регистрация / вход

Украинский язык 2

Завдання 1. Дієслово - самостійна частина мови, що позначає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робити? що зробити? В українській мові дієслово має 5 типових форм. Ці форми можна розпізнати за характерними закінченнями:

Завдання 1.

Дієслово - самостійна частина мови, що позначає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робити ? що зробити ? В українській мові дієслово має 5 типових форм. Ці форми можна розпізнати за характерними закінченнями:

  1. Неозначенна форма (інфінітив): писа -ти , говори -ти , літа -ти , гримі -ти , мерзну -ти .
  2. Особова форма: (він) пиш -е , писа -в-Ø , напиш -е , буде + писа -ти , писати -ме , писа -в-Ø + би , хай + пиш -е .
  3. Дієприкметник: пожовті -л-ий , посиві -л-ий ; писа -н-ий , підписа -н-ий ; залюбл -ен-ий ; активні дієприкметники (пишучий) українській мові не притаманні, цю функцію виконують описові конструкції - що ( абоякий ) пише .
  4. Безособова форма (на -но, -то): написа -но , зробле -но , прожи -то , випи -то .
  5. Дієприслівник: пиш -учи , любл -ячи , підписа -вши , полюби -вши .

Дієслівні форми – це однокореневі слова з різними граматичними ознаками. Взявши інфінітив за вихідну форму, можна за певними правилами утворити всі інші типи форм. Дієслівні форми мають відмінні та спільні ознаки.

Відмінні ознаки визначаються: 1. За типом питання;

2. За характером змінюваності;

3. За роллю в реченні.

Дієслівні форми описуються в таблиці:

Форма дієслова На яке питання відповідає Як змінюється Яким членом речення виступає
інфінітив що робити? що зробити? незмінювана форма будь-яким
особова що роблю? що робив? що робитиму? що робив би? що робимо? за способами, часами, особами, числами, родами присудком
дієприкметник який(а,е,і)? за родами, відмінками, числами присудком
безособова (форми на –но ) що зроблено? незмінювані, тільки доконаний вид присудком
дієприслівник що роблячи? що зробивши? незмінювані обставиною

Особливості творення дієприкметників в українській мові (в порівнянні з російською):

Дієприкметник – це особлива форма дієслова, яка називає ознаку предмета за дією.

Розмовний варіант Нормативний варіант
навчаючий сина батько батько, який навчає сина
поважаюча себе особа особа, яка себе поважає
говорячий промову доповідач доповідач, який виголошує промову
виконуючий завдання слухач слухач, який виконує завдання

У діловій українській мові назви посад - субстантивовані дієприкметники замінено українськими відповідниками-іменниками:

завідуючий (чим) - завідувач (чого);командуючий (чим) - командувач (чого);

Активні дієприкметники теперішнього часу в сучасній українській мові вживаються обмежено, на відміну від російської мови. Ці форми утворюються від основи 3-ої особи множини теперішнього часу перехідних дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч- (-юч-) (від дієслів І дієвідміни), -ач- (яч-) (від дієслів ІІ дієвідміни):ведучий ( телепрограми) . Відповідниками росій­ських активних дієприкметників теперішнього часу в українській мові є підрядні частини складнопідрядних речень або іменники чи прикметники:проживающий - мешканець; той, хто(який) мешкає; заведующий - завідувач; той, хто (який) завідує.

Активні дієприкметники минулого часу доконаного виду творяться від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-: дозрі(ти) - дозрілий, змарні(ти) - змарнілий, мерз(ти) - мерзлий, опа(сти) - опалий, спочи(ти) - спочилий. Суфікс -ну- випадає: засохну(ти) - засохлий, промокну(ти) - промоклий.

Розмовний варіант Нормативний варіант
допомігший який (що) допоміг
посинівший посинілий
бувший колишній
померший померлий

Активні дієприкметники минулого часу з суфіксом -ш- (-вш-) в українській мові не вживаються, а передаються описово.

Особливі труднощі становить пошук відповідників ро­сійським дієприкметникам. Прикро, що забуваються українські слова, а вживаються кальковані форми, тому пропонуємо переклади окремих дієприкметників:

колеблющийся коливний

сходящийся збіжний

меняющийся мінливий

исследованный досліджений

исследуемый досліджуваний

употребляемый в(у)живаний

Пасивні дієприкметники мають форму минулого часу, яка утворюється за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -т-: завершений, зроблений. Дієслова з основами на -ну- і на -о- можуть утворювати паралельні форми дієприкметників: висунути - висунутий, висунений, повернути - повернутий, повернений.

У пасивних дієприкметниках -н- не подвоюється: зроблений, намальований, зав`язаний, натхнений та ін.

Переклад з російської мови на українську:

в следующий раз наступного разу

на следующий день на другий, другого дня, наступного дня

следующим выступает далі виступає

вызываются следующие лица викликаються такі особи

следующим образом так, таким чином, у такий спосіб

прошлый минулий

Завдання 2.

е ксперти за – е в словах іншомовного походження на початку слова передається літерою е; після приголосних д, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш у загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишуть и

Ме две дє в – російський звук е після приголосних передається літерою е; російські суфікси -ев, -еев передають літерою є після всіх приголосних, крім шиплячих та ц

Флори да – літеру и пишуть у власних географічних назвах

сі м` я – іменник утворений від слова «сім»; після б, п в, м, ф та р перед я, є, ї ставиться апостроф

Сє мьо ркі н – звук е в російських прізвищах, що відповідає українському і , передають літерою є ; російські прізвища на ё передаються сполученням йо на початку слова та на початку складу

кар` є ра – після апострофа, ь , и, е , і пишуть є , а не е

Ві нні пе г – у власних іншомовних словах після всіх приголосних пишуть і, а не и; загальне правило переводу

біл ь – після приголосних б, п, в, ф, м, г, к, х, л, н в основах іншомовних слів завжди пишуть і ; у загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються

буря к – після букви р , що разом з наступною я, ю, є позначає м'який звук

в` ї хати – після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний

Цюри х – літеру и пишуть у власних географічних назвах

Серіковськи й – слов'янські прізвища незалежно від походження пишуть з ь у суфіксах -ськ-, -цьк-

інн овація – в деяких загальних іншомовних словах подвоєння зберігається, якщо префікс закінчується, а корінь починається однаковим звуком

при суди ти – у префіксі при- завжди пишуть и; прі- вживається лише в трьох словах: прізвисько, прізвище, прірва ; в основі інфінитива після твердих приголосних пишеться и

ски нути і нфінітів в український мові закінчується на-ти або –ть ;в основі інфінитива після твердих приголосних пишеться и

Завдання 3.

по ошибке – помилково

по окончании учебы – після закінчення навчання

старший по званию – старший за званням

издать при жизни – видати за життя

обучаться на родном языке – навчатися рідною мовою

по всем направлениям – у всіх напрямках

отсутствовать по болезни – бути відсутнім через хворобу (у зв`язку із хворобою)

по окончании института – після закінчення інституту

отправить по адресу – відправити за адресою

по приему – по прийому

иск с требованием – позов з вимогами

поддерживать отношения – піддтримувати стосунки

предъявить иск через суд – подати позов через суд

подавать в отставку – подати у відставку

Завдання 4.

Автобіографія – життєпис конкретної людини, який вона склала сама. Неправильно: моя автобіографія, написав свою автобіографію. У такому разі замість автобіографія треба вживати біографія, оскільки перша частина складного слова (авто) значеннєво відповідає присвійним займенникам мій, свій.

Під час написання автобіографії можна використовувати різні стилі: художній стиль; офіційно-діловий.

В залежності від цілей і обирають певний стиль викладу своєї біографії.

Якщо автобіографія потрібна як документальне представлення своєї персони для влаштування на роботу і т.п., тоді обирають офіційно-діловий стиль. Коли ж бажають просто поділитися спогадами, розважити читача своїми життєвими досягненнями, обирають художній стиль.

Офіційно-діловий стиль автобіографії має певні вимоги: в ньому слід дотримуватися чіткої хронологічної послідовності – від початку народження до часу написання автобіографії, вказувати ряд необхідної інформації (число і місце народження, навчальні заклади, які закінчував (закінчує), місце роботи і проживання, сімейний стан, батьків тощо.

Художній стиль відрізняється своєю невимушеністю, розкутістю, відсутністю чіткої хронологічної та довідкової послідовності. Може містити розважальні нотки, детальний опис окремих моментів і відсутність цілих періодів з життя. Як правило художній виклад автобіографії використовується в художній літературі і не використовується в діловодстві.

Автобіографія:

Я, Прокопенко Марина Олександрівна, народилася 29 квітня 1978 року в м. Києві в родині військовослужбовця.

З 1985 по 1995 рік навчалася в загальноосвітній школі №50 м. Києва.

В 1995 році вступила до Українського державного педагогічного університету імені М.П.Драгоманаова на музично-педагогічний факультет денної форми навчання.

З 2000 року працюю викладачем музики в дитячій музичній школі №4 м.Києва.

Склад сім’ї:

Батько – Прокопенко Олександр Васильович, 1954 року народження, військовослужбовець.

Мати – Прокопенко Наталія Вікторівна, 1958 року народження, працює медсестрою в лікарні №9 м. Києва

Сестра – Прокопенко Надія Олександрівна, 1987 року народження, учениця дев’ятого класу загальноосвітньої школи №50 м. Києва

14 січня 2002р. (підпис)

Завдання 5.

тактичний – 1. Стос. дотактики. 2. Стос. допровадженнябою, бойовий; якиймаєзначеннядляздійсненняпевноїбойовоїоперації. <> Тактична одиниця – підрозділ, здатнийсамостійновиконуватибойовізавдання.

тактовий - Прикм. дотакт . <> Тактова риска , муз . – вертикальналінія, якаперетинаєнотнийстан, відокремлюючиодинтактвідіншого. Тактовий розмір , муз . – кількістьсильнихдолейутакті.

освітлений – 1. Дієприкм. пас. мин. ч. доосвітлити . //освітлено , безос .присудк .сл . 2. у знач .прикм . Якийсвітиться, маєосвітлення.

освічений - 1. Якиймаєосвіту, засвоїврізнобічнізнання; культурний. // Письменний, грамотний. 2. у чому ,заст .,рідко . Обізнаний. <> Освічений абсолютизм – політикарядуєвропейськихфеодально-абсолютистськихдержаву 2-й половині 18 ст., якаполягалавтому, щобшляхомліквідаціїдеякихзастарілихфеодальнихінститутівтапроведенняреформврятувативідреволюційногоповаленняфеодально-абсолютистськийладіпристосуватийогодоновихумоврозвиткукапіталістичногоукладу.

положення – 1. Місцезнаходженнякого-, чого-небудьупросторі. // Місцерозташуванняякого-небудьпунктучиділянкиземноїповерхні. // Розміщеннятілаабойогочастин; поза. 2. розм . Певнестановище, зумовленевідповіднимиобставинами. // Сукупністьобставин, щостворюютьтечиіншестановище. // Місце, рольусуспільстві, всоціальномучипрофесійномусередовищі. // літ . Ситуація, вякуавторставитьгероївдлярозкриттяхарактерів, образівабодлярозвиткусюжету. <> Положення на ринку – ситуаціянаринкупевноговидутоварівіпослуг, щохарактеризується, впершучергу, рівнемпопитутапропозиціїнаданийвидтоварівіпослугівзаємноюзалежністюміжпопитомтапропозицією. 3. Зведенняправил, законівіт. ін. зпевногопитання. // Твердження, думка, щолежитьвосновічого-небудь; теза.

становище - 1.Тічиіншіобставини, умови, вякиххто-, що-небудьперебуває. // Умовиіснуваннякого-небудь. // Сукупністьобставин, якістворюютьтучиіншуситуацію. // Ситуаціянамісцівоєннихдій, зумовленаїхперебігом, співвідношеннямбойовихсил, їхрозташуванням, характероммісцевостііт. ін. Безпорадне становище . Скрутне становище . <> Рятувати становище – знаходитиабодопомагатизнайтивихідізскладноїситуації. 2. Сукупністьсуспільно-політичнихвідносин, аспектисуспільногожиття. 3. Місце, рольусуспільстві, всоціальномучипрофесійномусередовищі, сім'їіт. ін. // Важливароль, помітнемісцекого-небудьусуспільстві, щовизначаєтьсявисокоюпосадою, впливовимизнайомствами, зв'язкамиіт. ін. // діал . Посада. Посідати провідне становище . 4. Режим, розпорядокдержавного, суспільногожиття, щойоговстановлюєвлада. 5. заст . Позиція, кутзору. 6. Місто стоянки.

Завдання 6.

затвердження – положення, теза, твердження, думка

першіст ь – лідерство, первородство, першенство,пріорітет, вищість, зверхність,

правити – керувати, прямувати, справляти, чинити

поповнити – дода́ти, доба́вити, приєдна́ти, докла́сти, прикла́сти, прилучи́ти, долучи́ти, доміша́ти, приміша́ти, підба́вити, приба́вити, наба́вити, надба́вити, підда́ти, прики́нути, наки́нути, приплюсува́ти, притули́ти, причини́ти, домі́ряти, допо́внити, попо́внити, внести́

ознака – властивість, особливість, риса, прикмета, відзнака, якість, познака, признака

лаконічний – стислий, короткий, небагатослівний, короткомовний, невелемовний, скупий

екстрений – терміновий, спішний, негайний, нагальний, невідкладний, першочерговий, надтерміновий

Завдання 7.

Віктор – Вікторович, Вікторівна

Роман – Романович, Романівна

Михайло – Михайлович, Михайлівна

Валерій – Валерійович, Валеріївна

Н. Валерійович

Р. Валерійовича

Д. Валерійовичу

З. Валерійовича

О. Валерійовичем

М. Валерійовичу

Кл.Валерійовичу

Завдання 8.

"Содержание права собственности составляют принадлежащие собственнику правомочия по владению, пользованию и распоряжению вещью. Указанные правомочия, как и субъективное право собственности в целом, представляют собой юридически обеспеченные возможности поведения собственника, они принадлежат ему до тех пор, пока он остается собственником. В тех случаях, когда собственник не в
состоянии эти правомочия реально осуществить (например, при аресте его имущества за долги или когда имуществом незаконно владеет другое лицо), он не лишается ни самих правомочий, ни права собственности в целом. Чтобы раскрыть содержание права собственности, необходимо дать определение каждого из принадлежащих собственнику правомочий. Начнем с владения.
Правомочие владения - это юридически обеспеченная возможность хозяйственного господства собственника над вещью. Речь при этом идет о хозяйственном господстве над вещью, которое вовсе не требует, чтобы собственник находился с ней в непосредственном соприкосновении. Например, уезжая в длительную командировку, собственник продолжает оставаться владельцем находящихся в его квартире вещей. Владение вещью может быть законным и незаконным. Законным называется владение, которое опирается

на какое-либо правовое основание, т.е. на юридический титул владения. Законное владение часто именуют титульным. Незаконное владение на правовое основание не опирается, а потому является беститульным. Вещи, по общему правилу, находятся во владении тех, кто имеет то или иное право на владение ими. Указанное обстоятельство позволяет при рассмотрении споров по поводу вещи исходить из презумпции законности фактического владения. Иными словами, тот, у кого вещь находится, предполагается имеющим право на владение ею, пока не доказано обратное.

Незаконные владельцы, в свою очередь, подразделяются на добросовестных и недобросовестных. Владелец добросовестен, если он не знал и не должен был знать о незаконности своего владения. Владелец недобросовестен, если он об этом знал или должен был знать. В соответствии с общей презумпцией добросовестности участников гражданских прав и обязанностей следует исходить из предположения о добросовестности владельца. Деление незаконных владельцев на добросовестных и недобросовестных имеет значение при расчетах между собственником и владельцем по доходам и расходам, когда собственник истребует свою вещь с помощью виндикационного иска, а также при решении вопроса, может ли владелец приобрести право собственности по давности владения или нет."
____________________________________________________________________________

"Зміст права власності складають ті, що належать власникові правомочності по володінню, користуванню і розпорядженню річчю. Вказана правомочність, як і суб'єктивне право власності в цілому, є юридично забезпеченими можливостями поведінки власника, вони належать йому до тих пір, поки він залишається власником. У тих випадках, коли власник не в стані цю правомочність реально здійснити (наприклад, при арешті його майна за борги або коли майном незаконно володіє інша особа), він не позбавляється ні самої правомочності, ні права власності в цілому. Щоб розкрити зміст права власності, необхідно дати визначення кожного з тих, що належать власникові правомочності. Почнемо з володіння.

Правомочність володіння - це юридично забезпечена можливість господарського панування власника над річчю. При цьому йдеться про господарське панування над річчю, яке зовсім не вимагає, щоб власник знаходився з нею в безпосередньому зіткненні. Наприклад, виїжджаючи в тривале відрядження, власник продовжує залишатися власником тих, що знаходяться в його квартирі речей. Володіння річчю може бути законним і незаконним. Законним називається володіння, яке спирається на яку-небудь правову підставу, тобто на юридичний титул володіння. Законне володіння часто іменують титульним. Незаконне володіння на правову підставу не спирається, а тому є бестітульним. Речі, за загальним правилом, знаходяться у володінні тих, хто має те або інше право на володіння ними. Вказана обставина дозволяє при розгляді суперечок з приводу речі виходити з презумпції законності фактичного володіння. Іншими словами, той, у кого річ знаходиться, передбачається таким, що має право на володіння нею, поки не доведене зворотне.

Незаконні власники, у свою чергу, підрозділяються на добросовісних і недобросовісних. Власник добросовісний, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння. Власник недобросовісний, якщо він про це знав або повинен був знати. Відповідно до загальної презумпції сумлінності учасників цивільних прав і обов'язків слід виходити з припущення про сумлінність власника. Ділення незаконних власників на добросовісних і недобросовісних має значення при розрахунках між власником і власником по доходах і витратах, коли власник витребує свою річ за допомогою віндікаційного позову, а також при рішенні питання, чи може власник придбати право власності по давності володіння чи ні."

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий