Цивільна оборона (стр. 6 из 21)
2.2.
2.3. Доза поромінення за час від tп до tк дорівнює:
, Р3. На час після трьох років після аварії:
3.1. Рівень радіації на час t
, деР3 – рівень радіації через 3 роки після аварії;
- період напіврозпаду ізотопу, для якого ведуться розрахунки, в рокахt – час після аварії, в роках.
3.2. Доза опромінення буде визначатись довгоживучими ізотопами (цезій, стронцій, плутоній)
; 
; 
де
Приклад №1. Визначити рівень радіації через 10 діб після аварії на АЕС.
Початкові дані: Рвим=50мР/год, tвим = 5 год;
Розв’язок задачі:
мР/гПриклад 2. Визначити дозу опромінення населення, яке проживає в житлових будинках з Косл=2 протягом 10 годин.
Початкові дані: В = 10 мР/год, tп = 1 год
Розв’язок задачі: Р1. Визначення Р1, Р11
, мР/г; 
, мР/г;Визначення дози опромінення:
мР.Після радіаційної аварії встановлюються 4 зони по статусу проживання населення:
Зона відселення, в якій Dеф > 5 бер за рік;
Зона добровольного відселення, Dеф = 2 – 5 бер за рік;
Зона обмеженого перебування, Dеф = 0,5 – 2 бер за рік;
Зона радіаційного контролю, Dеф = 0,1 – 0,5 бер за рік
5. Дії населення в зоні осередку радіаційного ураження
За сигналом “Увага всім” і мовною інформацією “Радіаційна небезпека” населення і персонал повинні:
- застосувати негайно ЗІЗ;
- загерметизувати вікна, двері, вентиляційні отвори, закрити продукти і запаси води, не покидати приміщення;
- провести іодізацію сім’ї (3 – 4 краплі йоду на склянку води для дорослого населення, 1– 2 краплі на 100 г води для дітей);
- приміщення залишати тільки за командою органів евакуації.
6. Осередок ураження при землетрусах
Головними характеристиками землетрусів, що визначають розміри осередку ураження є: енергія (Е), магнітуда (М), інтенсивність енергії на поверхні землі (І), глибина епіцентру (h).
Енергія землетрусу визначається:
Магнітуда – потужність землетрусу, що виражається lg максимального значення амплітуди зміщення грунту в мікрометрах на відстані 100 м від епіцентру, яка вимірюється в балах за шкалою Ч. Ріхтера (0 – 9 балів)
Інтенсивність землетрусу на поверхні землі (характеризує ступінь руйнування) залежить від магнітуди, глибини осередку, складу грунту і вимірюється за шкалою MSK (0 – 12 балів), визначається за формулами:
в епіцентрі:
,на віддалі:
,де R – віддаль до епіцентру, км.
Сигнальні стрясання грунту будуть спостерігатись на великих віддалях від епіцентру. Наприклад, при М = 8 – 9 балів стрясання будуть на віддалі 100 – 160 км протягом 0,5 – 1,5 хв.
Прояв наслідків землетрусу поділяється на дві фази:
Перша фаза – час приходу повздовжніх хвиль, коли відчуваються поштовхи і будинки отримують незначні руйнування. Час приходу першої фази визначається за співвідношенням:
де Vпр – швидкість повздовжніх хвиль. Для осадних порід Vпр = 6,1 км/с, R i h в км.
Друга фаза – час приходу поперечних поверхневих хвиль. Ця фаза є головною і визначає ступінь руйнувань будинків, споруд і обчислюється за формулою:
де Vпов – швидкість поверхневих хвиль:
- для піщаних грунтів Vпов = 1,2 км/с
- глини, Vпов = 1 км/с
- насипного грунту, Vпов = 0,35 км/с.
Інтервал часу між першою і другою фазами складає 30 - 60 секунд, що дозволяє вжити екстрені заходи захисту населення.
Прогнозування землетрусів може бути довгостроковим і короткостроковим. Воно здійснюється мережею сейсмічних станцій. Предвісниками землетрусів є ріст малих поштовхів, підйом води в свердловинах, деформація поверхні землі, підвищення рівня радіації (за рахунок родону), незвичайна (неспокійна) поведінка тварин і птахів.
Приклад №3. Визначити інтенсивність землетрусу на території міста “N”, яке знаходиться на віддалі 40 км від епіцентру.
Початкові дані: М = 4б, h = 20 км.
Розв’язок задачі:
.Висновок: Руйнувань будинків і споруд в місті “N” не буде.
Приклад №4. Визначити час приходу першої фази землетрусу.
Початкові дані: R = 40 км, h = 20 см, Vпр = 6,1 км/с.
Розв’язок задачі.
Приклад №4. Визначити час приходу поверхневих сейсмічних хвиль.
Початкові дані: R = 40 км, h = 20 см, Vпр = 6,1 км/с, Vпов = 1 км/с.
Розв’язок задачі.
Висновок: Інтервал часу між першою і другою фазами складає 35,94 с.
Дії населення.
1.Попередні заходи захисту включають:
- сейсмостійке будівництво;
- підготовку служб спасіння і ліквідації наслідків;
- нейтралізація джерел підвищеної небезпеки;
- навчання населення правилам поведінки під час землетрусу;
- наявність в кожному будинку (квартирі) аптечок першої медичної допомоги;
- закріплення в будинках столів, шаф і інш.
7. Дії людей під час землетрусу
З початку землетрусу люди, люди що перебувають в будинку до 2-х поверхів, повинні негайно залишити приміщення і вийти на відкрите місце (за 25 – 30 с.). При неможливості залишити приміщення, стати в перерезі дверей, капітальних внутрішніх стін, вимкнути світло, газ. Після припинення підземних поштовхів покинути приміщення (лифтом користуватись заюоронено). Далі треба приступити до рятування людей.
8. Осередок ураження при повені
Головними характеристиками повені є:
1.Максимальна швидкість потоку при повені
,де Vзв – швидкість води в річці за звичайних умов, м/с; hзв – глибина річки; h – висота підйому води, м.
2.Ширина затоплюваної території при повені
,де a - кут нахилу берега в градусах.
3.Глибина затоплення
hз = h – hм,
де hм – висота місця об’єкта, м.
Фактична швидкість потоку затоплення
,де f – параметр, що враховує зміщення об’єкта від русла річки (0,3 – 1,3).
Уражаюча дія хвилі затоплення визначається її швидкістю і висотою.
Наприклад, цегляні житлові будинки одержують слабкі руйнування при Vз = 1,5 м/с; h=2,5 м; середні (2,5 м/с, 4 м), сильні (3 м/с, 6, м).
Дії населення.
Найефективнішим способом захисту від повені є евакуація. Перед евакуацією необхідно вимкнути в будинках електроенергію, воду, газ, взяти запас продуктів, медикаментів, документи і відбути за вказаним маршрутом. При раптовій повені треба терміново залишити будинок і знайти найближче небезпечне підвищене місце.
Після спаду води необхідно дотримуватись заходів безпеки і не торкатись електропроводки; не викоритовувати продк\укти харчування що поапли у воду. При вході в будинок провітрити його, забороняється вмикати електрику та газ.
Оцінка радіаційної обстановки
Серед потенційно-небезпечних виробництв особливе місце займають радіаційно-небезпечні об’єкти (РНО). До типових РНО відносяться: атомні електростанції (АЕС); підприємства з виготовлення ядерного палива, з переробки відпрацьованого ядерного палива і захоронення радіоактивних відходів; науково-дослідницькі та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами; ядерні енергетичні установки на об’єктах транспорту.
Радіаційні аварії – це аварії з викидом (виходом) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, непередбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно-небезпечних об’єктів, в кількостях більше встановлених меж їх безпечної експлуатації.
Радіаційні аварії на РНО можуть бути двох видів: коли викид радіонуклідів у навколишнє середовище відбувається внаслідок аварії або теплового вибуху та зруйнування РНО; коли аварія відбувається внаслідок вибухової ядерної реакції. В цьому випадку зараження навколишнього Середовища буде таким, як при наземному ядерному вибуху.
Найнебезпечнішими зі всіх аварій на РНО, є аварії на АЕС. Характер і масштаби радіоактивного забруднення місцевості при аварії на АЕС залежать від Характеру вибуху (тепловий, чи ядерний), типу реактору, ступеня його зруйнування, метеоумов і рельєфу місцевості. В ядерних реакторах на теплових нейтронах як паливо використовується слабо збагачений природний уран-235.