Проблеми створення та функціонування СЕЗ та ТПР в Україні (стр. 1 из 7)

Міністерство освіти та науки України

Черкаський інженерно-технологічний інститут

Кафедра фінансів

Курсова робота на тему:

“Проблеми створення та функціонування

СЕЗ та ТПР в Україні”

Виконала: студентка ІV курсу групи Ф–71, ФЕФ

Федоренко Ольга

Володимирівна

Черкаси 2001 р.

ПЛАН

Вступ

1. Поняття, класифікація, правові аспекти створення та основні риси СЕЗ в Україні.

2. Задачі та вихідні умови створення СЕЗ.

3. Ефективність функціонування та проблеми розвитку СЕЗ та ТПР в Україні.

4. Світовий досвід створення СЕЗ.

Висновок

ВСТУП

Очікувана стабілізація економіки України у зв’язку з лібералізацією соціально-економічних відносин і впровадженням ринкових принципів досі не відбулася. За роки реформування сталося погіршення загального економічного середовища регіонів та життєвого рівня населення. Негативні наслідки функціонування продуктивних сил, зумовлені розбалансованістю фінансової системи, падінням виробництва та зростанням чисельності безробітних, наклалися на такі недоліки, як спотворена виробнича структура з переважанням важких галузей економіки, однобічна спеціалізація окремих регіонів, екологічні проблеми.

Для виходу з кризи та подальшого розвитку національна економіка конче потребує інвестиційних ресурсів і питання пошуку нових джерел інвестування залишаються одними з найактуальніших. Багато країн світу досить ефективно використовували і використовують нові форми інтеграції виробництва для одержання значних інвестицій, серед яких особливого поширення набули територіальні формування у вигляді СЕЗ. Зважаючи на успішність функціонування СЕЗ як напряму трансформування перехідних економік чи прискорення динаміки економік країн, що розвиваються, та промислово розвинених країн, Україна також вирішила спробувати використати їх для розв’язання існуючих проблем.

В українських реформах цей напрям донедавна практично не застосовувався. Відсутність на протязі тривалого часу в Україні практичних кроків в апробації світового досвіду створення СЕЗ пояснюється побоюванням економічної регіоналізації, посилення зв’язків прикордонних областей з державами-сусідами з наступною дезінтеграцією національної економіки і загрозою для цілісності держави. Хоча в багатьох випадках модель регіонально-секторального “відкривання” економіки аж ніяк не суперечить керованому державою, посиленню внутрішньодержавної інтеграції господарських комплексів окремих регіонів. Орієнтація цієї моделі на активізацію інвестиційної діяльності саме вітчизняних суб’єктів господарювання з урахуванням концентрації вітчизняного капіталу в окремих регіонах (Донецька, Луганська, Дніпропетровська та ін. Області) та інвестиційної привабливості окремих галузей, територій інших регіонів, зокрема, туристично-рекреаційної, транспортно-експедиторської, науково-технологічної (Харківська, Львівська, Закарпатська області, мм. Київ, Харків, Одеса, АРК) дозволить активізувати міжрегіональні зв’язки у частині “переливу” вільних фінансових ресурсів та їх іммобілізації в Україні, а не за її межами.

Однією з головних причин тривалого ігнорування СЕЗ як механізму залучення капіталу є недосконалість законодавчої і нормативно-методичної бази створення СЕЗ та відсутність досвіду техніко-економічних досліджень доцільності масштабних територіально-галузевих проектів в умовах недосконалої конкуренції перехідної економіки. Особливо негативно вплинула неможливість вивчення та узагальнення досвіду функціонування господарських суб’єктів, органів управління СЕЗ, їх взаємодії з поза зональною економікою, органами державної влади при відсутності предмету вивчення – реального досвіду втілення проектів у господарське життя.

Слід зауважити, що ідея вільних економічних зон не є для нашої країни новою. Зокрема, наприкінці 80-х початку 90-х рр. деякі радянські вчені визнали, що рівень техніки та технології в більшості галузей народного господарства є досить низьким і як один із шляхів виходу із ситуації пропонували створення анклавних територій. За ініціативою керівництва СРСР була розроблена так звана єдина державна концепція вільних зон. Вільні зони розглядалися як елемент державної зовнішньоекономічної політики і засіб стимулювання міждержавних відносин СРСР із зарубіжними партнерами. За формою вони повинні були стати зонами спільного підприємництва, точніше, компактними територіями з високою концентрацією підприємств з іноземною участю. Передбачалося, що такі зони будуть створюватися в регіонах з розвинутим науково-технічним потенціалом з метою виробництва наукомісткої продукції на базі поєднання радянських технологій і іноземного капіталу. Господарсько-правові пільги на території зон передбачалися лише по відношенню до підприємств з іноземною участю і в межах, визначених діючих в СРСР норм регулювання іноземних інвестицій.

1. ПОНЯТТЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ, ПРАВОВІ АСПЕКТИ

СТВОРЕННЯ ТА ОСНОВНІ РИСИ СЕЗ В УКРАЇНІ

В вітчизняній, як і в закордонній літературі поки що не утвердилося єдине тлумачення і загальновизнане визначення поняття “спеціальна економічна зона”. За документами міжнародної конвенції по спрощенню і гармонізації митних процедур (Кіото, 18.05.1973), під вільною зоною (або “зоною-франко”) розуміється частина території країни, на якій товари розглядаються як об’єкти, що знаходяться за межами національної митної території, тобто СЕЗ – це частина території країни, яка має розширену самостійність у вирішенні господарських питань, особливий режим керування і преференційні (податкові, митні, валютно-фінансові та інші) умови економічної діяльності для іноземних та національних підприємств.

В світовій практиці існує багато різновидів СЕЗ. Разом з тим, загальноприйнятої типології спеціальних зон на сьогоднішній день не існує. Законодавство України визначає наступні типи СЕЗ в залежності від поставлених цілей і задач:

Таблиця 1. Класифікація вільних економічних зон.

Тип	Характеристика	Форми організації
Зовнішньоторгові зони	Частина території, де товари іноземного походження можуть зберігатися, покупатися і продаватися без сплати мита і митних зборів або з її відстрочкою	1) Вільні порти (порто-франко) 2) Вільні митні зони (зони франко) 3) Митні склади
Комплексні виробничі зони	Частина території, на якій вводиться спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності	1) Експортні виробничі зони (розвиток експортного виробництва, орієнтованого на переробку власної сировини і операції по зборці) 2) Імпортоорієнтовні зони (розвиток імпортозамінних виробництв)
Науково-технічні зони	СЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу, досягнення нової якості економіки шляхом стимулювання фундаментальних і практичних досліджень з подальшим впровадженням результатів наукових розробок у виробництво
Туристично-рекреаціні зони	СЕЗ, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний і історико-культурний потенціал, з метою активізації підприємницької діяльності в сфері туристичного бізнесу
Банківсько-страхові (офшорні) зони	Зони, в яких вводиться особливо сприятливий режим здійснення банківських і страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським і страховим установам, створеним за участю тільки нерезидентів, і які обслуговують лише ту їх підприємницьку діяльність, яка здійснюється за межами країни
Зони прикордонної торгівлі	Частина території держави на кордоні з сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону та торгівлі
Комплексні СЕЗ	Об’єднують в собі елементи зон різних типів
Території пріоритетного розвитку (ТПР)	Податкове і митне стимулювання застосовується для суб’єктів підприємницької діяльності, які реалізують інвестиційні проекти	Ухвалення, реалізації і контроль інвестиційних проектів на території