- ієрархія владних повноважень та рівнів організації;
- спільні й координовані дії;
- раціоналізація управління;
- цілісність і відповідність умовам зовнішнього середовища;
- забезпечення контролю;
- регламентація діяльності персоналу;
- забезпечення оперативною і достатньою інформацією.
Фактори, що впливають на вибір організаційної структури банку:
- розмір банку;
- види операцій та їх масштабність;
- обсяги зовнішньоекономічної діяльності;
- форма власності.
Організаційна структура комерційного банку визначається двома основними моментам:
- структурою органів управління;
- структурою функціональних підрозділів і служб банку.
Органи управління банком зобов'язані забезпечити безперебійне ефективне керівництво комерційною діяльністю банку з метою виконання його функцій.
До складу органів управління банком входять:
- загальні збори акціонерів (учасників);
- спостережена рада банку;
- правління (рада директорів) банку на чолі з головою.
Основним (найвищим) органом управління комерційного банку є Загальні збори акціонерів (учасників) банку. Цей орган збирається, як правило, один раз на рік і здійснює загальне керівництво діяльністю, тобто вирішує всі стратегічні завдання банку. До компетенції загальних зборів банку належать приймання рішень щодо визначення основних напрямів діяльності банку та затвердження звітів про їх виконання, внесення змін та доповнень до статуту банку, зміни розміру статутного капіталу банку, призначення та звільнення голови та членів спостережної ради банку, ревізійної комісії, затвердження річних результатів діяльності банку, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів та висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитора, розподілу прибутку та ін.
Збори обирають спостережну раду банку, а також голову правління банку.
Спостережна рада банку обирається із представників засновників та акціонерів банку і здійснює загальне керівництво діяльністю банків в період між загальними зборами акціонерів.
Члени спостережної ради банку не можуть входити до складу правління (ради директорів) банку, ревізійної комісії банку.
Спостережна рада банку:
- призначає і звільняє голову та членів правління (ради директорів) банку;
- контролює діяльність правління (ради директорів) банку;
- визначає зовнішнього аудитора;
- встановлює порядок проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку;
- приймає рішення щодо покриття збитків;
- приймає рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філій і представництв банку, затвердження їхніх статутів і положень;
- затверджує умови оплати праці та матеріального стимулювання членів правління банку;
- готує пропозицію щодо питань, які виносяться на загальні збори учасників;
- здійснює інші повноваження, делеговані загальними зборами учасників банку.
Засідання ради банку збирається, як правило, один раз на квартал.
Правління банку є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи. Засідання проводяться, як правило, не рідше, ніж два рази на місяць.
Голова правління (ради директорів) банку керує всією діяльністю банку, представляє банк в інших організаціях, підписує договори та інші документи від імені банку, несе персональну відповідальність за його роботу.
Ревізійна комісія банку - контролюючий орган банку, склад якої формується із представників акціонерів (учасників), затверджується рішенням загальних зборів акціонерів (учасників).
Членами ревізійної комісії не можуть бути особи, які є працівниками банку.
Основними функціями ревізійної комісії є контроль за дотриманням банком законодавства України і нормативно-правових актів Національного банку України, розгляд звітів внутрішніх і зовнішніх аудиторів та підготовка відповідних пропозицій загальним зборам учасників та внесення на загальні збори учасників або спостережній раді банку пропозицій щодо будь-яких питань, віднесених до компетенції ревізійної комісії, які стосуються фінансової безпеки і стабільності банку та захисту інтересів клієнтів.
Для забезпечення додаткових заходів із метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема такі:
1. Кредитний комітет.
2. Комітет з питань управління активами та пасивами.
3. Тарифний комітет.
Основними функціональними підрозділами, що безпосередньо здійснюють банківські операції та обслуговують клієнтів, є департаменти банку. В універсальному комерційному банку можуть бути такі департаменти:
1. Департамент прогнозування діяльності банку.
2. Департамент маркетингу і зв’язків клієнтурою.
3. Кредитний департамент.
4. Валютний департамент.
5. Департамент депозитних операцій .
6. Департамент розрахунково-касових операцій.
7. Департамент операцій з цінними паперами.
8. Департамент управління філіями банку.
9. Департамент аналізу і статистики.
До організаційної структури банку належать також різноманітні служби, зокрема:
- відділ кадрів;
- відділ безпеки;
- адміністративно-господарський відділ;
- юридичний відділ;
- ревізійний відділ (служба внутрішнього аудиту);
- бухгалтерія;
- впровадження і експлуатації ЕОМ.
Кінцевою метою формування структури банку є доцільність і раціональність управління всім комплексом банківської діяльності, підвищення якості послуг, що надаються клієнтам банку, продуктивності праці банківських працівників, забезпечення прибутковості банку.
Органи управління й організаційна побудова банків у чомусь збігаються, а в чомусь відрізняються від інших уставів. Головним органом управління банком є загальні збори акціонерів. Вони приймають найважливіші рішення: затверджують статут, обирають раду банку чи раду директорів (далі - рада), затверджують баланси і звіти, визначають напрям і цілі політики банку тощо.
Водночас збори акціонерів недостатньо інформовані про поточні справи банку і в багатьох випадках просто підтримують рішення, запропоновані радою банку. У зв'язку з політикою випуску дрібних акцій у великих банках на щорічних зборах акціонерів не присутня основна маса дрібних власників акцій, які передають право голосу виборним особам.
Основні питання діяльності банку вирішує рада. Вона е представницьким органом власників банку, його акціонерів і відстоює їхні інтереси. Найпершим обов'язком ради є забезпечення необхідного рівня прибутку на вкладений капітал. Водночас рада має також піклуватися про захист інтересів інших зацікавлених сторін - клієнтів банку та ін.
Рада формує виші керівні органи, що провадять практичну діяльність відповідно до її рекомендацій і вказівок. Основною функцією ради є визначення стратегічних цілей банку і формування політики.
Добір людей на керівні посади - ще одна важлива функція ради. Сучасний банк - це надзвичайно складне підприємство з високим ступенем ризику. Тому для забезпечення його успішної роботи необхідні досвідчені, професійно підготовлені і відповідальні працівники.
Робота банку покладає велику відповідальність на людей, які приймають рішення. Помилки можуть дорого коштувати. Тому в банку звичайно створюють декілька постійних комітетів, куди входять члени правління і спеціалісти банку. Більшість директорів не є банкірами, зате вони добре знають місцеві умови, специфіку галузей тощо. У комітетах директори можуть надати велику допомогу. Для розгляду поточних справ комітети збираються, як правило, щотижня. Крім того, можуть створюватися спеціальні комітети для вирішення екстраординарних питань.
ОСНОВНІ ТИПИ ОРГАН13АЦ1ЙНИХ СТРУКТУР У БАНКАХ
Організаційна структура банку є важливою складовою успішного досягнення цілей обраної стратегії. Від рівня організації банку, налагодження стосунків між керівництвом та підлеглими залежить успіх його діяльності. Дуже часто хиби в організаційних структурах призводили навіть досить потужні банки до кризових ситуацій.
Банки діють у різних ринкових умовах, спеціалізуються на наданні різних видів послуг, ставлять перед собою різні цілі, а отже, їхні організаційні структури можуть варіювати. Кожний з наявних видів організаційних структур має переваги и недоліки, які слід обов'язково враховувати у процесі вибору придатного способу організації. Обраний спосіб має сприяти найбільший відповідності банківської організації ринковим умовам, в яких вона діє, раціональній організації роботи банківських працівників усіх ланок, успішному налагодженню і виконанню всіх функцій управління, максимальному задоволенню потреб клієнтів і, нарешті, досягненню мети, що стоїть перед банком.
Існують такі типи організаційних структур:
Бюрократична модель побудови організації має три основні варіанти:
1. Функціональні організаційні структури.
2. Дивізіональні організаційні структури.
3. Організаційні структури банків, які діють на міжнародних ринках.
Адаптивні структури.
Відомі три основні види адаптивних структур:
1. Проектні структури.
2. Матричні структури.
3. Конгломерати.
Організаційні структури, що відрізняються ступенем централізації.
Ступінь централізації визначається низкою чинників, таких
як важливість і кількість управлінських рішень, що належать до компетенції нижчих управлінських ланок, ступінь контролю за їхньою діяльністю.
3.ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ
Ключовим показником рівня менеджменту банківської установи є розвиненість і якість планування. Планування – це інструмент управління, який охоплює всі аспекти банківської діяльності. Але, щоб скористатися ним, керівництво мусить визнати, що планування необхідне для життєздатності банку. Для багатьох керівників ціною усвідомлення цього факту стали невикористані можливості, недоотримані доходи, фінансові втрати.