Аналіз та удосконалення технології страв з припущенної риби (стр. 5 из 8)
Харчова та енергетична цінність риби та страв з неї визначається хімічним складом її м'яса. Хімічний склад м'яса залежить від виду, статі, віку, часу і місця вилову, а у переробленої риби від характеру технологічної обробки. У м'ясі риби містяться різні хімічні речовини, білкові речовини, небілкові азотисті екстра активні речовини, мінеральні речовини, ферменти, вітаміни, вуглеводи і вода.
Білки м'язових волокон становлять близько 90% всіх білків м'язів. Характерною особливістю м'язових білків риб є підвищений вміст у них міозину і незначної кількості саркоплазми.М'ясо різних видів риб містить 0,5–5,5% колагену, який відрізняється більш низьким вмістом проліну і оксипроліну, а еластин, який не засвоюється, фактично відсутній. В основному всі білки м'яса риби є повноцінними, так як містять всі незамінні амінокислоти в оптимальному для харчування людини відношенні. Це такі амінокислоти, як лізин, триптофан, від яких залежить засвоєння їжі і повнота засвоєння білків. Основну частину екстрактивних речовин риби становлять небілкові азотисті екстрактивні речовини, які являють собою продукти обміну білків і низькомолекулярних речовини, що містять азот і виконують певні фізіологічні функції. До небілкових азотистих екстрактивних речовин відносяться наступні сполуки: аміак і тріметіламін, амінокислоти, сечовина, гістамін. Аміак і тріметіламін знаходяться в м'язах свіжої риби в дуже малих кількостях і утворюються головним чином після смерті риби при впливі на неї мікробів.Жир риб при кімнатній температурі має рідку консистенцію, завдяки наявності в його складі великої кількості ненасичених кислот до 84%, т.ч. лінолева, ліноленова, арахідонова і ін. Жир риби містить в невеликій кількості фосфатиди. Жири риб рідкі, вони легко засвоюються, містять багато ненасичених жирних кислот, але дуже нестійкі: легко окисляються під дією повітря і при цьому буріють («іржа»). Найбільша кількість жирних кислот міститься в жирах, одержуваних з рибної печінки, в м'язах їх менше. Вміст жиру в рибі залежить від її виду, часу вилову і може коливатися в широких межах – від 0,5 до 33%. Чим риба старше, тим вона більша і, як правило, жирніша. Виняток становлять щука, білуга, минь, кефаль, м'ясо яких з віком стає грубим і менш смачним. Риб'ячий жир – істотне джерело арахідонової кислоти, вітамінів А і D, які є біологічно важливою для людського організму. У м'ясі риб мало вуглеводів (від 0,2 до 0,5%). Переважає полісахарид глікоген, а також продукти його розпаду.
Загальна кількість мінеральних речовин у тілі риби досягає 4%. Основні з них K, Na, Ca, Mg, P. Ці елементи знаходяться в тілі риби в порівняно великих кількостях, називаються макроелементами. Основна маса фосфору і кальцію міститься в кістках у вигляді фосфорнокислого кальцію. Мінеральні речовини, що містяться в тканинах риб, характеризуються винятковою різноманітністю, що пояснюється великою кількістю їх у воді. У морській рибі міститься багато кальцію, калію, фосфору, сірки, хлору, натрію, магнію. Крім того, риба багата і мікроелементами – залізо, мідь, цинк, кобальт, йод (зокрема, тріска) і ін. Морська риба, цілком природно, містить більше мінеральних речовин, ніж прісноводна. Екстрактивні речовини містяться в незначних кількостях, але сильно позначаються на смаковій і ароматичній якості рибних виробів і страв. Крім вільних амінокислот, органічних кислот, вуглеводів присутні аміак (переважно в прісноводної) і тріметіламін (переважно в морській), що додають їй специфічний запах. Наявність в рибі багатьох вітамінів – А, С, D, Е, B1, B2, B12 – дозволяє відносити її до вітамінних продуктів харчування. Вітамін А знаходиться в порівняно великих кількостях в риб'ячому жирі, одержуваному головним чином з печінки та інших органів і тканин риби (зокрема, тріски, тунця, японського вугра), з жирової тканини морських ссавців (тюленів, китів та ін.). Вітамін D міститься в м'ясі різних риб, найбільше – у атлантичного оселедця, скумбрії, тунця. Харчова цінність риби визначається в першу чергу наявністю в її складі великої кількості повноцінних білків, що містять всі необхідні амінокислоти.
Енергетична цінність м'яса риб визначається його хімічним складом. Цей показник залежить, насамперед, від вмісту жиру. Засвоюваність жиру і білків м'яса риб дуже висока, відповідно 95–97 і 96–98%. Енергетична цінність риб коливається від 80–100 ккал/100 г. (щука, окунь річковий, пікша) до 200–250 ккал (сайра, скумбрія атлантична, оселедець атлантичний, вугор).
Споживні властивості риб визначаються також їх гастрономічними показниками. Високі гастрономічні властивості мають осетрові, лососеві і нототенієві риби, товстолобик, вугор та ін.
Після термічної обробки харчова цінність риб не завжди зменшується, вона може не змінюватися, або навіть навпаки підвищуватися. В залежності від особливостей термічної обробки і додаткових харчових компонентів страви.
 |
2.2 Розробка та аналіз технологічного процесу виробництва страви – осетер припущений з соусом біле вино
В підприємства громадського харчування надходить охолоджена, морожена потрошена риба. Інколи при промисловому розбиранні риби в осетра залишають молоки і жирові відкладення в черевній порожнині. Окремі екземпляри стерляді надходять не потрошеними. Рибу розморожують на повітрі. Для цього її кладуть на стелажі черевом вгору, щоб перешкодити витіканню соку. Залежно від розмірів рибу розморожують 6 – 10 годин при кімнатній температурі (18 – 20 ºС).
Велику рибу обробляють в певній послідовності. Спочатку відтинають голову разом з грудними плавниками. Для цього відтягують грудний плавник і великим кухарським ножем прорізають під ним шкіру й м’якоть до хряща з обох боків. Потім перерубують сполучний хрящ і відокремлюють голову, зрізують спинні кісткові «жучки» разом з спинним плавником і смужкою шкіри від хвоста до голови і видаляють плавники.
Інколи хвостовий плавник видаляють разом з визигою. Для цього біля хвоста роблять кільцевий надріз м’якоті і обережно витягують визигу (перший спосіб) разом з хвостом. Рибу кладуть спинкою догори і розрізають у поздовжньому напрямі. Лінія розрізу повинна проходити посередині жирового прошарку. Дві половини, які дістають при цьому, називають пластами.
Після пластування видаляють визигу за допомогою кухарської голки (другий спосіб). У великої риби, особливо білуги, кожний пласт розрізають на декілька частин в довжину і ширину, щоб маса кусків була не більшою як 4 – 5 кг, а довжина – до 60 см. Потім зачищають пласти, видаляють згустки крові і промивають. Для припускання пластів цілими у риби спочатку вирізають хрящі, а потім обшпарюють (t – 75 – 85ºС, τ – 3 – 5 хв) і зачищають. Така обробка зменшує відходи на 33 – 36%. Оброблені, ошпарені і зачищені від хрящів пласти осетра, білуги, севрюги нарізають на порції 1 – 1,5 см завтовшки поперек волокон з шкірою або без неї; ніж тримають під кутом 30ºС. порціонні куски ошпарюють протягом 1 – 2 хв, при t – 95 – 97ºС, води 3 – 4 л на 1 кг риби, втрати 10 – 15%, промивають теплою водою, щоб зняти згустки денатурованого білка. Нарізають напівфабрикати. При ошпаренні риба зменшується в об’ємі і ущільнюється, при тепловій обробці вона добре зберігає свою форму.
Для приготування страви з припущеної риби використовують такі способи механічної кулінарної обробки риби, як розморожування, обробка (видалення неїстівних частин (голова, кістки, плавники, визиги), зачистка, промивання, ошпарювання, нарізка напівфабрикатів.
Для припускання використовують цілі пласти (потрошені, очищені без очей і зябер), порціонні куски нарізані з: філе з шкірою і реберними кістками або філе з шкірою без реберних кісток. Нарізають широкими тонкими кусками під кутом 30ºС, роблять надріз на шкірі в 2 – 3 місцях. Це забезпечує рівномірне прогрівання кусків риби і збереження форми при припусканні. Загальний термін напівфабрикатів при умовах їх зберігання в холодильниках повинен бути не більше ніж 24 год з моменту закінчення їх приготування, сюди входить час зберігання і транспортування. Якщо використовують не охолоджувальний транспорт, то термін перевозки повинен бути не більше 2 год, так як риба є продуктом, що псується. Втрати маси при розморожуванні риби незначні, ніж в інших тваринних харчових продуктів, але при несприятливих умовах можуть досягати 20%. На величину цих утрат впливають видові особливості риби, умови і тривалість збереження її до заморожування, спосіб заморожування, режим і тривалість збереження після заморожування, спосіб розморожування й інші фактори. Для скорочення втрат риби в процесі розморожування рекомендується заморожування риби по можливості здійснювати швидко і відразу ж після її вилову, до настання посмертного задубіння.
Розморожування мороженої риби. Шкірні покриви та луска охороняють рибу від значних втрат поживних речовин під час розморожування. У процесі заморожування і подальшого зберігання в рибі відбуваються складні зміни, причому деякі з них необоротні. Вода, яка міститься в м'ясі риби, переходить у кристалічний стан. Кристали льоду утворюються в першу чергу між м’язовими волокнами, при цьому відбувається перерозподіл вологи (частина її з м'язових волокон переходить у простір між ними). Під час заморожування об'єм води збільшується на 10%, що може призвести до руйнування структури м'язових волокон. У меншій мірі змінюють структуру м'язових волокон дрібні кристали, які утворюються при швидкому заморожуванні. Оскільки при швидкому заморожуванні зменшуються втрати води м'язовими волокнами, тканини риби зберігають соковитість і пружність після відтавання. Клітинний сік являє собою колоїдний розчин білків, які при заморожуванні і зберіганні частково денатуруються, після відтавання їх первинні властивості майже повністю відновлюються.