В процесі авторського мовлення іноді відбуваються трансформації антропоніма, тобто із іменника, яким він є первісно, може бути утворена інша частина мови: Ibsensque, Doctor Jung's theory, Emily Posted.
Іноді персонажу може бути надане ім’я, що містить в собі посилання на певне явище історії, літературний твір тощо: Mickey Rooney, Clupper.
Часто ім’ям відомої особи називають її твори: Schopenhauer, Cattulus.
Найбільш часто у розглянутих текстах автор використовує стилістичну фігуру алюзію, яка полягає в тому, що при надаванні характеристики персонажу, предмету чи явищу відбувається посилання на інше джерело (50%).
Антропонім-ім’я відомої особи використовується замість її праці (22,4).
Алюзія-порівняння персонажа з відомою особою чи персонажем іншого твору(15,5%).
Згадується ім'я персонажу однойменного відомого твору; антропонім вводить в даний текст цитату з іншого тексту (6,8%).
Переказ історичного факту із використанням імені особи, якої цей факт стосується (6%).
ВИСНОВКИ
1. Серед великого різноманіття проблем антропоніміки однією з найбільш складних виявилася проблема визначення поняття антропоніма. На даний момент єдиної точки зору стосовно цього питання немає, що свідчить про складність та суперечливість поняття антропоніма.
2. Серед різних думок можна виділити три головних напрямки. Одні лінгвісти (О. Функе, Ж. Вандріес, Е. Брендаль, Ю.С. Маслов, Н.Д. Артюнова) вважають , що власні імена виконують лише репрезентативну функцію і не мають денотативного значення, оскільки є вторинними по відношенню до загальних імен. Інша група вчених вважає, що власні імена навіть є більш змістовними, ніж загальні імена і мають лексичне значення (А. Нурен, О. Єсперсен). Третя група дослідників розглядає власні імена як із позицій мови, так і з позицій мовлення (Л.М. Щетинін, В.А. Ніконов, Н.Г. Комлєв), тобто розглядають значення антропоніма залежно від контексту.
3. Англійська мова має розгалужену систему антропонімів, до якої належать особові імена, патроніми (при чому патроніми зараз практично не вживаються), прізвища, родові імена, прізвиська, техноніми, етноніми, криптоніми. Інтертекстуальність антропонімів проявляється завдяки використанню алюзії, тобто прояву позамовного, асоціативного змісту антропоніма.
4. Поняття «інтертекстуальність» в останні десятиріччя займає дедалі вагоміші позиції у лінгвістиці. Категорія інтертекстуальності – багатомірний зв'язок окремого тексту з іншими текстами, належиь поки що до базових, але цілком не вивчених характеристик тексту.
5. Головним чином антропоніми як інтертекстуальний елемент застосовуються в стилістичній фігурі алюзії. Це може бути порівняння героя твору з якоюсь відомою особою чи персонажем іншої книги або навіть автор може назвати у певному контексті свого героя іншим відомим ім’ям, щоб викликати в читача необхідні асоціації і таким чином підкреслити певні риси свого персонажу.
6. У вибраних творах було знайдено 58 прикладів вживання антропонімів як інтертекстуальних елементів.
7. Виявилося, що не в усіх оповіданнях присутні антропоніми як інтертекстуальні елементи. В оповіданнях «Ніч на ярмарку», «Десять років у рекламному бізнесі», «Плавці», «Весілля», «Люди і вітер», «Диявол», «Новини з Парижу – п’ятнадцять років тому» їх немає.
8. В ході курсової роботи було виявлено, що найбільш часто у розглянутих текстах автором було використано алюзію, яка полягає в тому, що при надаванні характеристики персонажу, предмету чи явищу відбувається посилання на інше джерело (50%); антропонім-ім’я відомої особи використовується замість її праці (22,4); алюзія-порівняння персонажа з відомою особою чи персонажем іншого твору(15,5%); переказ історичного факту із використанням імені особи, якої цей факт стосується (6%); згадується ім'я персонажу однойменного відомого твору; антропонім вводить в даний текст цитату з іншого тексту (6,8%).
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Бакастова Т.В. Семантизация имени собственного в целом худ. тексте (на материале англ. яз.): Автореф. … канд. филол. наук: 10.02.04 / Одес. гос. ун-т им. И.И. Мечникова. – Одесса, 1987. – 16 с.
2. Гурдуз А. Інтертекстуальність і гіпертекст: проблеми теорії і практики. // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2007. – №4. – С.67-71.
3. Зайцева К. Анлийская стилистическая ономастика. Тексты лекций / МВССО УССР. Одес. гос. ун-т. им. И.И. Мечникова. – Одесса, 1973. 61 с.
4. Мурясов Р.З. Антропонимы в словообразовательной системе языка. / Вопросы языкознания. – 1982. – №3. – С.62-72.
5. Олійник Т.С. Семантичні та функціональні характеристики символічних власних імен в сучасній англійській мові: Автоеф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.04 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка . – К., 2001. – 21 с.
6. Робустова В.В. Антропонимическое прозвище в современном коммуникативном пространстве. – Вестник московського университета. – 2008. – № 1. – С.120-130.
7. Скрипник І. Сучасні проблеми лінгвістичних досліджень і методика викладання іноземних мов професійного спілкування у вищій школі // Інтертекстуальність як засіб стилістичного збагачення тексту: Зб. статей. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2007. – С. 351-354.
8. Фатеева Н. А. Типология интертекстуальных элементов и свіязей в художественной речи. / Известия АН. Серия литературы и язика. – 1998. – Том 57. – № 5. – С.25-38.
9. Шеремет Л. Г. Значение и стилистический потенциал английских имен собственных (именования людей): Автореф. дис. … канд. филол. наук: 10.02.04 / Л.,1984. – 20 с.
10. http: // www.ru.wikipedia.org / wki.
11. Мовознавство. – 2006. №1-5.
12. Вестник московського университета – 2007. – №1-5.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Fitzgerald F. Scott Selected Short Stories. – Moscau: Progress Publishers, 1979. – 356 p.
2. http: // fitzgerald. narod. ru / flappers