2. Вважаємо, що однією з причин повільного розвитку інвестиційної діяльності у сільському господарстві є високий рівень інвестиційного ризику. Залежно від чинників традиційно виділяють такі види інвестиційного ризику: політичний ризик; загальноекономічний ризик; правовий ризик; технічний ризик; ризик учасників проекту; фінансовий ризик; маркетинговий ризик; екологічний ризик. Враховуючи особливості сільськогосподарського виробництва ми додатково визначаємо технологічні, соціальні та природно-кліматичні ризики і форс-мажорні обставини.
3. Зважаючи на постійну потребу сільськогосподарських підприємств у залучені коштів запропоновано до діючої класифікації інвестицій: за об'єктами вкладень; за характером участі в інвестуванні; за періодом інвестування; за формами власності; за регіональною ознакою; додати ще одну – «за кратністю інвестування» з виділенням груп: одноразові інвестиції, періодичне інвестування та постійне (безперервне) інвестування.
4. Для оцінки ефективності інвестиційної діяльності використовуються різноманітні методи: метод чистої поточної вартості; метод внутрішньої норми прибутку; методи окупності; ТС-індекс для порівняльного аналізу доцільності інвестицій. На практиці найпоширеніший метод чистої поточної вартості, але його доцільно використовувати у комплексі з іншими методами, що нейтралізують його слабі сторони, наприклад, в комбінації з ТС – індексом. Отже, повний інвестиційний аналіз повинен проводитися шляхом комбінації різних методів, які доцільно класифікувати на три групи: статичні, динамічні і ринкові.
5. Аналіз впливу інвестиційного процесу на економічний стан сільськогосподарського виробництва дозволив виділити три основні етапи його розвитку: перший етап - спад інвестиційної активності, скорочення капіталовкладень у галузь, стагнація галузі коли обсяг сільськогосподарського виробництва скоротився на 50,9%; другий етап - стабілізація та пожвавлення інвестиційної діяльності у формах лізингу та надання підприємствам товарного кредиту, в цей період спостерігається призупинення спаду виробництва на межі 20-21 млрд. грн.; третій етап – зростання, який розпочався в 2001 р. з зростання інвестиційних засобів у сільське господарство та загального обсягу сільськогосподарської продукції на 19,9%.
6. Виявлено негативну тенденцію старіння основних засобів сільськогосподарських підприємств, так якщо у 2000 р. коефіцієнт придатності був на низькому рівні - 0,53, то у 2005 році він ще знизився до рівня - 0,42. Зазначено, що темпи щорічного зменшення наявності основних видів техніки є досить стабільними і знаходяться у межах для: тракторів – 7-8%; зернозбиральних комбайнів – 6-7 %; бурякозбиральних комбайнів – 7,5-8,5%; картоплезбиральних комбайнів – 8-9%, а також, що практично за всіма видами техніки її потреба згідно технологічних норм покрита в середньому на сорок відсотків. Тому для забезпечення оновлення існуючого технічного парку та його поповнення необхідно залучати у сільське господарство приватний капітал.
7. Основними напрямами використання інвестиційних коштів у сільському господарстві за досліджуваний період є: придбання сільськогосподарської техніки (особливо для збирання урожаю); вкладення у капітальне будівництво, а саме - тваринницьких ферм, овоче- і картоплесховищ, виробничої інфраструктури; поліпшення і відновлення земель, відродження скотарства. При цьому основним стримуючим чинником розвитку сільськогосподарського виробництва є незадовільний фінансовий стан підприємств та визначена чітка тенденція до зменшення питомої ваги власних інвестицій з 68,6% у 2001 р. до 57,4% у 2006 р.
8. Період з 2003-2006 рр. капітальні вкладення в економіку України відносно ВВП зросли і досягли достатнього для забезпечення економічного росту рівня 20,6-26,2%. При цьому в сільському господарстві рівень капітальних вкладень ще не задовольняє мінімальні вимоги для забезпечення економічного розвитку галузі й зважаючи на індикатор інвестиційної безпеки дефіцит інвестиційних ресурсів галузі становить 4,8% валової сільськогосподарської продукції.
9. Результатом реалізації інвестиційної політики Дніпропетровської області починаючи з 2000 р. спостерігається тенденція до збільшення виробництва майже всіх видів продукції тваринництва, і особливо продукції птахівництва та свинарства, де визначилася тенденція до збільшення валової продукції за рахунок двох основних факторів – збільшення поголів’я на 41,4% та росту продуктивності на 15,1 %. Негативним є те, що за останні 7 років поголів’я великої рогатої худоби по області скоротилося майже вдвічі, що призвело до зниження показників валового виробництва молока на 9,2%, а м’яса більше ніж на половину – 52,5%.
10. На підприємствах Дніпропетровській області показник інвестування на 1 га сільськогосподарських угідь знаходиться на рівні 500 грн. і є достатньо високим, проте зважаючи на те, що сума інвестицій, яка приходиться на 1 грн. вартості діючих основних засобів складає тільки 0,18 грн. можна говорити про недостатні інвестиції та необхідність пошуку нових шляхів збільшення інвестиційного потенціалу в сільськогосподарському виробництві.
11. Однією з головних причин кризи виробництва й інвестиційного процесу в сільському господарстві, є послаблення ролі держави в регулюванні виробничих економічних відносин й, перш за все, паритетності міжгалузевого товарообміну. Розраховано що, загальні фінансові втрати сільськогосподарських підприємств Дніпропетровської області від диспаритету цін за останні 5 років склали 1210,2 млн. грн., що складає 13,7% від отриманої за цей час грошової виручки. Тому через нееквівалентність втоварообміні сільського господарства з іншими галузями економіки сільське господарство має низьку інвестиційну привабливість в порівняні з іншими галузями виробництва.
12. Для вирішення проблем залучення інвестицій в сільськогосподарські підприємства запропонована концепцію змішаного інвестування, яка дозволить удосконалити: 1) організаційні аспекти процесу інвестування, 2) фінансові аспекти через розширення внутрішніх джерел інвестування; 3) правові механізми направлені на залучення прямих іноземних інвестицій через надання преференції для зарубіжних інвесторів, які вкладають кошти в сільськогосподарські підприємства.
13. Для забезпечення ефективних умов розвитку інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств розроблено механізм державного регулювання інвестиційних процесів, що включає в себе ряд елементів: цілі, принципи, умови, методи, засоби, суб'єкти і очікуваний соціально-економічний ефект від його впровадження. Реалізація пропонованого механізму передбачає ухвалення комплексу законодавчих актів на державному і регіональному рівнях, а також системи заходів, що забезпечують: відтворення сільськогосподарського виробництва; забезпечення захисту інтересів інвесторів при вкладенні капіталу в сільськогосподарські підприємства; розвиток кооперації, інтеграції і формування мережі суб'єктів ринкової інфраструктури на ринку інвестицій.
14. Що створення при аргохолдингових корпоративних пенсійних фондівдозволить розв'язати проблему не тільки недержавного пенсійного забезпечення працівників, але й накопичення власних коштів, з метою самоінвестування. За розрахунками загальна сума коштів, які будуть акумульовані на підприємстві АТЗТ «Агро-Союз» завдяки створенню корпоративного пенсійного фонду та можуть бути направлені на цілі інвестування складає 50038,7 тис.грн., тобто майже 10% від річного валового доходу підприємства. Отже, створення корпоративних пенсійних фондів на крупних агропромислових підприємствах є одним з найбільш перспективних напрямів реалізації інвестиційної політики держави.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
У наукових фахових виданнях:
1. Абрамович І.А. Відновлення інвестиційного процесу в АПК за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел // Держава і регіони: Серія: Економіка та підприємництво. – 2006. – № 5. – С. 7-9.
2. Абрамович І.А. Інвестування в аграрний сектор економіки України: проблеми та напрями вирішення // Держава і регіони: Серія: Економіка та підприємництво. – 2006. - № 3. – С. 9-12.
3. Абрамович І.А. Напрямки активізації державної політики щодо залучення інвестицій в економіку України // Економіка та держава.– 2007.– № 3.– С. 49-51
4. Абрамович І.А. Сутність та стан інвестиційної діяльності в аграрному секторі економіки // Держава і регіони: Серія: Економіка та підприємництво – 2006. – № 4. - С. 7-10.
5. Абрамович І.А. Шляхи та заходи залучення іноземних інвестицій в сільське господарство України //Держава і регіони: Серія: Економіка та підприємництво. – 2006. – № 6. – С. 7-9.
У інших виданнях:
6. Абрамович І.А. Визначення пріоритетів інвестиційно-інноваційного процесу / Матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції «Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України». Том ІІ.– Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 104.
7. Абрамович І.А. Перспективи підвищення інвестиційних можливостей АПК України / Матеріали науково-практичної конференції «Політичні, правові та економічні основи інтеграції України у світове співтовариство. – Черкаси, 2005. – С.102-106.
8. Абрамович І.А. Проблеми реалізації інвестиційної політики держави: сутність та види інвестиційних ризиків / Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю «Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування». – Київ, 2007. – С.3.
9. Абрамович І.А. Розвиток інвестицій в аграрному виробництві / Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції «Наука і освіта 2004». Том 65. Економіка підприємства. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С.3.
10. Абрамович І.А. Роль інвестицій в розвитку молокопереробної промисловості /Тези Міжнародної науково-практичної конференції «Фінансове забезпечення економічного і соціального розвитку суспільства». – Дніпропетровськ: ДДФА, 2007. – С.124-125.