різні величини. У перших трьох прикладах ціллю виступав ВНП,
а засобом впливу були G, T та i. У четвертому прикладіяк ціль
аналізувалася пропозиція грошей Ms , а засобом слугувала гро-
шова база В.
3. Оскільки кожен із мультиплікаторів дає певні
кількісні залежності, то він може бути використаний для прог-
нозування. Третій висновок заслуговує особливої уваги. Проте
одразу виникає запитання: наскільки точними будуть прогнози,
побудовані на підставі економічних мультиплікаторів?
Оскільки для розрахунку самих мультиплікаторів викорис-
товуються значення інших змінних, то прогнози щодо впливу
кожного із засобів на мету будуть настільки точними, нас-
кільки правильними є уявлення про перелічені змінні. А ці
уявлення в більшості випадків формуються на підставі резу-
льтатів обробки статистичної інформації. Із перел-
іченихзмінних лише показник r (норма банківських резервів) не
потребує такої обробки, оскільки він визначається центральним
банком країни для всіх іншихбанків. Інші змінні: с' - гранич-
на схильність до споживання, t - частка податків в доходах,
е - частка заощаджень, к - коефіцієнт щільності зв'язку між
інвестиціями та ставкою процента, d - коефіціент розподілу
доходів на готівку та депозит - одержуються статистичним шля-
хом.
Саме наявність реальних статистичних даних щодо перелі-
чених та інших змінних перетворює макроекономічну модель на
макроеконометричну.
Макроеконометричною називається модель, що відображає
економіку не лише якісно, а й кількісно.
3. АВТОМАТИЧНІ СТАБІЛІЗАТОРИ ТА ДИСКРЕЦІЙНА
СТАБІЛІЗАЦІЙНА ПОЛІТИКА.
За кейнсіанськими рецептами державні витрати можуть
значно перевищувати бюджетні доходи, що створює бюджетний
дефіцит і веде до зростання внутрішнього державного боргу.
Дефіцит свого бюджету держава покриває за рахунок позики -
випуску державних боргових зобов'язань (облігацій і векселів).
Інший шлях покриття дефіцитного бюджету - емісія небезпечних
кредитних грошей, що веде до значного стрибка інфляції.
Дефіцит державного бюджету виникає внаслідок надмірних
витрат держави на військові цілі, на родутий апарат чинов-
ників, державних закупівель товарів (насамперед військової
техніки і озброєнь) за підвищеними цінами тощо. Хронічна
дефіцитність бюджету, що допускається кейнсіанською макро-
економічною моделлю, веде до розгулу інфляції, зростання
внутрішнього боргу держави. Усе це свідчить про те, що мож-
ливості держави перерозподілити національний доход (через
державний бюджет нині проходить до 50% доходу нації) має
відомі межі.
Таким чином, сучасна держава для регулювання ринкової
економіки широко застосовує фіскальну політику, тобто регулю-
вання здійснюється через маніпулювання податковими ставками і
видами податків та засобами державного бюджету.
В залежності від методів проведення фіскальна політика
може бути дискреційною чи недискреційною.
Дискреційна фіскальна політика включає свідоме викорис-
тання державного оподаткування і власних витрат для досяг-
нення макроекономічної рівноваги.
Дискреційна політика (від латинського discretio) - полі-
тика, що проводиться державою на власний розсуд, тобто свідо-
ме, суб'єктивне маніпулювання податками і державними вит-
ратами для зміни реального обсягу національного виробництва.
Недискреційна політика передбачає автоматичну, об'єктивну
зміну параметрів національного виробництва під дією державних
заходів.
Витрати держави втілюються у закупівляхресурсів, товарів
та послуг. В умовах дискреційної фіскальної політики дані
витрати збільшують сукупні витрати у суспільстві і ведуть до
наступного зростання національного продукту.
Слід відзначити, що державні витрати піддаються ефекту
мультиплікатора. Зокрема, зростання державних витрат на 20
млрд. гр. од. викликало збільшення рівноважного ЧНП на 100
млрд. гр. од. (з 320 до 420). Тобто, у даному гіпотетичному
прикладі мультиплікатор, як і раніше, дорівнював 5 (100:20).
Важливо наголосити, що це збільшення державних витрат
фінансується не за рахунок зростання податків (вони тут вза-
галі не враховані). Інакше кажучи, даний ефект муль-
типлікатора виникає через зростання бюджетного дефіциту. Фун-
даментальні рекомендації Кейнса саме й включають зростання
дефіцитного фінансування для подолання спаду чи депресії.
А якими можуть бути наслідки скорочення державних вит-
рат? Очевидно, що скорочення державних закупівель викличе
зменшення сукупних витрат. У свою чергу, відбудеться скоро-
чення рівноважного ЧНП. Можна перевірити, якщо повернутись до
розглянутого числового прикладу, що скорочення державних вит-
рат з 20 до 10 млрд. гр. од. викличе зменшення рівноважного
ЧНП на 50 млрд. гр.од. Це означає, що величина муль-
типлікатора не зміниться і дорівнюватиме 5 (50:10).
Оподаткування протилежним чином впливає на обсяг рівно-
важного національного доходу. Для розгляду на прикладі слід
припустити, що снує єдиний постійний податок, що дасть одну і
ту ж суму податкових надходжень при будь-якому обсязі ЧНП.
Вплив податків на економічну рівновагу розглядається в таб-
лиці, яка є продовженням попередньої.
Табл. 1. Оподаткування і макроекономічна рівновага
(гіпотетичні дані, в млрд. гр. од.)
Ро- ЧНП По- Кінце- Спо- Зао- Івес- Держа- Сукупні
ки У да- вий до- жива- щад- тиції вні витрати
тки ход су- ння ження Іn заку- (C+In+G)
Т спіль- С S півлі
ства G
(У-Т)
1 240 25 215 224 -9 12 20 256
2 260 25 235 240 -5 12 20 272
3 280 25 255 256 -1 12 20 288
4 300 25 275 272 3 12 20 304
5 320 25 295 288 7 12 20 320
6 340 25 315 304 11 12 20 336
7 360 25 335 320 15 12 20 352
8 380 25 355 336 19 12 20 368
9 400 25 375 352 23 12 20 374
10 420 25 395 368 27 12 20 390
Після сплати податків (25 млрд. гр. од.щорічно) скоротя-
ться кінцеві доходи суспільства, споживання і заощадження.
Але яким буде скорочення споживання і заощаджень? На це запи-
тання дає відповідь величина мультиплікатора, яка, як відомо,
тут дорівнює 5. Звідси зрозуміло, що гранична схильність до
споживання (МПС) дорівнює 4/5, а гранична схильність до за-
ощадження (МРS) - 1/5. У цьому ж співвідношенні скорочується
споживання і заощадження, а повна величина щорічного скоро-
чення дорівнює 25 млрд. гр. од. (4/5)від 25), а заощадження -
5 млрд. гр. од. (1/5 від 25).
Результатом стане зменшення сукупних витрат (в пор-
івнянні з попередньою таблицею) і зменшення рівноважного ЧНП
(до 320 млрд. гр. од.). Отже, зростання податків скорочує су-
купні витрати і рівноважний обсяг виробництва, а їх зменшення
веде до зростання обсягу виробництва.
Зменшення податків також виявляє мультиплікаційний ефект
на доход. Сукупний ефект від зміни податків для доходу, або
податковий мультиплікатор, дорівнює:
Y MPC
---- = - --------- .
T 1 - MPC
Податковий мультиплікатор показує, на скільки одиниць
зміниться сукупний доход у відповідь на зміну податків на
одну одиницю. Зокрема, якщо МРС = 0.8, то податковий му-
льтиплікатор дорівнюватиме:
Y 0.8
---- = - --------- = - 4.
T 1 - 0.8
У даному випадку зменшення податків на одиницю збільшить
рівноважний доход, на 4 од. (аналогічне збільшення податків
викличе зменшення доходу на 4 од.).
Аналіз двох останніх таблиць дозволяє зробити висновок,
що пропорційне зростання державних витрат і податків веде до
збільшення рівноважного обсягу виробництва. Дане явище нази-
вають мультиплікатором збалансованого бюджету, адже рівні
державні витрати і податкові надходження у бюджет збалансують
останній, відпадає потреба у дефіцитності бюджету. При цьому
величина мультиплікатора збалансованого бюджету дорівнює 1
(приріст державних витрат і податків дорівнює приростові
національного продукту). Мультиплікатор збалансованогобюджету
діє поза впливом граничної схильності до споживання і за-
ощадження (МРС і МРS).
Таким чином, фіскальна політика використовується для
стабілізації економіки. Її фундаментальне завдання полягає у
ліквідації безробіття або інфляції. В період економічного
спаду застосовується стимулююча фіскальна політика. Вона
включає: 1) збільшення державних витрат або зменшення по-
датків; 2) сполучення впливу зростання державних витрат і
зменшення податків. Тобто, якщо існував збалансований дер-
жавний бюджет, в період спаду чи депресії фіскальна політика
зумовлює бюджетний дефіцит.
Навпаки, якщо в економіці спостерігається викликана над-
лишковим попитом інфляція, застосовуються стримуюча фіскальна
політика, яка включає: 1) зменшення державних витрат чи
збільшення податків; 2) сполучення впливу зменшення витрат
держави і зростання податків. Така фіскальна політика
орієнтується на збалансований бюджет і навіть на бюджет з по-
зитивним сальдо, якщо перед економікою стоїть проблема кон-
тролю над інфляцією.
Слід підкреслити, що державні витрати є дійовим засобом
фіскальної політики тоді, коли є значний державний сектор в
економіці. Проте стимулююча фіскальна політика може опиратись
і на відносно невеликий державний сектор.
Недискреційна фіскальна політикапов'язана із так званими
вмонтованими стабілізаторами. Під цим терміном ховається
засіб для досягнення економічної стабільності, яка досягає-
ться автоматично при допомозі фіскальної політики, тобто є
вмонтованою в економічну систему.
Зокрема, таким вмонтованим стабілізаторм є податкова
ставка, яка змінюється пропорційно обсягу ЧНП. При зростанні