Смекни!
smekni.com

Особливості фінансової діяльності підприємств з обмеженою відповідальністю (стр. 5 из 7)

Зазначимо, що у цьому напрямку проводиться досить багато наукових досліджень, але процес створення та використання методів моделювання при управлінні фінансовими показниками діяльності підприємств відбувається досить повільно. Безперечно цьому, в першу чергу, сприяють: широке застосування адміністративних методів управління фінансово-господарською діяльністю на більшості вітчизняних підприємств, відсутність єдиної методики управління та інструментарію моделювання фінансових показників.

Для подальшого удосконалення управління фінансовими показниками діяльності підприємств першим кроком має стати зміна інформаційної бази. Саме на розробку комплексного підходу до управління фінансовими показниками діяльності підприємств і необхідно звернути головну увагу.

Головними завданнями на даному етапі повинні бути:

а) обґрунтування методологічних засад управління фінансовими показниками діяльності підприємств,

б) визначення критеріїв обґрунтування фінансових показників діяльності підприємства;

в) дослідження існуючої практики управління фінансовими показниками діяльності підприємств у розрізі головних результативних показників, показників фінансової стійкості та інвестиційної привабливості;

г) визначення шляхів удосконалення управління фінансовими показниками діяльності підприємств.

Слід зазначити, що дослідження управління фінансовими показниками діяльності підприємств за традиційною схемою не дає повної, чіткої картини їх фінансово-економічного стану і саме тому постає необхідність проведення комплексного їх аналізу та створення його єдиної системи.

Шляхи вдосконалення управління фінансовою діяльністю підприємств пропонується здійснювати за двома напрямками [7, c. 81]:

1. Удосконалення інформаційної бази та модифікація і поглиблення аналізу та оцінки результативних показників. При цьому пропонується поєднати два види аналізу: статичний та динамічний, що дасть змогу отримати об’єктивну оцінку фінансового стану підприємств. Тобто, це дасть змогу оцінити фінансово–економічний стан підприємства не на певну дату, а за певний проміжок часу, а отже, можна проаналізувати всі фінансові показники діяльності підприємств у динаміці.

2. Зміна значущості розрахункових показників – рентабельності, фінансової стійкості, платоспроможності.

Це, в кінцевому підсумку, дасть змогу взаємопов’язати та комплексно, системно оцінити фінансово-економічний стан підприємства.

Як відомо, оцінку фінансового стану можна об’єктивно здійснити не через один, нехай найважливіший, фінансовий показник, а тільки за допомогою комплексу, системи фінансових показників, що детально і всебічно характеризують діяльність підприємства з усіх сторін. Саме тому, варто розробити певний перелік груп фінансових показників, які слід розглядати згідно тієї чи іншої мети аналізу.

Як наслідок, виникає можливість змінити підхід до аналізу та оцінки результативних показників. В якості базових показників пропонується використовувати наступну схему формування головного абсолютного фінансового показника – прибутку: маржинальний прибуток – прибуток за вирахуванням постійних витрат – чистий прибуток – нерозподілений прибуток за вирахуванням дивідендів, нарахованих акціонерам до виплати на акції, та витрат на благодійні потреби – залишок нерозподіленого прибутку звітного року – загальний залишок нерозподіленого прибутку звітного та минулих років.

Відповідно до змін інформаційної бази та порядку утворення прибутку підприємств пропонується для подальшого аналізу використати показники рентабельності двох груп: група "А" – показники, що розраховуються на основі даних видозміненого балансу, та група "Б" – розрахунок яких проводиться з використанням і балансу, і звіту про фінансові результати.

Комплексний аналіз фінансово-економічного стану підприємств на основі структурування їх балансу ми пропонуємо проводити з використанням таких фінансових показників як: індикатор фінансово-економічної стійкості, індикатор платоспроможності, індикатор безпеки чи ризику. Поєднання трьох індикаторів дає змогу комплексно оцінити фінансовий стан підприємства та ступінь ефективності управління фінансовими показниками діяльності.

Для поєднання двох груп фінансових показників – ефективності (розрахованих на основі прибутку – форма №2) та фінансової стійкості, платоспроможності, інвестиційної привабливості (розрахованих на основі балансових даних) пропонується згрупувати ці показники у матрицю фінансових показників першого класу (для яких існує певне нормативне значення) та другого класу (норматив не встановлюється) і поєднати їх у загальній матриці фінансових показників для комплексної оцінки фінансово-економічного стану підприємств.

Таким чином, пропонується істотно нова схема аналізу управління фінансовими показниками діяльності підприємств, яка:

1. Враховує недоліки традиційної методики – розрізненість видів та напрямів діяльності.

2. Враховує недоліки інформаційної бази для аналізу – статичний і динамічний.

3. Дозволяє змінити підхід до аналізу результативних показників – коректно пов'язати статичні та динамічні показники.

4. Створює можливість оцінити вплив не лише внутрішніх, але й зовнішніх факторів, що визначають фінансово-економічну діяльність підприємства ( через використання схеми SWOT – аналізу).

В цілому, використання запропонованого підходу дозволить отримати більш повну і коректну інформацію про результати діяльності підприємства за всіма видами та напрямами діяльності і реально оцінити його комплексний фінансово-економічний стан як в поточному періоді, так і дозволить прогнозувати його на майбутнє. В подальшому, дані підходи ляжуть в основу розробки як аналітичних, так і прогнозних моделей управління фінансовими показниками діяльності підприємств.

Важливим завданням аналізу прибутку ТОВ є визначення резервів його збільшення та розробка заходів щодо їх мобілізації.

Під резервами збільшення прибутку ТОВ розуміють кількісно вимірювані можливості його збільшення шляхом задіяння низки чинників, а саме:

- збільшення обсягу реалізації продукції;

- зниження собівартості товарної продукції;

- поліпшення якості продукції і на цій підставі підвищення цін;

- оптимізації структури продукції;

- пошуку найвигідніших ринків збуту;

- реалізації в більш оптимальні строки;

- недопущення позареалізаційних збитків.

Як було зазначено вище, баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо дотримуються наступні нерівності:

У випадку, коли для ТОВ НВФ "Зварконтакт" в кожному з аналізованих періодів одне або кілька нерівностей системи мають протилежний знак від зафіксованого в оптимальному варіанті, і ліквідність балансу в більшому або меншому ступені відрізняється від абсолютної. При цьому теоретично недолік коштів по одній групі активів компенсується їхнім надлишком по іншій групі у вартісній оцінці, у реальній же ситуації менш ліквідні активи не можуть замістити в повному ступені більше ліквідні.

Зіставлення підсумків першої групи по активу й пасиву, тобто А1 і П1 відображає співвідношення поточних платежів і надходжень. Надходження перевищували платежі в 2005-му, 2006-му й 2007 р.

Порівняння другої групи по активі й пасиву (А2 і П2) показує тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Очевидно. що перевищення пасивів цієї групи над активами має прогресуючий характер. Для виправлення ситуації, очевидно, підприємству слід зменшувати короткострокову заборгованість перед банками (яка постійно збільшується, сягнувши в 2009 р. суми 2680 тис. грн. порівняно з 601 тис. грн. на початку досліджуваного періоду в 2005 р.). З іншого боку, невеликий обсяг поточної дебіторської заборгованості (найважливіші складові її – заборгованість за товари, за виданими авансами) є наслідком не зовсім успішної операційної діяльності, збитковість якої постійно зростає.

Зіставлення підсумків по активі й пасиву для третьої й четвертої груп відображає співвідношення платежів і надходжень у відносно віддаленому майбутньому. По даній групі зрушити співвідношення активів та пасивів в бік покращення ліквідності може накопичення більш вагомої маси запасів – з одного боку, та переведення хоча б частки з доходів майбутніх періодів (останні вже складають майже 27% валюти балансу) в поточні доходи.

При виконанні наведених рекомендацій та (особливо) при пожвавленні операційної діяльності, можна буде виправити незадовільний рівень показників (коефіцієнтів) ліквідності.

Для операційної діяльності найбільш загрозливим є неприпустиме перебільшення собівартості випуску продукції перед виручкою з реалізації. В результаті підприємство має стабільні збитки на протязі 5 років. Можна уявити існування проблем з відставанням рівня старої матеріальної бази від конкурентів по галузі, що призводить до зростання собівартості; ціни на ринку є стабільними та визначаються більш вдалими конкурентами.

Отже, можна також рекомендувати низку маркетингових заходів, ретельне вивчення ринку, можливо перехід на іншу номенклатуру продукції з одночасним переоснащенням матеріальної бази виробництва.

SWOT-аналіз – один з найпоширеніших видів аналізу, що дозволяє виявляти і структурувати сильні і слабкі сторони фірми, а також потенційні можливості і загрози.

На основі порівняння внутрішньої сили і слабості своєї компанії з можливостями іпогрозами, що виходять від ринку, робиться висновок про те, у якому напрямку організація повинна розвивати свій бізнес.