3.Республіка:
А) Президентська;
Б) Парламентська;
В) Змішаний тип;
Г) Радянська;
Ґ) Нетрадиційні види республік.
4. Види політичного режиму зарубіжних країн.
-1-
Форма держави – це її апарат, який відповідним чином взаємодіє з населенням, це організація поділу влади і територіальний поділ держави.
Принципи поділу влади:
Потрібна система стримань і противаг.
Мінімальне втручання.
Максимальне втручання.
Має значення як монарх приходить до влади: Монархія і Республіка.
-2-
Монархія – історично перша форма правління ( моно – один, арх – влада ) – одноосібний глава держави, що здійснює управління за власним правом, а не делеговано:
- його влада є довічна;
- монарх є недоторканим, відповідає монарх
Монарх
– Король ( Бельгія, Англія, Іспанія, Данія, Швеція);
– Султан ( Бруней, Малазія);
– Емір ( Кувейт, ОАЕ);
– Великий герцог ( Люкскмбург);
– Князь ( Ліхтенштейн);
– Імператор ( Китай ).
Ознаки:
1.Наявність одноособового довісного правителя.
2.Спадкоемний характер наступності Верховної влавди
3.Юридична безвідповідальність монарха.
4.Влада монарха обожнюється.
Монархія:
1.Абсолютна ( пізній період феодалізму)
2.Обмежена:
А) Дуалістична;
Б) Парламентська.
А) Абсолютна монархія – виникнення повязане з розвитком феодальних відносин.
Ознаки:
1.Відсутність організації, які обмежеують владу монарха ( нема парламента)
2.Ліквідація або повний занепад представницьких уставів.
3.Необмежана влада монарха.
4.Наявність і підкореність армії, поліції, спец. служб і адміністративного апарату
( Бруней, Катар, Бахрей, Оман, Саудовська Аравія)
Б) Конституційна монархія – монарх здійснює владу в межах встановлених конституцією.
Ознаки:
1.Наявність конституції.
2.Наявність парламенту ( Данія, Норвегія, Японія, Іспанія)
Конституційна монархія є:
I. Дуалістична – перехідна від абсолютної до конституційної ( Марокко, Кувейт)
Ознаки:
1.Наявність парламенту з широкими повноваженнями.
2.Уряд формує монарх який перед ним підзвітній і парламент не впливає на уряд.
3.Монарх має право розпустити парламент
4.Церемональна роль монарха.
II. Парламентська – така форма правління при якій монарх – політичний глава держави, у нього немає реальних повновадень.
Ознаки:
1.Парламент має партійну більшість.
2.Більшість формує уряд і главою уряду стає голова партії, яка перемогла.
3.Укази монарха потребують узгодження з міністром.
4.В законодавчій, виконавчій і судовій участь монарха символічна.
5.Формально монарх має абсолютне вето.
6.Всіх членів уряду призначає монарх.
7.Уряд несе відповідальність перед парламентом.
8.Дуже сильна виконавча влада.
9.Головна особа – прем’єр – міністр.
III) Нетрадиційні види монархій:
1. Теократична – різновид абсолютної – в руках монарха крім виконавчої, законодавчої, судової є релігійна влада.
2. Монарх з елементами виборності – монарх – президент обирається на 5 річний термін, його вибирають 7 емірів- недоторкані, влада в нього необмежена.
Монарха не можна усунити від влади
-3-
Республіка ( суспільна справа) – така форма правління при якій державна Влада здійснюється виборними органами які обираються, насамперед на певний строк.
Ознаки:
1.Існування або одноособового або колегіального глави держави.
2.Вибрність глави держави.
3.Виборність всіх представницьких органів.
4.Здійснення влади з волі народу.
5.Юр. відповідальність глави держави за прийняття рішення.
6.Обов’язковість рішень верховної представнцької державної влади для всіх інших гілок влади.
7.взаємна відповідальність особи і держави.
8.Гарантованість прав людини і громадянина.
9.послідовна реалізація принципу поділу влади на основі принципу стримань і противаг.
А) США
- конгресс обирається народом – палата представників, сенат обирає колегія виборців, дві палати є рівними;
- конгресс ніхто не може розпустити;
- парламент може порушити питання імпічменту президента;
- міністрів призначає президент і звільняє їх без згоди парламенту;
- судова Влада незалежна ( президент пропонує, конгресс затверджує, звільняти можна тільки в процедурі імпічменту);
- дуже сильна виконавча Влада;
- кишенькове вето.
Б) Парламентська республіка ( Туречинна, Ліван)
Принцип верховенства парламенту.
Ознаки:
1.Парламент обирається народом.
2.парламент формує уряд.
В) Змішаний тип:
- президент має право вето;
- президент має великі повноваження в судовій владі;
- -//- у виконавчої влади необмежена Влада;
- ВРУ формує уряд, затверджує і президент може звільнити будь – кого з уряду.
Г) Радянська республіка:
- повністю заперечує принцип поділу влади;
- ігнорювання прав і свобод людини і громадянина;
- класовий підхід до вирішення державних засад;
- заперечується принцип верховенства права;
Ґ) Теократична (Іран) – головною особою є духовна глава держави.
- свіцький парламент обирається народом – Межеліс;
- народ вибирає на 4 роки свіцького президента;
- вищі духовні органи – рада експертів – вищий релігійний орган: 93 мислителі, які мають майже необмежені права, які обмежені релігією.
Рада експертів вибирає імама довічно.
Це недемократична влада, бо існує духовна і світська влада.
-4-
Політичний режим практикується в 2 аспектах;
Державний режим – це закріплена в конституції система методів здійснення державної влади. Це фактична система методів здійснення влади – політичний режим.
Демократія – влада всіх.
Аристократія – влада більшості.
Олігархія – влада меншості.
Тиранія – влада однієї особи.
Охлократія – влада натовпу.
Політичний режим залежить від наявності або відсутності політичної системи.
Однопартійність – Китай, Камерун.
Двопартійні системи – США, Англія.
Багатопартійні – Італія, Франція.
Політичні партії впливають через участь своїх представників у органах управління.
Демократичний режим – демократія – правління народу і вибране народом і для народу ( Лінкольн). Є конституційним.
В недемократичних режимах держава контролює всі сфери життя, повністю – тоталітаризм або частково – авторатаризм.
Тоталітаризм:
1.Влада у політичної номеклатури або військових чиновників;
2.Народ усунутий від влади.
3.Відсутність ознак громадянського суспільства.
4.Тотальний контроль ( Туркменістан. Півн. Корея).
5.Передається влада у спадщину.
6.Будь – які думки, які не збігаються з державною ідеологією – інакомислення.
7.Розвинуті каральні органи.
Авторитаризм:
Лекція №5
Територіальний аспект органів публічної влади в державі.
1.Загальна характеристика територіальних органів публічної влади.
2.Форми територіального устрою держави:
А) Федералізм;
Б) Унітаризм.
-1-
Територіальний устрій – це система взаємовідносин між різними рівнями публічної влади в державі, тобто між державою в цілому і окремими частинами її території ( між. центр. владою і місцевими владами.
Розрізняють:
1.Адміністративно – територіальні одиниці – це такі території, які управляються з зверху і не мають ніякої самостійності.
2.Політико – територіальні одиниці – мають відносну самостійність і вплив центральної влади зведено до мінімуму
Розрізняють дві форми територіального устрою:
1.Федералізм;
2.Унітаризм.
Головна різниця у федеральні держави складаються з суб’єктів федерації, які мають ознаки держави, а унітарна з адміністартивних одиниць.
| Унітарна | Федерація |
| 1. Єдина Конституція | 1.Кожен суб'єкт може мати свою Конституцію |
| 2. Єдина правова система | 2. Двохрівнева пр. система - федеральна і |
| 3.Єдиний парламет і майже завжди | пр. системи кожного суб'єкта. |
| однопалатний ( Італія, Франція) | 3. Кожний суб'єкт має однопалатний парл. |
| 4. Існує єдине громадянство | і існує Федеральний парламент. |
| 5. Адміністративно - територіальна одиниці | 4.Є громадянство суб'єктів федерації |
| не мають права зак. Ініціативи | системи кожного суб'єкта. |
| 5. Всі суб'єкти федерації мають право зак. | |
| ініціативи. |
Федералізм – це така форма територіального устрою, яка передбачає, що держава, яка є носієм складається з державно – подібних утворень ( суб’єктів федерації).
Класифікація федерація:
I. На яких юридична підставах утворені федерації:
1.Договірні ( США).
2. Конституційні ( СРСР, Бельгія).
II. залежності від мети:
1.Утворення за територіальними принципами ( США).
2.Утворення для вирішення національних питань ( Югославія, Індія).
Розмежування компетенції між федерацією і суб’єктів федерації.
I.Виключна компетенція, якісь питання можуть вирішуваи або федерація або суб’єкти федераціх ( чеканка монет, війни і миру – федерація, місцеве самоврядування та ін. )
II. Сумісна компетенція, перелік питань, які вирішують і федерація і суб’єкти федерації( федерація видає закон. Принцип, а суб’єкти федерації видає свої закони на основі цього принципу, враховуючі місцеві обставини).
III. Залишкова компетенція – я, вона, прямо не знаходить свого відображення, а виглядає у формі представництва ( якщо федерація по питанню не вирішує, то це вирішує суб’єкти федерації).
Унітаризм – це форма територіального устрою, яка передбачає, що держава, яка є її носієм складається з адміністративних, в ряді випадків, автономних утворень, або взагалі не ділиться на територіальні одиниці ( Ватикан).