Смекни!
smekni.com

Облік товарів і тари на підприємствах малого бізнесу (стр. 2 из 3)

При обліку тари основними проблемними моментами є:

- правильне і своєчасне документальне відображення операцій із заготівлі, надходження і відпуску тари;

- забезпечення контролю за збереженням тари;

- виявлення первинної вартості тари, що придбавається у таровиробників або тароремонтних підприємств і виготовляється безпосередньо підприємством;

- дотримання норм витрачання тари.

Відповідно до чинної класифікації тара поділяється на такі види:

- тара з деревини (ящики, бочки);

- тара з картону і паперу (ящики, мішки);

- тара з металу (бідони, бочки);

- тара з пластмаси (ящики, каністри);

- тара зі скла (пляшки, банки);

- тара з тканин і нетканих матеріалів (мішки).

У складі тари обліковуються також матеріали і деталі, призначені спеціально для її виготовлення або ремонту.

У бухгалтерському обліку тара обліковується на субрахунку 204 «Тара й тарні матеріали». На даному субрахунку відображаються наявність і рух всіх видів тари, крім тари, що використовується як господарський інвентар, а також матеріали і деталі, що використовуються для виготовлення тари та її ремонту.

Матеріали, які використовуються для додаткового обладнання вагонів, барж, суден з метою забезпечення збереження відвантаженої продукції, не відноситься до тари і обліковується на субрахунку 201 «Сировина й матеріали».

На торговельних підприємствах на субрахунку 284 «Тара під товарами» ведеться облік наявності та руху тари під товарами і порожньої тари. Торговельні підприємства можуть вести облік тари за середніми обліковими цінами, що встановлюються керівництвом підприємства з видами (групами) тари і цінами на тару. Різниця між цінами придбання і середніми обліковими цінами на тару відноситься на субрахунок 285 «Торгова націнка».

Тара, що використовується як господарський інвентар, обліковується на субрахунку 115 «Інвентарна тара» рахунка 11 «Інші необоротні матеріальні активи» або на субрахунку 106 «Інструменти, прилади та інвентар» рахунка 10 «Основні засоби».

Затрати на виготовлення нової тари можуть обліковуватися на рахунку 23 «Виробництво».

Виготовлена тара здається на склад за приймально – здавальними накладними, оцінюється за первинною собівартістю і зараховується з кредиту рахунка 23 «Виробництво» в дебет субрахунку 204 «Тара й тарні матеріали».

Вартість тари власного виробництва, а також покупної, використаної для упаковки продукції, за умови включення її вартості до ціни продукції, списується з кредиту субрахунку 204 «Тара й тарні матеріали» і відноситься:

- в дебет рахунка 23 «Виробництво» і включається до виробничої собівартості продукції, якщо процес упаковки продукції здійснюється в цехах основного виробництва і передбачений технологічним процесом;

- в дебет рахунка 93 «Витрати на збут» і включається в затрати звітного періоду, якщо упаковка продукції здійснюється після її здачі на склад.

Тара, що стала непридатною внаслідок природного її зносу, поломки (бою) або псування, оформлюється відповідним актом.

Непридатна тара підлягає обов’язковій здачі в утилізаційний цех підприємства, організаціям зі збору вторинної сировини або на інші підприємства для переробки.

Тара під продукцією (товарами) здійснює одноразовий або багаторазовий оборот. Умовами постачання продукції (товарів) можуть бути передбачені види багатооборотної тари, що підлягає обов’язковому поверненню постачальникам продукції (товарів).

За деякі види багатооборотної тари, що постачається з продукцією (товаром), постачальником справляється з покупця застава, яка йому повертається після отримання від нього порожньої тари у справному стані.

Справляння заставних сум за тару допускається у випадках, передбачених прейскурантами, особливими умовами постачання або іншими обов’язковими для сторін правилами.

Первинна вартість тари, що придбавається, складається з усіх витрат із заготівлі і доставки її на склад підприємства. На дату балансу тара відображається в обліку і звітності за найменшою з оцінок: або за первинною вартістю, або за чистою вартістю реалізації.

Багатооборотна тара (бочки, фляги, ящики, пляшки, сулії, банки тощо), на яку встановлені заставні ціни, обліковується за цими цінами.

Різниця між первинною собівартістю і заставною вартістю тари зараховується: у випадку збитків – на субрахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності», у випадку прибутку – на субрахунок 719 «Інші доходи операційної діяльності».

При відвантаженні продукції (товарів) у поворотній тарі, що обліковується за заставними цінами, вартість тари показується в рахунку – платіжній вимозі окремо й оплачується покупцем понад вартість продукції (товарів). Постачальником після оплати покупцем заставної вартості тари отримані суми зараховуються на рахунок 31 «Розрахунковий рахунок» у кореспонденції із субрахунком 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» без відображення за рахунками класу 7 «Реалізація».

При поверненні тари постачальнику в справному стані для повторного використання покупцю відшкодовується її вартість за заставними цінами.

Списання вартості тари, що стала непридатною, провадиться в сумі, нарахованій за ціною можливої реалізації та використання (за вирахуванням вартості отриманих матеріалів).

У податковому обліку тара підприємства підпадає під дію пункту 5.9 Закону про прибуток і Порядку ведення обліку приросту (зменшення) балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції. Витрати, пов’язані з придбанням тари, також будуть входити до складу валових витрат підприємства.

Існує певний порядок податкового обліку на підприємствах – виробниках, які відвантажують свою продукцію у поворотній заставній тарі:

- сума податку на додану вартість за покупною тарою включається до суми податкового кредиту з ПДВ;

- при продажу продукції в тарі, яка згідно з договором або умовами постачання є поворотною заставною, її вартість до складу валового доходу не включається, оскільки така тара не об’єктом купівлі – продажу;

- п. 4.6 Закону про ПДВ визначено, що вартість поворотної заставної тари не є об’єктом обкладення податком на додану вартість. Але якщо протягом терміну позовної давності з моменту отримання поворотної тари вона не повертається відправнику, вартість такої тари включається до бази оподаткування отримувача.

Розглянемо кореспонденцію рахунків, які можуть використовуватись у бухгалтерському обліку при операціях з тарою (табл. 2).

Таблиця 2. Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку операцій з тарою

№ з/п Зміст операції Дт Кт
1. Придбано склотару: – оприбутковано тару на склад – сума податкового кредиту – проведено розрахунок грошовими коштами 204 641 631 631 631 311
2. Транспортні витрати, пов’язані з доставкою тари – сума податкового кредиту з ПДВ – проведено розрахунок грошовими коштами 204 641 631 631 631 311
3. Витрати, пов’язані з виробництвом мінеральної води 23 661, 651–653, 20 та інші
4. Передано тару для розливу води, до вартості включено транспортні витрати з її доставки: (1500+200):10000*8000 23 204
5. Передано готову продукцію на склад 26 23
6. Відвантажено готову продукцію: – сума податкових зобов’язань з ПДВ 361 701 701 641
7. Списано собівартість реалізованої продукції 901 26
8. Визначення фінансового результату 701 791 791 901

Висновок

В результаті написання даного реферату, можна сказати, що товари – це матеріальні цінності, які придбані і зберігаються на підприємстві з метою подальшого їх продажу.

Якщо торговельне підприємство використовує метод оцінки вибуття запасів за цінами продажу, то собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Цей метод застосовують підприємства, які мають значну і змінювану номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Метод за цінами продажу може застосовуватися окремо до кожної групи товарів із приблизно однаковою націнкою. Для кожної групи товарів буде обчислюватися окремий відсоток торгової націнки.