Смекни!
smekni.com

Цивільні процесуальні правовідносини (стр. 6 из 7)

Сторони у позовному провадженні, заявники і заінтересовані особи у справах, які виникають з адміністративних правовідносин, перебувають між собою в спірних матеріальних правовідносинах, які вимагають судового захисту. В зв’язку з цим їх заінтересованість у справі має суб’єктивний матеріально-правовий характер. Суб’єктивний правовий інтерес мають заявники і заінтересовані особи у справах окремого провадження. До цієї підгрупи суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин належать треті особи, які мають правовий зв’язок з однією із сторін і заінтересованість, обумовлену тим, що наслідки розгляду судом такої справи можуть вплинути на ці відносини.

2) Наявність права брати активну участь у судочинстві з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів, в тому числі і шляхом оскарження дій та рішень суду.

Відповідно до правового статусу осіб, які беруть участь у справі, з врахуванням їх заінтересованості у наслідках справи, цивільне процесуальне законодавство наділяє їх широкими повноваженнями ці повноваження визначені у ст. 27 ЦПК України: „Особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати запитання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам...”

Разом з тим, особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Вони повинні повідомляти суд про зміну своєї адреси під час провадження у справі.

Крім процесуальних прав, передбачених у ст..27 ЦПК України, сторони, треті особи, особи, що беруть участь у справах окремого провадження і деякі інші особи, які беруть участь у справі, наділені рядом спеціальних, характерних тільки для них процесуальних прав і обов’язків (наприклад, право відповідача визнати позов).

Особи, які беруть участь у справі – це велика за складом група суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин. Їх можна поділити на тих, хто захищає свої особисті матеріально-правові інтереси (позивач, відповідач та ін.), та суб’єктів захисту інтересів інших осіб (прокурор, органи державної влади та ін.)

Деякі особи, які беруть участь у справі, можуть бути учасниками тільки певних видів цивільного судочинства. Так, позивач, відповідач, треті особи, - це учасники позовного провадження. Заявники – учасники деяких категорій справ окремого провадження і справа, які виникають з адміністративно-правових відносин. Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадженя.

Осіб, які беруть участь у справі, можна поділити й за ознакою процесуальної ролі в судочинстві. Позивач і відповідач є основними учасниками процесу в конкретній справі. У зв’язку зі спором між ними виникає цивільний процес. Вони мають однакові права і їх інтереси однаково захищаються у цивільному процесуальному законодавстві. Окреме місце у цивільному судочинстві належить прокурору. Відповідно до ст.121 Конституції України прокурор здійснює представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. У таких випадках прокурор має право брати участь у цивільному процесі, подаючи заяву про порушення цивільної справи або вступаючи у вже порушену справу.


3.2.3. ОСОБИ, ЯКІ ЗАЛУЧАЮТЬСЯ ДО УЧАСТІ У СПРАВІ ДЛЯ СПРИЯННЯ У ЗДІЙСНЕННІ ПРАВОСУДДЯ

Особи, які залучаються до участі у справі для сприяння у здійсненні правосуддя характеризуються тим, що вони не мають юридичної заінтересованості у справі, але обійтися без їх участі у цивільному процесі неможливо. Вони сприяють особам, які беруть участь у справі, в доказовій діяльності, судові – у встановленні фактичних обставин у справі по справі, а органові судового виконання – в швидкому і правильному виконанні судового рішення. До них належать свідки, експерти, перекладачі, особи, які мають письмові докази або речові докази. Між таким особами і судом існують процесуальні права і обов’язки, саме тому вони є суб’єктами цивільних процесуальних правовідносин.

Так, ЦПК України визначає у ст. 50, що свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записками, відмовитися від давання показань, у випадках, встановлених законом, а також йому можуть бути компенсовані витрати, які пов’язані із викликом до суду.

Разом з тим ЦПК України визначає коло осіб, які не підлягають допиту, і які мають право відмовитися від дачі показань.

Експерт – особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об’єктів, явищ, процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань. Експертом, який залучається до справи, може бути особа, яка відповідає вимогам, які встановлені в Законі України „Про судову експертизу” і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. Під час проведення експерт зобов’язаний забезпечити збереження об’єкта експертизи. Після повного дослідження експерт повинен дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на дані запитання, а в разі необхідності роз’яснити його.

Спеціаліст – особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Він залучається до судового процесу ухвалою суду для надання безпосередньої технічної допомоги. Це може бути фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи. Допомога спеціаліста технічного характеру під час вчинення процесуального характеру не замінює висновку експерта.

Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. Перекладач допускається до справи ухвалою суду. Він має право задавати питання з метою уточнення перекладу, відмовитися від участі у справі, якщо він не володіє достатніми знаннями мови, які необхідні для перекладу, а також на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов’язаних з викликом до суду.

Особа, яка надає правову допомогу – це особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Вона має такі права: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім на судовому засіданні. Допускається до справи ухвалою суду.


3. 3. ОБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Цивільні процесуальні правовідносини виникають у процесі правоохоронної діяльності суду, в зв'язку з чим їх об'єкт тісно пов'язаний з об'єктом матеріальних правовідносин, з приводу яко­го виникає цивільне судочинство, і це ускладнює його визначення. В теорії цивільного процесу ним називається: дії суб'єктів правовідносин або тільки діяльність суду; матеріально-правові відносини, які захищаються судом; спір про право між учасниками матеріаль­но-правових відносин, переданий на розгляд суду; передбачені законом наслідки процесуальних дій, які виступають як мета циві­льного судочинства (загальний об'єкт), захист матеріальних прав і законних інтересів сторін і третіх осіб (спеціальний об'єкт), конк­ретна справа та ін. Висловлювалися також міркування, що проце­суальні правовідносини взагалі не мають об'єкта.

Процесуальні дії суб'єктів правовідносин не можуть бути об'­єктом відносин, оскільки вони не є тією категорією, з приводу якої виникають самі відносини. Процесуальними діями реалізуються процесуальні права і обов'язки. Вони необхідні для виникнення правовідносин і наступного їх розвитку. Право на порушення циві­льного процесу реалізується в результаті вчинення процесуальних дій — подачі позовної заяви, скарги і прийняття її судом. Між судом і заінтересованою особою виникають цивільні процесуальні право­відносини, але не стосовно цих дій, а тих наслідків, на досягнення яких вони спрямовані, — порушення цивільної справи в суді на захист суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу. Процесуальні дії свідків спрямовуються на реалізацію обов'язку на свідчення певних фактів у справі; експерта — для дачі висновку про обставини, необхідні для вирішення справи судом. Отже, процесу­альні дії входять до змісту процесуальних правовідносин і одночас­но виступають юридичними актами, які спричиняють виникнення, розвиток і припинення цивільних процесуальних правовідносин.

Об'єктом цивільних процесуальних правовідносин не виступа­ють і матеріально-правові відносини, які захищаються судом, оскі­льки ними охоплюються тільки відносини позовного провадження, які характеризують динаміку розвитку процесуальних правовідно­син. Викликає сумнів правильність про наявність загального спеці­ального об'єкта, оскільки воно неминуче призводить до існування по кожній цивільній справі одних загальних правовідносин і систе­ми простих спеціальних правовідносин або ж до визнання того, що кожні цивільні процесуальні правовідносини мають два об'єкти. Об'єктом будуть процесуальні наслідки, на досягнення яких спря­мовуються процесуальні права, обов'язки і процесуальні дії суб'єк­тів правовідносин.