Додатковий зміст мовної одиниці – конотація, існує у вигляді параллельних семантичних відтінків, накладених на основне значення. Вона відбиває різні експресивні, емоційні та оцінювальні обертони і може надавати певного описового відтінку всьому вислову [34, c. 229].
Високий ступінь абстрагування, що властивий значенню, його гнучкість у лексичних зв’язках з іншими лексичними одиницями у значній мірі визначаються мотиваційними особливостями лексичних одиниць. Загальновизнаними є чотири види мотивації: фонетико-морфологічна, етимологічна, морфологічна та зумовлена семантичним полем. Фонетико-морфологічна мотивація, або наслідувальна, спирається на явище звуконаслідування. Найбільш типові приклади її реалізації відносять до прямого наслідування природних звуків. Існує, як відомо із загального мовознавства, звуконаслідувальна теорія походження і розвитку мови. Так, серед англійських дієслів із значенням “бити” є набори, об’єднані єдиним інваріантом, який зберігає остаточні явища звуконаслідувального характеру, пов’язані зі звуковою мотивацією, наприклад: whip, whack, swish, slap. У структурі значення цього ряду є компоненти, поєднані як з дією особи, так і свистом повітря, що його розтинає зброя або батіг. Залишки ономатопеї наявні також у словах, які означають зіткнення (речей, транспорту і подібне). Лексико-семантичне значення ряду слів супроводжується звуковими ефектами. Про сучасну продуктивність цієї мотивації говорити важко, оскільки вона склалася історично [5, c. 69].
Етимологічна мотивація заснована на зв’язку слова з історичними джерелами – словами, які існували у мові раніше. Визначення початкового значення і подальший його розвиток – невід’ємна частина історичного дослідження значення. Етимологічні значення власне англійських слів складають ґрунт мови. Їх можна прослідкувати до найдавніших писемних пам’яток і навіть до реконструйованих праіндоєвропейських джерел. Значення таких слів як shine, bid, bind, bear, fare, fall денотативно не змінилося протягом відомого нам часу їхнього вживання. Серед слів мови вирізняємо такі, що мають первинне етимологічне значення, наприклад, ache, яке з самого початку означало “tothrobwithpain”, та слова, значення яких інтегрувало якісь інші початкові значення: наприклад, acre у давньоанглійській мові означало field – поле. Етимологічні дані відсутні лише в поодиноких словах, як от у слові dodge.
Морфологічна мотивація стосується лише слів, що складаються з більш ніж однієї морфеми.
Морфологічна мотивація реалізується за допомогою словотворчих морфем, особливо суфіксів. Слова scholarly, kingly, soldierly, вважаються морфологічно умотивованими, оскільки до іменникових основ додається суфікс -ly, який одночасно перетворює іменник у прикметник і надає слову ознак, притаманних як іменникові, так і прислівникові [24, c. 59].
Мотивація, зумовлена семантичним полем – найскладніший тип мотивації. Окреме значення лексеми або один із компонентів цього значення може набуваати переваги над рештою компонентів чи навіть над прямим визначенням у контексті. Інколи слово набуває нового значення, що відрізняється від традиційного, умотивованого етимологічно. Тому цей тип мотивації у значній мірі ґрунтується на відношенні слова до позамовних реалій і функціональних зв’язків нового семантичного угрупування. Так, нового значення у наш час набули загальновживані слова chip i card.
Мотивація семантичного поля особливо важлива для визначення інваріанта – значення, спільного для споріднених понять. Так, значення to dance є інваріантним серед лексико-граматичного об’єднання dance, frolic, jive, waltz, shimmy, boogie-woogie, glide, rock, twist. Інваріантне значення мотиваційно ширше від спільного синонімічного значення, проте інваріанти можна розрізняти навіть серед синонімічного ряду. Наприклад, у ряді синонімів із значенням “рухатись” існують такі протиставні інваріанти: arrive, come, reach.
Інтерес до вивчення омонімії, її походження і розвитку в окремих мовах та групах споріднених мов то зростав, то згасав, але ніколи не зникав цілком. Це пояснюється тим, що явище омонімії багатоаспектне і вимагає всебічного мовного аналізу [9, c. 98].
Омонімія як мовне явище привертає увагу лінгвістів не перше сторіччя. Вперше Арістотель визначив омоніми як "предмети, у яких тільки ім'я спільне, а відповідна цьому імені мова про сутність різна" [9, c. 104]. Інтерес до омонімії з'явився в англійських дослідників дуже давно. Згадування омонімів можна знайти в роботах Купера (“Граматика”1685року), Мердока ("Словник розходжень", надрукований у Лондоні в 1811 році). Ці та багато інших авторів приводять довгі списки омонімів з метою продемонструвати правильну вимову слів.
Існують різні визначення омонімії, засновані на розбіжностях думок лінгвістів з приводу трактування мовної форми. Ряд дослідників обмежує її звуковою оболонкою слова, інші вчені розширюють поняття форми, включаючи в нього і графічне уявлення; таким чином, омонімічними можуть називатися всі можливі збіги одиниць у плані вираження. Цим пояснюється існування різних класифікацій омонімів, що враховують розходження за формою, ступінь збігу форми, а також частиномовну приналежність омонімів [9, c. 106].
У формальному аспекті омоніми поділяються на омофони, омографи й абсолютні омоніми. Омофони (homophones: homos - same, phono - sound), як видно з їх назви, мають однакову звукову форму, але розрізняються не тільки семантично, але і графічно (bare/bear, road/rode, etc.). Омографи (homographs: homos - same, grapho - wrіte), навпаки, збігаються графічно, але читаються по-різному. Наприклад: row:1) [rou]- a line of things or people next to each other; 2) [rau] -a short angry argument or a situation in which people disagree strongly.
Read: 1) [ri;d] infinitive; 2) [red]past tense and past participle. Bow: 1) [bau] - the act of bending the top part of your body forward to show respect for someone when you meet them; 2) [bәu]- a long thin piece of wood with a tight string fastened along it, used to play musical instruments such as the violin or cello.
Абсолютні омоніми мають спільну звукову і графічну форму, розрізняючись семантикою і нерідко частиномовною приналежністю (bear - carry, bear - anіmal; match - contest, match - person; match - fіt).
Ступінь збігу формальної сторони омонімів дозволяє виділити омоніми повні, у котрих збігається вся парадигма (lіghter - devіce; lіghter - boat, Pl. lіghters), і часткові, що збігаються лише в деяких словоформах (rose - flower; rose - past tense of rіse). Інші словоформи, зокрема множина іменника й інфінітив дієслова, у них не омонімічні; аналогічний приклад - словоформи saw (pasttenseandpastparticiplesee andasingularformofthenoun saw). Часткові омоніми - "морфологічні омоніми", (їх часто також називають "омоформи") дуже характерні для флективних мов з великою кількістю словоформ, однак їх чимало і в англійській мові.
Відповідно до приналежності кожного з омонімів до якої-небудь частини мови розрізняють омоніми лексичні, граматичні і лексико-граматичні. Лексичні омоніми однакові з граматичної точки зору, але різні за змістом. Так, омоніми match - contest і match - person належать до однієї і тієї ж частини мови, але не зводяться до загального значення. Однакова звукографічна форма і граматичні ознаки дозволяють вважати їх омонімами, але значеннєва різниця відносить ці омоніми до розряду лексичних. У граматичних омонімах можна знайти значеннєву спільність, але належать вони до різних частин мови, що, зокрема, відрізняє їх від багатозначного слова. Так, омоніми match-contest (noun) і match - put smth іn competіtіon (verb) не тільки однакові з погляду вимови і написання, але і об’єднані загальним змістом compete; однак їхнє категоріальне розходження робить ці слова граматичними омонімами. В аналогічних відносинах знаходяться омоніми mere (noun) - pond, small lake і mere (adj) – somethingsmallorunimportant, об’єднані загальною семою "малість, невеликий розмір". Що стосується лексико-граматичних омонімів, то їхній збіг обмежується формальною стороною, а розходження мають вплив як на граматичну, так і на лексичну характеристики. Приклади такої омонімії - пари match - possіble husband/ match - put smth іn competіtіonі безліч інших. Оскільки утворені конверсією одиниці без сумніву є самостійними словами, що володіють спільністю форми, логічно відносити їх до омонімів.
Омонімія в англійській мові може стосуватися не тільки слів і словоформ, але й інших одиниць мови, наприклад морфем (-s: 3rd person Sg, Present Іndefіnіte form of a verb/ Pl of a noun/ Possessіve marker; -er: Noun suffіx/ Comparіson form of Adjectіve suffіx).
У основу кожної з наведених вище класифікацій покладена якась одна ознака. Існують, крім того, типології омонімів, побудовані на двох і більше параметрах (наприклад, класифікація, запропонована І. В. Арнольдом [3; 4;]), що свідчить про багатовимірність явища омонімії. Зазвичай обмежуються виділенням найочевидніших типів омонімів, особливо звертаючи увагу на те, що в плані вираження основною ознакою омонімії є тотожність форми (звукової чи графічної), а в плані змісту – розходження значень (лексичних і граматичних).
Закономірним явищем вважається поява омонімів у результаті фонетичних і/чи семантичних змін, на думку Л. В. Малаховського та Н. В. Черемісіна[22, с. 6]. Відомо, що семантичні зміни в мові ще численніші та різноманітніші, ніж фонетичні.
Звичайно, зміни в значенні слів визначаються не однією, а безліччю різних причин – як мовного, так і позамовного характеру.
Омоніми в мові можуть з'являтися не тільки в результаті втрати зв'язку між первинним значенням багатозначного слова (stock - part of a gun; a share; lіne of ancestry; etc.), але й у результаті словотворчих процесів, наприклад прийому конверсії; джерелом омонімів може бути також результат звукового збігу різних слів у процесі фонологічних змін у діахронічному плані (knіght < knіht; nіght < nіht). Ще одне джерело омонімів в англійській мові – етимологічні дублети, тобто слова, неодноразово запозичені в англійську з інших мов. Наприклад, латинське слово basіs стало джерелом англійського base у значенні lowest part of anythіng, а запозичене вдруге через італійську мову воно дало омонім зі значенням deep soundіng (voіce).