Смекни!
smekni.com

Редагування як засіб вдосконалення писемного мовлення учнів (стр. 4 из 6)

Як бачимо, мовленнєві порушення різнопланові і різноманітні, тому пропонована авторами шкільних програм з української мови класифікація помилок більш досконала і дозволяє учителям об’єктивніше оцінювати комунікативні вміння і навички школярів.

Спостереження за мовленням учнів 5 – 11 класів дають змогу одержати об’єктивні дані про характер помилок, причини їх виникнення, виявити мовленнєві недоліки, які є причиною обмеженого активного словникового запасу школярів, недостатньо сформованого вміння розрізняти стильові відтінки слів та висловлювань.


РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ 7 КЛАСУ

2.1 Аналіз чинних програм і підручників в аспекті досліджуваної проблеми

Навчальна програма це документ, затверджений Міністерством освіти і науки, у якому визначено мету й завдання курсу, обсяг і систему знань, коло умінь і навичок з української мови, що їх мають обов’язково отримати учні в процесі навчання [ 19, с.33].

Зміст навчального матеріалу програми основної школи розподіляється на чотири змістові лінії:

- мовленнєва змістова лінія спрямована на розвиток і вдосконалення умінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння і письма), тобто мовленнєвих умінь і навичок

- мовна (зміст мовної змістової лінії подається за лінійним принципом, що доповнюється реалізацією системи внутрішньо-предметних зв’язків, які зумовлюють систематичне і різнобічне збагачення мовлення учнів лексико-фразеологічними, граматичними, стилістичними засобами, удосконалення мовних і мовленнєвих умінь)

- соціокультурна змістова лінія орієнтована на засвоєння культурних і духовних цінностей свого та інших народів, а також норм, що регулюють стосунки між людьми різних вікових категорій, статей, націй і сприяють естетичному та морально-етичному вихованню особистості

- діяльнісна змістова лінія забезпечує формування загально - навчальних умінь і навичок, опанування стратегій, що прогнозують і визначають мовленнєву діяльність, спрямованих на розв’язання навчальних завдань і життєвих проблем. Зазначені змістові лінії формують комунікативну компетенцію, що відповідно включає комунікативну, мовленнєву, мовну, соціокультурну та діяльнісну (стратегічну) [19, с.5-6].

Зазначені дві змістові лінії (мовна і мовленнєва) є основними, які визначають безпосередній предмет навчання, його структуру, супроводжуються вимогами до навчальних досягнень учнів, кількістю годин, що виділяються на їх засвоєння, а дві інші (соціокультурна і діяльнісна) є засобом досягнення основної освітньої мети.

Особливістю змісту пропонованої програми є систематичне використання у процесі опрацювання мовної змістової лінії внутрішньо-предметних зв’язків: 1) з лексикою, фразеологією, прислів’ями і крилатими висловами; 2) з граматикою (морфологією і синтаксисом); 3) з культурою мовлення і стилістикою; 4) із складним синтаксичним цілим, тобто текстом. Реалізація саме цих зв’язків визначає спрямування мовленнєвого розвитку школярів.

Здійснення практично на кожному уроці внутрішньо-предметного зв’язку із лексикою і фразеологією, прислів’ями, приказками і крилатими висловами забезпечує можливість послідовно збагачувати мовлення учнів цими такими необхідними засобами. Важливе значення має також послідовне урізноманітнення граматичного ладу мовлення школярів на рівні слова, словосполучення і речення. Загальновизнаною є і потреба в тому, щоб мовлення учнів було правильним не лише у правописному аспекті, а й у стилістичному, а також в аспекті мовленнєвої культури. При цьому всі відзначені рівні та аспекти розвитку мовлення школярів можуть повноцінно реалізуватися лише за умови, якщо вони актуалізуються на найвищому рівні – рівні тексту. Саме на рівні тексту здійснюється вдосконалення вмінь досягати визначених ними комунікативних цілей, тобто того, що має безпосередній вихід на мовленнєву практику.

Звернемо увагу на комунікативно-діяльнісний принцип, який означає вивчення мови як засобу спілкування і здійснюється у процесі взаємопов’язаного і цілеспрямованого вдосконалення чотирьох видів мовленнєвої діяльності учнів – аудіювання, читання, говоріння й письма. Цей принцип передбачає, зокрема, широке застосування інтерактивних методів навчання, оптимальне поєднання фронтальної, групової та індивідуальної форм організації навчального процесу.

Детальний розгляд показав, що розвиток письма, яке передбачає написання робіт творчого характеру, серед яких усні й письмові перекази і твори різних типів, стилів і жанрів мовлення. При цьому оцінюється зміст і мовне оформлення (грамотність). Перекази і твори виступають як підготовчі вправи до оволодіння учнями життєво необхідними жанрами мовлення (конспект, реферат. доповідь, виступ на зборах, під час дискусії, рецензія тощо) [16, с. 6].

Аналіз мовної змістової лінії курсу української мови для 7 класу показав, що згідно з державними вимогами до рівня загальноосвітньої підготовки широке застосування вправ на редагування при вивченні:

- розділів «морфологія і орфографія». Редагування текстів щодо заміни повторюваних дієслів синонімами, уживання одних дієслів одного способу замість інших;

- розділу фонетика.

Прийменник. Редагування текстів щодо правильності вживання прийменникових засобів милозвучності мовлення;

Сполучник. Редагування речення, доцільно замінюючи сполучники синонімічними;

Частка. Редагування тексту щодо правильності вживання модальних часток;

Зміст навчання реалізується в підручнику, який визначає методи роботи вчителя й учнів, практичну систему завдань і вправ.

Шкільний підручник – це спеціальна навчальна книга, у якій викладаються основи знань з української мови на рівні сучасних досягнень науки й культури відповідно до освітніх стандартів і програм. Підручник є важливим засобом самовдосконалення учня, формування його мовної картини світу [13, с. 43].

Проаналізувавши чинні підручники з рідної мови для 7 касу, зазначаємо, що лише в підручнику « Рідна мова» для 7 класу авторами якого є С.Я. Єрмоленко, В.Т. Сичова, вправи на редагування мають певну позначку і постійно використовуються під час вивчення різних тем.

У підручнику для 7 класу з рідної мови авторів Г.Р. Передрій, Л.В. Скуратівський, Г.Т. Шелехова, Я.І. Остаф [18,с.63] вправ на редагування тексту дуже мало. Ми знайшли лише дві вправи з редагування в розділі «Зв’язне мовлення».

Більшість учителів російськомовних загальноосвітніх середніх шкіл користуються підручником Н.В. Бондаренко, А.В. Ярмолюк «Українська мова 7 клас» для шкіл з російською мовою навчання. У якому автори приділили детальну увагу вправам на редагування тексту, із різноманітними завданнями на виправлення помилок, постановку розділових знаків, визначення виду помилок. У підручнику подаються вправи із такими завданнями: редагувати подані речення; знайти і виправити допущені помилки у реченнях; перебудувати речення. В основному в підручнику подаються однотипні, часто повторювані завдання.

Отже, аналіз чинних програм і підручників дає змогу розкрити актуальність та необхідність подальших методичних розробок теми розвитку вмінь редагувати власне писемне мовлення учнів 7 класу, а також підвищення грамотності школярів їх мовної культури та зв’язного мовлення.

2.2 Система вправ з навчального редагування для 7 класу

Із метою формування вмінь учнів вдосконалювати власне писемне мовлення, необхідно застосовувати навчальні вправи з редагування текстів різних типів та жанрів. У зв’язку з цим потрібен спеціальний дидактичний матеріал, у якому наявні різні змістові, структурні недоліки, мовні помилки (відповідно до положень теорії тексту):

- перекручування фактичних відомостей;

- порушення логіки викладу думок і цілісності тексту;

- наявність зайвої інформації;

- штучне красномовство;

- невдале використання слів, зумовлене нерозумінням лексичного значення;

- невиправдані повтори слів;

- порушення норм поєднання слів;

- невдалий порядок слів у реченнях;

- відсутність висновку або невідповідність його основній думці висловлювання та ін.

В. Мельничайко встановив, що навчання редагування тексту реалізується за умови дотримання трьох етапів редагування:

- перший етап – формування вмінь відтворення та створення тексту; ознайомлення учнів з різними видами помилок, засвоєння способів їх виправлення;

- другий етап – формування вмінь аналізувати текст за сукупністю окремих умінь монологічного мовлення – знаходити й усувати усі вивчені види помилок у готових деформованих,власних текстах в усіх жанрах, типах і стилях мовлення;

- третій етап – у процесі роботи над власними письмовими висловлюваннями учні виявляють уміння удосконалювати граматичну структуру своїх робіт та їх виразність [12, с. 151].

Ми розробили систему вправ з редагування, які доцільно використовувати на уроках української мови для розвитку зв’язного мовлення учнів. Оскільки мовленнєвий контроль здійснюється одночасно з програмою мовленнєвої дії, то вправи формування мовленнєвих дій і вмінь повинні поєднуватися із завданнями, які сприяють формуванню мовленнєвого контролю і самоконтролю.

Відповідно до етапів навчання редагування ми пропонуємо вправи різних рівнів складності.

Перший рівень складності. Учням пропонується знайти і виправити змістові, лексичні, граматичні та стилістичні помилки. Їх вид указано в завданні; можлива допомога у вигляді довідки.