Облік і аудит кредитів банку (стр. 2 из 16)

На другому етапі визначається необхідний розмір залучення кредитів банку на покриття збільшення потреби в оборотних коштах. Для цього можна послуговуватися формулою [65; 191]:

К0б = 0К – (0Кпоч+0Кпр – КЗ) (1.1.)

де КОб – необхідний розмір кредитів, які залучаються в оборотні кошти;

ОК – потреба в оборотних коштах;

ОКпоч – власні оборотні кошти на початок періоду;

ОКпр – поповнення оборотних коштів за рахунок прибутку підприємства;

КЗ – зменшення кредиторської заборгованості.

Потреба підприємства в кредитах під інвестиційні проекти визначається на підставі інвестиційної програми за окремими етапами її реалізації та з урахуванням власних джерел фінансування. Власні кошти для фінансування інвестиційних програм складаються з амортизаційних відрахувань, частини прибутку, яка Спрямовується на реконструкцію, технічне переоснащення, нове будівництво.

Після проведення розрахунків потреби підприємства в кредитних ресурсах визначають період їх залучення. Період залучення кредитів – це час з моменту надання банківського кредиту до моменту його повного погашення та виплати відсотків за користування. Період залучення кредиту встановлюється банком [7; 81].

У банківській практиці для з'ясування розмірів кредиту використовується метод, коли позичка видається не в повному обсязі, а за мінусом певної частини у відсотках до заявленої величини кредиту. Ця величина для кожного підприємства може бути різною з огляду на його кредитоспроможність і рівень ризику кредитування.

В даній роботі розглядається агропромислове підприємство АФ «Україна», що для реалізації інвестиційного проекту з оновлення та модернізації обладнання, яке обґрунтовано маркетинговими дослідженнями підтверджуючими доцільність збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції поруч з зростанням якісних показників, залучило довгостроковий кредит у відповідності до кредитної угоди (Додаток 1) та з метою забезпечення наявності оборотних коштів у достатньому розмірі у 2008 році залучало короткостроковий кредит у відповідності до угоди (Додаток 2).

Доцільність залучення довгострокового кредиту в сумі 1000 тис.грн. на п'ять років обґрунтовувалася наступним чином (таблиця 1.1):

Таблиця 1.1. Економічна ефективність інвестиційних проектів

Показник	Формула розрахунків		Період по роках	1-й інвестиційний проект		2-й інвестиційний проект
				Методика розрахунку	Результат	Методика розрахунку	Результат
1	2		3	4	5	6	7
Вихідні дані
1) Обсяг інвестицій (залученого капіталу, тобто 70% вартості проекту), тис. грн.	1000	1200
2) Період експлуатації, роки	5	4
3) Прийнята дисконтна ставка, %	12	15
4) Прибуток по роках реалізації за виключенням сум нарахованих відсотків за користування кредитом, тис. грн.
1-й рік	200	300
2-й рік	300	500
3-й рік	400	400
4-й рік	400	400
5-й рік	400	–
5) Річна сума амортизації	10	15
6) Ліквідаційна вартість (сума)	450	410
Розрахунок ефективності інвестиційних проектів
7) Грошовий потік	Прибуток + Амортизаційні відрахування	IIIIIIIУУ		200+10300+10400+10400+10400+10+450	210310410410860	300+15500+15400+15400+15+410–		315515415825–
		РАЗОМ:		2200	2070
8) Поточна вартість грошового потоку в результаті дисконтування	п. 7/(1+п. 3)n	IIIIIIIУУ		(210/1,12) (310/1,122) (410/1,123)(410/1,124)(860/1,125)	187,50247,13291,83260,56487,99	(315/1,15) (515/1,152) (415/1,153)(825/1,154)–		273,91389,41272,87471,70–
		РАЗОМ:		1 475,01	1 407,89
9) Чистий приведений доход	п. 8 – п. 1	1475,1–1000	475,1	1407,89–1200		207,89
10) Індекс прибутковості	п. 8 / п. 1	1475,1/1000	1,48	1407,89/1200		1,17
11) Період окупності	(п. 1*n)/п. 8	(1000*5)/ 1 475,01	3,39	(1200*4)/ 1 407,89		3,41
12) Внутрішня норма прибутковості	При п. 8=п. 1	(210/х) +(310/х2) +(410/х3)+(410/х4)+(860/х5)– 1000= 0	Х=1,26	(315/х) +(515/х2) +(415/х3)+(825/х4)-1200= 0		Х=1,22
13) 13) Збільшення прибутковості	п. 12 – п. 3	0,26–0,12	0,14	0,22–0,15		0,07

На підставі виконаних розрахунків приходимо до наступних висновків:

Загальна сума грошового потоку по 2-му проекту трохи перевищує цей показник по 1-му проекту. Проте, варто врахувати, що по 2-му проекту термін повернення капіталу у виді грошового потоку більше на один рік, чим цей термін по 1-му проекті.

У результаті проведення дисконтування визначена поточна вартість грошового потоку, що значно вище майбутньої: по 1-му проекту поточна вартість складає 67% майбутньої (100*(1 475,01/2200)), а по 2-му проекту поточна вартість складає 68% майбутньої (100*(1407,89/2070)). Більш різке зниження реального грошового потоку по 2-му проекту порівняно з першим викликано відмінністю дисконтних множників (15% проти 12%), що може привести до підвищення ризику і зменшенню ліквідності. Крім того, варто врахувати, що в другому випадку на один рік збільшений період дисконтування, а з віддаленням терміну повернення вкладених коштів їхня реальна ціна зменшується.

Чистий приведений доход для 1-го варіанта складає 475,1 тис.грн., а для 2-го проекту – 207,89 тис. грн. Проте, абсолютні значення цього показника не розкривають повної картини, тому що розглядаються різні терміни експлуатації об'єктів. По індексу прибутковості перший варіант превалює над другим (1,48 > 1,17).

Аналізуючи період окупності витрат по кожному варіанту, можна зробити висновок, що 1-й інвестиційний проект окупиться швидше порівняно з 2-им варіантом – на 0,02 (3,39–3,41) роки.

Визначення внутрішньої норми прибутковості дало можливість розрахувати мінімальний коефіцієнт прибутковості (або поріг беззбитковості), тобто норму дисконту, при якій чистий приведений доход буде дорівнювати нулеві. Порівнюючи цю норму з дисконтними ставками по кожному проекту, можна установити рівень прибутковості кожного варіанта. Чим нижчої буде реальна процентна ставка від розрахункової, тим більше прибутковими будуть інвестиції. У першому варіанті розрахункова норма складає 26%, тоді як реальна дисконтна ставка – 12%, тобто різниця складає 14%. В другому варіанті це розходження набагато менше і складає 7% (22,00–15,00), а це свідчить, що другий варіант більш близький до границі, за якої реалізація інвестиційного проекту може бути збитковою і неефективною.

Підсумовуючи результати виконаного аналізу, констатуємо, що 1-й інвестиційний проект більш вигідний і ефективний як по розміру чистого приведеного доходу й індексу прибутковості, так і по періоду окупності. Цей варіант має більший запас щодо норми прибутковості.

Доцільність залучення короткострокового кредиту обґрунтовувалася у відповідності до формули 1.1:

ОК – потреба в оборотних коштах – за даними планового відділу складає 1432,06 тис. грн.;

ОКпоч – власні оборотні кошти на початок періоду (станом на 01.01.2008 р. ф. 1 стр. 380 – ф. 1 стр. 080=1271,0 тис.грн.);

ОКпр – поповнення оборотних коштів за рахунок прибутку підприємства за даними планового відділу складає 2682,86 тис.грн.;

КЗ – зменшення кредиторської заборгованості (ф. 1 стр. 620∆=2621,8 тис.грн.)

К0б = 0К – (0Кпоч+0Кпр – КЗ)=1432,06 – (1271,0+2682,86+2621,8)=100 тис.грн.

1.2 Види і форми банківських кредитів та порядок їх надання

Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками [24; 57]:

– за кредиторами;

– формами та видами;

– метою використання;

– терміном надання;

– забезпеченням;

– порядком надання. Кредиторами підприємств можуть бути:

– банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (банківський, лізинговий кредити);

– підприємства (комерційний кредит);

– держава (державний кредит, який надається через уповноважені банки);

– міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредитних ліній через уповноважені банки).

Форми та види кредитів зображено на рис. 1.2 [39; 42].

Рис. 1.2. Форми та види кредитів, що надаються підприємствам

З рисунка видно, що кредити бувають таких видів:

банківський;

комерційний;

державний;

лізинговий.

Банківський кредит – це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах строковості, платності, повернення, матеріального забезпечення, цільової спрямованості. Банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором [43; 31].

Комерційний кредит – це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами [54; 18].

Державний кредит – це економічні, кредитні відносини між державою та суб'єктами господарювання [63; 35].

Лізинговий кредит – це відносини між суб'єктами господарювання, які виникають у разі орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит) [70; 15].

Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний – у товарній. Банківський та державний кредити погашаються в грошовій формі. Комерційний кредит також повертається переважно в грошовій формі. У період становлення ринкових відносин можлива його сплата як у товарній, так і у змішаній формах (товарній і грошовій одночасно). Лізинговий кредит може погашатись у грошовій, товарній та змішаній формах.

Слід зазначити, що традиційно в країнах з розвинутою ринковою економікою факторингові та лізингові кредитні послуги підприємствам надаються переважно спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами – факторинговими та лізинговими компаніями.