кування.
2. При зменшенні оподаткуавння доходів лінія С зсуває-
ться вгору; відповідно відбувається зсув лінії сукупних вит-
рат.
Визначимо, наскільки треба скоротити податки, щоб забез-
печити повну зайнятість шляхом зростання споживчих витрат.
Для цього скористаємось мультиплікатором впливу податків на
загальний випуск (він розглядався у попередній темі), а саме:
Му/Τ = - c'/1-c' = ΔY/ΔT. Звідси:
1 - c' 1 - 0.8
ΔT = ΔY ----- = 800 * ------- = 200
c' 0.8
Порівняння результатів виконаних розрахунків дають
підстави зробити висновок: збільшення обсягів виробництва і
повної зайнятості відносно легше досягти шляхом збільшення
державних закупівель, ніж шляхом зменшення податків.
Нам уже відомо, що в межах фіскальної політики держава
може вдатись до ще одного засобу: державних трансфертів. До-
помога у вигляді трансфертів, безумовно, впливатиме на спожи-
вання. Адже трансфери збільшують доход, що лишається в роз-
порядженні домогосподарств. На перший погляд здається, що
кожна одиниця державних витрат на соціальні трансферти
збільшує споживання саме на одиницю. Але необхідно враховува-
ти, що домогосподарства розподіляють надходження у вигляді
соціальних трансфертів на споживання і заощадження. Отже,
трансферти збільшують доход домогосподарств, але те, як вони
вплинуть на розмір споживання, залежить від граничної схи-
льності до споживання. Формалізуємо це твердження у такий спо-
сіб:
Y = c'(Y + GΤ) + I + Gs, де GΤ - соціальні трансферти;
------
незмінна
величина
Gs - витрати держави на то-
вари та послуги.
Продиференціювавши рівняння по GΤ, отримаємо муль-
типлікатор впливу соціальних трансфертів на продукт:
Мy/Gr = c'/1-c' = ΔY/ΔGΤ
Нехай с'= 0.8; тоді для повної зайнятості, тобто
збільшення обсягів виробництв на 800 одиниць, треба збільшити
соціальні трансферти на 200 одиниць (за умови, що інша час-
тина державних витрат - закупівлі товарів та послуг - зали-
шиться на попередньому рівні.
Державні витрати, податки, інфляція.
Завищені державні витрати, як занижені податки, можуть
ставати причиною цінової нестабільності. В цьому разі сенс
фіскальної політики полягатиме у зменшенні сукупних витрат.
Зобразимо механізм виникнення так званого "інфляційного роз-
риву" на графіку 9:
Витрати
K E2
C+I+G
E1
Yu Yf Yi y
Графік 9
Пояснення до графіка 9:
1. На графіку показано, що певні витрати домогосподарств
і інвестиції підприємців не забезпечують виробництва на рівні
повної зайнятості, а лише на рівні Yu.
2. Державні витрати спричинили появу інфляційного роз-
риву (відрізок КЕ1), тобто зростання цін.
У яких же випадках державні витрати спричиняють інфляцію?
Відповідно до нашого графіка, повне використання ресурсів пе-
редбачає створення продукту в обсязі Yf. Продукт Yi за
наявних у суспільстві ресурсів створений бути не може. Отже,
витрати на рівні продукту Yi не можуть мати товарного забез-
печення і втіляться у зростанні цін.
Якщо причиною перевищення державних витрат стали
надмірні закупівлі товарівта послуг, то для відповіді на пи-
тання, на скільки одиниць слід зменшити останні, треба ско-
ристатися мультиплікатором Мy/c = 1/(1-c'). Припустимо, що
приповній зайнятості можна виробити продукт в обсязі 4000
одиниць. Надмірні сукупні витрати гарантують реалізацію 4400
одиниць. Гранична схильність до споживання с'= 0.8. Щоб виз-
начити, на скільки одиниць необхідно скоротити державні за-
купки, треба:
ΔY 400
G = -------- = - --------- = - 80.
1/(1-c') 1/(1-0/8)
Отже, в даному випадку подолання інфляційного розриву
вимагає скорочення державних закупівель на 80 одиниць.
Якщо ж надмірні державні витрати втілились у соціальних
трансфертах, то для аналогічних розрахунків користуються
іншим мультиплікатором:
c' 1-c' 0.2
Gt = - Y : ----- = - Y * ---- = - 400 * --- = - 100
1-c' c' 0.8
Отже, для скорочення інфляційного розриву соціальні
трансферти треба скоротити на 100 одиниць.
Порівняння впливу двох елементів державних витрат
засвідчує, що вплив соціальних трансфертів є слабшим. Звідси
висновок: більш ефективним засобом обмеження інфляції є ско-
рочення державних закупівель.
Іншим фіскальним засобомобмеження інфляції є збільшення
податків. При цьому споживання зменшується на ту саму величи-
ну, на яку збільшуються податки. Обгрунтованим є припущення,
що під впливом зростання податків люди намагаються зберегти
попередні рівні споживання за рахунок скорочення заощаджень.
Отже, гранична схильність до споживання повинна зрости. Нап-
риклад, нехай вона збільшиться з 0.8 до 0.85. Щоб відповісти
на питання, як треба збільшити податки, щоб скоротити вироб-
ництво на 400 одиниць, доцільно застосувати мультиплікатор
податків з новим значенням граничної схильності до спожи-
вання:
1-c' 0.15
ΔT = ΔY * --- = 400 * ---- = 71
c' 0.85
Результати розрахунку дають підстави для висновку про
досить значний вплив на подолання інфляції такого фіскального
засобу, як збільшення податків.
Економічні мультиплікатори.
Світовій економічній науці відома система муль-
типлікаторів, які, як уже зазначалося, поєднують цілі та за-
соби (інструменти регулювання). Без урахування муль-
типлікаторів не розробляється жодна державна програма.
Наведемо приклади деяких мультиплікаторів.
Мультиплікатор державних витрат дає можливість оцінити
вплив витрат держави на величину ВНП. Для виведення його ско-
ристаємося формулою макрорівноваги:
Y = C + I + G
Врахуємо, що С = с'(1 - t)Y,
де с' - гранична схильність до споживання;
t - частка податків у сукупних доходах.
Тоді
Y = c'(1 - t) Y + I + G.
---
незмінна
величина
Продиференцюємо отримане рівняння по G:
dY 1
My/g = ---- = -------------
dG (1-c'(1-t))
Тут My/g показує, як зміниться Y при зміні G на одиницю.
Надамо змінним с' та t таких значень: с'= 0.8, t =0.2,
підставимо їх у формулу мультиплікатора:
Отримаємо: My/g = 2.8.
Мультиплікатор показує, що при збільшенні державних вит-
рат на одиницю, ВНП збільшується на 2.8 одиниць.
Мультиплікатор податків оцінює вплив розміру податків на
обсяг ВНП. Для виведення його знову скористаємося формулою
макрорівноваги, але будемо виходити з того, що
С = с'(Y - T), де Т - загальнавеличина податкових над-
ходжень;
(Y - T) - доход після оподаткування.
Матимемо:
Y = c'(Y - T) + I + G
незмінна
величина
Зробивши прості перетворення і продиференціювавши рівня-
ння по Т, дістанемо:
dY c'
My/t = ---- = - -----
dT (1-c')
Тут Мy/t показує, як зміниться Y призміні T на одиницю.
Надамо с' значення 0.8. Матимемо: My/t = - 4.
Отриманий мультиплікатор показує, що при збільшенні за-
гальної величини податків на одиницю, ВНП зменшується на 4
одиниці.
Мультиплікатор процентної ставки оцінює вплив процентної
ставки на величину ВНП. Виведення мультиплікатора теж роз-
почнемо з формули макрорівноваги, але тепер врахуємо дві
обставини:
С = с'(1 - t) Y,
I = eY - ki, де е - частка заощаджень у ВНП;
і - ставка процента;
k - коефіцієнт щільності зв'язку між інвестиціями та
ставкою процента. Знак " - " перед к означає, що зв'язок
обернений: і_ _ І_.
Тепер формула Y = C + I + G набуде такого вигляду:
Y = c'(1 - t) Y + eY - ki + G
незмінна
змінна
Здійснивши перетворення і продиференціювавши по і, мати-
мемо: dY k
My/i = ---- = - ------------
di 1-c'(1-t)-e .
Тут My/i показує, як зміниться Y призміні і на одиницю.
Нехай с'= 0.8; t = 0.2; e = 0.1; k = 0.3. Підставивши ці
значення, матимемо м = - 1.15.
Мультиплікатор показує, що при збільшенні ставки процен-
та на одиницю Y зменшується на 1.15 одиниць.
Грошовий мультиплікатор відображає залежність грошової
пропозиції від грошової бази.
Для виведення мультиплікатора скористаємося основними
залежностями сфери грошового обігу. Грошова пропозиція скла-
дається з готівки та депозитів:
s
M = C + D, де С - готівка;
D - депозити.
Грошова база - це готівка на руках у населення та у
банківськихрезервах:
B = C + R, де В - грошова база,
С - готівка,
R - банківські резерви.
Для перетворення наведених формул скористаємося віднос-
ними показниками (коефіцієнтами):
C
d = --- , де d - коефіцієнт розподілу доходів населення
D
на готівку та депозити;
R
r = --- , де r - норма банківських резервів, тобто час-
D
тина депозитів, що зберігається у резервах.
Тоді C = d * D, R = r * D.
Підставимо значення С та R у формули:
s
s M
M = d * D + D = D (d + 1); D = -----
d+1
B
B = d * D + r * D = D (d + r); D = ----
d + r
Після простих перетворень матимемо:
s d + 1
M = ------- * B
d + r
Продиференціювавши по В, дістанемо:
s
d M d + 1
mMs/B = ------ = ------
d B d + r
Надамо d та r таких значень: d = 0.1; r = 0.2.
Підставивши ці значення у формулу мультиплікатора, мати-
мемо: mMs/B = 3.7.
Мультиплікатор показує, що при збільшенні грошової бази
на одиницю, грошова пропозиція зросте на 3.7 одиниць.
Після розгляду чотирьох мультиплікаторів можна зробити
деякі узагальнення:
1. Розрахунки мультиплікаторів грунтуються на фун-
даментальних макроекономічних залежностях. У трьох перших
прикладах була використана загальна формула балансування ВНП
та суми основних елементів сукупних витрат, у четвертому -
формули грошової рівноваги.
2. Як цілі та засоби їх досягнення можуть розглядатись