регистрация / вход

Морфемна і слововірна структура слова

62. Морфемна і словотвірна структура слова. Мотивоване і мотивуюче слово, структурно-семантичні зв’язки між ними. Основа похідна і непохідна. Твірна основа та словотворчий формант. Словотворчий тип і словотворче значення.

62. Морфемна і словотвірна структура слова. Мотивоване і мотивуюче слово, структурно-семантичні зв’язки між ними. Основа похідна і непохідна. Твірна основа та словотворчий формант. Словотворчий тип і словотворче значення.

Слова в мові не існують ізольовано одне від одного. Вони, як і люди, об'єднуються в родини.

Ніна Клименко.

Комунікативна розминка. Прискорений розвиток науки і техніки, різноманітні контакти між країнами, суспільні зміни в дають поштовх потенційним можливостям, закладеним у системі мови. Українське суспільство переживає саме таку епоху – час творення та зміцнення власної державності, прагнення швидко наздогнати західний світ у галузі політики, науки, освіти, культури й техніки. Як результат цих процесів постає потреба в називанні нових реалій матеріального й духовного світу.

Як народжуються слова? Що або хто є головним творцем слова? Як входять слова в мову? Обговоріть це в класі.

◊ Прочитайте текст, визначте, до якого функціонального стилю він належить. Яка основна думка тексту

Визначте, якими частинами мови є слова в тексті. Запишіть їх у два стовпчики: 1) слова, що мають форми словозміни; 2) слова, що не мають форми словозміни.

Підкреслені слова поділіть спочатку на звуки, фонеми, склади, а потім на морфеми у вигляді таблиці.

Слово звуки склади морфеми

Порівняйте звукову і морфемну будову слів. Чим відрізняється морфема від звука і складу? З'ясуйте значення кожної морфеми. Чи збігається морфемна будова слова з поділом на склади?

Випишіть слова, в яких наявні префікси, суфікси, префікси і суфікси, нульове закінчення. Доберіть до іменника мова спільнокореневі слова.

Найвиразніше відображає динаміку мови її лексичний склад, на розвиток якого значно впливає позамовна дійсність. Будь-які нові поняття, що стають набутком колективного мовного мислення нової епохи, потребують номінації; поява нових результатів людської діяльності приводить до виникання нових назв, формування нових галузей науки стимулює творення нових термінів i т.д.

Поряд із зовнішніми чинниками розвиток лексики визначають і внутрішні мовні фактори: характер словотвірного потенціалу; системні взаємозв’язки всередині різних тематичних груп слiв; переносне вживання слова зі стилістичною метою. Поповнення лексики відбувається постійно i є одним iз виявів життя мови. Ця діяльність (свідома й несвідома) мовців триває з покоління в поколiння.

З огляду на те, що новотвори з більшою чи меншою інтенсивністю регулярно поповнюють активний лексикон, одним із завдань лексикографів є реєстрування нових слів, оцінювання їхнього статусу (належність до сфери мови чи мовлення) і внесення їх у загальномовні чи спеціальні словники (Д.Мазурик «Інноваційні процеси в лексиці сучасної української літературної мови»).

Розділ мовознавства, в якому вивчається морфемна будова слова, називається морфемікою (від грецьк. – morphetikos - формальний).

Морфеміка тісно пов'язана із словотвором, етимологією, фонетикою, лексикологією, морфологією.

Під морфемною будовою слова розуміється сукупність значущих частин у слові.

Найменшу неподільну значущу частину слова називають морфемою (від грец. morphē – вигляд, форма). В українському мовознавстві цей термін вперше використав український філолог Євген Тимченко у 1907 році.

Морфема виражає певне лексичне або граматичне значення і має здатність відтворюватися і повторюватися у мові: син-ій, син-яв-а, син-і-ти.

Більшість слів в українській мові складаються з двох і більше морфем. Наприклад, у слові літній виділяються три морфеми: літ-н-ій (корінь, суфікс і закінчення), які відтворюються в споріднених словах (літо-о, літ-н-ій).

Морфеми співвідносяться з фонемами, оскільки складаються з однієї, двох або кількох фонем (за-ход-и-ти). Співвідносяться морфеми і зі словами, оскільки входять у слово (хліб, роз-вантаж-ува-ти). Однак відрізняються від слова тим, що не членуються, не називають поняття, не утворюють речення.

У споріднених словах звуковий склад однієї і тієї ж самої морфеми може бути неоднаковий, наприклад: водити, воджу, водіння (корінь вод-, водж-, вод'-) . Такі видозміни морфем називають морфами.

Конкретна реалізація морфа в певній позиції називається аломорфом („варіантом”). Аломорфи можуть мати кореневі морфи ( нос-ити-нес-ти - нош-ений), префіксальні ( віді-рвати, оді-рвати ), суфіксальні (стар-ець, стар-ц-я, стар-ч-е).

◊ Визначте морфеми у словах

Ногами, сніг, полум’яніє, по-зимовому, низько, стоячи, білясте, залишити, водичка, низенько, яскравість, дочекається, новорічну.

◊ Побудуйте лінгвістичне повідомлення до засідання наукового гуртка «Морфема як одиниця мови» з урахуванням поданої вище інформації та на основі таких висловлювань

Морфеми – це атоми семантичної структури, тоді як слова – молекули ( В. Русанівський).

1. Якщо слово подібне до будинку з кубиків, то морфеми – кубики, а звуки – матеріал, з якого їх роблять. Для того, щоб побудувати будинок з кубиків, треба мати готові кубики. Який же висновок випливає з того, що слова будуються з морфем? Це значить, чи будемо ми вивчати будову слова, розкладаючи його на складові частини, чи будувати нові слова, ми повинні мати справу з морфемами (О.Земська).

2. Морфеми – типові деталі слів. Вони повторюються із слова в слово, і тому їх вигідно запам'ятати, щоб легко впізнавати в нових, невідомих словах і, відповідно, розуміти ці слова…Морфема всім потрібна, і поетам, і їх читачам. І всі її поважають, як найбільш крихітний «атом» мови, щ несе зміст Чим більше морфем у слові, тим більше в ньому «атомів» смислу, тим складніше воно за значенням (звичайно, тут ми маємо на увазі зіставлення однокореневих слів (М.Панов).

У слові передбачено позиції для таких морфем, як префікс, корінь, суфікс, закінчення, постфікс, інтерфікс. Усі морфеми, крім закінчення, входять до складу основи слова.

◊ Виділіть у словах граматичну основу і закінчення. З підкресленими словами складіть діалог «У класі»

Наш, наше, наші, по-нашому; важлива, важливий, важливі, важливо; чотири, чотирьох, чотирьом; котрийсь, котрогось, котрась, котресь, котрісь; змагайтеся, змагаймося, змагайтеся.

Основа слова - невід'ємна частина слова. У кожному слові виділяється граматична основа, тобто постійна частина слова, що обов'язково містить корінь (ліс, пора) або декілька коренів (далекосхідний), із кореня і суфікса (гір-ськ(ий), із кореня та префікса (при-клад), префікса, кореня і суфікса (за-земл-ен(ий) і є носієм його лексичного значення.

Основа словозміни – це частина слова після вилучення з нього закінчення (флексії): пиш-у, писа-ти. Основа формотворення - це частина слова, яка залишається після вилучення з нього закінчення (флексії) і формотворчих суфіксів: писа-в, ходи - ти.

Цікаво знати

Первісне значення слова «основа» - подовжні нитки у тканині. Пізніше це слово стало означати опору якоїсь будівлі, потім - найважливіші положення науки, частину слова, що виражає значення тощо.

У мовознавстві запровадження терміна «основа» пов’язують з іменем українського лінгвіста Пилипа Микитовича Дячана.

◊ Прочитайте текст і вставте в нього пропущені назви морфем. У підкреслених словах графічно позначте основу і закінчення. Перевірте за морфемним словником

Щоб краще пізнати, як народжується слово, придивімося до найменших його значеннєвих частин. Найменшу неподільну значущу частину слова називають …. …- це і …слова, і …, і …, і …, і така незвична частинка, як …Наприклад, у прикметнику надводний чотири морфеми: …. над-, … - вод-, …. –н-, …. –ий. Морфеми звичайно відіграють різну роль. Вони розрізняються також місцем у слові. …- основна значеннєва частина слова. Його обслуговують інші морфеми. …спроможний об'єднати велику сім'ю слів (І.Вихованець).

Рекомендовані словники

Полюга Лев Михайлович. Словник українських морфем: Близько 40 000 слів. — Л. : Світ, 2001. — 446с.

Клименко Ніна Федорівна, Карпіловська Євгенія Анатоліївна, Карпіловський Віктор Семенович, Недозим Тетяна Іванівна. Словник афіксальних морфем української мови / Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України. — К., 1998. — 435с.

Сікорська Зінаїда Степанівна. Українсько-російський словотворчий словник. — 2.вид., перероб. і доп. — К. : Освіта, 1995. — 256с.

◊ Виявіть слово, у поділі якого на морфеми допущено помилку

Лік – ар – к – а, ворож – к – а, зачіс – к – а, роз – кат – к – а.

◊ Розгляньте схему. Розкажіть, з яких морфем складається слово, яке значення має кожна з морфем



◊ Ви ведете протокол засідання наукової секції, де обговорюються питання морфеміки і словотвору. Підготуйте заключний виступ і опорну таблицю «Класифікація морфем за значенням та функцією» з урахуванням тез-міркувань лінгвістів

1. Корінь – основна, неподільна головна значуща частина слова. Він – головний виразник значення, господар слова, тоді як інші морфеми – служниці. Це він може стати родоначальником цілої сім'ї слів (Е.Вартаньян).

2. Слід зазначити, що корені взагалі вередливі морфеми. Їм дуже не хочеться працювати у слові без морфеми-слуги. Поодинокі корені втрачають свою силу, «вивітрюються» (І.Вихованець).

3. Афікси виступають завжди «прив'язаними», «прикріпленими» до кореня (не можуть утворювати слів без допомоги інших морфем, зокрема кореня), корені є можуть самостійно створювати слова (В.Горбачук).

4.Усі ці шматочки – суфікси, префікси – дуже осмислені і працюючі члени того колективу, що називається слово (М.Панов).

◊ Вставте, де потрібно, пропущені букви, виділіть основи, корінь і афікси

Пророста…ня, пол…захисний, в…с…лишся, низ…ко, сміючис…, привіл…я, в…рховіття, ро…ходжуся, сучасніст…, н…далеко, захопл…ний, н…стримно, бе…турботний, харків…янин.

◊ Згрупуйте наведені слова так, щоб у кожній групі були слова одного кореня

Водянка, проводити, водити, завод, вода, заводити, провідник, водойма, поводитися, заводчик, водник, заводський, приводити, водний, водій, водянистий, проводир, безводний, заводний, водяний, безводдя, переводити, обезводнити, обводити, обводнювати, обводнення.

За значенням морфеми поділяються на кореневі і афіксальні.

Носієм предметного значення є корінь. Це головна морфема у слові, що виражає його загальне лексичне значення і є спільною частиною споріднених слів: (сад- садок – садівник; читати, читаний, читач, читанка, перечитувати). Звуковий склад кореня, як правило, однаковий, але іноді внаслідок чергування звуків він частково змінюється (воля - вільний, ход - вихід).


Цікаво знати

Новою для української мови морфемою можна вважати корінь –нет слова Інтернет. Його сполучення з прозорим на українському мовному ґрунті префіксом інтер-, а також запозичення Євронет походять від англійського слова net “сітка, мережа”. Слова Рунет, Укрнет – теж новотвори у значенні «міжмережева взаємодія».

◊ Які морфеми належать до афіксів? Яке призначення афіксів у словотворчому процесі нашої мови

Афікс (від лат. affixus – прикріплений) – це мофема, яка приєднана до кореня або іншої морфеми і виражає граматичне або словотвірне значення, тобто конкретизує або видозмінює основне лексичне значення, виражене коренем.

Афіксами є всі морфеми, крім кореневої: префікси, суфікси, інтерфікси, постфікси, закінчення (флексії). Є дві групи афіксів: словотворчі і формотворчі.

◊ Прокоментуйте таблицю

Таблиця Афікси в українській мові

Префікс Суфікс Закінчення Постфікс Інтерфікс

(від лат. prae - попереду і fixus - прикріплений) - це частина слова, що стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів чи інших граматичних форм: перед-день, (по-написувати.

Термін „префікс” у латинському написанні вперше в українському мовознавстві вико-ристав О.М. Ого-новський у 1889 році.

(від лат. sufficus - прикріплений) - частина слова, що стоїть після кореня і служить для утворення нових слів чи інших граматичних форм: мудрий + -ість- мудрість; гора + -ськ- гірський.

Термін „суфікс” вперше вжитий в українському мово-знавстві П. Ф. Залозним у 1906 році.

це змінна частина слова, яка стоїть найчастіше в кінці слова, змінює лише форму слова, не змінюючи його лексичного значення: далек(ий), коханн(я).

Може бути нульовим, тобто не виражене звуком.

Термін “флексія” належить Ф.Фон Шлегелю, а термін “закінчення” Я. Голо-ацькому.

(від лат. post- після і fixus- прикріплений) – це морфема, що стоїть після флексії або суфікса і служить для утворення нових слів і форм слів. (від лат. inter – між і fixus – прикріплений) – це морфема, що служать для зв’язку структурних частин слова: паровоз, сталевар.

словотворчі префікси утворюють нові слова: давній - прадавній;

формотворчі – форми слів: робити- доробити (доконаний вид дієслова.

словотворчі суфікси утворюють нові слова: співак, лі-совий, доброта; формотворчі – форми слів: біліший, сиділа.

словотворчі постфікси: хто – небудь, з’їхатися, хтось;

формотворчі постфікси: митися, біжи-но.

◊ Поділіть слова на морфеми. Визначте словотворчі та формотворчі афікси.

Гарний, гарненький, гіркий, гіркуватий, крутий, найкрутіший, літати, літаючий, лякати, ляканий, молоти, нагодувати, нагодований, напівзабутий, прийти, прилетіти, прилетів, прилетіла, прилетівши, сідаючи, гаряче, гарячий.

◊ Розподіліть подані префікси на групи за ознакою приналежності до певної частини мови — іменника, прикметника, дієслова

ви-, від-, пре-, су-, без-, до-, під-, над-, роз-, при-, спів-, за-, пра-, па-.


◊ Які частини мови мають такі суфікси

а) -иць-, -ин-, -ець-, -аль-, -ар-, -яр-, -ств-, -ист-, -ант-;

б) -яст-, -ськ-, -юч-, -ат-, -н-, -ивн-, -к-, -ащ-;

в) -ува-, -и-, -а-, -і-, -ну-, -юва-, -ва-.

◊ Установіть, до яких з наведених дієслів можна додати постфікс -ся, а до яких — ні

Ображати, бити, думати, відати, кусати, звати, лаяти, перечитати, шуміти, мовчати, погоджувати, уподібнювати, біліти, заразити, організувати, принести, виїхати, мислити, терпіти, зазивати.

◊ Ви – у ролі вчителя. Дайте відповідь учневі на таке запитання

У нашій мові величезна кількість найрізноманітніших словотворчих афіксів. Мовознавці доводять, що іменникові властиво мати більше сімдесяти суфіксів, дієслову — понад сорок префіксів і т.д. А які чачстини мови мають порівняно незначну кількість афіксів? Чим це пояснюється і як це мовжна перевірити?

◊ Викладач побудував свою лекцію у вигляді «запитань» і «відповідей». Познайомтеся з уривком лекції. Що нового ви для себе дізналися

Опрацюйте журнальну статтю (Кващук А. Будова слова в українській мові(у запитаннях та відповідях) // Українська мова і література в школі. – 2004. - №4. – С.65-68) і за її зразком сформулюйте п’ять запитань до теми „Морфемний аналіз слів”.

Запитання: Словотворчих афіксів незрівнянно більше, ніж формотворчих. Чому так?

Відповідь: Тому що, наприклад, за допомогою лише одного суфікса -к- можна утворити велику кількість іменників типу «жатка», «книжка», «хатка», «ручка» і т.д. За допомогою формотворчого суфікса -л- твориться форма минулого часу всіх дієслів: біг-л-а, чита-л-и, вчи-л-и і под.; формотворчі суфікси -ш- та -іш- творяться форми вищого ступеня всіх якісних прикментиків: більший, біліший і под.

Розгляньте дієслова з префіксом про- і доведіть, що за допомогою цього префікса утворилися слова з іншим значенням. Отже, цей префікс словотворчий. Прослухати (слухати), просидіти (сидіти), прописати (писати), пронести (нести).

◊ Установіть, у якій групі слів, наведених нижче, префікси словотворчі, а в якій — формотворчі

а) розі-грати, пере-міряти, під-робити, па-молодь, пра-дід, до-нині;

б) з-робити, на-писати, най-більший.

◊ У словах встановіть словотворчі суфікси, охарактеризуйте їх щодо продуктивності

Бібліотекар, пекар, водій, палій, звіріти, біліти, правдивий, баяніст, учитель, гордість, веселіший, тракторист, прочитав, студентка.

Словотворче значення мають і афіксоїди.

Афіксоїд – це компонент складного або складноскороченого слова, що повторюється з одним і тим же значенням у ряді слів і за своєю здатністю утворювати нові слова нагадує суфікс або префікс. Тому афіксоїди поділяються на префіксоїди (автопарк, автограф, маловідомий, малодоступний; піваркуш, півгодини) та суфіксоїди (біолог, текстолог; лісовод, діловод).

◊ Укладіть таблицю найтиповіших афіксальних морфем (префіксальних і суфіксальних) іменника, прикметника і дієслова (за вибором). Навести приклади слів з даними морфемами

◊ Охарактеризуйте значення афіксів у словах

міжобласний, антивоєнний, аморальний, ультрамодний, українець, українець, поляк, зав’язати, розв’язати, приїхати, від’їхати, верховинець, комсомолець.

Омонімічними є ті морфеми, які тотожні за звучанням, але мають різне (не пов’язане між собою) значення: корінь вод-а і вод-ити, суфкси болот-ист-ий і гітар-ист, префікси: При-карпаття і при-їхати, флексії: меж-а і брат-а, флексія і суфікс: добр-е серце і вчинив добр-е.

За ступенем подібності семантики афікси бувають синонімічні і антонімічні. Перші — це ті, що мають різний звуковий склад, але збігаються за значенням: -ець і –анин: тернопілець і тернополянин (особа за місцем проживання), а-логічний і не-логічний (заперечення).

До антономічних належать морфеми, протилежні за значенням: Закарпаття і Прикарпаття, присутній і відсутній.

◊ Поміркуйте, спільні чи відмінні між собою слова комфортний і комфортабельний. Від яких афіксів вони утворені (багатозначних, омонімічних, синонімічних, антонімічних)? Відповідь доповніть поданою нижче інформацією. Виконайте морфемний аналіз підкреслених слів. Випишіть слова, утворені за допомогою суфікса – ість

Напишіть інтерв'ю з лінгвістом, використавши подану словникову статтю з довідника «Культура мови на щодень».

КОМФОРТАБЕЛЬНИЙ — КОМФОРТНИЙ.

Ці слова близькі й за формою, і за значенням, походять від одного слова — комфорт, але утворені за допомогою різних суфіксів (такі слова називають граматичними, або морфологічними синонімами).

В українську мову слово комфорт, від якого утворено ці прикметники, потрапило за посередництвом російської мови з англійської (англ. confort — підкріплення).

У загальномовному словнику прикметники комфортабельний і комфортний кваліфікуються як слова з фактично однаковим значенням «вигідний, зручний». Незважаючи на близькість цих спільнокореневих синонімів, між ними існують і певні відмінності (адже синоніми не є простими замінниками один одного). Чи не найчіткіше відтінки у значеннях синонімів виявляються в їх сполучуваності. Усталилися, наприклад, словосполучення комфортні умови, комфортний відпочинок, комфортне середовище, комфортний одяг, але комфортабельна квартира, комфортабельний літак (автобус), комфортабельні меблі.

Отже, прикметник комфортабельний — це переважно зовнішній комфорт, побутові зручності (від нього утворено й іменник комфортабельність на позначення якості): Стоїть новий господар на порозі комфортабельногодому (О. Ільченко).

Як порушення лексичної норми сприймається вислів комфортабельне взуття.

Прикметник комфортний має тісний зв’язок зі словами комфорт, комфортність, які можуть уживатися не тільки для характеристики якихось побутових зручностей, зовнішніх умов, а й навіть внутрішнього стану людини (психологічний комфорт, душевний комфорт), напр.: Наприкінці осені поєднання метеочинників уже не є комфортнимдля організму (з газ.).

Схема морфемного аналізу слова

1. Аналізоване слово.

2. Визначити корінь слова, вказати на можливі його варіанти (аломорфи).

3. Визначити афікси (формотворчі чи словотворчі).

4. Визначити закінчення (флексію).

5. Визначити граматичну основу слова.

6. Графічне позначення морфемного складу слова.

Увага!

Морфемний аналіз базується на головному принципі — здатності морфем повторюватися в інших словах. Наприклад: для визначення морфемної будови слова дописувати необхідно зіставити це слово з такими словами:

дописувати – написати, що дозволяє визначити кореневу морфему - пис-;

дописувати – дочитувати, що дозволяє визначити префіксальну морфему до-;

дописувати – дочитував, що дозволяє визначити суфіксальну морфему ува-;

дописувати – глянути, що дозволяє визначити суфіксальну морфему -ти.

Розділ мовознавства, в якому вивчаються способи творення слів, їх словотвірна будова, називається словотвором.

Словотвір тісно пов'язаний із морфемікою, фонетикою, лексикологією, морфологією, синтаксисом, стилістикою.

Основною одиницею словотвору виступає похідне слово (основа).

◊ Запишіть афоризми. Прокоментуйте їх. Продовжіть цей ряд афоризмів, виписавши із збірників українських прислів'їв і приказок такі, які вам більше імопонують. Вибір поясніть

Випишіть з поданих афоризмів змінні слова з непохідною основою, потім з похідною. Окремо запишіть незмінні слова. Дайте характеристику кореневим і афіксальним морфемам.

До виділених слів доберіть споріднені.

Не будь легковажний, випробовуй кожне слово.

Водночас давай місце йому в своєму серці.

Серце тому насичується, коли освічується.

Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений.

Усі слова діляться на слова з непохідними основами (від них утворюються інші слова) і слова з похідними основами.

Непохідним називається слово, яке не утворене від іншого слова, а відтворюється у нашій свідомості цілісно, наприклад: ліс, сон, читати, синій. Непохідні основи (непохідні слова) мають у своєму складі лише корінь, тому збігаються з ними і не розчленовуються на частини.

Наприклад: чорн(ий), ліс, сад, море, поле, літо, синій.

Похідне слово (основа) виникає в результаті словотворення, тобто утворена від іншого слова або на базі інших слів за існуючими у мові зразками (схемами), наприклад: лісовий ← ліс, сонний ← сон, синіти ← синій, життєдайний ← дає життя.

Похідні основи, які мають у своєму складі, крім кореня, суфікс, префікс, постфікс (один чи кілька) діляться на морфеми (сад-ів-ник). Значення похідного слова завжди мотивується семантикою слова, від якого похідне утворене: читач (’людина, яка читає’) ← читати, читачева (’яка належить читачу’) ← читач.

◊ Прочитайте вірш. Яка основна ідея? Чому така назва? Як ви розумієте вислів «правильне життя»

Визначте основи (похідну і непохідну) у підкреслених словах. Перевірте себе за морфемним словником. У словах з похідними основами знайдіть твірну основу і словотворчий формант.

Правильне життя.

Проснутись вранці і сказати: - Все!

Нове життя сьогодні починаю!

Щодня хорошу книжку почитаю,

Яка мені щось мудре принесе.

Щодня картину гарну подивлюсь,

Щодня послухаю прекрасну пісню.

В якусь годину, - ранню а чи пізно,-

Чого я хочу, я таки доб’юсь.

І стане світ прозорим, наче скло,

І стане ясно, наче на долоні,

Чом сльози на губах такі солоні,

Чому мені так досі не везло.

І вже сльозина жодна не спаде!

Назавжди позникають всі невдачі,

Я, мов горіхи, потрощу задачі,

І далі, як по маслу, все піде.

Я сумніви й тривоги прожену,

І стане на губах і в серці прісно,

І зрозумію я, та буде пізно,

Що надто вже я правильно живу

(Г. Гордасевич)

Слово, значення якого пояснюється (мотивується) іншим спільнокореневим словом, називається мотивованим (похідним), а слово, що пояснює (мотивує) значення першого, називається мотивуючим (твірним): сусід сусід-ств-о, ліс возити – лісовоз, п’ять хат – п’ятихатна. Мотивуюче (твірне) і мотивоване (похідне) слово утворюють словотвірну пару.

Цим і відрізняється словотвірна структура слова від морфемної, яка має стільки елементів у слові, скільки є морфем: уч-и-тель (морфемна структура) і учи-тель (словотвірна).

Отже, похідне слово має таку словотвірну структуру: складається з твірної основи і форманта.

Основа похідного слова відповідає формулі

«твірна основа + афікс», а структура похідного слова — «твірна основа + формант»

Твірна основа — частина твірного слова, від якої утворюється похідне, і яка цілком або у видозміненому вигляді повторюється у цьому похідному: флейт-а — флейт-ист. Твірну основу виявляємо шляхом «накладання» твірного слова на похідне. Частини, які збігаються, і будуть становити твірну основу: груп-а – груп-ов-ий, бід-а – бід-ува-ти, багат-ий – багат-ств-о, рад-ий рад-ощ-і. За будовою твірна основа може дорівнювати кореню (див. вище), або поділятися на кореневу і афіксальну (витворити – витвір, сміливий – сміливець).

◊ Прокоментуйте подану схему

льод-ок льодоч-ок
льод-ин-а льодин-к-а
лід-0 льод-ник
льод-ов-ий льодов-ик льодовик-ов-ий
льод-ян-ий льодян-ик льодяник-ов-ий
льодянич-ок

◊ Поміркуйте, які з трьох спільнокореневих слів школа, школяр, школярський перебувають у словотвірному зв'язку: школа і школяр, школа і школярський чи школа ("навчальний заклад") → школяр ("особа, що навчається у школі") → школярський ("той, що належить або стосується школяра"). Виділіть у словах, де це можливо, словотворчий формант.


Словотворчий формант – це афікс або декілька афіксів, що додаються до твірної основи при утворенні похідного слова. До словотворчих формантів належать: словотворчі префікси (з+шити), словотворчі суфікси (школяр+ський), словотворчі постфікси (вмивати+ся), інтерфікси (жовт+о+брюх).

◊ Прокоментуйте словотвірний аналіз поданих слів, визначте словотворчий формант. Визначте значення суфікса –ець, з яким утворене останнє слово, випишіть з морфемного словника або «Шкільного словотвірного словника сучасної української мови» (автор – Н.Клименко) десять слів з таким же значенням суфікса.

рукав → на+рукав+ник;

гніздо → гнізд+и-ти+ся;

сісти → роз+сісти+ся;

Америка → америк+ан-ець.

Познайомтеся

Ні́на Фе́дорівна Климе́нко (1939 р.н.) — член-кореспондент Академії наук України, доктор філологічних наук, професор. Автор понад 300 досліджень з широкого кола проблем українського мовознавства: словотворення, морфеміки, лексикології, семасіології, комп'ютерної лінгвістики та неоелліністики, у тому числі книг «Як народжується слово» (К., 1991); «Основи морфеміки сучасної української мови» (К., 1998, 2000) і частотних словників.

Член редколегії і співавтор енциклопедії «Українська мова». Під керівництвом та з участю Н. Климе́нко укладено «Шкільний словотвірний словник сучасної української мови» (К., 2005).


Словотвірне значення – це узагальнене значення ряду похідних слів з одним і тим же словотворчим засобом, яке відрізняє похідне слово від непохідного: косар, кобзар, зброяр – назви осіб за родом їх діяльності; садовий, зимовий, науковий, казковий – "властивий чомусь – саду, зимі, науці, казці".

Від одного і того ж слова можна утворити кілька інших слів (ліс- лісник, лісок, лісовий, праліс). В усіх цих словах є спільна частина- ліс. І в значеннях цих слів також є спільне. Такі слова називаються спорідненими, або спільнокореневими (тому що в них є спільна частина - корінь). Разом з тим усі ці слова утворюють словотвірний ланцюжок.

Ряд спільнокореневих слів, що утворюються від одного і того ж вихідного слова і розташовується відповідно до послідовності їх творення (плід – плідний – плідник- плідниковий), називають словотворчим гніздом.

◊ Прокоментуйте подану схему.

◊ Побудуйте словотвірний ланцюжок і слоотвірне гніздо від слова молодий

◊ Знайдіть слово, яке відрізняється певним словотворчим значенням і не належить до означеного словотворчого типу


Зв’язківка, службовка, мандрівка, покоївка.

Наприклад: флейтист, бандурист становлять один словотвірний тип, бо всі вони іменники, утворюються від іменника, мають спільний формант -ист зі значенням особи, мають спільне словотвірне значення – особи за назвою музичного інструмента.

Словотвірний тип – це група слів, об’єднаних на основі спільної словотворчої структури. Словотвірний тип характеризується:

а) спільною частиномовною твірною основою, наприклад: свинина, баранина, конина – іменникові основи на позначення тварин; синіти – біліти чорніти – зеленіти – прикметникові основи на позначення кольорової ознаки;

б) одним і тим же словотворчим засобом ( - ин - (суф.), - і- (суф.);

в) спільним для всіх слів певного типу словотвірним значенням (суф. -ин - виступає на означення різного м’ясива; суф. - і - виражає становлення ознаки).

Словотвірний тип, що являє собою незамкнений ряд і поповнюється новоутвореннями, називається продуктивним типом: наприклад: віддієслівні іменники на -нн(я), що позначають опредмечені дії, процеси (виховання, змагання, виконання тощо).

Якщо словотвірний тип являє собою замкнений ряд, не поповнюється новоутвореннями, то він став непродуктивним: царівна, бондарівна (назви осіб жіночої статі за родом занять батька);

◊ Іменники словотвірного типу із суфіксом –ик, об'єднуючись значенням оцінки, розрізняються семантичними відтінками: об'єктивної зменшеності (дзьобик), пестливості (борщик), зменшено-пестливості (косарик), зменшено-зневажливості (куркулик)

Побудуйте гумористичне оповідання з поданими словами

волики, коник, городик, горобчик, вузлик, ківшик, кораблик, букетик, киселик, віршик, возик, жартик, інтелігентик, кубик

Рефлексія і самоперевірка

Що єднає і що розмежовує морфеміку і словотвір?

Охарактеризуйте головні ознаки морфеми.

Назвіть спільні і відмінні ознаки флексій, суфіксів та префіксів.

Що означає термін «флексія»? Яке місце у слові вона займає? У чому основне призначення флексії як морфеми? Яким частинам мови властиво мати флексії? Яка з повнозначних частин мови не має флексій?

У чому відмінності між граматичною основою і словотвірною? У поданих словах виділіть ці основи: далеко, вести, найтонший, узлісся, відвар, дошкільний.

Тема для розмови. «Душею» мови є не лише лексика, хоча в ній зафіксована мовна картина світу, а перш за все граматика. Так стверджують мовознавці. Про що йдеться? Що означає мовна мода, мовний смак? А як словотворчі засоби впливають на мовну моду? Обговоріть ці питання в класі.

Завдання додому

За поданим епіграфом напишіть твір-міркування, використовуючи інформацію про вчених Івана Ковалика, Катерини Городенської, Ніни Клименко (на вибір), Льва Полюгу які досліджують проблеми словотвору. У тексті використайте слова різних повнозначних частин мови, в яких наявні як похідні, так і непохідні основи. У похідних словах виділіть граматичну і твірну основи.


68. Національно-специфічне вживання зменшено-пестливих форм. Особливості вживання осново- і словоскладання, абревіатур, їх правильна вимова. Усунення помилок, пов'язаних із порушенням норм українського словотвору

Українці для виявлення емоцій, почуттів (чи закипить у серці гнів, чи охопить журба, чи ніжність розм'якшить серце) мають мову, що злеліяна не на прісному ґрунті граматики, а на полі битви у всьому розпалі, на вільних козацьких бенкетах і у свавільному побуті гайдамаки, мову, що злеліяна сумливими промовами до вітчизни бездомного блукальця на чужині, піснями любові...

Амвросій Метлинський.

Комунікативна розминка. Ще з дитинства вам відома казка про Телесика. Пригадуєте, в ній розповідається про народження хлопчика з деревинки. Багато є причин на те, чому люди поклонялися деревам. І однією з таких причин, за уявленнями наших предків, були родючі властивості дерев. Міфи, казки про походження людей з дерев відомі у світі. Пригадайте, які з казок ви читали?

А в українському фольклорі поряд з легендами про Адама, випліпленого з глини, знаходимо і перекази про першу людину з дерева. Таке ж походження мав Івасик з казки про Телесика.

Яку пісеньку співала мама (баба), пригадуєте? «Люлi, люлi, Телесику, заварили кулешику, з ручками, з нiжками, будемо тебе годувати». Зверніть увагу на підкреслені слова. Що вони, на вашу думку, означають? Про який кулешик ідеться, чому з ручками, з ніжками? Можливо, це згадується про бабину кашу? Як ці рядки співвідносяться з рядками іншої колискової пісні:

Щоб зростало маленятко,

Наше любе пташенятко,

Наша квітонька маленька,

Наша зіронька ясненька.

Колисочка хить-хить,

Панасик спить-спить,

Колисочка хитнулася,

Панасику чихнулося.

Здоров’ячко у сердечко,

Рісточки – у кісточки,

А в ніженьки – подушка,

А в роточок – говорушка.

Поміркуйте про це в класі

У жодній мові немає такої великої кількості емоційно-забарвлених дериватів, як в українській: матінка, матіночка, матусенька, дідуньо, дідусь, бабуньцьо, бабусенько, стежечка, худібка, садочок, віночок, писаночка, гарненько, перстенець, ягідочка, волики, коники, городчик, гостоньки, перепеличка, воріженьки). У цих словах знайшли відображення і ставлення до людини, і обожнювання природи. Риса, властива українській мові, - це поєднання зменшено-пестливих суфіксів з дієслівними основами: спатоньки, їстоньки та ін.

◊ В яких стилях зустрічаються такі слова? Які національні особливості поданих слів? Чи притаманні вони науковому, публіцистичному, офіційно діловому стилям? На підтвердження наведіть уривки з текстів

Виконайте морфемний і словотворчий аналізи підкреслених слів.

мишка-шкряботушка, жаба-скрекотушка, зайчик-лапанчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик, ведмідь-набрід, кабан-іклан;

деревинка, колисочка, синок, золотий човник, срібне веселечко, двійнятка, матінка, бережок, рибка, голосок, гусятко, гусочка, крильце, сорочечка, казочка, в'язочка;

горобчик, чижик, овечки, щука-риба, перепілонька, райські пташки, волики, ластівочка;

огірочки, барвінець, пшеничка, васильчик, рутонька.

В українській мові широко використовуються суфікси емоційної оцінки -ок- (дуб-ок), -ищ- (руч-ищ-е), -ечок- (верш-ечок), -еньк- (дрібн-еньк-ий), -ус-(мат-ус-я), -ичк- (сестр-ичк-а) та ін. У певному контексті пестливі суфікси можуть надавати словоформі відтінків здрібнілості, іронічного звучання, актуалізують семантичний відтінок зневаги або сарказму, інтимізують виклад. Згрубіло-збільшувальні суфікси вживаються переважно для підкреслення сили, міцності, великого розміру чи фамільярної прихильності.

Наукова й офіційно-ділова мова, як правило, уникає вживання слів із зменшувальними суфіксами, бо вони вносять небажаний у даному разі відтінок пестливості. До того ж такі слова, потрапляючи в текст наукового стилю, позбавляються будь-яких емоційно-експресивних відтінків.

◊ Якого відтінку надають словам суфікси, уживані в поданих реченнях? Знайдіть слова, що вжиті в переносному значенні, назвіть вид перенесення

1. Ходи, ляшеньку, добре тебе почастую, - мовив Гаркуша, добуваючи шаблю з піхов (О. Стороженко). 2.Не буде нам з того добра через сусідоньки (з народної пісні). 3.Та де там воно рано? Вони надолужать то вмиваннячком, то взуваннячком... (І.Карпенко-Карий). 4.А я за упокой гумористичної душеньки отакенну свічечку поставлю (О.Ковінька). 5. Отаку невісточку придбай! Сидить собі, як панночка, замислилась, а ти роби та ще й мовчки (І.Карпенко-Карий). 6. Як став місяць серед неба. Ревнула гармата; Прокинулись ляшки-панки -• Нікуди втікати (Т.Шевченко). 7. Якби піти на вовчиська Чи на кабаняку. Щоб набратися самому Страху-переляку (П. Глазовий). 8. Накрутив Данило номер. Взявши трубку в руку, І гукнув: "Здоров, друзяко (П. Глазовий). 9. До нього [Данила] бігла вона [Мирослава], бігли маки на її платтячку, бігли, перетрушуючи ті маки, її ноженята, біг вітрець у її косах, що мали повів степу і смуток матіоли (М.Стельмах). 10. Вони й не догадуються, Хведю, який толковий ти, сміливець і хитрунець! І де тільки навчився? ((М.Стельмах). 11. Гарний у тебе землячок, тільки бог йому смерті не дає, – нарешті заговорив Северин (М.Стельмах). 12. А хатина ж у розквітлому городі, як у віночку ховається. І зелено, і червони, і голубо, і біло, й синьо, й рожево коло тої хатки (Марко Вовчок). 13. Ой ти дівчинонько, моя вір’яночко, у тебе личенько – рум’яне яблунько. А твої вустонька, а твої губоньки – звелись пелюстоньки з вогнем докупоньки (І.Драч). 14. Що первий голосочок - батенько кличе, А другий голосочок - матінка кличе, А третій голосочок - братичок кличе, Да батенько кличе в терему мести, А матінка кличе кужелю прясти, А братичок кличе коня напувати...(з весільної пісні). 15. Язичок – це конусоподібний виступ м'якого піднебіння; виріст біля основи листка деяких рослин; внутрішні жувальця в комах; рухома пластівка в механізмах (зі словника).

◊ Які з наведених речень є уривками українських народних піснях? Прочитайте уривок з книги Світлани Єрмоленко «Нариси з української словесності». Думку авторки підтвердіть записаними з уст рідних таких пісень

Українська народна пісня – це справжня скарбниця емоційно забарвленої лексики. Здається, жодне слово не входить у пісенний рядок, якщо його значення не відтінюється суфіксом, додатковою лексико-семантичною конотацією, що виникає через незвичну сполучуваність чи зіставлення понять у тексті. Слова, справді, вибираються, тому вони й вибо'рні, як співається в народній пісні.

Багатогранний світ людських почуттів. Конкретні картини буденних занять, емоційні характеристики відображаються в словнику народної пісні.

Іменниковий словотвір у народній пісні найбільш активний і різноманітний порівняно з іншими частинами мови.

◊ Прочитайте вірші. Визначте основну думку авторів. До якої проблеми привертають увагу поетеси? Про що застерігають? Що споріднює гілочку і людину

З'ясуйте стилістичні функції емоційно-забарвлених суфіксів у словах. Прокоментуйте різновиди речень, ужиті в текстах.

Напишіть замітку в газету «Чому гілочці боляче?»

Дочці

Зірвалась гілочка й дереву болить.

Чого б йому боліть? Нехай зсихає...

Зі стовбура ледь ниточка стримить –

Життєві соки гілочці зганяє...

Весна цвіла, співала ніжним цвітом,

А на порозі вже стояло літо.

Ось так за юністю чатує пильно старість...

І в'януть люди швидше, аніж квіти (Н. Фесенко).

Така мала, цікава і зелена,

Так радісно всміхається до мене –

її уперше, юну і свавільну,

Від подруг, мами і коріння вільну,

Запрошено у вогнесяйне місто.

Тут буде бал!

І свічі, і намисто!..

...Ялиночко, ялинко, ялинятко,

Моє зеленороге оленятко,

Куди летиш?

Куди тебе несе?

Це ж просто маска, маскарад – і все!

Бо завтра, і не глянувши у вічі,

Із тебе знімуть новорічні свічі,

Обтрусять діловито мертві голки

І викинуть, покривджену і голу,

Немов на жар утрат і каяття –

На вулицю,

На холод,

На сміття!..

(О.Матушек).

◊ Прокоментуйте вислів мовознавця Василя Сімовича

«Здрібнілих та песливих форм уживає наш народ дуже радо і при кожній нагоді. Не тільки в розмові з дітьми, не тільки тоді, коли хочемо викликати до себе співчуття, … не тільки тоді, як виявляємо свій смуток чи радощі, не тільки балакає зі собою песливими словами пара закоханих, не тільки стрічають ся вони в віршах, у вязаній мові – але й так, у звичайній бесіді, при всяких нагодах, і то без огляду на те, який зміст розмови» (В.Сімович «Граматика української мови для самонавчання в допомогу шкільній науці / Друге видання з одмінами і додатками. – Київ-Ляйпціг, 1921).

Продуктивним засобом "обрядового" й фольклорного словотвору вважається словоскладання. Наприклад: дівич-вечір, хліб-сіль; чар-зілля, рута-м'ята.


◊ Яку обрядову семантику виконують подані складні слова? Складіть казку «Мої мрії», використавши десять слів з поданих нижче

приворот-зілля, ромен-зілля, корінь-зілля, чар-зілля, рута-м'ята, калина-малина, вишенька-черешенька, розрив-трава, хрест-трава, переліт-трава, перекотиполе, жито-пшениця, трава-мурава, яр-хміль, сон-трава, люби-мене, іван-чай, нечуй-вітер, біс-дерево, бождерево, первоцвіт, зимоцвіт, пізньоцвіт, нечіпай-зілля, рай-дерево, рай-цвіт.

Складні слова не є ознакою якогось певного стилю. Однак найбільше їх смислові і стилістичні функції розкриваються в художньому і розмовному стилях. Образно вжиті, складні іменники і прикметники збагачують семантику тексту, сприяють створенню колоритного, неповторного образу.

◊ Прочитайте текст. Визначіть його стильову приналежність, основну думку автора. Чи читали ви цей твір? Що вам відомо про автора? На основі літертурних матеріалів підготуйте коротке повідомлення про Василя Барку

Випишіть складні слова, вжиті в цьому тексті. Яким способом вони утворені? З яким значенням уживаються в тексті? Які з них є індивідуально-авторські? За тлумачним словником перевірте значення підкреслених слів. Випишіть слова із суфіксами –ість, -нн(я), з'ясуйте правомірність їх уживання в цьому стилі.

Що там бачиш? — питає Микола.— Поки нема нікого, піди до сільради, в вікно заглянь: як — тато?

Більший має право посилати, і Андрійко слухається. Звик! Шанував брата: той боронив, завжди добрий і справедливий, з тихою і світлою думністю в худорлявому вигляді.

Посланець вернувся, бо з сіней сільради виступили два сизомундирні міліціонери і покурюють. Потягнули з перехрестка до сільради — місцеві партійці.

Микола на них вимовив:

— Хліботруси!

— А ми ні: ми хліботруди,— сказав Андрій.

— В основному вірно; але хліботруди не ми з тобою, а старші. Ми хлібокуси.

Андрій мовчки згодився; потім повідомив:

— Я знаю, хто всякі другі.

— Що знаєш?

— Є хлібопроси, і всякі.

— Добре! — сказав Микола.— Твій горщик здібний варити. А ще?

— Ну, є... хлібоноси і хлібовози.

— Ще — хто?

— Ще, зараз подумаю, є хліботорги, і хлібокупи, хлібокради. Це все.

— Гаразд. А хто — ті, що хліб дають хлібопросам? Андрій думав і вагався, і не міг сказати; видно, знайшов слово, яке не задовольняло — плечима знизав від невирішення.

— Звуться: хлібодани! — назвав Микола,— Їх мало; витіснили їх сильніші. Скажи, хто ті, що хліб беруть?

— Хлібобери, чи ні...

Микола поправив:

— Вони хлібохапи.

Засвоївши новий термін, Андрій показав на збір коло сільради, куди прикотили дрожки.

— Пам'ятай,— попереджує Микола,— щоб замок держав на губі! Десь проквакаєшся з назвами, тата замучать по арештах: через нас. Зрозумів?

— Я мовчатиму (В.Барка Жовтий князь).

Василь Костянтинович Очерет (Барка - псевдонім) (1909-2003) – письменник, представник української діаспори у Сполучених Штатах Америки, автор роману «Жовтий князь».

Помітне місце в художньому, особливо поетичному мовленні посідають індивідуально-авторські новотвори. Пошуки сучасних поетів у галузі індивідуального словотвору впливають на розвиток образної системи поезії, збагачують поетичний лексикон.

Найпоширеніші в поетичних текстах складні іменники і прикметники чистодзвони, живосік (І.Драч), диволет (Л.Костенко), веселощокий (М.Стельмах). Стилізовані під фольклор складні іменники і прикметники утворюють порівняння та художні епітети, що подають образну характеристику предметів і явищ природи, образів і психологічних портретів. Наприклад: роси-сльози (М.Рильський), вітри-руки (Остап Вишня), літа-коні, верби-наречені, ноша-скеля, промені-ножі (А.Малишко), міднолиций, веселощокий (М.Стельмах), розумноокий (М.Стельмах), лукаво-тонкоброва (А.Малишко).

Поєднання у складовному слові антонімічних елементів акцентує увагу на обох частинах, синтезуючи їх у цілісний образ. На цьому принципі базуються оксюморон: тривожно-радісний погляд, задумливо-прояснене обличчя, болісно-солодке чекання (М.Стельмах).

◊ Прочитайте речення. Поміркуйте, яких семантико-стилістичних відтінків надають складні слова

1. Лиш дальні залпи вогнепаду Ще шарпали і злили горизонт (М.Бажан). 2. А снігодощ над вовком пролітає...(М.ВІнграновський). 3. Його лице відкрилося у синь. Туди, де розтікалася бездонна Самотність стопечальної мадонни, В якої щойно вмер єдиний син (В.Коротич). 4. Мій світ не той, щоб в мрійновтому гратись… (В.Бровченко). 5. Ярим барвоспадом в наших жилах кров тече князівська… (Яр Славутич). 6. Це щастя в пропадайроках було… (І.Драч). 7. Ярим барвоспадом в наших жилах кров тече князівська…(Яр Славутич). 8. Вітру синьо-голубий огин… (М. Вінграновський). 8. Приснився я собі самому У дебрі голосно-німій (М. Рильський).

У поетичній мові естетизуються, набувають нової семантики, часто переростають в образи-символи номінації птахів. Народна поетична традиція відбита у слововживанні сизокрилий голуб (голубка), що використовується як ласкаве, ніжне звертання. Наприклад: “Ой, напій коня, каре оченя! Сизокриле голуб'ятко, до побачення” (А. Малишко). Традиційними також є порівняння думок, мрій з птахами – улюблений троп багатьох майстрів поетичного слова. Наприклад: “На зелені гори, на блакитні хвилі, ой, летіте, мрії – птиці срібнокрилі” (В. Сосюра).

◊ Випишіть з народних пісень речення, де наявні образи-символи номінації птахів. Придумайте до них авторські епітети-складні слова. При потребі скористайтеся «Словником епітетів української мови»

◊ Прочитайте текст. Визначте його стильову приналежність. Що нового ви дізналися з тексту? Чи відомий вам такий стилістичний спосіб, як гра слів. Чи зустрічали ви таке явище в газетах, біг-бордах? Яка мета створення таких абервіатур

БІГ-БОРД, -а, ч.Великийрекламнийщитзавтономнимосвітленням.

Абревіатури як стилістичний засіб найбільш поширена у художньому, розмовному, публіцистичному стилях. Серед виражально-зображальних функцій помітне місце займає явище гри слів (гри словами, словесної гри), під яким звичайно розуміють спеціальне використання (“обігравання”) тотожних або подібних з формального боку мовних одиниць для створення певних фонетико- та семантико-стилістичних явищ. Одним з різновидів цього явища є каламбур, який полягає у використанні зовнішньої подібності або тотожності мовних одиниць з метою досягнення комічного ефекту.

На рівні будови слова серед засобів графічного увиразнення компонента слова виділяються: оформлення його великими літерами поряд: ГАЗават – газетна публікація про “газову війну” (пор. газ і газават “священна війна мусульман проти невірних”), рідше – з наявністю між великими малих літер: „Що заНАдТО, то недобре” – публікація про бомбування силами НАТО території Югославії; відокремлення його за допомогою дефіса: “Арт-обстріл” – назва естрадної групи клоунів і мімів, пор. артобстріл “артилерійський обстріл” і арт- як компонент слів артист, артистичний.

При обіграванні складових компонентів слова виділяються явища, з одного боку, “розшифровування” компонентів абревіатур і графічних скорочень або і звичайних слів як нібито початкових елементів відповідних інших слів (так, Рух – скорочена назва політичної партії Народний рух України – жартівливо “розшифровується” як “Рятуйте Україну, хлопці!”), а з другого боку, – запланованого заздалегідь “зашифровування” компонентів абревіатур під початкові елементи відповідних слів (МАРС – назва групи українських письменників у 1920-х рр. – як “Майстерня революційного слова”).

На рівні словотворення гра слів реалізується як перероблення наявного слова, як утворення нового слова на основі двох (рідше кількох) слів і, навпаки, як утворення двох (рідше кількох) слів на основі одного – за допомогою таких процесів, як: 1) аналогія, тобто утворення нового слова шляхом переосмислення й відповідного переоформлення одного слова за зразком іншого: “Пригоди Робінзона Кукурузо” (дитяча повість В.Нестайка), пор. Робінзон Крузо і кукурудза. Структурно видозмінювані компоненти слова можуть при цьому виділятися за допомогою великих літер: рефорНАТОри, пор. реформатори і НАТО; скорочення слова (слів): “І, може, тоді всі мінпроми, мінмаші та інші “міни” задумаються, як створити власну технологічну базу для лісозаготівель” (з газети), пор. мін… (скорочення слова міністерство в абревіатурах) і міна як вибуховий пристрій (можливо, як натяк на шкоду для лісу через неузгодженість дій різних міністерств); розчленування слова: “Діє слово” (рубрика в журналі, пор. дієслово); жартівливе утворення псевдоабревіатур: агентство ОБС – “Одна баба сказала” (О. Тимчук «Семантико-стилістичне явище гри слів в українській мові»).

◊ Прочитайте речення. Слова з якими суфіксами найчастіше вживані в цих реченнях? Яких семантичних відтінків вони надають? Відредагуйте подані речення

Слід нарешті пам'ятати, що призначення м'ясорубки полягає в здрібненні порівняно м'яких предметів і вона зазнає псування при перемелюванні гвинтів, дитячих іграшок, пляшок, а також м'ясопродуктів, що їх отримано з холодильників (Ю.Шанін). Вивчення світових тенденцій та узагальнення зарубіжного досвіду професійної підготовки майбутнього вчителя-філолога сприяло виявленню найбільш вагомих ідей, що заслуговують упровадження у вищих навчальних закладах України (І.Соколова). Суфікс –нн(а/я) утворюють абстрактні назви, назви опредмеченої дії. Їх відносять до книжних суфіксів. Найбільш уживані вони в наукових, офіційно-ділових, публіцистичних текстах (вивчення, застосування, узагальнення, дослідження). Однак надмір таких іменників значно ускладнює розуміння тексту, тому мовознавці радять віддавати перевагу дієсловам: вивчати, застосовувати, узагальнювати, досліджувати. У художньому і розмовному стилях слова з такими суфіксами зустрічаються далеко рідше (зітхання, кохання, дівування).

◊ Перекладіть з російської мови. Звернуть увагу на ступені порівняння прикметників. Які форми слід ужити в даному контексті

Наибольшей плотности жизнь достигает при большом разнообразии строения организмов, то есть при различной приспособленности к условиям совместного существования. Поэтому наибольшая плотность жизни осуществляется в биоценозах, где организмы связаны цепями реакции. При большом разнообразии – наибольшая плотноть (из учебника биологии).

◊ В утворенні та вживанні вищого і найвищого ступенів часто трапляються помилки. Тож годиться запам’ятати: в українській мові вищий ступінь утворюється за допомогою суфіксів -іш-, -ш-, що їх додають до основи чи кореня звичайної (так званої нульової) форми якісного прикметника: новий — новіший, розумний — розумніший; молодий — молодший, дешевий — дешевший. Причому може відбуватися чергування звуків: с+ш — щ (високий — вищий), г, з, ж+ш — жч (дорогий — дорожчий, низький — нижчий, тяжкий — тяжчий)

Значення вищого ступеня має також сполучення звичайної форми прикметника зі словами більш або менш: більш вдалий, більш доступний, менш вередливий, менш зрозумілий. Однак для української мови природнішими є форми із суфіксами -іш-, -ш- (зеленіший, солодший).

Припускаються похибок ті, хто сполучає лексеми більш чи менш з формою вищого ступеня прикметника, а не з нульовою. Отже, більш лагідний, менш тривкий (а не більш лагідніший, менш тривкіший).

Найвищий ступінь порівняння прикметників утворюється за допомогою префікса най-, який додають до форми вищого ступеня: швидший найшвидший, миліший — наймиліший.

Форми найвищого ступеня можуть уживатися також з підсилювальними частками щонай... (що+най), якнай... (як+най), котрі надають їм значення найбільшої або найменшої міри якості ще категоричніше: щонайдорожчий, щонайтісніший, якнайкращий, якнайменший.

Аналітична (складена) форма найвищого ступеня порівняння утворюється додаванням слів найбільш або найменш до нульової форми: найбільш прогресивний, найбільш зручно, найменш рентабельний, найменш переконливо. Не слід за російською мовою для вираження найвищого ступеня використовувати слово самий: самий близький, самий небезпечний, самий щирий. Природні фрази: найбільша (а не сама більша) заслуга, найвартісніші (а не самі вартісні) речі, найважливіший (а не самий важливий) іспит.

◊ Перед вами ключові характеристики національних характерів жителів різних країн, які пропонує лабораторія Вищої школи маркетингу і розвитку бізнесу в Москві. Подані прикметники перекладіть на українську мову, утворіть, де це можливо, ступені порівняння

Ключевые описатели национальных характеров

Национальность Ключевые описатели национального характера
Австралийцы Семейственные, естественные, внимательные
Американцы Самоуверенные, самонадеянные, спесивые
Англичане Чинные, официальные, величавые
Аргентинцы Веселые, общительные, удалые
Армяне Красноречивые, находчивые, популярные
Белорусы Семейственные, заботливые, добропорядочные
Болгары Улыбчивые, компанейские, милые
Бразильцы Веселый, удалые, раскрепощенные
Голландцы Стрессоустойчивые, уравновешенные, спокойные
Грузины Удалые, темпераментные, задорные
Индийцы Пригожие, идеальные, просветленные
Испанцы Пылкие, удалые, темпераментные
Итальянцы Языкастые, озорные, игривые
Китайцы Хозяйственные, продуктивные, организованные
Корейцы Добросовестные, ответственный, образцовые
Латыши Холодные, неразговорчивые, пуритане
Мексиканцы Темпераментные, пострелы, пылкие
Молдаване Везучие, популярные, расторопные
Немцы Кропотливые, аккуратные, дисциплинированные
Русские Щедрые, открытые, радушные
Таджики Утилитарные, прозаичный, мужиковатые
Украинцы Ловкие, везучие, вездесущие
Финны Умеренные, неторопливые, сдержанные
Французы Красноречивые, артистичные, жизнелюбы
Шведы Уравновешенные, выдержанные, домовитые
Чехи Внимательные, семейственные, естественные
Швейцарцы Уравновешенные, основательные, точные

◊ Виправте помилки у поданих словах та словосполученнях.

Запитуючий, рахуючий прибутки, головуючий зборами, пануюча думка, перемігший, кажучий промову, захоплюючий краєвид, хвилюючі враження, початкуючий поет, ведучий архітектор, констатуючий експеримент, желаемий результат, змарнівший, накресливший, всохший, померший, аналізуєма

Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи теперішнього часу перехідних і неперехідних дієслів за допомогою суфіксів -уч-, -юч- та -ач-, -яч-: ріжучий, під'їжджаючий, лежачий, сидячий, а також від основи інфінітива перехідних дієслів за допомогою суфікса -л-: згорілий, прогнилий. Проте у сучасній українській мові активні дієприкметники маловживані. І тому при перекладі активні дієприкметники, які мають у російській мові суфікси -ющ-, -ущ-, -ащ-, -ящ- (теперішній час) та -вш- (минулий час), українською мовою передаються як підрядні словосполучення: сложившаяся вокруг ситуация - ситуація, що склалася навколо.

В українській науковій мові помітна тенденція до уникнення дієприкметникових форм на –уч-(-юч-) теперішнього часу і заміна їх –альн-: констатувальний замість констатуючий, формувальний замість формуючий.

Російським пасивним прикметникам теперішнього часу в українській науковій мові відповідають дієприкметники минулого часу ( употребляемый уживаний).


◊ Перекладіть текст українською мовою. Запропонуйте різні способи відтворення російських дієприкметників, обґрунтуйте зроблений вибір слів

Различные народы весьма по-разному используют взгляд в общении. Занимавшиеся этим вопросом этнографы делят человеческие цивилизации на "контактные" и "неконтактные". В "контактных" культурах взгляд при разговоре и общении имеет большее функциональное значение (надо сказать, что люди контактных культур и стоят ближе друг к другу при разговоре, и чаще прикасаются друг к другу). Это арабы, латиноамериканцы, народы юга Европы. К неконтактным относят индийцев, пакистанцев, японцев, североевропейцев. Исследования, проведенные в США, показали, что навыки использования взгляда в общении, будучи однажды усвоенными в детстве, на протяжении жизни почти не меняются, даже если человек попадает в другую национальную среду. Иногда это может приводить к недоразумениям и неудобству.

Шведы, разговаривая, смотрят друг на друга больше, чем англичане. Индейцы племени навахо учат детей не смотреть на собеседника. У южноамериканских индейцев племен витуто и бороро говорящий и слушающий смотрят в разные стороны, а если рассказчик обращается к большой аудитории, он обязан повернуться к слушателям спиной и обратить свой взгляд в глубь хижины. Японцы при разговоре смотрят на шею собеседника.

У других народов, например у арабов, считается необходимым смотреть на того, с кем разговариваешь. Человек, мало смотрящий на собеседника, кажется представителям контактных культур неискренним и холодным, а "неконтактному" собеседнику "контактный" кажется навязчивым, бестактным, даже нахальным.

Но у большинства народов существует неписаный закон, своего рода табу, запрещающий в упор рассматривать другого человека, особенно незнакомого. Это считается дерзостью, вызывающим или даже оскорбительным поведением.

Для общения людей, принадлежащих к разным культурам, первостепенное значение приобретает умение безошибочно толковать выражение взгляда собеседника.

Тема для розмови

Мовознавець Олекса Наумович Синявський говорив своїм учням: “... працювати над своїм словником, себто над тим, щоб до речі й якнайкраще вжити слово, треба б далеко більше, ніж то в нас ведеться... Така праця ... збагачує лексику, витоншує її і зменшує лексичну однобокість, хибні нахили залюблятися в одних словах (чи з певними наростками) і обминати інші. Багатющі засоби на словотвір української мови, зокрема наростки й приростки повинні стати слухняним і гнучким знаряддям у руках тих, хто слово має за знаряддя своєї діяльности” (О.Синявський. Норми української літературної мови. – Львів : Укр. видавництво, 1941. – с.114).

Прокоментуйте слова вченого. А що для вас означає працювати зі словом, зі словником? Для чого це потрібно у словотворі, морфології, граматиці? Обговоріть це в класі.

Книга О. Синявського «Норми української літературної мови» була високо оцінена українськими мовознавцями. Зокрема, В.Сімович у вступному слові до книги зауважив: “Книжка пригожа не тільки для вчителя, не тільки для людей практики: редактора, письменника, коректора, урядовця і т.д., але й для науковця, і взагалі для всякого, кому дорога культура рідного слова, хто цікавиться розвитком української мови і повного розвитку її собі бажає”.


Завдання додому

Українці для виявлення емоцій, почуттів (чи закипить у серці гнів, чи охопить журба, чи ніжність розм'якшить серце) мають мову, що злеліяна не на прісному ґрунті граматики, а на полі битви у всьому розпалі, на вільних козацьких бенкетах і у свавільному побуті гайдамаки, мову, що злеліяна сумливими промовами до вітчизни бездомного блукальця на чужині, піснями любові...- написав Амвросій Метлинський.

Продовжіть думку. Напишіть невелику статтю «Вираження характеру українців у словотворі».

Амвро́сій Лук'янович Метли́нський (1814-1870, Ялта) — український поет і етнограф, фольклорист, перекладач, професорХарківського (1848—1849) та Київського (1849—1854) університетів.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

Комментариев на модерации: 2.

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий