- організація зустрічей дітей з біологічними батьками/особами, що їх замінюють;
- вжиття заходів щодо підготовки біологічних родин до повернення їм дітей)
- здійснення моніторингу захисту дитини від жорстокого поводження та насильства;
- представлення інтересів клієнта в інших установах та закладах {здійснення функцій посередника між сім'єю й адміністрацією школи, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами опіки і піклування тощо).
Психологічні послуги:
- адаптація дитини до нової сім'ї та сім'ї до дитини, створення належного психологічного клімату, для якого характерними є повага, любов, турбота, емоційні зв'язки;
- допомога в запобіганні виникненню непорозумінь та конфліктів між членами сім'ї, в т.ч. рідними дітьми;
- участь у формуванні у дитини почуття власної гідності, адекватної самооцінки, самосвідомості, самостійності, громадянськості позиції;
-мінімізація негативних наслідків психологічних травм;
- організація реабілітаційних заходів, спрямованих на подолання затримок, відставань у розвитку, психічних та психологічних проблем, пов'язаних із занедбаністю, травмами та хворобами, жорстоким поводженням або насильством, які зазнала дитина до влаштування в прийомну сім'ю;
-корекція поведінки дітей;
-консультування з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем;
- організація сімейної психотерапії;
- проведення психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації;
-надання методичних порад.
Соціально-медичні послуги:
- допомога прийомним батькам у вирішенні питань збереження, підтримки та охорони здоров'я прийомних дітей;
-надання необхідної інформації, настанов щодо здорового способу життя, профілактики туберкульозу, венеричних захворювань та ВІЛ/СНІДу; - допомога у проходженні прийомними дітьми обов'язкового медичного огляду та, у разі необхідності, контроль за виконанням призначень лікаря;
- допомога у забезпеченні регулярного та якісного медичного обслуговування;
-допомога у вирішенні питань щодо оздоровлення прийомних дітей та рідних дітей (до 18-ти років);
- налагодження, у разі необхідності, ефективної співпраці із закладами охорони здоров'я й іншими організаціями соціального спрямування, які надають допомогу ВІЛ-позитивним дітям.
Інформаційні послуги:
- інформування про ресурси громади та допомога у їх використанні на користь дитини (про дитячі навчальні заклади, гуртки, спортивні школи та заняття, про діяльність дитячих, молодіжних громадських організацій, турпоходи, культурні заходи);
- надання довідкової інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації, надання інформації про послуги, які можна отримати в ЦСССДМ, графіки роботи закладів соціального спрямування, освіти, охорони здоров'я, центрів зайнятості, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;
- розповсюдження буклетів, листівок, пам'яток, плакатів соціального спрямування.
Порядок здійснення соціального супроводження прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу вміщує детальне роз'яснення стосовно того, які види соціальної допомоги має надавати соціальний працівник прийомній сім'ї та дитячому будинку сімейного типу. Проте слід враховувати, що перелічені послуги мають надаватися за потреби, враховувати індивідуальні запити сім'ї та вихованця, а не є обов'язковими до виконання для усіх прийомних сімей, що перебувають під соціальним супроводженням.
Щодо того, яким чином соціальний працівник надає соціальні послуги прийомним сім'ям у процесі соціального супроводження, то арсенал форм та методів такої роботи є широким. Здійснення соціального супроводження передбачає відвідування сім'ї; телефонні розмови з членами родини та соціальним оточенням; бесіди; консультування; організацію зустрічей дитини з біологічними батьками; проведення тестувань; інтерв'ю; навчання; організацію груп взаємопідтримки; написання запитів, листів, клопотань, звернень; документування тощо. [8]
Проаналізувавши соціально-педагогічну модель «ведення випадку» та розкривши сутність соціального супроводження прийомних сімей перейдемо до оцінки потреб дитини та прийомної сім’ї.
2.2 Оцінка потреб дитини та прийомної сім'ї
На початку функціонування прийомної сім'ї/дитячого будинку сімейного типу соціальним працівником на основі отриманої інформації про дитину, яка влаштовується на виховання в сім'ю. Форму проведення оцінки потреб дитини, що наведено нижче, співпадає з додатком № 1 Порядку здійснення соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу (Див. додатки).
Збір інформації про прийомну дитину починається ще на етапі взаємодобору, із залученням осіб, які контактували з дитиною, а в перший період проживання у родині вона надходить від батьків та спеціалістів, які безпосередньо працюють з дитиною.
Оцінка потреб дитини здійснюється з використанням таких джерел:
- загальна інформація про дитину, яка міститься у документах;
- інформація від осіб, які спілкувалися з дитиною до влаштування у сім'ю;
- інформація від батьків та спеціалістів про перші місяці проживання дитини в сім'ї.
Оцінка потреб складається на кожну дитину окремо і передбачає визначення окремих аспектів життєзабезпечення та розвитку дитини, їхніх характеристик на етапі проведення оцінки (колонка "Стан на момент оцінки") та перспективних результатів, що мають бути досягнуті (колонка "Очікувані зміни"). Результати оцінювання є базовою інформацією для здійснення періодичної оцінки змін розвитку та життєзабезпечення дитини, яка виховується у прийомній сім'ї/дитячому будинку сімейного типу.
Зупинимося на кожній складовій оцінювання дитини окремо.
Стан здоров'я
Стан здоров'я дитини визначається за основними показниками:
- стан фізичного здоров'я - хронічні хвороби, ускладнення, захворювання протягом останнього періоду тощо;
- фізичний розвиток - відповідність розвитку дитини віковим показникам, будова тіла тощо;
-стан психічного здоров'я - наявність відхилення від норм, емоційний стан, самооцінка;
- дотримання графіка щеплень.
Проблема здоров'я дитини є проблематикою перших декількох місяців, коли вирішуються проблеми гострих захворювань таких як короста, різні інфекції та ін. Після цього проблема здоров'я стосується
хронічних захворювань, які, як правило, потребують тривалого лікування.
Тобто, на підставі аналізу стану фізичного здоров'я дитини можна спланувати потреби дитини в медичній допомозі. Стан фізичного здоров'я дитини дає медичну складову в план соціального супроводження на перші 1-3 місяці - щодо лікування гострих та інфекційних хвороб, і на тривалий час - щодо лікування хронічних захворювань. Сюди ж входять і щеплення.
Стан фізичного розвитку допомагає визначити не тільки відповідність розвитку середнім показникам по віку та статі, а й визначити потребу в хірургічних операціях, необхідних фізичних заняттях та ін.
Складним є визначення стану психічного здоров'я., Не завжди в районних та міських центрах СССДМ можна залучити до такої роботи кваліфікованого спеціаліста. Проте слід враховувати, що для визначення психологічного стану дитини доволі часто не потрібен психолог, досить досвідченого педагога, який зможе оцінити емоційний стан, протестувати самооцінку дитини та ін. Такий аналіз буде підґрунтям для виявлення необхідності психологічної чи педагогічної корекції. [8]
Досвід показує, що самооцінка у дітей, які не мали батьківської опіки, потребує підвищення. Для цього найліпшим є розвиток існуючих здібностей, участь у дитячих чи молодіжних організаціях, любов близьких та ін. За даними останніх досліджень, підвищення самооцінки є надійним засобом профілактичної роботи щодо паління, алкоголю, наркотиків: особи з високою самооцінкою не потребують самоутвердження через такі дії.
Адаптація в прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу
Рівень пристосування дитини до нового соціального середовища -прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу визначається за показниками:
- емоційна реакція дитини на членів сім'ї;
- взаємостосунки з членами сім'ї, їхніми родичами, друзями тощо. Можливо, вивчення адаптації прийомної дитини в прийомній сім'ї/
ДБСТ не є актуальним на першому оцінюванні потреб дитини. Спочатку на більшість членів сім'ї та друзів реакція дитини буде настороженою. Як правило, дитина вибирає одного із членів родини: маму чи батька, як безпечний об'єкт спілкування. До інших дитина відноситься сторожко, обережно. Тому на першому місяці перебування дитини в сім'ї плануються загальні заходи щодо адаптації дитини в родині. Привільніше, конкретних заходів не планується, тому що дитина не потребує додаткової уваги. її слід залишити тільки з членами родини, виключити спілкування з рештою родичів та знайомих.
Після оцінки потреб через 3 місяці, півроку перебування в сім'ї, можуть виникнути проблеми адаптації, і будуть внесені в план соціального супроводження відповідні позиції.
Взаємостосунки з дитячим оточенням
Стосунки дитини-вихованця з дитячим оточенням оцінюються відповідно кількох рівнів:
- специфіка побудови відношень дитини з однолітками;
- наявність друзів, товаришів;
- стосунки в дитячих колективах дошкільних закладів, шкіл, інших навчальних закладів;
- стосунки з дітьми за місцем проживання;
- можливості розширення кола спілкування з однолітками - участь у діяльності позашкільних закладів, громадських організацій.