· цілей і завдань аналізу;
· сукупності синтетичних і аналітичних показників та їх взаємозв’язків;
· факторів, що впливають на зміну показників;
· конкретних методів аналізу;
· джерел інформації.
Головною метою аналізу руху грошових коштів є оцінка спроможності підприємства заробляти грошові кошти в розмірі і в строки, необхідні для здійснення запланованих витрат.
Сформульована основна мета фінансового аналізу в процесі управління грошовими коштами може бути досягнута завдяки вирішенню таких завдань:
1. Визначення обсягів і джерел грошових коштів, що надходять на підприємство. У процесі здійснення такого напряму аналізу доцільно зупинитися на розгляді таких питань:
· чи не відбулося надходження грошових коштів за рахунок збільшення короткострокових зобов’язань, які потребують погашення в майбутньому;
· чи не збільшився акціонерний капітал за рахунок додаткової емісії акцій;
· чи не було розпродажу майна (основних засобів, виробничих запасів);
· чи скорочуються запаси матеріальних цінностей, незавершеного виробництва, готової продукції на складі.
2. Дослідження основних напрямів використання грошових коштів. У цьому зв’язку слід проаналізувати питання:
· чи не спостерігається зниження показників оборотності активів;
· чи немає уповільнення оборотності поточних активів;
· чи не зростають абсолютні значення запасів і дебіторської заборгованості;
· чи не було різкого збільшення обсягів виробництва товарів, що потребує додаткових грошових потоків;
· чи не було надмірних виплат акціонерам понад рекомендованих норм розподілу чистого прибутку;
· чи своєчасно здійснюються платежі до бюджету та державні цільові фонди;
· чи не було тривалої заборгованості персоналу по заробітній платі.
3. Оцінка причин дефіциту грошових коштів. Такими причинами можуть бути:
· низька рентабельність продажу, активів і власного капіталу;
· відволікання грошових коштів у зайві виробничі запаси та незавершене виробництво, вплив інфляції на запаси;
· випереджаючі темпи зростання дебіторської заборгованості відносно темпів зростання обсягів реалізації;
· великі капітальні витрати, що не забезпечені відповідними джерелами фінансування;
· високі виплати податків і зборів, а також суми дивідендів акціонерам;
· надмірна частка позикового капіталу в пасиві балансу і пов’язані з цим високі виплати відсотків за користування кредитами та позиками;
· зниження коефіцієнта оборотності оборотних активів, тобто залучення в оборот підприємства додаткових грошових коштів.
4. Аналіз достатності власних коштів для здійснення інвестиційної діяльності. Джерелами грошових коштів для інвестиційної діяльності підприємства можуть бути надходження у формі амортизаційних відрахувань та чистого прибутку, доходи безпосередньо від інвестиційної діяльності, надходження за рахунок джерел довгострокового фінансування (емісія акції та корпоративних облігацій, довгострокові кредити та позики).
Порівнюючи розмір фінансування запланованих підприємством певних напрямів інвестиційної діяльності з величиною чистого грошового потоку від операційної діяльності, визначають величину додаткових коштів, необхідних для залучення із зовнішніх джерел. Чим більша величина чистого грошового потоку, що формується в результаті операційної діяльності, тим менша потреба в додатковому залученні позикових коштів для здійснення інвестиційної діяльності. За інших рівних умов таку ситуацію слід розглядати як позитивну, оскільки це дає змогу зменшити фінансові витрати, пов’язані з обслуговуванням боргу, та забезпечити фінансову незалежність від зовнішніх інвесторів і кредиторів.
5. Оцінка причин невідповідності величини грошових коштів сумі отриманого прибутку. При аналізі фінансового стану підприємства необхідно розрізняти, що прибуток за звітний період і грошові кошти, отримані підприємством протягом періоду, - не одне й те саме. Прибуток виражає приріст авансованої вартості, що характеризує ефективність управління підприємством. Наявність прибутку не означає наявності у підприємства вільних грошових коштів, доступних для витрачання. Ситуація, коли підприємство є прибутковим, але не має коштів, щоб розрахуватися зі своїми робітниками та контрагентами, має місце в трансформаційній економіці.
Аналіз руху грошових коштів якраз дає змогу пояснити розбіжності між величиною грошових коштів підприємства за звітний період та величиною отриманого за цей період прибутку.
Основні причини розбіжності між величиною грошових коштів і сумою отриманого прибутку.
1. Прибуток (збитки), що відображується у Звіті про фінансові результати, формується відповідно до принципів бухгалтерського обліку, згідно з яким доходи і витрати визнаються в тому обліковому періоді, в якому вони були нараховані (незалежно від реального руху грошових коштів):
а) облік реалізованої продукції на момент її відвантаження (виставлення розрахункових документів покупцям), пов’язаний із розбіжністю величини відвантаження і надходження грошових коштів від покупців. Причина такої розбіжності - зміни залишків дебіторської заборгованості;
б) наявність витрат, що відносяться до майбутніх періодів, призводить до того, що реальна сума платежів відрізняється від собівартості продукції, в яку, як відомо, включаються витрати тільки звітного періоду;
в) наявність відкладних платежів, тобто нарахованих, але не здійснених у звітному періоді витрат збільшує собівартість продукції на ці витрати, але відтоку грошових коштів не відбувається;
г) поділ витрат на капітальні та поточні. Якщо поточні витрати безпосередньо відносяться на собівартість реалізованої продукції, то капітальні відшкодовуються протягом тривалого періоду часу через амортизаційні відрахування. Проте саме капітальні витрати супроводжуються більш значним відтоком грошових коштів.
2. Джерелом збільшення грошових коштів не обов’язково є прибуток (наприклад, притік грошових коштів може бути забезпечений за рахунок їх залучення на позиковій основі), так само як відтік грошових коштів часто не пов’язаний зі зменшенням фінансового результату.
3. Придбання активів довгострокового характеру і пов’язаний з цим відтік грошових коштів не впливає на величину прибутку, а їх реалізація змінює сукупний фінансовий результат на суму результату від цієї операції.
4. На величину фінансових результатів впливають витрати, які не супроводжуються відтоком грошових коштів (наприклад, амортизаційні відрахування).
5. На розбіжність фінансового результату та величини грошових коштів безпосередній вплив мають зміни в складі оборотного капіталу.
Діяльність підприємства, що накопичує запаси товарно-матеріальних цінностей, неминуче супроводжується відтоком грошових коштів; але до того моменту, поки запаси не будуть відпущені у виробництво, величина фінансового результату не зміниться. Отже, збільшення залишків по статтях оборотних активів призводить до додаткового відтоку грошових коштів, а скорочення - до їх притоку.
6. Відплив грошових коштів пов’язаний із закупкою товарно-матеріальних цінностей і визначається характером розрахунків із кредиторами. Наявність кредиторської заборгованості дає змогу підприємству використовувати запаси, які ще не сплачені. Відповідно чим більше період погашення кредиторської заборгованості, тим більша сума несплачених запасів перебуває в обороті підприємства і тим вагомішою є розбіжність між обсягом матеріальних цінностей, відпущених у виробництво (собівартість реалізованої продукції), і розміром платежів кредиторам.
Логіка аналізу руху грошових коштів полягає в тому, щоб визначити залишок грошових коштів на початок і кінець періоду за видами діяльності, а також їх надходження та напрями використання.
При аналізі руху грошових коштів використовують методи вертикального і горизонтального аналізу. Разом з тим результати аналізу структури надходжень грошових коштів дають змогу визначити основні їх джерела. До них можна віднести:
· виручку від реалізації продукції
· погашення дебіторської заборгованості надходження від продажу основних засобів
· залучення кредитів і позик
· аванси, отримані від покупців
Основними напрямами використання грошових коштів стали:
· розрахунки з постачальниками
· відрахування до бюджету та внески в державні цільові фонди
· виплати на оплату праці
· придбання майна довгострокового характеру
Облік операцій на рахунках в банку.
Оформлення операцій по розрахунковому рахунку інколи викликає труднощі. У цьому розділі ми розглянемо деякі особливості організації обліку операцій на рахунках в банку за допомогою програми "1С: Предприятие".
Обробка виписки банку
Документ "Выписка" призначений для віддзеркалення в бухгалтерському обліку руху грошових коштів. Щоб відкрити виписку, виберіть команду меню Документы >Выписка.
Документ дозволяє обробляти як рублеві, так і валютні виписки. Проводки формуються по рахунку 311 - "Рахунки в банку в національній валюті" і по рахунку 312 - "Рахунки в банку в іноземній валюті".
Спосіб формування проводок визначається користувачем.
Бухгалтер сам визначає вид руху по розрахунковому рахунку. Для цього
потрібно клацнути в графі "Движ. по р/с" (движение по расчетному счету);
При оформленні виписки використовується інформація із заздалегідь сформульованих платіжних і інших документів. Для цього служать кнопки "Поступление по документам" і "Подбор по платежным документам".