н. “Теория перевода” ст 53-54]
Роль функціонально-ситуативного змісту висловлення в досягненні еквівалентності при перекладі
В описаному вище типі еквівалентності спільність змісту оригіналу і перекладу полягала в збереженні основних елементів змісту тексту. Як одиниця мовної комунікації текст завжди характеризується комунікативною функціональністю, ситуативною орієнтовністю і вибірковістю способу опису ситуації. Ці ознаки зберігаються й у мінімальної одиниці тексту - висловлювання. Іншими словами, у змісті будь-якого висловлення виражається якась ціль комунікації через опис якоїсь ситуації, що здійснюється визначеним способом (шляхом добору деяких ознак даної ситуації). В другому типі - перша і друга (ціль комунікації й опис ситуації).
Вираз «частина змісту» не означає «частина висловлювання» чи «зміст частини висловлювання». Зазначені частини змісту не розташовані у висловлюванні лінійно, один за одним, так щоб в одній частині висловлювання містилася б ціль комунікації, а в іншій - опис ситуації. Вони виражаються всім складом висловлювання, одна через іншу, створюючи ніби семантичну піраміду: інформація про відмітні ознаки деякої сукупності зв'язаних між собою об'єктів дає опис ситуації, а опис ситуації виконує визначену функцію.
Наявність у змісті висловлювання (тексту) інформації про ціль комунікації, ситуації і способі її опису відбиває специфіку мовної комунікації, її нерозривний зв'язок з цілеспрямованою діяльністю людей, що оточує дійсніст і форму відображення цієї дійсності в людському мисленні. Цей зв'язок універсальний для мовного спілкування на всіх мовах, і її універсальність багато в чому визначає можливість комунікативного прирівнювання різномовних текстів. Хоча, як було показано вище, мовна вибірковість перешкоджає часом збереженню в перекладі способу опису ситуації чи навіть вимагає заміни ситуації для передачі цілі комунікації оригіналу, існує принципова можливість у будь-якому перекладі забезпечити тотожність однієї, двох чи всіх трьох найважливіших частин змісту оригіналу.[Комиссаров В.Н. “Теория перевода”ст64-65]
Висновок
Еквівалентність орієнтована на відповідність створюваного в результаті міжмовної комунікації тексту визначеним параметрам, що задаються оригіналам.
Еквівалентність — це відношення результатів двох комунікативних актів-первинного і вторинного.
Еквівалентність відповідає на питання, чи відповідає кінцевий текст вихідному.
Еквівалентність завжди у відомій мірі націлена на ідеальний еталон; має на увазі вичерпну передачу змісту оригіналу на всіх семіотичних рівнях і в повному обсязі його функцій, чи стосовно до того чи іншого семіотичного рівня. Вимога еквівалентності носить, іншими словами, максимальний характер або стосовно тексту в цілому, або стосовно його окремих аспектів.
Зіставлення перекладів з їхніми оригіналами показує, що існує декілька типів еквівалентності, у кожному з який зберігаються різні частини змісту вихідного тексту. Вивчення рівнів еквівалентності дозволяє визначити, яку ступінь близькості до оригіналу перекладач може досягти в кожному конкретному випадку. Поняття еквівалентності розкриває найважливішу особливість перекладу і є одним з центральних понять сучасного перекладознавства.
Список літератури:
1. ВиноградовВ.С. Введение в переводоведение (общие и лексические вопросы). — М.: Издательство института общего среднего образования РАО, 2001, — 224 с.
2. Комиссаров В.Н. Слово о переводе. М., «Международные отношения", 1973.
3. КомиссаровВ.Н. Современное переводоведение. Курс лекций. – М.:ЭТС. – 2000. – 192с
4. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты): Учеб.
для ин-тов и фак. иностр. яз. - М.: Высш. шк., 1990. - 253 с.
5. Латышев Л.К.Курс перевода (эквивалентность перевода и способы ее достижения). - М., 1981
6. ПаршинА. Теория и практика перевода
7. ПумпянскийА.Л. Введение в практику перевода научной и технической литературы на английский язык
8. Тер-Минасова С. Г.Язык и межкультурная коммуникация: (Учеб. пособие) — М.: Слово/Slovo, 2000. — 624 с
9. Федоров А. В.Основы общей теории перевода. - М., 1983.
10.Швейцер А. Д. Перевод и лингвистика. М., «Воениздат», 1973.
11.Catford J.С. A Linguistic Theory of Translation. Ldn., 1965.