Проте чинною залишається Постанова Верховної Ради України "Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею" від 13 березня 1992 року №2201-XII. Постановою затверджено три форми державних актів: на право колективної власності на землю, на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею. В ЗКУ форми державних актів не визначені - стаття 126 кодексу говорить, що "форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України". Поки що ці форми не затверджені (відповідно до розпорядження КМУ від 10.01.02 р. №6-р проект відповідної постанови, який готують Держкомзем, Мінекономіки, Мінфін та Мінюст, повинен бути поданий в уряд вже в цьому місяці).
Таким чином, колективна власність на землю поки що залишається. Щонайменше до тих з колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, які після реформування отримали держакти про право колективної власності на землю (інші підприємствам просто не видавали) чи користуються "успадкованими" держактами КСП, та для власників сертифікатів про право на земельну частку (пай), в яких прямо записано "в землях колективної власності".
Введення комунальної власності на землю мало ліквідувати ще одну ваду старого ЗКУ - недостатню визначеність суб'єкта права власності (ради), який мав право розпоряджатися землею. Тепер, відповідно до статті 13 ЗКУ землями державної власності розпоряджається Кабінет Міністрів України, а землями комунальної власності - відповідні ради (статті 9, 12 ЗКУ).
Але такий, більш раціональний, механізм запрацює ще не скоро, тому що не визначено які землі відносяться до державної, а які - до комунальної власності. Підпунктом "в" пункту 4 Прикінцевих положень ЗКУ Кабінету Міністрів України доручено у шестимісячний строк 1 розробити зокрема й законопроект про розмежування земель державної та комунальної власності. До того ж, як відповідний закон набере чинності, відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЗКУ "повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади".
Стосовно ж власності приватної щось окремо говорити мабуть не варто. Хіба що ще раз повторити, що власність означає право власника володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктом цієї власності.