Смекни!
smekni.com

Біосфера та еволюція (стр. 1 из 2)

Реферат з геології

на тему :

«Теорії походження біосфери та

її еволюція»

студента ФПН-2

Заклецького Олександра

Київ 1997р.


Зміст

1. Походження життя – творіння або абіогенний синтез .

2. « Живе від живого !»

3. Життя – вічне явище .

4. Розвиток життя та програмування .

5. Що це за система .

6. Подвійне керування .

7. Чи правий Дарвін та його теорія ?

8. Спонтанні мутації – двигун еволюції чи помилки « програми » ?

9. Стрибки еволюції та онтогенез .

10.Еволюція—експеримент супермозку .

11.Роль людини у еволюції .

12.Два шляхи розвитку .

13.Майбутнє людства яке воно ?

Епіграф: На початку Бог створив небо

та землю .

А земля була над безоднею ,

і Дух Божий ширяв над поверхнею води.

І сказав Бог : « Хай станеться світло !»

І сталося світло ...

І сказав Бог : « Нехай вода вироїть дрібні

істоти , душу живу , і птаство що літає

над землею під небесною твердю»...

Перша книга Мойсеєва «Буття».

Поки що не відомо , чи дійсно так народилося життя на нашій планеті чи ні , але зрозуміло на данному етапі одне : життя не могло самозародитися само . Взагалі проблема походження життя на Землі до цього часу є одним з самих хвилюючих питань. Перші наукові теорії , як відомо створили О.Опарін та Дж.Холдейн . Згідно з їх уявленнями , на початку історії землі відбувся абіогенний синтез складних органічних сполук з простих хімічних сполук , що містилися первісних земних океанах , « в первинному бульйоні » під впливом вулканічного тепла , розрядів та блискавок , ультрафіолетового опромінення та інших факторів зовнішнього середовища почався синтез сполук та біополімерів . Молекули амінокислот об’єднувалися в пептиди , які потім зверталися у a-спіраль, а потім у більш складну структуру утворюючи первісні білки . Утворювалися ліпіди , що утворювали первісні мембрани . З ціх білків та ліпідів у свою чергу синтезувалися первіні живі істоти мікроскопічних розмірів .

На данному етапі серйозно сприймати такого типу гіпотези навіть смішно . Як відомо Стенлі Міллер у ряді експеріментів моделював умови які , можливо були на первинній землі . (Вважають , що у ті часи атмосфера була зовсім не така як зараз: легкі гази – водень , гелій , азот , кисень та аргон – уходили з атмосфери , томущо гравітаційні поле нашої , ще не достатньо щильної планети не могло їх утримати ; однак прості сполуки , що містили ці елементи могли бути зтримані , до них належить : вода аміак двуокис вуглецю та метан . До того як тепература впала нижче 100 градусів , вважається , що уся вода знаходилася у парообразному стані . Атмосфера була відновна , а не окисна .) У створеному ним апараті , що мала джерело енергії , підогрівом та холодильником синтезував багато речовин , що мають важливе біологічне значення : амінокислоти , аденин , та прості цукри , наприклад рибозу та деякі інші . Після цього Орджел в Інституті Солка у сходному експеріменті синтезував нуклеотидні ланцюги довжиною у шість мономерних одиниць ( прості нуклеїнові кислоти ) .

Так , дійсно теорія Опаріна має деякий сенс , але вона ніяк не може вирішити питання з перехідом від складних органічних речовин до простих живих организмів. Особливо неймовірним є якесь з’ясування питання властивості живих систем до розмноження . Взагалі у цієї та інших гіпотез є один суттєвий недолік: немає жодного факту , який би підтвердив можливість абіогенного синтезу на Землі хоча б найпростішого живого організму з неживих сполук. Усі досліди змогли синтезувати лише досить довгі ланцюжки пептидів , цукрів , та жирів . І тільки ! Жалюгідні деталі великої та дуже складної машини ! Зараз найактуальнійшим зараз є принцип Реді « Живе — лише від живого » . Але навіть , якщо колись вдастьсясинтезувати у лабораторії життя , це доведе лише те , що для синтезу життя потрібна присутність потужнього розума , складних лабораторних умов та техніки . І , навіть , якщо вдасться синтеувати примитивне життя , як можно тоді розв’язати питання чому життєві форми ускладнювалися від бактерій до людини ?

Нищівного удару по теорії абіогенного синтезу завдало математичне моделювання . Математики підрахували , що зародження живого організму з неживих блоків практично дорівнює нулю. Так було доведено , що ймовірність спонтанного утворення ДНК становить 10^-800 . Це число де в знаменнику стоїть число з вісьмома сотнями нулів . Хочеться згадати заяву Фреда Хойла, який сказав з приводу теорії абіогенного синтезу таке : « Швидше ураган , що пронесеться над смітником , збере новий Боїнг-747 ніж у результаті випадкового процесу утвориться зі своїх компонентів життя » . Окрім того як тоді можно дати відповідь на запитання як утворилися складні істоти , що мають складні органи , такі як вуха , нос , очі і врешті-решт мозок ?

Крім того суперечать теорії абіогоенного синтезу гелогічні відомості , які знаходять на глибині , у породах , що мають вік 3,8 млрд. років залишки складноорганізованих организмів.

Вернадський вважав життя вічним явищем всесвіту , такимож , як матерія та енергія. Він вважав , що життя є такимож невідємним явищем цього світу, як електрика , магнетизм , теплота , рух . Вернадський пов’язував утворення життя та її еволюцію з законами всесвіту , тобто життя він вважав явищем космічним , а не суто земним . Припускається також можливість того , що життя може існувати і в інших , не білково-нуклеїново-водяному виді . Деякі вчені розробляють гіпотези інших станів життя , наприклад життя за рахунок магнітних сил , що пов’язані з групами рухомих електричних зарядів , на основі агрегатів атомів , що знаходяться у різних станах збудження та інші . Між іншим дуже можливо , що не виключена можливість існування інших фоорм життя і на нашій планеті , про це може свідчити фолькльор майже кожного народу , у якому згадуються різні види духів , привидів , елементалів , демонів та ін . Крім того можно віднести сюди ж деяки види НЛО , кульові блискавки та «згустки» , що можно зафіксувати різними приборами та які виявляють досить розумну поведінку .

Таким чином можно сказати , що життя існує на нашій планеті майже з її зародження .

Що ж , стає зрозумілим , що життя на землі зародилося завдяки втручанню вищого розуму (його можно назвати по різному Творець , Бог , Карма ітд. ) тепер давайте прослідкуєм за еволюцією живого .

Еволюційні теорії , починаючи з теорії Ч. Дарвіна , кажуть про шлях ускладнення систем від простих до складних , але це протирічить логіці , це можно порівняти з таким твердженням як картина складнійша за маляра . Еволюційний процес у світлі відкриття генетичного коду зараз більше нагадує створення надскладної програми : з початку утворюють умови для утворення програми ( у комп’ютері це виделення певного простіру пам’яти під програму , в нашому світі це формування Землі ) , потім йде розробка a-версії програми – це так би мовити утворення скелету програми , який вже в змозі діяти ( на Землі це утворення перших живих істот ) , потім йде дороботка та утворення більш досконалої b-версії ( утворення авто і гетеротрофів , еукаріотів) ; після того , як програма вже може досить стабільно діяти у неї починають вставляти все нові та нові блоки ( у клітини вставляли нові ланцюги ДНК ) в реультаті цього прграма має все більше можливостей . Потім , на якомусь рівні , програма може інтегруватися з іншими програмами (виникнення багатоклітинних организмів ) . Врешті-решт мрія майже кожного програмиста створити програму , що мала би штучний інтелект – Творцю або Творцям це вдалось , коли нам це вдасться ще не відомо . Поки що все що ми змогли повторити з живого це комп’ютерні віруси , які єдине , що вміють це розмножуватися , зберігаючи інформацію о собі в своїх клонах та робити спустошення в комп’ютерних системах . Спроби ж кібернетиків створити механізми , що могли б самовідтворюватися наштовхуються на іншу проблему : у процесі самовідтворення неминуче спостерігається тенденція до зменьшення складності систем.

Чому спостерігається така різниця між живим та не живим миром ? Мабуть тому , що у живих істот є якась « програма—запобіжник», яка не дає зменьшувати складність системи . Усі организми одержують якісь інструкції, які керують розвитком індивида, « розархівацією » генетичного коду ; ця система , що надає інструкції може бути або персональною та внутрішньою для кожного індивида , або зовнішньою, у будь-якому разі ця система набагато складнійша самого організму , яким вона керує.

Виникає питання : так що ж це за система ?

Останнім часом має велику популярність ідея Вернадського про те , що біосфера у своєму розвитку керується інформацією , що надходить з космосу. Вернадський вважав , що на біосферу впливають випромінення , що йдуть від усіх космічних тіл . Вперше вплив сонячних процесів на процеси у біосфері відкрив О.Чижевський . Він довів , що біосфера знаходиться під впливом багатьох електромагнітних та інших випромінювань , що надходять з небесних тіл .

У нашому світі універсальну роль носіїв інформації відіграють електромагнитні поля . Електромагнітні поля мають набагато більше переваг ніж звукові та хімічні сигнали . Нажаль ми можемо відчувати досить невеликий спектр електромагніт-них випромінювань . Ранійше біологи враховували невеликий спектр цих випромінювань у високоенергетичній ділянці . Лише кілька десятиліть тому вони почали усвідомлювати ту роль , яку відіграють в живій природі електромагнітні хвилі у межах радіочастот , саме вони несуть величезний об’єм інформації , що сприймається та реалізується біотами. За твердженнями геліо- та космобіологів функціонування біосфери напряму пов’язано з інформаційними сигналами космічного походження . При чому встановлено , що чутливість до сигналів збільшується з ускладненням будови організмів . З ускладненням біосистем зростає їхня здатність накопичувати слабкі сигнали й сприймати їх інформацію. Одже , чи є ця система керування зовнішньою (її наприклад можно назвати ДУША ) , або зовнішньою ? Я думаю , що керування йдеться одразу на двох рівнях — зовнішньому та внутрішньому .