Смекни!
smekni.com

Особистість і культурне середовище (стр. 4 из 4)

Соціокультурне середовище є джерелом, що живить розвиток особи, а не «чинник», що безпосередньо визначає поведінку. Будучи умовою здійснення діяльності людини, вона несе ті суспільні норми, цінності, ролі, церемонії, знаряддя, системи знаків, з якими стикається індивід. Справжніми підставами і рушійною силою розвитку особи виступають спільна діяльність і спілкування, за допомогою яких здійснюється рух особи в світі людей, залучення її до культури. Взаємовідношення між індивідом як продуктом антропогенезу, особою, що засвоїла суспільно-історичний досвід, і індивідуальністю, що перетворює мир, може бути передано формулою: «Індивідом народжуються. Особою стають. Індивідуальність відстоюють». [15, с. 132]

Висновки

Ясно, що культура чи культурне середовище не виникають самі по собі, це створює людина. Але саме залучаючись до культури, людина стає людиною, тобто особистістю.

Приписування культурі, ідеальній формі, соціальному середовищу функцій джерела або рушійної сили розвитку вимушує культуру, крім її волі, бути агресивною, залишає неясною роль в розвитку індивіда, що самого розвивається. А він не тільки не пасивний, але сам стає джерелом і рушійною силою розвитку культури, породження нових ідеальних форм, переосмислення старих. До нещастя, він іноді дуже енергійно вносить внесок до зміни навколишнього середовища, в тому числі і культури. Відношення організму і середовища, людини і культури слід визнати взаємно активними, комунікативними, діалогічними. Діалог може бути дружнім, напруженим, конфліктним, він може переходити і в агресію. [2]

Список літератури

1. Ананьев Б. Г. Комплексное изучение человека и психологическая диагностика.// «Вопросы психологии», 1968, №6

2. Большой психологический словарь. Под редакцией Б.Г. Мещерякова, В.П. Зинченко

3. Выготский Л.С. Психология развития человека. М.: Смысл; Эксмо, 2004 – 1136 с.

4. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. М., Изд-во АПН РСФСР, 1960

5. Мейли Р. Структура личности. – В кн.: Экспериментальная психология (под ред. П. Фресс и Ж. Пиаже). – М., Прогресс, 1975.

6. Маркс К. и Энгельс Ф. Соч. т. 1

7. Мотков О. И. Как устроена личность. М., 2005

8. Педагогическая энциклопедия. Т. 2, М., 1964-1968

9. Платонов К. К. О системе психологии. М., 1972

10. Психология. Словарь./под общ. ред. А. В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – М., Политиздат, 1990.

11. Сарджвеладзе Н. И. Личность и ее взаимодействие с социальной средой. В Интернете www.PSYLIB.ru

12. Столяров Д.Ю., Кортунов В.В. Культурология: Учебное пособие для студентов заочного обучения всех специальностей. - М.: ГАУ им. С. Орджоникидзе, 1998. - 102 с.

13. Хьел Л., Зиглер Д. Теории личности. СПб: Питер, 1997

14. Шибутани Т. Социальная психология. – М., Прогресс, 1969.

15. Шмидт Г.-Д. Разработка методологических проблем психологии развития в ГДР// «Принципы развития в психологии». Ред. Л.И. Анцыферова. М.: Наука, 1978.

16. В.И. Шубин, Ф.Е. Пашков. Культура. Техника. Образование. Учебное пособие для технических университетов. Днепропетровск, 1999.

17. Шульц Д. П., Шульц С. Э. История современной психологии / Пер. с англ. А. В. Говорунов, В. И. Кузин, Л. Л. Царук / Под ред. А. Д. Наследова. — СПб.: Изд-во «Евразия», 2002. — 532 с. ил.

18. Фромм Э. Иметь или быть./ Перевод Н.Войскунской, И.Каменкович, Е.Комаровой, Е.Рудневой, В.Сидоровой, Е.Фединой и М.Хорькова. М.: "АСТ", 2000