Смекни!
smekni.com

Флора судинних рослин правобережної частини долини р. Сула в околицях с.м.т. Недригайлів (стр. 2 из 9)

У зв’язку з відсутністю опублікованих даних нами й була обрана тема дипломної роботи по вивченню флори судинних рослин даної території.


Розділ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ УМОВ РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕННЯ

Територія, де проводились наші дослідження, знаходиться на північному сході Лівобережного Лісостепу України, в долині р. Сула (в середній частині її течії), в межах географічних координат 50° північної широти та 34° східної довготи [2, 4, 17, 19, 26, 34, 45]. Вона включає правобережну частину долини, розташовану в північній околиці селища міського типу Недригайлів – районного центру Недригайлівського адміністративного району Сумської області. Протяжність території із сходу на захід (вздовж долини) становить біля 10 км, ширина – від 1 до 2 км. Це земельні угіддя Засульської сільської ради Недригайлівського району. У межах території знаходяться населені пункти Засулля та Бродок, західна окраїна межує із с. Костянтинів, східна – з населеними пунктами Терешки та Дремове (Додаток). С. м. т. Недригайлів і його земельні угіддя розташовані в лівобережній частині долини. Межа між цими господарствами проходить по руслу річки Сула.

За фізико-географічним районуванням України обстежувана нами територія входить до складу фізико-географічної області Північний Полтавський лісостеп Лівобережнопридніпровської лісостепової провінції, розташованої на просторах Придніпровської (Полтавської) рівнини, приуроченої до Дніпровсько-Донецької западини [2, 4, 17, 26, 34, 43], за геоботанічним – до Прилуцько-Лохвицького геоботанічного району Роменсько-Полтавського округу Лівобережнопридніпровської провінції Європейсько-Сибірської лісостепової області Східноєвропейської провінції [8]. Для даного геоботанічного району найбільш характерними й типовими угрупованнями природної рослинності є нагірні діброви на правих корінних берегах річок та лучні степи на межиріччях. Згідно розробленої Б.М. Нешатаєвим схеми фізико-географічного районування Сумського Придніпров’я [30] ця місцевість знаходиться в складі Сульського ландшафтного району Роменсько-Конотопського округу Лівобережно-Дніпровської провінції лісостепової зони. Сульський ландшафтний район являє собою низинну лесову рівнину з середніми висотними відмітками 150–160 м, з улоговинними зниженнями, прохідними долинами, балками та ярами. Для його природної рослинності характерні діброви, що найкраще збереглися на правих берегах Сули й Терну, лучні степи, що нині майже повністю заміщені агроценозами, заплавні луки, вільхові ліси, вільхові та трав’яні болота. Зустрічаються ділянки байрачних і заплавних дібров. Борова тераса Сули місцями зайнята насадженнями сосни звичайної [17, 43, 45].

Особливість геологічної будови території району є те, що вона розташована в межах Дніпровсько-Донецької западини. Її формування пов’язане з системою великих глибинних розломів. Кристалічний фундамент западини занурений на глибину 4 – 7 км і перекритий товщею осадових порід, представлених послідовно девонськими, крейдовими, третинними та четвертинними відкладами. Четвертинні відклади представлені бурими глинами, які зверху перекриті лесами та лесовидними суглинками. Загальна товщина четвертинних відкладів досягає 20 – 40 м. Рельєф району характеризується певною складністю і строкатістю. Великий вплив на його формування спричинили льодовик і флювіогляційні потоки. Основним елементом рельєфу є долина річки Сули [2, 9, 34].

Клімат району помірно континентальний. Найтеплішим місяцем року є липень (середня температура становить плюс 19,7°С ). Найхолоднішим місяцем є січень (середня температура повітря становить мінус 7, 2°С ). За багаторічними даними Роменської метеостанції в межах району за період з температурами повітря вищими плюс 10°С випадає 300 – 350 мм, а середньорічна кількість опадів становить 550 мм. Більша частина опадів випадає у вигляді дощів. Максимум опадів спостерігається в липні, мінімум – у лютому (опади у вигляді снігу). Коефіцієнт зволоження по Недригайлівському району складає 0, 96. Зима здебільшого настає в другій декаді листопада. Стійкий сніговий покрив за середньорічними даними встановлюється у середині грудня і утримується протягом 100 – 105 днів. Товщина снігового покриву досягає в середньому 18 см, максимальна – 35 см, Максимальна глибина промерзання грунту становить 140 см, середня багаторічна – 70 см, мінімальна – 30 см. Зима характеризується нестійкою погодою. Поряд з низькими мінусовими температурами, (мінус 33°С ) часто спостерігаються відлиги з температурами повітря плюс 4 – 5°С. Відлиги інколи супроводжуються випаданням дощу. Тривалість періоду з температурою вищими 0 °С становить 240 днів, без заморозків – 160 днів, тривалість вегетаційного періоду – 198 днів. Літо розпочинається з кінця травня і триває 100 – 105 днів. Влітку середньодобові температури перевищують плюс 15 °С. Для цього періоду характерне також випадання опадів у вигляді злив. Дощі часто супроводжуються градом, шквалистими вітрами. Найбільша кількість опадів випадає саме в цей період (до 200 мл). Влітку вітровий режим в межах району складається в основному із вітрів північно-західного напрямку. Осінній період охоплює 2,5 – 3 місяці. Середній багаторічний показник температури повітря в осінній період становить плюс 5,7°С. Перші осінні заморозки наступають на початку жовтня, але можуть бути й між 11 вереснем і 27 жовтня [2, 20, 43].

Сула відносяться до рівнинних річок, переважно із сніговим живленням, проте велику роль у ньому відіграють і грунтові води. Замерзання річки починається у кінці листопада. В період замерзання рівень води перевищує меженний на 0, 3 – 0, 5 м. Тривалість льодоставу в середньому дорівнює 3 – 4 місяці. Найвищий рівень весняного паводку буває у кінці березня – на початку квітня. Літня межень продовжується до кінця вересня. На досліджуваній нами території в Сулу впадає її права притока Хусь. Біля с. м. т. Недригайлів ширина долини Сули становить 3 км. Правий корінний берег річки високий (з відмітками висоти до 180 м), крутий, сильно еродований ярами та балками, лівий – низький, з відмітками висоти до 100 – 130 м. У долині сформовані заплавна та перша надзаплавна тераси (на лівобережжі й правобережжі). Ґрунтовий покрив заплави сформований лучними та болотними грунтами, правого корінного берега – сірими лісовими, з вкрапленнями ділянок чорноземів на вершині схилу крутого корінного берега поблизу Костянтинова, в західній околиці Бродка, в північній околиці Засулля (Лиса гора), поблизу Терешків. Лучні грунти гумусовані на значну глибину (60 – 70 см). У нижній частині профілю спостерігається близьке залягання ґрунтових вод, що призводить до оглеєння з глибини 40 – 60 см. Для лучних грунтів характерна глибока вилугованість від солей та щорічне відкладання на поверхні грунту делювіальних наносів, що змиваються з вододілів дощовими і талими водами. У профілі лучних грунтів зустрічаються іржаво-бурі плями оксидів заліза. Атмосферні опади застоюються і спричиняють періодичне затоплення. Болотні грунти – це грунти, які залягають на низинному рівні заплави. Їм характерне близьке до поверхні залягання ґрунтових вод [9].

Рослинність району дослідження представлена такими типами: лісова, степова, лучна, болотна, чагарникова та водна [17]. На правому корінному березі річки розташовано три невеликих масиви нагірних дібров. На боровій терасі є три ділянки злакового та різнотравного соснового лісу штучного походження (біля с. Бродок, у східній околиці с. Засулля та в західній околиці с. Засулля). Вільховий ліс знаходиться біля с. Бродок і в східній околиці с. Засулля. Вздовж берегів русла річки та рукавів простягаються смуги й куртини біловербників. У заплаві поширена чагарникова рослинність із верб попелястої та трьохтичинкової. Лучну рослинність представляють остепнені, справжні, болотисті та торф’янисті луки. Дрібні ділянки степу трапляються у верхній частині схилу корінного берега біля с. Бродок, Засулля і поблизу с. Костянтинів. Повітряно-водна прибережна рослинність представлена угрупованнями очерету звичайного, рогозу вузьколистого, рогозу широколистого, лепехи звичайної, осоки прибережної тощо, справжньої водної – угрупованнями ряски малої, триборозенчастої, спіродели багатокореневої, кушира темно-зеленого тощо.


Розділ 3. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Матеріалами для написання бакалаврської роботи стали результати власних польових досліджень, що проводились нами за загальноприйнятими методиками в околицях с. м. т. Недригайлів Сумської області протягом 2008 – 2010 років, а також опубліковані матеріали інших дослідників стосовно фізико-географічних умов, рослинності та флори району дослідження, прилягаючих місцевостей, фізико – географічних та геоботанічних районів, областей і округів Лівобережного Лісостепу України [2, 4, 9, 19, 24, 30, 34].

Як основний використовувався маршрутно – діагностичний метод. Маршрути пролягали вздовж долини і впоперек долини річки Сула на правобережній її частині. Дослідженнями були охоплені характерні для обстежуваної нами території біотопи й рослинні угруповання – угруповання водної рослинності, прибережної повітряно-водної, чагарникової, заплавних і материкових лук, трав’яних боліт (осокових, очеретяних і рогозових), чагарникових боліт (угруповання верби попелястої), вільхових лісів (у притерасній частині заплави), соснових лісів (на боровій терасі), нагірних дібров (на правому корінному березі долини річки) і степових угруповань (на вершині крутого схилу правого корінного берега біля села Бродок і Засулля. Спостереження проводились протягом всього періоду вегетації рослин. Під час польових досліджень результати заносились до щоденника, зібрані гербарні зразки висушували в ботанічному пресі, окремі об’єкти фотографували. Ідентифікацію рослин проводили в лабораторії кафедри ботаніки СДПУ А.С. Макаренка з використанням визначника рослин України [32]. Відомості про поширення, екологію та значення виявлених видів подані в «Конспекті флори». При його написанні взята за основу класифікаційна схема А. Тахтаджяна, як і в «Определителе высших растений Украины» [32].