Оцінювання здійснюється самими учнями, також це можуть бути різноманітні оцінні висловлювання вчителів щодо засвоєння школярами навчального матеріалу в індивідуальних бесідах з батьками чи учнями; відзначення активності учнів на уроці умовними символами, фішками, геометричними фігурами тощо; ігрова оцінка - нагородження переможців, учасників гри різними ігровими атрибутами [16].
На основі зібраних даних про засвоєння програмового матеріалу кожним учнем протягом року (щоденних спостережень, результатів перевірених і підсумкових робіт) учитель робить висновок про переведення вихованця до наступного класу. Атестація дітей, які не засвоїли програмового матеріалу, вирішується індивідуально в кожному окремому випадку.
Розділ II. Практична розробка проблеми оцінювання у діяльності вчителя початкових класів
§ 1. Обґрунтування принципів оцінювання знань, умінь, навичок молодших школярів
Аналіз психолого-педагогічної літератури, узагальнення передового педагогічного досвіду, власні спостереження дали нам змогу визначити принципи оцінювання учнів у початковій школі.
Найважливішою вимогою до перевірки та оцінки знань і вмінь школярів, власне, дидактичним принципом, є об'єктивність, що полягає в точному оцінюванні, адекватному встановленим навчальними програмами критеріям. Згідно з цим принципом, оцінка має характеризувати кількість і якість знань та вмінь незалежно від методів і засобів контролю, особистих якостей учителя, котрий його здійснює.
Антиподом об'єктивності є суб'єктивізм, який виявляється під час оцінювання знань, умінь та навичок учнів. Суб'єктивність оцінювання є одним з найбільш вразливих місць нашої школи, що завдає шкоди не тільки розвитку особистості учня, а й певною мірою всьому суспільству. Цей суб'єктивізм спостерігається протягом усього періоду шкільного навчання і не залежить від кількості суб'єктів оцінювання, тобто від кількості вчителів.
Повністю усунути суб'єктивізм в оцінюванні знань неможливо навіть за умови, що критерії перевірки засвоєння матеріалу будуть розроблені ідеально, бо використовуватиме їх людина, з її особистісними якостями, досвідом, ерудицією, майстерністю. Однак чіткі, науково обґрунтовані критерії й норми оцінок, на які орієнтувалися б і враховували у своїй діяльності вчителі, допоможуть звести до мінімуму прояви суб'єктивізму.
Велику роль в об'єктивізмі оцінюванні знань учнів відіграють особистісні якості вчителя: його вимогливість, доброзичливість, справедливість.
Принцип індивідуального підходу в оцінюванні школярів виявляється: а) у врахуванні емоційного стану кожної дитини та її можливостей; б) доброзичливому ставленні до школяра; в) мотивації оцінки; г) гарантування успіху у вихованні завдання; д) акцентування уваги колективу на досягненнях кожної дитини.
Індивідуальний підхід до молодших школярів полягає не в підвищенні чи заниженні до них вимог, а в умінні вчителя зважати на їхні особливості, допомагати їм успішно виконувати навчальні та домашні завдання. Крім того, індивідуалізація під час оцінювання діяльності учнів дає можливість кожному пізнати радість успіху в навчанні, стимулює їх до активної розумової роботи.
У процесі оцінювання діяльності учнів індивідуальний підхід виявляється у доборі способів пояснення вимог, у тому, як ставить учитель запитання, в мотивації оцінки.
Принцип систематичності зумовлений, по-перше, дидактичною доцільністю здійснення контролю на всіх етапах процесу навчання; по-друге, необхідністю контролю за кожним учнем на кожному уроці, з огляду на психологічні особливості розвитку пізнавальних процесів у молодших школярів і оволодіння ними учіння як провідним видом діяльності у даному віці.
Обґрунтованість (вмотивованість) педагогічної оцінки є важливим принципом оцінювання. Аргументуючи оцінку, вчитель привчає дітей критично аналізувати свою діяльність. Мотивована оцінка сприймається дітьми як справедлива, єдино правильна, що є основою встановлення дружніх взаємин між самими дітьми, з одного боку, і між учителем та школярами - з другого.
Вчителю також слід керуватися принципом гарантованого успіху (принцип стимулюючої оцінки). Його можна сформулювати так: кожен учень повинен встигати, його діяльність має оцінюватися позитивно [22;4]. При цьому вчителю слід враховувати мотивуючу роль добору завдань (дітям пропонуються такі завдання, які є не дуже важкими, посильними для них і за умови подання учням необхідної допомоги з боку дорослих будуть обов'язково успішно виконані). Цей принцип забезпечує створення ситуацій, коли в учнів не нагромаджується досвід невиконання завдань вчителя. Його не слід розуміти так, що не можна взагалі допускати ситуації, в яких учні зазнавали б невдач; головне, щоб невдачі мали тимчасовий характер, щоб недоліки і помилки обов'язково були виявленими, і це не впливало негативно на ставлення дітей до навчання.
На нашу думку, дані принципи оцінювання неодмінно повинні враховуватися у розробці критеріїв наукового проектування системи оцінювання шестирічних першокласників.
§ 2.Критерії наукового проектування системи оцінювання навчальних досягнень шестирічних першокласників
Поклавши в основу принципи оцінювання знань, умінь, навичок молодших школярів та врахувавши психологічні особливості шести^річок, ми розробили специфічні для даного віку критерії (фактори) наукової розробки системи оцінювання навчальних досягнень учнів.
Розвиток дітей 6-ти річного віку відбувається у новій соціальній ситуації: вони включені у систематичне навчання в умовах загальноосвітньої школи і повинні виконувати вимоги початкового етапу, що, у свою чергу, передбачає постійну перевірку і спрямування їхньої діяльності шестирічних учнів, вона повинна співвідноситися з особливостями їх психічного розвитку, характером включення у навчальну ситуацію. Звідси випливає перший фактор-врахування в ситуації оцінювання особливостей першого етапу ознайомлення з учбовою діяльністю та оволодіння учінням.
Другим фактором виступає аналіз ставлень дітей до педагогічної оцінки. Дані досліджень свідчать, що 90% шестирічних учнів виявляють бажання одержувати в школі оцінки (не обов'язково оцінки-бали), мотивуючи це тим, що заслуговують їх своїми навчальними досягненнями.
З даним фактором тісно пов'язаний третій - сприймання шестирічками оцінки своїх знань вчителем як оцінки особливості в цілому. При вступі до першого класу більшість дітей має загальне недиференційоване уявлення про бальну систему оцінювання. В процесі навчання діти швидко приходять до розуміння знаків-символів, які були введені вчителями для оцінювання діяльності, співвідносячи їх з бальними оцінками. Використання невмотивованих результативних оцінок, символів-знаків, які сприймаються як бальні оцінки, не сприяє формуванню у 6-річних дітей адекватної самооцінки, правильного розуміння критеріїв оцінювання.
Фактор четвертий - вміле використання вчителем оцінки позитивно позначається на формуванні у дітей шестирічного віку інтересу до навчання, на виробленні у них пізнавальної активності. У зв'язку з цим необхідно приділити значну увагу моментам практичної реалізації принципів і критеріїв оцінювання - на прийомах оцінювання, що й буде зроблено у наступному параграфі даного розділу.
Ставлення шестирічних учнів до оцінювання їх діяльності в цілому є показником того, наскільки успішно протікає ця діяльність, що визначає п'ятий фактор наукового проектування системи оцінювання навчальних досягнень школярів. У першому класі за умови виникнення емоційного дискомфорту можуть з'явитися віддалені в часі негативні прояви: втрата інтересу до навчання або й відраза до нього, труднощі у спілкуванні з учителем та однокласниками, ситуативна та особистісна тривожність. Потреба шестирічних учнів у визнанні, схваленні має бути врахована під час оцінювання їх знань, оскільки це зумовлює розвиток пізнавальної активності і реалізує принцип стимулюючої оцінки.
Шостий критерій наукового проектування змісту оцінної діяльності пов'язаний з характеристикою прийнятних для шестирічних школярів видів педагогічного оцінювання - позитивних оцінних суджень (погодження, схвалення, заохочення, перспективна оцінка) і негативних (зауваження, заперечення, догана), а також амбівалентних оцінок (самооцінка, допоміжна і невизначена оцінка).
Погодження - це вид оцінювання, який виявляється у тому, що педагог виражає свою згоду з діями учня. Це перший ступінь схвалення.
Схвалення являє собою не лише констатацію правильності виконання завдання, а її форму визнання особистості дитини, що підкреслює перевагу якихось позитивних її якостей, значення її як прикладу для інших і не пов'язане з перехваленням.
Заохочення є мірою педагогічного впливу, яка виявляється в позитивній оцінці педагогом навчання дітей і яка спонукає їх до дальших зусиль.
Перспективна оцінка - це завищена оцінка, яка тимчасово не відповідає об'єктивним критеріям і відображає просування дитини від незнання до знання, фіксує не результат, а процес, який поки що не має завершення, визначає зусилля дитини і реальну можливість успіху; використовується тоді, коли дитина втратила віру в свої сили.
Зауваження відбиває ставлення педагога до рівня старанності дитини і виконує роль регулятора поведінки.
Догана є формою оцінного ставлення, що виражає уявлення педагога про недостатні знання, вміння і навички учня, дає характеристику його особистості (здібностей, недоліків); це повинно допомогти дитині сформувати у собі адекватні якості.
Заперечення являє собою оцінне судження, з допомогою якого педагог контролює діяльність учня, фіксує неправильну відповідь і спрямовує дитину в іншому потрібному напрямі із вказівкою, як слід продовжувати виконання завдання.
Покарання є мірою впливу на учня з метою ліквідації негативних звичок і рис характеру; застосовується у різних формах (обмеження прав дітей у колективі, моральний осуд, усунення від участі в колективній справі, зміна ставлення вчителя до дитини та ін.)