Мир Знаний

Система рефінансування Національного Банку України комерційних банків: сучасний стан, шляхи вдосконалення (стр. 6 из 6)

- варто активізувати політику рефінансування під заставу корпоративних цінних паперів та кредитних зобов’язань підприємств. Що не тільки сприятиме розвитку інструментів рефінансування, а й активізує функціонування фондового ринку в Україні, що є не мало важним на сучасному етапі. Використовуючи запропоновані види забезпечення кредитів рефінансування, центральний банк повинен оцінювати емітентів даних цінних паперів, тобто тісніше співпрацювати з реальним сектором економіки. А в комплексі з моніторингом підприємств це створює основу для оцінки тенденцій розвитку економіки в цілому, а також прогнозування макроекономічних показників та підвищення ефективності грошово-кредитної політики [12, c.157-158].

Зазначені заходи у сукупності із заходами, спрямованими на розв'язання проблем, що потребують проведення окремого дослідження, таких як узгодження фіскальної та монетарної політики, стимулювання розвитку фінансового ринку, насамперед ринку державних цінних паперів, посилення реальної операційної незалежності Національного банку України дозволять в перспективі підвищити ефективність регулювання грошово-кредитного ринку з метою досягнення цінової стабільності як пріоритетної (у середньостроковій перспективі) цілі Національного банку України [15, c.35].

Проведене дослідження механізмів забезпечення ліквідності банківських установ в умовах кризи на основі використання інструментів рефінансування дає підстави для таких висновків:

- підтримка ліквідності банків повинна здійснюватися переважно на основі короткострокового рефінансування під надійне забезпечення;

- політика НБУ щодо вибору заставного забезпечення для здійснення рефінансування банків може істотно вливати на структуру й розвиток банківського сектору;

- удосконалення механізмів підтримки банківської ліквідності на основі рефінансування банків потребує якісного поліпшення вітчизняного фінансового ринку, зокрема ринку державних цінних паперів ;

- рекапіталізація неплатоспроможних, недокапіталізованих і проблемних банків не повинна здійснюватися за кошти рефінансування;

- запровадження механізму надання стабілізаційних кредитів можливе лише у виняткових випадках і лише для проблемних банків, які вважаються платоспроможними, однак потребують втручання з боку органів регулювання для підтримки необхідного рівня ліквідності, за процентними ставками, вищими за ставки для постійно діючих механізмів кредиту овернайт;

- надання банкам кредитів на основі операцій на відкритому ринку не повинно обмежуватися адміністративними заходами та супроводжуватися контролем їх використання;

- слід розробити чіткі внутрішні правила щодо прийнятного забезпечення та величини знижки при розрахунку вартості застави.

При цьому, на наш погляд, слід наголосити на тому, що управління ліквідністю як механізм реалізації грошово-кредитної політики Національного банку України не варто ототожнювати з механізмами вирішення питань проблемних банків. Основна функція рефінансування полягає в забезпеченні реалізації цілей і методів проведення грошово-кредитної політики НБУ та збалансуванні попиту і пропозиції грошей в економіці країни [14, c.85].


Висновок

Центральний банк є банком банків, кредитором в останній інстанції, тобто тільки цей банк може задовольнити додаткову потребу економіки в кредитах. У нашій країні кредитором в останній інстанції є Національний банк України. Проводячи відповідну грошово-кредитну політику, він може кредитувати комерційні банки через: операції з рефінансування, операції репо, операції з власними борговими зобов'язаннями, операції з державними облігаціями України.

Рефінансування – це забезпечення центральним банком комерційних банків додатковими резервами на кредитній основі, тобто запозиченими резервами.

Аналіз системи рефінансування в Україні дозволив виокремити такі властиві їй проблеми: відсутність чітко окреслених критеріїв отримання емісійних ресурсів банками, не визначено цільового призначення цих ресурсів, не передбачений ретельний контроль та відповідальність банків за використання отриманих ресурсів, механізм рефінансування не був спрямований на відновлення ресурсів саме тих банків, які займаються активним кредитування реальної економіки, а надавав можливість окремим банкам використовувати емісійні ресурси НБУ для отримання надприбутків за рахунок проведення спекулятивних операцій на валютному ринку.

В цілому варто відмітити, що система рефінансування та управління міжбанківським кредитним ринком і ліквідністю банківської системи постійно знаходиться в розвитку. При цьому така ситуація характерна не лише для країн, які розвиваються, але і для країн з достатньо розвинутою фінансовою системою. Тому в Україні необхідно розвивати та удосконалювати систему рефінансування. Адже створення ефективної сучасної системи рефінансування сприятиме стабільності в банківській системі та дасть поштовх до її розвитку.


Список використаної літератури

1. Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999р. № 679-XIV // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 1999. – №7. – С.3-23.

2. Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України. Затверджено постановою Правління Національного банку України № 259 від 30 квітня 2009 року // http://zakon.rada.gov.ua

3. Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України. Затверджено постановою Правління Національного банку України № 327 від 13 липня 2010 року // http://zakon.rada.gov.ua

4. Адамик Б.П. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2007. – 393 с.

5. Ващенко Ю.В. Банківське право: Навч. посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 344 с.

6. Гроші та кредит: Підручник. — 3-тє вид., перероб. і доп. / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2002. — 598 с.

7. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Підручник / Кол. авт.: А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна, М. І. Савлук та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза і канд. екон. наук, доц. М. Ф. Пуховкіної. — К.: КНЕУ, 2005. — 556 с.

8. Аржевітін С. М. Монетарна політика в умовах фінансової кризи / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua

9. Жулінська, К. М. Роль рефінансування банків у забезпеченні їх конкурентоспроможності // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України [Текст] : збірник наукових праць : ред. А. О. Єпіфанов. - Суми : ДВНЗ "УАБС НБУ", 2009. - С .178-184.

10. Гребеник Наталія. Шляхи вдосконалення політики рефінансування Національним банком України // Вісник НБУ. – 2010. - №10. – С. 3-11.

11. Дзюбак В. У нетрях українського рефінансування / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.epravda.com.ua

12. Кузьмак О. М. Шляхи вдосконалення механізму рефінансування в Україні / О. М. Кузьмак // Вісник НУВГП. – 2007. – № 3 (39). – С. 152–158.

13. Льовочкін С. Фата-моргана фінансового ринку // День. – 2009. – №130. С.5.

14. Міщенко, С.В. Проблеми забезпечення ліквідності банків на основі використання механізмів рефінансування [Текст] / С. В. Міщенко // Фінанси України. – 2009. – №7. – С. 75-88.

15. Непомящій С.М. Удосконалення механізму рефінансування банків в Україні в період світової фінансової кризи // Науковий вісник Одеського економічного університету: збірник наукових праць. – 2009. - №19(97). – С. 27-37.

16. РуденкоВ., Шкарпова О. Подайте бідному банкіру. – Контракти. – 2010. - №3. – С. 6.

17. www.bank.gov.ua