Смекни!
smekni.com

Рукокрилі Чернігова (стр. 4 из 4)

3.6 Лісовий нетопир (Pipistrellus nathusii)

Нетопир лісовий – дрібний кажан (довжина тіла близько 5 см). Улітку влаштовує колонії до декількох десятків звірків у дуплах і різних будівлях. Дуже люблять селитися в різних щілинах на горищах, під схилами дахів, за віконними лиштвами, у стінках.


Харчуються комахами, яких ловлять уночі на узліссях, над водоймами і галявинами. Восени летять від нас зимувати в більш південні краї. Козелок у основі вужчий, ніж у середній частині, а його кінчик загнутий уперед. Край крилової перетинки прикріплюється до основи зовнішнього пальця задньої лапи. Епіблема добре розвита, має поперечну перегородку. Кінчик хвоста не видається за край літальної перетинки (у кожановидного нетопира видається на 3–5 мм). Забарвлення дуже мінливе.

Розповсюджений у середній смузі і на півдні європейської частини. Один із самих звичайних кажанів зони хвойно-широколиствених лісів. Влітку утворює колонії до 100–150 звірків, переважно самок і молодняку, у дуплах з вузьким входом, рідше в порожнечах стін, на горищах. На зиму летить на південь.

Політ швидкий, рівний, без різких поворотів.

3.7 Лилик двоколірний (Vespertіlіo murіnus)

Темні основи волосинок хутра спини (бурі, майже чорні або руді) та їх сріблясті кінчики формують чітке двокольорове забарвлення. Хутро черева брудно-сіре. Трагус розширений у приверхівковій частині (дещо грибоподібний), нахилений до ока. Епіблема широка з поперечною кристою.

Довжина тіла – 54–64 мм, передпліччя – 41–48 мм, вуха – 14–17 мм, трагуса – 6–8 мм, хвоста – 36–47 мм.

Ареал охоплює Середню, Східну Європу, Кавказ, Передню та Центральну Азію, Південну Сибір, Монголію та Північний Китай, до Далекого Сходу. Україна повністю входить в ареал виду [12].

Зустрічається в гірських районах та на рівнинах, нерідко – в населених пунктах. Влітку оселяється в будівлях, дуплах, скельних тріщинах. Мігрує. Останніми роками з’явилися докази формування осілих популяцій, що тісно пов’язані з урболандшафтами.

За стратегією полювання відноситься до видів відкритих просторів. Основу трофічного списку складають двокрилі, крім цього – ручейники, жуки, лускокрилі, рівнокрилі, сітчастокрилі.

Самиці утворюють виводкові колонії до кількох десятків особин, іноді спільні з іншими видами. Самиця народжує звичайно двох малят. Народження припадає на кінець червня – початок липня. Самці та ялові самиці оселяються окремо. Період парування відбувається восени та на початку зимівлі. Восени для самців цього виду характерна демонстрація гонної поведінки.

За чисельність звичайний вид.

3.8 Пізній кажан (Eptesicus serotinus)

Характерний представник гладконосих кажанів (родина Vespertіlіonіdae) і один з найбільш великих видів цієї родини: довжина тіла 6–8 см, довжина передпліччя 4,5–5,5 см, маса 15–30 г. Самки звичайно помітно крупніші самців. Хвіст коротший тіла, кінець хвоста на 4–6 мм виступає за край хвостової перетинки. Крила великі і широкі. Вухо досить широке і високе, козелок злегка розширений у середній частині. Хутро високе і нерівне, волоссяний покрив одноколірний або слабко двоколірний, на спині від темно-коричневих до світлих палево-сірих, на череві – від коричнювато-сірих до чисто білих. Лицьова маска практично гола, темно-бура в європейських звірків і блідо-рожева – у середньоазіатських. Зуби великі. Ехолокаційні сигнали в діапазоні 65–15 кГц, з максимальною амплітудою близько 25–30 кГц [7].

Живе в різних ландшафтах, від напівпустель до широколистяних і гірських тропічних лісів, а також в антропогенних місцевостях. Найчастіше пов'язаний з поселеннями людини, у Європі зустрічається навіть у великих містах. Селиться в будівлях людини, тріщинах скель, печерах. Дорослі самки утворять виводкові колонії в кілька десятків-сотень особин, самці звичайно тримаються обособленно. Осілий вид, у помірних широтах зимує в утепленій частині будинків, рідше – у підземних спорудах. Вилітає на полювання в густих сумерках (відкіля і відбувається назва). Ловить поживу як у повітрі, іноді на дуже великій висоті, так і на поверхні землі або листах дерев. Політ нешвидкий, спокійний, але маневрений.


Харчується різноманітними комахами, включаючи великих жуків і метеликів. Вагітність триває близько 70 днів, пологи на початку літа. У виводку 1–2, рідко 3 дитинчати. У європейській частині ареалу частота народження двох дитинчат зростає з заходу на схід. Живе до 19 років.

Висновки

Ряд Рукокрилі – єдина серед ссавців група, пристосована до справжнього польоту. У тварин цього ряду між другим пальцем передніх кінцівок та тулубом утворюється складка шкіри, що тягнеться до верхівки хвоста і відіграє роль крила.

Пальці передньої кінцівки (крім першого) значно видовжені. Подібно до тахів у рукокрилих утворюється кіль, добре розвинена грудна мускулатура, яка забезпечує рух крила. Політ дуже маневрений. Рукокрилі ведуть нічний спосіб життя. Зір у них розвинений погано, проте добре розвинений слух. Більшість видів здатна до ехолокації. При цьому тварини з певним інтервалом (від 5 до 60 імпульсів на секунду) видають ультразвуки (їхня частота – від 30 до 70 тис. герц). Ці ультразвуки відбиваються і вловлюються органи слуху тварини. Це надає можливості рукокрилим орієнтуватися під час польоту, а також здобувати їжу в повітрі. Навіть втративши зір, тварина завдяки ехолокації добре орієнтується у повітрі.

Вдень рукокрилі ховаються на горищах, у дуплах та в печерах. Взимку деякі види кажанів можуть здійснювати міграції. Інші впадають у сплячку.

Відомо близько 1000 видів, серед яких розрізняють криланів та кажанів.

Нетопири – дрібні кажани. Довжина передпліччя 3,3–3,7 см, розмах крил – 22–25 см. Забарвлення дуже мінливе. Вухо велике, гостре, довге 1,2 см.

На території м. Чернігів та його околиць зустрічаються такі види представників ряду Рукокрилі: Нічниця водяна (Myotis daubentoni), Вухань бурий (Plecotus auritus), Вечірниця дозірна (Nyctalus noctula), Нетопир-карлик (Pipistrellus pipistrellus), Нетопир середземноморський (Pipistrellus kuhli), Нетопир лісовий (Pipistrellus nathusii), Лилик двоколірний (Vespertilio murinus), Кожан пізній (Eptesicus serotinus).

Список використаних джерел

1. Абелєнцев В.І., Попов Б.М. Ряд рукокрилі або кажани – Chiroptera/ ФаунаУ країни Ссавці – Київ: Вид-во АНУРСР, 1956.-томі, вин. 1. – С. 229–446.

2. Дивосвіт природи Чернігівщини. Книга 1. Зелений оксамит лісів. Навч. посібник для вчителя. Колектив авторів. – Чернігів, 2001. – 52 с.

3. Дивосвіт природи Чернігівщини. Книга 2. Луків сіверських різнотрав`я. Світ імлистих боліт і водойм. Навч. посібник для вчителя. Колектив авторів. – Чернігів, 2001. – 44 с.

4. Жизнь животных. В 6 томах. – М.: Просвещение, 1969.

5. Загороднюк І., Жила С, Покиньчереда В. Теріологічна школа-семінар «Ссавці у Червоній книзі // Вестник зоологии – 1998. -32, №5–6. – С. 149–150.

6. Зедлаг У. Животный мир Земли. – М.: Мир, 1975.

7. Кістяківський О.Б., Мазепа І.І. Польвий практикум з зоології. – К.: Рад школа, 1967. – 343 с.

8. Ковальчук Г.В. Зоологія з основами екології. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. – 592 с.

9. Крочко Ю.И. Рукокрылые Украинских Карпат. Автореф дис… докт. биол. наук – К., 1992. – 34 с.

10. Наумов Н.П., Карташев Н.Н. Зоология позвоночных: В 2 ч. – М.: Высш. школа, 1979 – 333 с.

11. Фауна України: в 40 томах. – М.: Просвещение, 1970 с.

12. Хрестоматія з зоології. / Упор. А.М. Охріменко, Е.В. Шухова. – К.: Рад. школа, 1988. – 272 с.

13. Червона книга України Тваринний світ/ Під ред. М.М. Щербака – Київ: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1994. – 464 с.