2.2 НАЙВИЗНАЧНІШІ ПАМ’ТКИ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ
Історико-культурна спадщина належить до найцінніших надбань людства. Вона зосереджує в собі кращі здобутки, є золотим скарбом народу.
Багатовікова історія Сумщини відбилася в численних пам'ятках матеріальної та духовної культури. Місто Кролевець було єдиним містом Північної України, яке мало Магдебурзьке право. А найдавніші міста Сумщини- Глухів, Путивль, Ромни - мають тисячолітню історію. Вони згадуються ще в літописах.Ці три міста Сумщинивключені до списку важливих історичних міст України і входять до Національної системи туристичних маршрутів "Намисто Славутича". Багато історико-культурних об'єктів знаходиться на Путивльщині. Давньоруське місто Путивль, яке існує зХ сторіччя- оспіване в пам'ятці світової літератури «Слово о полку Ігоревім». Глухів- одне з найдавніших міст, яке веде свою історію з 1152 року. Це- колишня столиця Гетьманської України. Роменський край- скарбниця археологічних пам'яток. Сліди перебування первісної людини на теренах сучасної Роменщини вірогідно сягають кінця раннього палеоліту(35- 150 тисяч років тому).До перлин Сумщини належать міста Суми, Кролевець, Тростянець, Лебедин, де існує багато унікальних історичних та природних об'єктів, які захоплюють туристів.[5;7;10;15;17;25;33]
Сумщина має унікальну історико – культурну спадщину - майже 1,5 тис пам’яток історії, 780 археології, 102 пам’ятники монументального мистецтва та 373 пам’ятки архітектури. Збереглись чудові садово-паркові архітектурні ансамблі (Суми, Хотінь, Кияниця, Куянівка, Бочечки, Волокитино), монастирські ансамблі (Мовчанський, Сафроніївський, Глинський).
Нині на Сумщині діють Путивльський історико-культурний та Глухівський державний історико - культурний заповідник(Додаток№ 7) Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 № 1021 „Про Державний історико – культурний заповідник” на території Роменського та Недригайлівського районів створюється історико - культурний заповідник „Посулля”. Складовою цього заповідника є с. Пустовійтівка Роменського району - батьківщина останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського. Ці місця згодом стануть привабливими для туристів.[23;35;39]
2.3 БІОСОЦІАЛЬНІ РЕСУРСИ
На весь світ відомі імена уродженців Сумської землі: славного запорозького кошового Петра Калнишевського, династії підприємців і благодійників Терещенків і Харитоненків, імена композиторів Бортнянського і Березовського. Тривалий час столицею Лівобережної України був Глухів. Тут мали свою резиденцію гетьман Іван Скоропадський, який похований в заснованому ним Гамаліївському монастирі поблизу Шостки, наказний гетьман Павло Полуботок, гетьмани Данило Апостол, Кирило Розумовський.
2.3.1НАРОДНИЙ МУЗЕЙ ТРУДОВОГО БРАТСТВА М.М.НЕПЛЮЄВА
Однією з перлин Сумщини є місця, пов'язані з життям громадського діяча і релігійно - філософського письменника М.М. Неплюєва (1851- 1908), який у с. Воздвиженськомунинішнього Ямпільського району створивВоздвиженську чоловічу і Преображенську жіночу сільскогосподарські школи. Школидали чимало кадрів дляорганізованого М.М. Неплюєвим Хрестовоздвиженського Трудового братства - виробничо - споживчої артілі, яка мала на меті релігійно - моральне удосконалення. Вихованцями шкіл Неплюєва були відомі вчені, музиканти, художники, поети: С.Ф.Черненко, П.К.Федоренко, М.О.Фурсей, В.Я.Басок.
У Воздвиженську збереглися дерев'яний будинок М.М.Неплюєва, старий парк, могила Неплюєва, Хом'яківська гірка - місцелітературних читань братчиків. Матеріали про Трудове братство Неплюєваретельно зберігаються у народномумузеї , директор якого, Валерій Миколайович Авдасьов- людина, закохана у свою справу. [1;38,c.33;26]
2.3.2 МУЗЕЙ ПЕТРА КАЛНИШЕВСЬКОГО
Петро Калнишевський (1690-1803) - останній кошовий отаман Запорозької Січі. Народився майбутній "козацький батько" на Роменщині й ніколи не цурався своїх коренів, завжди пам'ятав про рідну землю. Власним коштом збудував Покровську церкву в Ромнах (1770р. не збереглась), у рідній Пустовійтівці звів церкву Святої Трійці та подарував їй Євангеліє в коштовному окладі, який є раритетом роменського краєзнавчого музею. Сумщина пишається цією легендарною особистістю - патріотом своєї Вітчизни, вірним сином України.
Калнишевського поховано недалеко відолтаря соборного храму у найпочеснішому місці Соловецького монастиря.
На Батьківщині Калнишевського у 1991 році встановлено пам'ятник(автори В.Бородай та Р.Синько). У 2005 році проведені заходи щодо вшанування пам'яті Калнишевського, у жовтні 2006 року , з нагоди 315-річниці з дня народження,відкрито музей.
Започатковано всеукраїнське козацьке свято "Калнишева рада", готується путівник "Калнишевими шляхами"для відкриття нового туристичного маршруту по Дніпропетровській, Полтавській і Сумській областях.[30;35;39]
2.3.3 БУДИНОК МУЗЕЙ А.П.ЧЕХОВА
Є на Сумській землі куточок, пов'язаний із життям і творчістю А.П.Чехова, з любов'ю описаний у його творах і листах. Це мальовнича околиця Сум - Лука, де перебував великий російський письменник. В Суми Антон Павлович Чехов приїхав разом з матір'ю і сестрою у травні 1888року, вони зняли будиночок під дачу у місцевих поміщиків Лінтварьових.
Луганська садиба, де поселилися Чехови, була розміщена на березі ріки Псел і зразу зачарувала письменника. "Уж очень у меня хорошо, так хорошо, что и описать нельзя! Природа великолепна, всюду красиво, простора пропасть, люди хорошие, воздух теплый, тоны тоже теплые, мягкие" - писав він В.Г.Короленку.
На Луці А.П.Чехов дописував оповідання "Житейская мелочь" ("Неприятность"), написав водевіль "Трагик поневоле", п'єси "Леший", "Рассказ неизвестного человека", виношував задумки оповідання "Учитель словесности", повість "Скучная история" і багато інших творів.
Садиба Лінтварьових не збереглася, тільки одноповерховий будиночок з чотирма білими колонами. На ньому мармурова дошка з написом: "В цьому домі в 1888-1889рр. жив і працював великий російський письменник Антон Павлович Чехов".
29 січня 1960 у 100-річну роковину з дня народження у цьому домі відкрито Будинок - музей Чехова. В п'яти кімнатах розмістилася експозиція, яка розповідає про життя і творчість письменника і його перебування на Україні.[30]
На Сумщині є ще багато місць, які пов'язані з життям видатних людей: могила О.К. Булатовича (о.Антонія) в с. Луцинівка Білопільського району - видатного дослідника Африки, пам'ятник І.Харитоненку - меценату і блігодійнику (Суми), будинок родини Терещенків - підприємців, меценатів (Глухів), пам'ятник і обеліск на могилі О.А. Деревській (роменській мадонні) - що виховала 48 дітей - сиріт (Ромни), з 1851 року з с.Богданівкою Шосткинського району пов'язане життя видатного педагога, письменника К. Ушинського.
2.4 ПОДІЙНІ РЕСУРСИ
Багата сумська земля на різні історичніподії, завдяки їм Сумщину знають як по всій Україні, так і за її межами.
2.4.1 МОГИЛА ГЕТЬМАНЦІВ
Є у м. Лебедині місце, де майже 250 років знаходилася велика братська "Могила гетьманців", де було поховано близько 900 козаків - мазепинців, страчених протягом 25 листопада - 26 грудня 1709 року у центрі міста, на майдані біля церкви Преображіння Господнього. У цей час у Лебедині знаходилась ставка московського царя Петра І. Водночас тут князь О.Д. Меншиков чинив слідство і суд над прихильниками гетьмана І.С. Мазепи. Страчених козаків поховали за межами міста поблизу нинішнього Мироносицького кладовища. Пізніше місце поховання страчених козаків назвали Гетьманським кладовищем, а лебединські козаки насипали у пам'ять полеглих побратимів високу могилу - більше 20м у довжину і ширину та 4м у висоту. Козацьку могилу доглядали лебединці, правили тут панахиди, саджали квіти. У дореволюційний час на могилі були хрест і огорожа. Могила проіснувала до 1957р. а потім була зруйнована у зв'язку з подальшою забудовою міста. У час новітнього українського відродження Сумське козацтво, просвітяни і місцеві краєзнавці відшукали місце кладовища гетьманів і насипала могилу вдруге, поставили на ній хрест. Влітку 2003 на могилі поновлено дерев'яний хрест. [24;29;39]
2.4.2ПОЛЕ КОНОТОПСЬКОЇ БИТВИ
Конотопська битва 1659 - переможна битва української армії, очолюваної гетьманом І. Виговським, з московськими військами в червні 1659 під Конотопом. Ранньою весною 1659 стотисячна московська армія під командуванням О. Трубецького і Г. Ромодановського вдерлася до Лівобережної України. Неподалік від Конотопа московське військо було на деякий час затримано козаками Ніжинського і Чернігівського полків. Однак під натиском переважаючих сил противника українські частини відступили у місто. В кінці березня 1659 московська армія почала облогу Конотопа. Захисники міста під командуванням ніжинського полковника Г. Гуляницького втратили близько 10 тис. вбитими, але здобути місто не змогли. Героїчна оборона міста скувала основні сили ворога і дала змогу гетьманові І. Виговському зібрати війська і підготуватися до генерального бою.