Життя і наукова діяльність Чарльза Дарвіна (стр. 1 из 5)

Життя і наукова дія льність

Чарлза Дарвіна

(1809-1882)

Ч. Дарвін жив в епоху бурхливого суспільного розвитку, коли при­ родознавство було на піднесенні, в науці здійснювались важли ві від­ кри ття. Він не м ав систематичної біологічної освіти (два роки нав­чався на меди чном у факультеті в Едінбурзі, а потім перейшов до Кембріджського університету, де в 1831 р. закінчив богословський факультет), але дуже захоплювався природни чими науками, ціле­спрямовано вивчав спеціальну літературу, займався колекціонуван­ ням, мисливством, брав участь в експедиціях по дослідженню геоло­гії, фауни, флори окремих районів Англії , був спостережливим, за­нотовував бачене і намагався дати йому раціональне пояснення. Він зблизився з такими відомими вченими, як зоолог Грант, ботанік Генсло, геолог Седжвік . І не дивно, що, коли виникла потреба ре­комендувати досвідченого натураліста до складу експедицій Генсло назвав саме Ч. Дарвіна, яки й мав достатні природничі знання і на­вики польового дослідника.

В кінці 1831 р. почалась п'ятирічна кругосвітня подорож на ко­раблі «Бігл». Ця подорож була важливою подіє ю у житті Дарвіна, справжньою школою для нього. Інтенсивно працюючи як геолог, зо­олог, ботанік, він зібрав величезний І дуже цінний науковий мате­ріал, який відіграв виключну роль в розвитку еволюційної ідеї .

Геологічні спостереження на океані чних островах, в Південній Америці, Кордільєрах та інших місцях підтвердили думку Ч. Лайєла про постійну зміну поверхні Землі під впливом зовнішніх і внут­рішніх причин. Зіставляючи різні факти, Дарвін приходить до вис­новку, що вимирання видів тварин і рослин минулих епох не можна пояснити якимись «великими катастрофами».

Дарвіну належить ряд цікавих палеонтологічних знахідок. По­рівняння скелетів викопних лінивців, панцирників і тих, що існують тепер, показало, що їх кістяк характеризується багатьма спільними рисами; разом з тим в будові їх скелета е помітні відміни. П роана­лізувавши численні факти, Дарвін при ходить до висновку, що вимер­лі тварини й існуючі мають спільне походження, але останні істотно змінились. Причиною цього могли бути зміни, що відбувались з ча­сом на земній поверхні. Вони ж могли бути й причиною вимирання видів, рештки яких знаходять у земних нашаруваннях.

За час кругосвітньо ї подорожі Ч. Дарвін зібрав цікаві матеріа­ли, які пояснюють закономірності географічного поширення організ­мів в широтному (від Бразілі ї до Вогняної Землі) і у вертикально­му (при підйомі в гори) напрямах. Він звертає увагу на залежність фауни і флори від умов існування тварин і рослин.

Особливо цінний матеріал Ч. Дарвін зібрав на островах Галапагоського архіпелагу, які знаходяться в екваторіальній зоні Тихо­го океану на відстані 800—900 км на захід від берегів Південної Америки. Дарвіна особливо вразила своєрідність фауни і флори Галапагосів. На архіпелагу трапляється порівняно небагато видів, але для більшості з них характерною є велика кількість особин. Дарвін зібрав 26 видів наземних птахів, причому всі вони, за винятком од­ ного, зовсім особливі і більше ніде не попадаються. Він описав ІЗ видів в' юрків—птахів-ендеміків, тобто поширених тільки в цьому районі. Крім інших ознак, види в' юрків відрізняються формою і роз мірами дзьоба — від масивного, як у дубоноса, до невеликого і то ненького, як у зяблика чи малинівки. Дарвін довів, що особливості будови дзьоба залежать від характеру їжі птахів (насіння рослин, комахи тощо). Цікаво, що на різних островах трапляються різні фор ми в' юрків, і Дарвін зауважує , що можна дійсно уявити собі, що був взяти й один вид і модифікований в різних кінцях архіпелагу. Цих птахі в зоологи називають дарвіновими в' юрками.

Порівнюючи фауну Галапагосів і Пі вденної Америки, Дарвін констатує, що тваринний світ архіпелагу несе відбиток материкових форм і разом з тим є особливим галапагоським варіантом. Подібне явище він спостерігав і на островах Зеленого мису, де встановив с хожість острівних форм тварин з африканськими видами . Ці й ін­ші факти навели Дарвіна на думку про те, що острови заселялись материковими формами, від яких походять види , що істотно зміни­лись у нових умовах існування на островах. Він також замислюється над питанням про значення ізоляції в диференціюванні видів. Піз ніше Дарвін писав, що особливість і характер поширення галапаго-ських організмів та інші факти так вразили його, щ о він почав си­стематично збирати всі факти, що мають певне відношення до видів.

Перебування Дарвіна на Вогняній Землі і зустріч з туземцями , навели його на сміливу думку про тваринне походження людини. Вивчення структури коралових рифів було основою для розроблення Дарвіном теорії утворення коралових островів.

Після повернення з подорожі 2 жовтня 1836 р. Дарвін деталь но опрацьовує і публікує зібрані геологічні, зоологічні та інші мате ріали і працює над розробкою ідеї історичного розвитку органічно го світу, що зародилась ще під час подорожі. Понад 20 років він настирливо розвиває і обґ рунтовує цю ідею, продовжує збирати і узагальнювати факти, особливо з практики рослинництва і тварин ництва.

24 листопада 1859 р. вийшла в світ геніальна праця Чарлза Дар віна «Походження видів шляхом природного добору або збережен ня обраних порід у боротьбі за життя». Ця кни га, в якій так май­стерно викладені і всебічно обгрунтовані наукові основи еволюційної теорії, користувалась великою популярністю, і весь тираж її був роз проданий в перший же день. Появу «Походження видів» один із сучасників Дарвіна образно порівнював з вибухом, «якого ще не бачила наука, який так довго підготовлявся і так раптово нагрянув, так нечутно підведений і так смертоносно разячий. За розмірами і значенням заподіяного зруйнування, за тіє ю луною, яка відгукнулася t в найвіддаленіших галузях людської думки, це був науковий подвиг, що не мав собі подібного».

Епохальна праця Дарвіна сім разів перевидавалась за життя автора, вона швидко стала відомою вченим інших країн і була пе рекладена на більшість європейських мов, в тому числі і на російську (1864).

Після публікації «Походження видів» Ч. Дарвін продовжує енергійно працювати над обгрунтуванням проблеми еволюції. В 1868 р. ві н публікує капітальну працю «Зміна свійських тварин і і культурних рослин», де всебічно аналізує закономірності мінливості, спадковості, штучного добору. Ідею історичного розвитку рослин і тварин Дарвін поширює і на проблему походження людини. В 1871 р. виходить його спеціа льна книга «Походження людини і статевий добір», у якій детально аналізуються численні докази тва­ринного походження людини. «Походження видів» і наступні дві книги становлять єдину наукову трилогію, в яких наведено незапе­речні докази історичного розвитку органічного світу, встановлено рушійні сили еволюції, визначено шляхи еволюційних перетворень, на­решті, показано, як і з яких позицій слід вивчати складні явища і процеси природи. Дарвін опублікував 12 томів своїх творів. Дуже цікавою є його автобіографія « Спогади про розв иток мого розуму і характеру», що вийшла у світ в 1957 р. у видавництві АН СРСР.

Ч. Дарвін відзначався гострою спостережливістю, досить розви­нутими аналітичними і синтетичними здібностями, науковою добропо­рядністю, виключною працьовитістю, спрямованістю і акуратністю в роботі. До останніх днів свого життя він не припиняв систематич­них наукових досліджень. Так, ще 17 березня 1882 р. Дарвін вів спо­стереження в своєму саду, а 19 квітня перестало битися велике се рце титана людської думки. Похований Дарвін у Вестмінстерському абатстві (Лондон) поряд з Ньютоном, Фарадеє м та іншими видат­ними вченими Англії.

ОСН ОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЕВОЛЮЦІЙНОГО ВЧЕННЯ

Еволюційне вчення охоплює широке коло проблем, пов'язаних з істо­ричним розвитком органічного світу. До найважливіших з них на­лежать:

проблема доказів еволюції , накопичення фактів, використання даних різних наук, згрупування їх у певну систему для обгрунтуван­ня історичного розвитку органічного світу як незаперечного явища;


Видео

Copyright © MirZnanii.com 2015-2018. All rigths reserved.