Самооцінка є результатом оцінювання учнем своєї діяльності, своїх успіхів, старанності; може бути позитивною і негативною, формується на основі оцінних суджень учителя. Тому педагог повинен висловлювати свої оцінні судження, виходячи з того, що вони мають бути обов'язково позитивно спрямованими, чіткими, реалістичними, повними, ефективними.
Невизначена оцінка являє собою оцінку особливого виду - не є позитивною чи негативною і проявляється у невизначених за значенням словах. Ця оцінка може використовуватися, коли школяр незадовільно засвоїв матеріал, і потім перейти в негативну, а може в результаті правильної відповіді перетворитися у позитивну.
Виходячи з того, що педагогічна оцінка є важливим фактором формування, оскільки вона відбиває думку вчителя про кожного з дітей, доцільно оцінювати не тільки фактичні знання, а й ставлення учнів шестирічного віку до навчання (сьомий критерій).
Постійна перевірка діяльності одних дітей і недостатня увага до інших зумовлюють вичленення восьмого критерію, який вимагає рівної уваги до оцінювання навчальних досягнень кожного школяра з метою нівелювання негативних проявів надмірної уваги до одних дітей, що призводить до формування у них неадекватно завищеної самооцінки, і недостатньої оцінної уваги до інших, т.зв. "середніх учнів , які не усвідомлюють своїх успіхів і не мають стимулу до навчання. Принципи оцінювання знань, умінь, навичок учнів та критерії наукового проектування системи оцінювання навчальних досягнень шести^річок дають нам змогу розробити деякі методичні аспекти проблеми, що втілюються у прийомах та умовах оцінювання.
§ 3. Авторські пропозиції та їх результативність
Використання у перших класах педагогічної оцінки вимагає від учителя створення оцінної ситуації, проведення попередньої роботи з формування у дітей усвідомленого ставлення до оцінки, ознайомлення з критеріями перевірки знань, вироблення в учнів адекватної самооцінки і взаємооцінки, виховання позитивного ставлення до навчання.
Емоційно позитивну ситуацію під час оцінювання навчальної діяльності учнів, на нашу думку, можна створити на основі дотримання певних психолого-педагогічних умов: а) доброзичливого ставлення до дітей; б) виявлення не тільки знань учнів, а й їхніх зусиль, докладених до оволодіння матеріалом; в) вмотивованість педагогічного судження, його об'єктивності; г) врахування індивідуальних особливостей дітей під час оцінювання їх знань; д) дотримання педагогічного такту; є) створення реальних ситуацій, які сприяють досягненню успіху.
На уроках діти часто допускають помилки. Пряме зауваження, яке робить педагог у присутності всього класу, може призвести до різкого зниження активності учня. Тому необхідно знайти спосіб тактовно виправити дитину, котра дає неправильну відповідь.
Деякі вчителі оцінюють знання дітей, виходячи з їх поведінки. Цього на нашу думку, не слід робити, тому що в даному вщ;і великий вплив на ефективність навчальної роботи дітей справляє реакція класу.
Оцінювання діяльності учнів учителем викликає пожвавлення, репліки і сміх з приводу невдалої відповіді. Реакція педагога на це повинна сприяти поліпшенню стосунків між учнями. Тоді виховний ефект впливу оцінки набагато підвищується.
Важливою умовою належного усвідомлення педагогічної оцінки є її розгорнуте словесне аргументування.
Стимулом у формуванні позитивного ставлення до навчальної роботи та її результатів, ми вважаємо, може бути диференційована оцінка, в якій враховуються різні сторони виконаного дитиною завдання (акуратність, правильність тощо).
Доцільно залучати шестирічних дітей як до поетапних, так і до процесуальних та результативних взаєма оцінок, які виробляються на основі вмотивованих суджень педагога: серед виставлених малюнків відібрати найкращі і ті, де завдання виконане не зовсім правильно, обґрунтувати свій вибір, пройти поміж рядами і вибрати учнівську роботу, яка сподобалася, виставити на дошці. Підсумовуючи урок, вчитель має підкреслити значення виконаного завдання, показати своє задоволення успіхами кожної дитини, її активністю, підбадьорити тих, хто відчував труднощі. Тут доречним є введення казкових персонажів.
Важливою умовою формування у шестирічних дітей бажання вчитися є справедливість оцінного судження.
Переживання, пов'язані з позитивною оцінкою, надають дитині впевненості у своїх силах, стимулюють її просування вперед. Для цього необхідно підбадьорювати і заохочувати учнів позитивною оцінкою і схваленням.
Слід дуже обережно підходити до контролю знань шестирічних школярів. Небажано давати роботам кращих дітей такі, наприклад, оцінки: "У Дмитрика малюнок найкращий!". Замість них доцільно використовувати судження типу: "Діти, зверніть увагу, як у нас постарався Дмитрик!".
Не варто називати "нехороших" учнів, демонструвати всьому класові неакуратні зошити і т.п. Краще сказати цим дітям про те, що у них успіхи поки що скромні через недостатність старанності і уважності. Необхідно тактовно зауважити, щоб вони змінили своє ставлення до виконання завдань і вимог учителя.
У процесі оцінювання діяльності дітей шестирічного віку, невпевнених у собі, слід з самого початку дотримуватися так званої "уривчастої і схеми підкріплення", тобто поступово збільшувати інтервали між окремими заохоченнями, привчаючи дітей до мінімального використання похвал.
Мета негативного оцінювання полягає в тому, щоб спонукати учнів замислитися над своєю поведінкою, а потім виправити недоліки, на які вказано вчителем. Але через те, що негативну оцінку діти завжди вважать несправедливою, ми вважаємо, що під час оцінювання діяльності шестирічних дітей слід використовувати по можливості не дуже строгі види негативної оцінки. При цьому необхідно дотримуватися педагогічного такту. Як показує досвід роботи передових учителів, лише за цієї умови забезпечується можливість створення на уроці сприятливої емоційної атмосфери, що, в свою чергу, допомагає підтримувати тісний психологічний контакт з дітьми.
Обов'язковою умовою доброзичливих взаємин між учителем і учнями є врівноваженість педагога. Особливо важливими є такі якості його особистості, як любов до дітей, гуманність, вимогливість, педагогічна передбачливість, творче мислення, доброзичливість, природність і простота у спілкуванні.
У роботі з учнями перших класів учителі, на нашу думку, повинні користуватися такими прийомами:
уважно поглянути на дитину або покласти їй руку на плече, щоб вона
знову почала напружено працювати;
не підкреслювати успіхи одних і невдачі інших дітей;
не протиставляти сильних школярів і слабших;
не вичитувати учневі за його прорахунки перед усім класом, а частіше
проводити бесіду особисто з кожною дитиною;
помічати навіть маленькі успіхи слабо встигаючих учнів, але не
наголошувати на цьому як на чомусь несподіваному;
виховувати розуміння, що здібності до успішного навчання - лише одна з численних позитивних якостей особистості;
уважно, вдумливо ставитися до всього, що відбувається з шести річками;
знайти і підтримати в кожній дитині функцією оцінки позитивні тенденції в учбовій діяльності.
Стосовно форм оцінювання, то домінуючим, на нашу думку, у першому класі повинно залишитися вербальне оцінювання,види якого проаналізовані в попередньому параграфі. Не варто використовувати оцінку у вигляді знаків-символів, бо вони вносять у життя дітей, ідентифікуючись з недиференційованим бальним оцінюванням, фактор тривожності, що негативно позначається на формуванні у цих школярів позитивного ставлення до навчання.
Висновки
Таким чином, педагогічна оцінка виконує важливу роль у формуванні й розвитку особистості молодшого школяра, у ставленні його до учбової діяльності, до товаришів і самого себе. Внутрішньо притаманна процесу оцінювання складність полягає у тому, що оцінка вчителя, з одного боку, має бути об'єктивною - строго і точно показувати співвідношення між досягнутими результатами у навчанні й передбаченими державною програмою, а з другого - вона має бути справедливою щодо учня, враховувати вкладені ним у досягнутий результат працю, старанність, наполегливість.
Навіть наявність педагогічного стажу не є гарантією уникнення труднощів. Це пов'язано з тим, що під час контролю знань не встановлено єдиних загальноприйнятих цілей, яких необхідно досягти в результаті навчання. У початкових класах вони сформульовані досить широко і часто по-різному трактуються вчителями: дати міцні знання основ наук, сформувати логічне мислення, пізнавальну активність школярів тощо.
Іншим фактором, що впливає на мотивованість оцінки, є наявність різних об'єктів контролю. Для одних учителів об'єкт оцінки - фактичний матеріал, засвоєний учнями, для других - уміння використовувати знання на практиці, для третіх - здатність переносити знання на розв'язання нових завдань.
Слід визначити і вплив на процес оцінювання навчальних досягнень учнів психологічних факторів, загальної і спеціальної підготовки вчителя, його принциповості і відповідальності, ступеня розуміння критеріїв оцінки. Все це так чи інакше позначається на кінцевому результаті. Особистісні якості педагога виявляються як у характері викладання, так і під час перевірки і оцінки знань школярів.
Інноваційна технологія оцінювання, що зараз практично реалізовується в сучасній початковій школі, при всій своїй прогресивності та ґрунтовності, поки що може вважатись первинною проробкою відповідної проблеми, яка, вирішуючи старі питання, породжує спектр нових. Ідеї широкомасштабного експерименту, який розпочато "згори", педагоги змушені засвоювати вже в процесі практичної діяльності методом "проб і помилок", щоб піднести процес навчання на якісно новий рівень.