План
Вступ
1. Історичний розвиток профспілок;
1.1 Профспілковий рух: історія та сучасність;
1.2 Першіпрофспілки: світовий досвід.
2. Загальна характеристика профспілок;
2.1 Визначення та ознаки профспілок;
2.4 Права та обов’язки профспілок;
3. Діяльність профспілкових організацій в Україні.
4.Особливості діяльності профспілок в умовах переходу до ринкової економіки.
Висновки.
Список використаних джерел.
Додатки.
Вступ
Майже кожному громадянину України бодай раз у житті доводиться укладати трудовий договір. Укладаючи трудовий договір, працівник розраховує, що буде вчасно отримувати заробітну плату належного розміру та що умови праці відповідатимуть встановленим нормативам, зокрема нормативам тривалості робочого часу та відпочинку. Проте ніхто не застрахований від свавілля окремих роботодавців, керівників підприємств, організацій. У випадках порушення трудових прав працівнику самотужки важко щось протиставити «могутньому босу», що, врешті-решт, як свідчить статистика, призводить до незаконного звільнення або навіть невиплати належної заробітної плати та інших порушень законодавства про працю.
Поодинці працівників легше зламати: залякати, звільнити, затягати по судах. Разом працівники - сила. Причому чим більше працівників об’єднається для захисту своїх порушених прав, тим вони сильніші, тим ефективніше вони можуть захистити свої права та домогтись виконання роботодавцем законних вимог трудового коллективу.
Місія профспілок - творити громадянське суспільство, захищати права людей найманої праці, відстоювати соціальні права громадян.
Мета написання даної роботи полягає в досконалому дослідженні всіх понять, що стосуються профспілок, ознак, принципів, сфери діяльності та історичного розвитку.
Актуальність даної теми складає комплекс узагальнених структурних елементів діяльності профспілкових органів та їх значення для розвитку трудових відносин зокрема.
Об’єктом характеристики є ті напрямки діяльності, на які націлені профспілкові органи та комітети при вступі в трудові відносини тощо.
Отож, розпочинаючи характеристику, я хотів би перш за все відзначити, що ситуацію, яка склалась на сьогоднішній день на ринку праці України можна назвати умовно задовільною. Велика кількість трудових суперечок і страйків, визначаються насамперед економічними факторами зростанням інфляційних процесів, недосконалістю організації оплати праці більшій половині галузей народного господарства. Але причини такого стану справ нерідко криються і в позаекономічних факторах, що безсумнівно впливають на рівень соціальної захищеності працюючих.
Отже взявши до уваги всю важливість вище сказаного, я вирішив написати роботу, яка являє собою спробу осмислення і аналізу відносин, що складаються в сфері діяльності профспілкових організацій по захисту законних прав і інтересів працюючих, визначення ролі профспілок по підвищенню ефективності функціонування профспілкових органів.
Курсова робота складається з вступу, чотирьох основних розділів, висновку, списку використаних джерел та додатків. Перший розділ має назву “Історичний розвиток профспілок” і включає в себе два підрозділи, які називаються “ Профспілковий рух: історія та сучасність” та “Перші профспілки: світовий досвід”. Другий розділ має назву “Загальна характеристика профспілок”. Він ділиться на підпункти, в яких йде мова про визначення профспілок, їх ознаки та принципи діяльності, характеристику статусу, прав і обов’язків. Третій підпункт має назву “ Діяльність профспілкових організацій в Україні”. І останній, четвертий, називається “Особливості діяльності профспілок в умовах переходу до ринкової економіки”.
Тепер я хотів би перейти конкретно до визначення поняття профспілок та їх правової діяльності.
1. Історичний розвиток профспілок
1.1 Профспілковий рух: історія та сучасність
У 1987 році Михайло Горбачов присоромив голів профкомів за те, що вони «польку-бабочку перед директорами танцюють», а не захищають інтереси трудящих. Попри лозунг Зинов’єва «Профспілки – школа комунізму», насправді, організації захисту робітників виконували функцію, подібну до соцзабезпечення: розподіляли санаторно-курортні блага, ощасливлювали отриманням безкоштовної квартири. Під час тотального дефіциту місцеві профлідери розподіляли килими, вироби з кришталю, одяг, взуття і навіть горілку. За Радянського Союзу профспілки сприймалися як особливий відділ соціального забезпечення, який розподіляє матеріальні блага.
З розвалом СРСР почався новий відлік часу й для профспілок.
У жовтні 1990 року було створено Федерацію незалежних профспілок України, яка стала правонаступницею Української республіканської ради профспілок (республіканського підрозділу всесоюзної профспілки ВЦРПС).
У листопаді 1992 року її було перейменовано в Федерацію профспілок України. Не зважаючи на зміну назви, ФПУ, за свою суттю, залишалася типовою радянською профспілкою. Відтак вона виконувала роль троянського коня в профспілковому русі. Це позбавляло необхідного потенціалу страйковий рух, який ще до проголошення незалежності України почав набирати обертів.[1]
Незадоволення працівників старими профспілками, економіка на межі повної руйнації, складні політичні процеси створили сильну хвилю робітничого невдоволення на якій і сформувались вільні профспілки, зокрема Конфедерація Вільних профспілок України.
Перші історично-важливі страйки розпочалися 1989 року з шахтарських міст на західному Донбасі, згодом й у інших регіонах не лише України, але й усього Радянського союзу. Держава більше не могла втримати робітничий клас у своїх хитких законах, а радянські профспілки, будучи придатком держави, не відповідали своєму цільовому призначенню – захищати права працівників. Вільні профспілки створювались буквально у наметових містечках людьми робітничого класу.
Зараз можна почути від деяких представників компартійних структур, що саме шахтарі розвалили Радянський Союз. Справді, це було початком підйому активності мас і саме з того часу почалось громадянське, свідоме суспільство, що «виросло» з кордонів ідеї СРСР і прагнуло незалежності, демократії, свободи слова і гідного життя.
Саме з цих подій, на базі робітничого руху і була створена Незалежна профспілка гірників у жовтні 90-го року. Тоді саме похід на Київ, що тривав майже місяць, допоміг «вибити» з чиновників виплати заборгованостей по заробітній платі, яка у деяких випадках тривала по 9 місяців.
Для Михайла Волинця шахтарський рух був ще й початком профспілкової діяльності: «Коли я, маючи певний досвід роботи у профспілці приєднався до робітничого руху – це було виключення, я не мав такого досвіду і навчався у лідерів, учасників того руху. Адже на той час у профспілку на керівну посаду призначались люди з партійних структур. І старі профспілки називалися кладовищами колишніх партійних працівників, які так чи інакше не змогли себе проявити у партії. Тому починаючи з шахтарського руху я бачив інші профспілки, інший принцип роботи і життя».
Згодом на основі Незалежної профспілки гірників було створено КВПУ. Це стало початком нового профспілкового руху в Україні.
Нажаль на сьогодні українські історики й науковці досі не спромоглись систематизувати історичні передумови та хронологію подій, тож кожна профспілка веде свою власну маленьку історію.
На даний момент Мін’юстом України легалізовано понад 100 всеукраїнських професійних спілок та об’єднань профспілок. Окрім гірничих, металургійних аграрних та інших галузевих профспілок є також профспілки працівників банків, футболістів, журналістів, таксистів, працівників органів державної статистики, працівників Пенсійного Фонду, працюючих за кордоном, страхових брокерів, працівників-мігрантів в Україні та за її межами, держустанов та народних депутатів.
1 червня 1993 року було прийнято Закон України «Про колективні договори і угоди», спрямований на сприяння врегулювання трудових відносин і соціально-економічних інтересів найманих працівників з власниками підприємств, установ, організацій.
16 червня 1992 року був прийнятий Закон України «Про об'єднання громадян», відповідно до якого профспілки законодавче визнані як громадська організація, котра об'єднує громадян для задоволення та захисту їх законних, соціальних, економічних та інших спільних інтересів.
До практики регулювання соціально-трудових відносин увійшло укладання на тристоронній основі Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, Всеукраїнськими об’єднаннями роботодавців України та Всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями. Відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди» в державі почали реалізовуватися на практиці елементи вертикальної системи соціального партнерства на всіх рівнях суспільства. Укладаються генеральні, галузеві, територіальні та інші угоди, а також колективні договори
Отже, можемо констатувати, що серйозні зародки потужного профспілкового руху в Україні є.Але загалом нам все ще дуже далеко до тієї ситуації, яка склалася в Західній Європі.
Профспілки є найбільш чисельними та структурованими об'єднаннями громадян України, які об`єднують у своїх лавах понад 17 млн. членів. Профспілкові організації наявні в усіх галузях економіки, вони діють на підприємствах усіх форм власності та господарювання, в окремих галузях діють декілька профспілок. Спостерігається тенденція до утворення молодіжних і жіночих профспілок, що є виявом загальної активізації молодіжного і жіночого руху в Україні. [2]
1.2 Першіпрофспілки:світовий досвід
Створення у 1919р. Міжнародної організації праці (МОП) та її цілеспрямовані зусилля зі сприяння впровадження в практику регулювання соціально-трудових відносин колективно-договірних форм також відіграли роль своєрідного каталізатора розвитку системи соціального партнерства. МОП напрацювала близько двох десятків конвенцій та рекомендацій, реалізація яких дала змогу багатьом країнам вибудувати свій механізм колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин.