Виходячи зі сказаного, опис наукового психологічного типу повинне містити в собі наступні компоненти:
1) опис складу психологічних характеристик типу;
2) опис ієрархії типологічних характеристик - істотні, малоістотні, несуттєві;
3) вказівка максимальної міри виразності якостей;
4) опис взаємозв'язків між типологічними характеристиками;
5) опис ореола психологічного типу - особливості поводження, патологій, проблем, переваг і т.п., що випливають із наявності даної структури психологічних якостей.
В ідеалі такий опис повинне здійснюватися на різних рівнях - від генетичного до соціального й охоплювати всі аспекти: атрибутивний, структурно-функціональний, активно-реактивний і еволюційно-екологічний.
У сучасній психологічній літературі представлена значна кількість описів типів, тією чи іншою мірою задовольняючим зазначеним вимогам. Як групи типів можна виділити конституційні (Кречмер, Шелдон), психологічні (Юнг, Леонград, Личко), соціальні (типи лідерів) і астрологічні (гороскопи). Ці типології зачіпають різні макрорівні опису людини (індивід, суб'єкт, особистість і індивідуальність), але інтерес учених зосереджений, в основному, на типологічних описах особистості. Це зв'язано в першу чергу з тим, що опису особистості побічно відбивають характеристики попередніх рівнів (індивіда й суб'єкта), а також дають можливість включати їх у характеристики соціальних відносин і взаємозв'язків. Вимоги, пропоновані до описів наукових типів можна розглянути на прикладі типології К. Юнга й Е. Кречмера.
При створенні типології Юнг торкає винятково описової частини типів, не стосуючись їхнього генезису. Їм виділяється два загальних типи - екстравертний і інтровертний, що різняться залежно від установки, спрямованості інтересів на суб'єкт або об'єкт, і чотири функціональних типи - розумовий, емоційний, сенсорний і інтуїтивний, обумовлені по звичному пануванню однієї із зазначений функцій. Нижче приводиться коротка загальна характеристика екстравертного типу й опис екстравертного розумового типу "4".
"Коли орієнтування на об'єкт і об'єктивні дані переважують до того, що найбільш часті й найголовніші рішення й учинки обумовлені не суб'єктивними поглядами, а об'єктивними відносинами, то говорять про екстравертну установку. Якщо це буває постійно, то говорять про тип. Коли хто-небудь так мислить, почуває й надходить, одним словом так живе, як це безпосередньо відповідає відносинам і їхнім вимогам, у гарному або поганому змісті, то він екстравертний. Інтерес і увага треба за об'єктивними подіями й насамперед за тими з них, які тісно його оточують.
Небезпека екстравертного полягає в тому, що він втягується в об'єкти й сам у них зовсім губиться. Прихожі звідси функціональні (нервові) або дійсні тілесні розлади мають компенсаторне значення, тому що вони примушують суб'єкта до мимовільного самообмежування. Як мені здається, істерія найпоширеніший невроз екстравертного типу. Основна риса істеричного характеру - це постійно тенденцію бути цікавим і робити враження на навколишнім. Коррелатом до цього є сугестивність, що ввійшла в приказку, доступність впливу інших осіб. В екстравертного типу завжди є спокуса (мнимо) пожертвувати собою на користь об'єкта, асимілювати свій суб'єкт із об'єктом.
Установка несвідомого для дійсного доповнення свідомої екстравертну установки має властивість інтровертного характеру. Ніж повніше свідома екстравертна установка, тим більш інфантильна й несвідома установка. Грубий, сильно переважаючий дитячий й граничить зі злочинницьким егоїзм іноді характеризує несвідому установку".
"Судження завжди припускає масштаб: для екстравертного судження дійсним і визначальної є, головним чином, масштаб, узятий з об'єктивних відносин, байдуже, чи виражаються вони безпосередньо об'єктивним, почуттєво сприйманим фактом або об'єктивною ідеєю, тому що об'єктивна ідея є також щось зовні дане, узяте ззовні, навіть коли вона схвалена суб'єктивно. Цей випадок спостерігається тоді, коли, наприклад, суб'єктивне переконання пояснюється аналітично з об'єктивних факторів або як наслідок і висновок з об'єктивних ідей.
Коли мисленню належить перевага серед психологічних функцій, тобто коли індивідуум діє у своєму житті головним чином під керівництвом розумового мислення, так що всі скільки-небудь важливі вчинки виходять із інтелектуально обміркованих мотивів, принаймні, повинні відбуватися відповідно до цієї тенденції, - те йдеться про розумовий тип. Екстравертним розумовим типом буде людина, що має прагнення, - звичайно, лише в такому ступені, у якій він є чистим типом, - ставити всі свої прояви життя в залежність від інтелектуальних висновків, наприкінці, завжди орієнтується на об'єктивно дане або на об'єктивні факти, або на загальновизнані ідеї. Людина цього типу надає не тільки самому собі, але й навколишній його, залежно від об'єктивної дійсності, її об'єктивно орієнтованій інтелектуальній формулі, що вирішує силу.
Якщо формула досить широка, то цей тип може грати надмірно корисну для соціального життя роль реформатора, громадського обвинувача й очисника вдач або проповідника серйозних нововведень. Чим уже, однак формула, тим більше цей тип стає брюзгою, що мудрує й самовдоволеним критиком, що хотів би себе й інших втиснути в яку-небудь схему. Цим дані два крайніх пункти, між якими рухається більшість цих типів.
У людини цього типу, насамперед, придушуються всі форми життя, що залежать від емоцій, наприклад, переживання, смак, схильність до мистецтва, культивування дружби й т.д., - ірраціональні форми, як релігійний досвід, страсті й т.п., - часто знищуються до повної несвідомості.
Мислення екстравертного типу позитивно. Це значить - воно творить. Воно веде або до нових фактів, або до загального розуміння диспарантного досвідченого матеріалу. Його судження в загальному синтетичні".
Дана типологія ставиться до групи психологічних. До складу психологічних характеристик типу включені фактично тільки два аспекти: спрямованість установки й переважна функція. Це, з одного боку, спрощує завдання визначення типу, а з іншого боку - утрудняє віднесення конкретної людини до певного типу через високу оцінку ступеня узагальненості виділених якостей. Ієрархічно виділені тільки істотні характеристики типу, що помітно збіднює опис розмаїтості його проявів. Градації виразності якостей, аж до максимальної, досить добре описані, що дозволяє успішно діагностувати як яскраво виражені типи, так і змішані. Взаємозв'язок психологічних характеристик типу, описуються, в основному, у вигляді взаємин свідомих і несвідомих компонентів, що в деяких випадках приводить до подібності описів компенсацій несвідомого й проявів свідомості в різних типів, збігу ореолів протилежних типів, хоча в цілому ореоли представлені досить повно. Типи описуються на психологічному й соціальному рівнях, основні аспекти опису - субстанціональний, функціональний, кінетичний і еволюційний. У цілому типи К. Юнга збігаються з описами наукового психологічного типу, хоча й недостатньо зручні для діагностичного використання.
тип темперамент кречмер психологія
Підхід Кречмера до визначення психологічних типів заснований на встановленні залежності між будовою тіла (конституцією) і двома видами психічних розладів - циркулярним психозом і шизофренією, клінічні прояви яких є базою для опису двох основних темпераментів - циклоїдного й шизоїдного. Шизоїдним темпераментом володіють астеніки, більшість атлетиків і частина диспластиків, циклоїдним же - пикнгики, частина атлетиків і диспластиків. Слід зазначити, що саме поняття "темперамент" у Кречмера не визначене, але по суті використовується при описі характеру. Нижче приводиться коротка характеристика астенічного типу конституції й пов'язаного з ним шизоїдного типу темпераменту.
"Виражаючись коротко, habitus чоловічого астеніка по загальному враженню полягає головним чином у слабкому росту в товщину при середнім зменшенні росту в довжину. Це слабкий розвиток поперечного розміру проходить через всі частини тіла - особу, шию, тулуб, кості, судинну систему - і через всі форми тканин - шкіру, жирову тканину, м'язи, кості, судинну систему. Внаслідок цього середня вага тіла, а також його обсяг і ширина виявляються зниженими в порівнянні із середніми розмірами чоловіка.
Ми маємо, отже, у важких випадках наступну загальну картину: худої тонкої людини, що здається вище, ніж він насправді, з бідної соками й кров'ю шкірою, з вузькими плечима, із сухими, що мають тонкі м'яза й тонкі кисті руками. Грудна клітка є довгою, вузькою й плоскою, на якій можна перерахувати ребра, з гострим реберним кутом живіт, руки й ноги тонкі й позбавлені жиру. Дуже різко виступає в чоловіків відставання ваги тіла від довжини його (50,5: 168,4) і обсягу грудей від обсягу стегон (84,1: 84,7).
Між психічним нахилом до шизофренії й будовою тіла астеніків, атлетиків і деяких диспластиків існує ясне біологічне споріднення. Будова тіла й психоз не стоять один з одним у прямому клінічному відношенні. Будова тіла не є симптомом психозу, але будова тіла й психоз, тілесна функція й внутрішня хвороба, здорова особистість і спадковість є самі по собі частковими симптомами основної конституції; хоча вони зв'язані між собою родинними взаєминами, але можуть бути правильно зрозумілі лише по сукупності всіх факторів.