Встановлюються особливості деліктних зобов’язань з відшкодування шкоди, заподіяної токсичними, ядерними та іншими суспільно небезпечними деліктами шляхом проведення порівняльної характеристики положень законодавства та цивільно-правової доктрини вітчизняної та зарубіжних правових систем.
Підрозділ 3.3. „Відповідальність за шкоду, заподіяну автотранспортними засобами як джерелами підвищеної небезпеки” присвячений дослідженню особливостей застосування відповідальності за шкоду, заподіяну під час використання автотранспорту як джерела підвищеної небезпеки.
Обґрунтовується висновок про доцільність, з огляду на розповсюдженість даного делікту, введення у класифікацію деліктів щодо джерел підвищеної небезпеки, поняття “автоделікту” як окремого виду спеціального делікту.
Автоделікт слід розглядати непоіменованим деліктом, що виникає між учасниками дорожнього руху, з властивими йому особливостями правової природи спеціального делікту, відображеними в спеціальному законодавстві.
У Висновках викладені найважливіші теоретичні та науково-практичні підсумки, отримані в дисертації, сформульовані конкретні пропозиції з удосконалення регулювання деліктної відповідальності в цивільному праві, зокрема спеціального делікту, пов’язаного з використанням джерела підвищеної небезпеки (ст. 1187 ЦК України), та внесення змін до законодавства України.
В дисертації вперше визначена та проаналізована конструкція деліктного ризикового зобов’язання, обов’язковою складовою якої є юридичний ризик. В досліджені дістало подальший розвиток концепція деліктної відповідальності незалежно від вини за шкоду, завдану особливим об’єктом підвищеної небезпеки, вперше визначена категорія джерела підвищеної ядерної небезпеки, обґрунтовано доцільність відмежування категорії джерела підвищеної ядерної небезпеки від інших правових конструкцій. У дисертації вперше досліджена правова категорія контролю як особлива ознака поняття джерела підвищеної небезпеки.
Дисертаційне дослідження узагальнює результати, теоретичні положення та науково-практичні пропозиції, зокрема щодо:
- обґрунтування “ризику” та “вини” як суміжних за суб’єктивним критерієм категорій, які відображають психічне ставлення суб’єкта до настання негативних наслідків в результаті використання джерел підвищеної небезпеки;
- визначення правової категорії джерела підвищеної небезпеки, надається власне поняття зазначеної категорії;
- визнання самостійного юридичного значення ризику в ризикових деліктних зобов′язаннях, що проявляються в визнанні ризику самостійною (додатковою) умовою безвинної деліктної відповідальності поряд з шкодою, причинним зв’язком та протиправністю;
- встановлення загальних та алеаторних (спеціальних) ризиків, притаманних деліктним зобов’язанням, зокрема, з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки;
- виокремлення контролю як класифікуючої ознаки поняття джерела підвищеної небезпеки;
- зазначення класифікаційної схеми джерел підвищеної небезпеки;
- обґрунтування удосконалення класифікації юридичних ризиків, зокрема за підставами виникнення останніх;
- формування нового концептуального підходу щодо відносини, пов’язаних з відшкодуванням ядерної шкоди, зокрема щодо двох правових режимів відшкодування даної шкоди. Перший режим, встановлений спеціальним законодавством щодо конкретних випадків відшкодування ядерної шкоди, зокрема, нормою ст. 1189 ЦК України, Віденською Конвенцією про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, Законом України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 р, Законом України “Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення” від 13 грудня 2001 р. Другий правовий режим встановлюється щодо шкоди, заподіяної особливими джерелами підвищеної небезпеки, а саме ядерними, на які поширюється регулювання спеціального делікту, передбаченого ст. 1187 ЦК України.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
1. Пендяга Г.Л. Особливості регулювання цивільно-правової відповідальності в окремих системах права // Підприємство, господарство і право. – 2006. - № 10. – С. 11-15.
2. Пендяга Г.Л. Сувора відповідальність // Підприємство, господарство і право. – 2006. - № 9. – С. 20-24.
3. Пендяга Г.Л. Співвідношення відповідальності за шкоду заподіяну джерелом підвищеної ядерної небезпеки та спеціального режиму цивільно-правової відповідальності за ядерну шкоду // Підприємство, господарство і право. – 2006. - № 5. – С. 88-91.
4. Пендяга Г.Л. Правова категорія контролю як особлива умова визначення джерела підвищеної небезпеки // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. - № 5. – С. 139-143.
5. Пендяга Г.Л. Обґрунтування в юридичній літературі відповідальності незалежно від вини, за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки // Підприємство, господарство і право. – 2006. - № 4. – С. 22-24.
6. Пендяга Г.Л. Особливості цивільно-правової відповідальності за окремими видами джерел підвищеної небезпеки // Економіка, фінанси, право.– 2006. - № 4. – С. 30-33.
7. Пендяга Г.Л. Шкода, заподіяна джерелом підвищеної ядерної небезпеки: особливості відповідальності // Збірних тез доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції “Розвиток цивільного законодавства України: шляхи подолання кодифікаційних протиріч”. – Київ.: В-во КНУ ім. Т. Шевченка, 2006. – С. 379-382.
8. Пендяга Г.Л. Контроль чи безконтрольність // Правові засади державотворення України: Матеріали VI міжнародної науково - технічної конференції “АВІА- 2004”. – Т. 6. – К.: НАУ, 2004. – С. 6.41- 6.44.
9. Пендяга Г.Л. Ядерна шкода: поняття та особливості відшкодування за цивільним правом // Повітряне та космічне право: Матеріали V Міжнародної науково-технічної конференції “АВІА – 2003”. – Т. 8. – К.: НАУ, 2003. – С. 8.23-8.26.
10. Пендяга Г.Л. Юридична відповідальність: поняття, сутність проблеми та тлумачення // Наука і молодь: Збірних наукових праць міжнародної наукової конференції. – К.: НАУ, 2003 – С. 781-784.
АНОТАЦІЯ
Пендяга Г.Л. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Київський національний університет імені Тараса Шевченко, Київ, 2007.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню особливостей інституту деліктних зобов’язань, зокрема, з відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки. Досліджено поняття та ознаки джерел підвищеної небезпеки, підстави відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. У дисертаційному дослідженні розглянуто правову категорію контролю як особливу ознаку джерела підвищеної небезпеки. Досліджено особливості цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди окремими видами джерел підвищеної небезпеки, зокрема, ядерні делікти (nuclear torts), токсичні делікти (toxic torts) та автоделікти, в тому числі в окремих системах права.
На підставі встановлення та аналізу особливостей відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної ядерної небезпеки, внесені пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства.
Ключові слова: зобов’язання внаслідок заподіяння шкоди, делікт, ризик, деліктний ризик, джерело підвищеної небезпеки, контроль, джерело підвищеної ядерної небезпеки, володілець джерела підвищеної небезпеки, оператор ядерної установки, сувора (абсолютна) відповідальність, відшкодування шкоди.
АННОТАЦИЯ
Пендяга А.Л. Ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасности. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2007.
Диссертация посвящена исследованию особенностей института возмещения вреда, причиненного источником повышенной опасности и изучению направлений его правового обеспечения.
В научной работе рассмотрены понятие и признаки источника повышенной опасности. Проанализировано законодательство, регулирующее отношения, связанные с возложением гражданско-правовой ответственности за причинение вреда таковым источником.
В диссертации рассматриваются теории толкования понятия источника повышенной опасности, его признаки, на основе чего предлагается свое определение источника повышенной опасности. Также в работе рассмотрена правовая категория контроля в качестве особенного признака понятия источника повышенной опасности.
Особое внимание уделено анализу правовой природы обязательства по возмещению вреда, причиненного источником повышенной опасности как рискового обязательства. Также проанализировано обоснование в юридической литературе ответственности независимо от вины, исследованы условия возложения ответственности за причинение вреда источником повышенной опасности, как-то: противоправность, наличие вреда, причинная связь, вина, риск.