Смекни!
smekni.com

Людський фактор трудової діяльності і система управління людськими ресурсами в суспільстві та організації (стр. 3 из 9)

Необхідними вважаються затрати, що відповідають ефективному для конкретних умов виробництва використанню трудових та матеріальних ресурсів за умови дотримання науково обґрунтованих режимів праці та відпочинку.

Норма праці — це є основа організації праці та виробництва, з якої починаються і на якій ґрунтуються практично всі планово-економічні розрахунки на підприємстві як поточного, так і перспективного та прогнозного характеру.

При нормуванні праці робітників і службовців використовуються такі види норм праці: норма часу, норма виробітку, норма обслуговування, норма (норматив) чисельності, норми керованості, нормування завдань.

1.2 Основні складові людського фактору в суспільстві

Інтереси організації, як господарської системи реалізуються не тільки на ринку праці під час купівлі робочої сили, але і в процесі її споживанні в межах самої організації.

Людський фактор – це головний компонент суспільного розвитку, який створюється через участь людей в процесі створення матеріальних і духовних цінностей, надання соціально необхідних послуг.

Основними складовими людського фактору підприємства виступають такі поняття як “робоча сила”, “трудові ресурси”, “людські ресурси”, “сукупний працівник”.

Розглянемо більш детально ці поняття.

Робоча сила – сукупність фізичних і розумових здібностей людини, які вона використовує для виробництва матеріальних благ.

Фактично – це здатність людини до праці.

Трудові ресурси – все соціально активне населення.

Людські ресурси (особистість) – це сукупність різних якостей людей, які проявляються в процесі їх трудової діяльності.

Сукупний працівник – це поєднання індивідуальних робочих сил в трудовий колектив.

Таким чином людський фактор треба розглядати як прояв всієї сукупності особистих якостей людини, які впливають на його трудову активність.

Людський фактор – це люди, організацій і установ, об’єднані для спільної діяльності, це суб’єкт суспільного життя, який має соціальну, демографічну, економічну і політичну структуру, і взаємодія яких забезпечує розвиток суспільства.

Вивчення людського фактору призвело до введення такого терміну як “трудовий потенціал”. Його використовують для характеристики терміну “людський фактор” в об’ємному визначенні, як в масштабах всього суспільства, так і в межах одного підприємства.

На відміну від трудових ресурсів – трудовий потенціалце конкретні працівники, можливість використання яких у виробництві є відомою.

Трудовий потенціал поділяється на трудовий потенціал працівника і організації – ТПП і ТПО.

ТПП – сукупна здібність фізичних і духовних якостей окремого працівника, досягти в заданих умовах певних результатів його виробничої діяльності з одного боку, і здатність удосконалюватись в процесі праці – з іншого боку.

ТПП включає в себе:

- психофізіологічний потенціал – здатність і схильність людини, стан її здоров’я, працездатність, тип нервової системи

- кваліфікаційний потенціал – обсяг, глибина, різнобічність загальних і спеціальних знань, трудових навичок і вмінь, які обумовлюють здатність працівника до праці певного змісту і складності

- особистий потенціал – рівень громадянської свідомості і соціальної зрілості, ступінь засвоєння працівником норм ставлення до праці.

ТПО – це сукупність працездатних працівників, які можуть працювати в організації за наявності необхідних організаційно-технічних умов.

Структура ТПО – це співвідношення різних демографічних, соціальних, функціональних, професійних і інших характеристик груп працівників і взаємостосунки між ними.

ТПО включає в себе такі компоненти: кадровий, професійний, кваліфікаційний і організаційний.

Кадрова складова – професійні знання, вміння і навички, а також пізнавальні здібності.

Професійна складова – вимоги до робочих місць, функціональний зміст трудових операцій.

Кваліфікаційна структура – зміни в трудовому потенціалі (зростання вмінь, знань, навичок), зміни в особистості.

Організаційна складова – ефективність функціонування трудового колективу і ефективність використання робочої сили.

Весь трудовий потенціал поділяється на дві категорії “кадри” і “персонал”.

Кадри – це соціально-економічна категорія, яка включає в себе постійний штатний склад працівників, певної кваліфікації, які пройшли професійну підготовку і володіють спеціальними знаннями або досвідом роботи у вибраній сфері діяльності.

Персонал – більш широке поняття ніж кадри. Це весь особовий склад організації, це постійні або тимчасові працівники, представники кваліфікованої і некваліфікованої праці.

Диференціацію понять які визначають людський фактор в організації можна представити у вигляді піраміди ( Рис.1.):


Рис.1. Складові людського фактору в організації


Таким чином, не зростання технічного рівня визначає зараз економічний потенціал підприємств, а людський фактор. Тому основною проблемою є проблема активізації людського фактора завдяки формуванню процесу управління ним.

На даний час можна виділити три напрямки активізації людського фактору:

- спроба впровадити системи управління і заохочення за кінцеві результати роботи в дусі американської раціональної школи управління;

- вивчення прикладів впровадження японських систем управління на підприємствах;

- здійснення розробки теорії організаційної культури як самостійної європейської теорії управління колективом працівників.

Всі ці напрямки поєднуються в тому, що питання про управління людськими ресурсами розглядається як обов’язкова функція керівників підприємств.

Таким чином поняття “людський фактор” відображає особливий статус особистості в сучасному суспільстві який знаходиться в певних взаємостосунках з технічними, економічними факторами виробництва. Але при цьому, робоча сила це особливий фактор виробництва, який:

- може відмовитись від умов праці

- може звільнитись за власним бажанням

- може бастувати і протестувати

- може змінювати ефективність праці без зв’язку з її умовами

- може переучуватись, змінювати спеціальність

- прив’язаний територіально

- має соціальну неоднорідність

- знає, що втрати на робочу силу – предмет переговорів

- взаємозамінний з капіталом.

Отже проаналізувавши основні складові людського фактору перейдемо безпосередньо до розгляду другого розділу даної курсової роботи.


Розділ 2. Аналіз персоналу ПП “Зерноресурс” як об’єкту управління

2.1 Оцінка основних показників діяльності ПП “Зерноресурс”

ПП “Зерноресурс”- це підприємство, яке діє на ринку України з 2002 року. Розташоване підприємство в м. Полтава. На сьогоднішній день ПП “Зерноресурс” співпрацює з багатьма сільськогосподарськими підприємствами Полтавської області, а також з підприємствами сільського господарства інших областей України. Основний вид діяльності підприємства – закупівля сілльськогосподарської продукції, часткова або повна її переробка, в залежності від виду сировини.

Крім того, на сьогодні підприємство веде досить активну зовнішньоекономічну діяльність по експорту зерна пшениці, ячменю, жита, а також відходів від переробки соняшникового насіння (шроту). Основними країнами – імпортерами продукції ПП “Зерноресурс” є Польща, яка закуповує шрот досить великими партіями і використовує його як допоміжний корм для великої рогатої худоби; Росія, а особливо північні її регіони закуповують зерно пшениці і жита, для виробництва хлібобулочних та макаронних виробів. А з 2003 року ПП “Зерноресурс” тісно співпрацює з підприємствами Фінляндії, які займаються виробництвом рибних консервів. Ці підприємства закуповують олію соняшникову нерафіновану виробництва ЗАТ “Соняшник”, яке співпрацює з ПП “Зерноресурс” по переробці насіння соняшника.

А зараз звернемося до правових основ створення та функціонування підприємства.

ПП “Зерноресурс” створене згідно Законів України “Про власність”, “Про підприємства в Україні” та інших актів чинного законодавства. Порядок створення, діяльності та ліквідації підприємства встановлює статут.

Дане підприємство розташоване, як уже зазначалося, в м. Полтава по вул. Паризької Комуни 40а і діє з 27 червня 2002 року. Засновником ПП “Зерноресурс”є Рибалко Ігор Валентинович. Підприємство є юридичною особою, і, відповідно, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, свою власну печатку, товарний знак та інші реквізити.

Згідно статуту та чинного законодавства України ПП “ Зерноресурс” може створювати на території України та за її межами дочірні підприємства, філії та представництва. Дане підприємство створене з метою задоволення потреб населення в його послугах, створення ринку товарів і послуг, розширення конкуренції та отримання прибутку.

Згідно зі статутом, підприємство для досягнення своєї мети здійснює такі види діяльності:

- оптова та роздрібна торгівля;

- комерційно-посередницька діяльність;

- торгівельно-закупівельна діяльність;

- виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції;

- надання побутових послуг;

- закупівля сільськогосподарської продукції та продукції її переробки у населення за готівку;

- переробка вторинної сировини;

- закупівля сільськогосподарської продукції за готівку;

- інші види господарської діяльності.

Щодо органів управління, то в статуті вказано, що підприємство очолює директор, якого призначає засновник підприємства, а також його (підприємство) може очолювати сам засновник. Стосовно реальної ситуації на ПП “Зерноресурс”, то з дня заснування і на сьогоднішній день директором підприємства є засновник Рибалко Ігор Валентинович, який успішно виконує всі свої обов’язки по управлінню господарською діяльністю, доказом чого є досить високі результати діяльності і відносно високий рівень розвитку підприємства і розширення сфери діяльності та обсягів виробництва.