Смекни!
smekni.com

Відонімні словотворення (стр. 5 из 6)

Словоскладання.

Серед усього різноманіття складних ВУ спеціальні стилістичні функції виконують іменникові композити [25;15]. Вони відзначаються змістовною цілісністю, а їх компоненти доповнюють один одного й разом набувають нової семантики, в основному зрозумілої й без контексту. Експресивність складних іменникових відонімних утворень виникає завдяки конденсованому й місткому вираженню думки: кучмовоз, молодоукраїнець, новохвилівець, новорухівець, ольвіополіт, оскароносець, українозневажець, україноненависник; Медведчук-Янукович, Пінчук-Ахметов, Ющенко-Мороз-Тимошенко тощо.

Доцільно звернути увагу на утворення прикладкових складних ВД. Вони становлять оніми з характеристичним компонентом-прикладкою, який реалізує додаткове смислове навантаження: Як не вчить нас історія, а ми все ще, як іванушки-невсідома повторюємо: “Москва нас захистить” (ВК. - №3. – 2002. – С10).

Доволі продуктивний і спосіб утворення відонімного деривата, у структурі якого є цифровий компонент, що виражає уточнювальну темпоральну, як правило, або порядкову характеристику [26;34]. Такий спосіб словоскладання є зручним для публіциста (жанри передовиці, репортажу, замітки, нарису) через економію засобів мови, стислість і місткість фінального утворення: За часів Путіна І їм було продемонстровано, що з державою краще не гратися (ВК. - №5. – 2005. – С17); Як Чорнобиль-1986 поділив українське життя на до і після, так Переяслав-1654 поділив українську історію на до і після (ВК. - №3. – 2004. – С35).

Телескопічний спосіб.

Особливістю ВУ-телескопів є складність їх семантики та незрозумілість морфемної будови. Наприклад: кучмонавт (від Кучма і космонавт), кучмократія (від Кучма і бюрократія) і кучмономіка (від Кучма і економіка). Як бачимо, для подібних ВУ характерна сконденсована образність, яка відбиває індивідуально-авторське світобачення: У Георгіївській залі Кремля, де ще недавно генсеки вітали радянських космонавтів, у ці дні вітали і вшановували українських кучмонавтів (УіП. - 2004. - №6. - С.14).

Редереваційний спосіб, усічення.

Механізм редериваційного способу полягає у відкиданні кінцевих або початкових морфем слова, яке, за своєю фонемною структурою нагадує похідну лексему, але насправді такою не є. Відкидаються саме ті компоненти, які формально схожі з афіксами. Різновидом редеривації є усічення: Тоді ще більше слід боятися, бо Ющ шкуру зніме (УіП.- 2004.- №6.- С.14); Юл сидить у штабі екологічної коаліції (УіП.- 2004.- №4-5.- С.23); Авторові здається – якесь особливе відчуття духу часу, того, що з часів падіння Берлінської стіни звуть “вітром перемін” – за назвою пісні німецької рок-групи Scorpions, яку “скорпи”, як називають їх численні шанувальники, виконали 1988 року на руїнах Стіни (УМ. – 2005. - №1. - С.41).

Універбація.

Активізація використання такого способу в сучасній публіцистичній практиці є наслідком впливу на неї розмовного стилю. Спостерігаються випадки, коли відбувається не тільки пропуск другого компонента назви, але й зміна форми того компонента, який залишився [27;30]: Павловка (Дзеркало тиждня. - №2. – 2003. – С15) – Лікарня ім. Павлова у Києві, Петровка (Кореспондент. - №8. – 2001. – С9) – Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Петровського, Дніпровка – газета “Дніпровська правда”: Та головне – це зробити “Дніпровку” злободенною, бойовою і цікавою (Правда. - №2. – 2000. – С12).

Інкорпорація.

Утворені таким способом ВД є оказіоналізмами в мові публіцистики, адже вони слугують для вираження сьогочасної потреби автора вкласти певний зміст у формально незвичайно змінену одиницю. Такі утворення не переходять до постійного словникового складу мови: Фігурують “позичені” король Арматур, сер Персиковаль, сер Гектар та інші (Кореспондент. - №3. – 2002. – С43). Інкорпорованими елементами у перших двох онімах є морфи -ма- (Артур – Арматур) і -ко- (Персиваль – Персиковаль). Така семантико-формальна модифікація є надзвичайно виразною.

Лексико-семантичний спосіб.

Цей тип деривації ВД є досить продуктивним у сучасній публіцистичній практиці. Переосмислені власні назви, які набули іншого, відмінного від головного, значення також є ВУ: Дітей годувати нічим. Культура гине... Якщо обличчям до економіки не повернемося – скоро траву їстимемо, не те, що банани. Буде вам Африка із Аргентиною (Політолог.-1994.- №10.- С.3).

Лексико-морфологічний спосіб.

Граматична категорія числа в системі протиставних і взаємопов’язаних форм однини і множини сучасної української мови виражає кількісні відношення. Проте з формами однини і множини можуть бути пов’язані й інші значення, які в певних розрядах видозмінюють основну функцію граматичної категорії числа, ускладнюють її низкою стильових і стилістичних відтінків: Нам мало прокураторів, бібікових, фундуклеїв, кагановичів, цинкових трун з усіх за­войованих земель, і Колими, і миколаївської та сталінської цензури? (Кореспондент. - №8. – 1998. – С9).

Отже, ми розглянули дериваційні особливості використання ВУ у публіцистичному тексті;проаналізували суфіксальний, префіксальний, префіксально-суфіксальний, префіксально-суфіксально-постфіксальний способи творення відонімних одиниць, словоскладання (безафіксне, афіксне, прикладкове, з цифровим компонентом), телескопічнийспосіб, усічення, редереваційний спосіб, універбацію, інтерфіксацію, лексико-семантичний спосіб, лексико-морфологічний спосіб.

3.2 Функціонально-стилістичні особливості використання відонімних утворень у мові сучасної публіцистики

В останньому розділі ми розглянемо питання експресивності у мовознавчій літературі, здійснемо функціонально-стилістичний аналіз відонімних утворень; дослідимо номінативну, експресивну, емоційну, оцінну, імпресивно-вольову та інтелектуально-комунікативну функції відонімних утворень.

Більша частина ВУ має велику експресивність у мові сучасної публіцистики, тобто характеризується номінативно-оцінною й експресивно-образною функціями. Експресивність ВД виходить із забарвлення морфем-компонентів, унаслідок чого ці новоутворені одиниці самі набувають яскраво вираженого емоційно-експресивного забарвлення. Також експресивність ВУ може бути зумовлена контекстуальним оточенням.

Номінативна функція відонімних утворень.

Номінативна функція реалізується, коли ВУ з'являються в мовленні як результат необхідності назвати нове поняття, окреслити політику держави, вказати на поведінку окремої особи або групи осіб, позначити явище, пов'язане з поведінкою певної особи тощо. Такі лексичні утворення виникають у результаті дії в мові тенденції до економії мовних засобів, оскільки дають можливість лаконічно й точно назвати певне явище, яке до цього було виражене тільки описово.

Номінативну функцію виконують ВУ, що позначають соціально-політичні явища, процеси, називають прибічників кого-небудь, їх погляди. Ці лексеми переважно утворюються від прізвищ та імен політичних діячів [28;11]: гриньовець, горинівець, кучманіст, масолівець, морозівець, павличківець, симоненківець, кучмократія, пинзениківець та ін.: Вдало обрана тактична схема вже після першого туру дозволила морозівцям та симоненківцям вирватись у лідери. Їхні ж конкуренти-номенклатурники, чорноволівці, націоналісти, реформатори й гриньовці безнадійно відстали, а горинівці, павличківці й команда Лариси Скорик навіть покинули вищу лігу (УіП.- 2004.- №6.- С.14).

Так, наприклад, найменший ступінь експресії мають лексеми на зразок: єльциніст, кучміст, путініст; африканізація, європеїзація тощо, оскільки їх структурна організація нічим не відрізняється від будови подібних узуальних слів. Відсутність експресії в подібних утвореннях або її незначний вияв зумовлюють виконання такими словами номінативної функції.

Експресивну, емоційну, оцінючу, імпресивно-вольовута інтелектуально-комунікативну функції відонімних утворень ми розглянемо нижче.

Призначення таких утворень, як жириновщина, мєшковщина, потьомківщина, тарапуньківщина, чародєєвщина ускладнюється ще й оцінною фінкцією. Хоча їх структурна організація нічим не відрізняється від узуальних лексем-аналогів, суфікс -щин- вносить негативну конотацію згрубілості, осуду, зневаги до основного значення ВУ: Під час "мєшковщини", аби розбурхати пристрасті, деякі російські журналісти використовували цей пам'ятник [танк, спрямований на приміщення кримського парламенту] у своїх корисних цілях (Кореспондент. - №8. – 1998. – С9).

Дослідження експресивності ВУ здійснено за способами словотворення, оскільки загальноприйнята схема аналізу за типом стилістичних функцій буде незручною через актуалізацію різного набору функцій у кожному окремому випадку використання ВД публіцистом.

Оцінністю характеризуються імена з продуктивними для таких типів суфіксами -к-, -чик-: Дракульчик, Катька (імператриця Катерина ІІ), Платошка (Платон Майборода), Філька (Філіп Кіркоров): Ми з тобою, Дракульчику (Кореспондент. - №5. – 2004. – С7).

Особливої експресивності автор досягає через незвичайний, логічно не обґрунтований приклад використання антропоніма Дракула. Суфікс -чик- із словотвірним значенням демінутивності вносить семантичний відтінок пестливості до лексеми на позначення великого злодія, вампіра, яка, на перший погляд, не може нести сигніфікативну сему мале.