Смекни!
smekni.com

Особливості перекладу англійських та українських юридичних термінів (стр. 15 из 18)

Англомовні запозичені терміни в юридичній терміносистемі української мови поділяються на декілька типів:

― запозичення досить давні, й настільки пристосовані до мови, що вже не відчувається їхнє іноземне походження. Вони часто й широко застосовуються й мають велику кількість похідних (real – реальний, partnership – партнерство тощо);

― суто англомовні слова, які часто використовуються в мовленні, виходять за межі професійної сфери вживання й поступово стають загальномовними одиницями (legal counseling – юридична консультація, legal guarantee – юридична гарантія, legal assistance – юридична взаємодопомога, law books, legal literature – юридична література, legal liability – юридична відповідальність);

― варваризми – рідковживані іншомовні слова, які легко замінюються питомою лексикою й використовуються у фаховому спілкуванні. В побутовій мові почути їх майже неможливо [7, 9]: legal training – юридичне тренування, legal privilege – юридична привілегія, terms of law- юридична термінологія, law firm – юридична фірма, legal form- юридична форма, legal technicality – юридична формальність.

― інтернаціоналізми – такі міжнародні терміни, які вживаються не менше, ніж у трьох неспоріднених мовах [6, 164]: holding – холдинг –вид підприємництва, суть якого полягає у придбанні контрольного пакету акцій різних компаній з метою контролю за їхньою діяльністю й отримання дивідендів; Leasing – лізинг – довгострокова оренда обладнання, машин, споруд виробничого призначення.

Основна причина іншомовних запозичень полягає, передусім, у суперечностях між вимогами точності терміна, з одного боку, й практичної лаконічності, – з другого. Проте, існує велика кількість випадків, коли термін запозичується для позначення старого поняття, для якого в українській та англійській мові вже існує термін або описовий зворот. Таким чином, у мові співіснують різні за походженням номінативні одиниці, які позначають те саме явище, тобто синонімічні пари. Вони бувають двох типів [6, c. 164]:

а) англомовне запозичення – однокомпонентний український еквівалент: дайджест – огляд; дилер – посередник, представник; дисконт – знижка; консалтинг – консультування; менеджер – керівник; офшорний – іноземний;

б) англомовне запозичення – багатокомпонентний український еквівалент: траст – довірче товариство; форс-мажор – непередбачені обставини; ріелтер – агент з продажу нерухомості.

За спостереженнями, англіцизми використовують частіше, ніж їхні українські відповідники. Важливу роль у використанні англіцизмів, що належать до першої групи, відіграють соціально-психологічні причини: мовці часто надають перевагу іншомовним словам, як більш престижним, модним. У другій групі вища частотність англіцизмів порівняно з українськими відповідниками пояснюється прагненням мовців до економії мовних засобів (запозичення значно компактніші).

Юридична термінологія постійно змінюється й оновлюється, отже варто пильніше ставитися до тієї лексики, що стає характерною для вжитку, інакше існує ризик переобтяження терміносистеми іншомовними прямими запозиченнями й калькуваннями. Інколи складається враження, що ми більше піклуємось про міжнародність термінології, про те, щоб вона була сприйнята представниками тих націй, із мов яких відбувається запозичення, ніж про власну мову, простоту й зручність термінів у ній. Задля збереження мови кращим варіантом є введення в обіг питомо українських термінів за умови їх наявності або реальної можливості утворення.

Існують певні об’єктивні причини англомовних запозичень в українській та англійській юридичній лексиці. Але, якщо на початковому етапі нової хвилі іншомовних запозичень (кінець 80-х – середина 90-х рр. ХХ ст.) переважали думки про те, що не слід їх боятися, оскільки мова сама впорається з потоком запозичень, у процесі мовної практики відпадатиме все штучне і зайве, а вдалі новотвори та доцільні запозичення приживуться у мові, то останнім часом говорять про перенасиченість української мови іншомовною лексикою.

А тому лунають думки про наукове прогнозування й навіть планування розвитку мови. Науковий підхід до прогнозування долі іншомовних запозичень може сприяти встановленню чітких критеріїв зарахування запозичень до складу української мови. Проти неконтрольованих англомовних запозичень доволі активно виступають мовознавці з інших слов’янських країн, вважаючи, що надмірне захоплення іншомовними словами завдає шкоди рідній мові не лише на лексичному рівні, але й для її будови загалом. Тому слід намагатись використовувати власні мовні ресурси для адекватного відображення нових економічних реалій.

Робота може бути використана для подальших досліджень в галузі соціолінгвістики.


Висновки до розділу 3

Найбільше в юридичній літературі використовується перша модель (12 %), трохи менше використовується четверта модель – (11 % термінів усієї юридичної терміносистеми), ще менше використовується друга та треття модель творення термінів (6 % термінів усієї юридичної терміносистеми), ще менше викуристовується сьома модель (3 % терміни усієї юридичної терміносистеми), а найменше використовуються п'ята та шоста модель – (2 % терміни усієї юридичної терміносистеми).

Найбільше використовується перша модель префіксальних іменникових утворень – (77 % термінів усієї юридичної терміносистеми), трохи менше використовується друга модель префіксальних іменникових утворень (13 % термінів усієї юридичної терміносистеми), а найменше використовується треття модель префіксальних іменникових утворень (10 % термінів усієї юридичної терміносистеми).

Проті термніни-словосполучення використовується найчастіше у юридичній терміносистемі – їх нараховується (75 % термінів усієї юридичної терміносистеми), а найменше використовуються складні терміни-словосполучення – (25 % термінів усієї юридичної терміносистеми).

Іменні термніни-словосполучення використовується найчастіше у юридичній терміносистемі – їх нараховується (55 % термінів усієї юридичної терміносистеми), трохи менше використовуються прикметникові терміни-словосполучення – (25 % термінів усієї юридичної терміносистеми), а найменше використовуються дієслівні терміни-словосполучення (20 % термінів усієї юридичної терміноситеми.

Перший тип термнінів-словосполучень за граматичними категоріями використовується найчастіше у юридичній терміносистемі – їх нараховується (45 % термінів усієї юридичної терміносистеми), трохи менше використовуються другий тип термінів-словосполучень – (25 % термінів усієї юридичної терміносистеми), ще менше використовуються третій тип термінів-словосполучень (20 % термінів усієї юридичної терміноситеми, а четвретий тип термнінів-словосполучень використовується нацменше у юридичній терміносистемі (10 % термінів усієї юридичної терміносистеми).

Безприйменникові термніни-словосполучення використовується найчастіше у юридичній терміносистемі – їх нараховується (75 % термінів усієї юридичної терміносистеми), а найменше використовуються прийменникові терміни-словосполучення – (25 % термінів усієї юридичної терміносистеми).


ВИСНОВКИ

У магістерській роботі наведене теоретичне узагальнення і вирішення наукової проблеми, що виявляється в дослідженні концептуальних засад сучасного термінознавства, зокрема на базі юридичної термінології, що функціонує в англійських текстах з питань юриспруденції (монографічних працях, навчально–методичній літературі, періодичних виданнях та документації) і дає підстави дійти наступних висновків.

Генезис термінологічних транспозицій, зокрема входження юридичної термінології в юридичний дискурс, простежуємо вже в староанглійських текстах, в економічній лексиці середньовіччя, в старогерманських мовах, що, очевидно, пов’язано з прагненням надати економічній діяльності, економічним стосункам правового, законодавчого чи інструктивного змісту.

У процесі взаємодії термінологічних систем (юридичної та економічної) фактично відбувається становлення міжкатегоріальної економіко–юридичної термінологічної системи, яка абсорбує термінологію цих двох підмов, сприяючи утворенню міждисциплінарного юридично–економічного дискурсу, ознаками котрого на лінгвістичному рівні є категорії економічного змісту у поєднанні з категоріями юридичного (чи навпаки).

Юридична термінологія в науковому дискурсі утворюється за такими морфологічними моделями:

V+ –er, V+ –ee, V+ –ment, V+ –(i)tion, V+ –ation, V+ –ion, A+ –(i)ty, V+

–ance, V+ –(o)ry/ –(e)ry/ –(a)ry, ar– +N, dis– +N, co(n)– +N, counter– +N,

A/N + –able

Найбільш частотними з них є синтаксична група трикомпонентних термінів в англійській та українській мові є перша синтаксична група −Iменник у Н. в. -+- іменник у З. в. з прийменник на + іменник у Р. В. без прийменника (65 % термінів), друга за частотою вживання є Iменник у Н. в. + іменник у Р. в. без прийменника + Іменник у З. в. з прийменником на (15 % термінів) та Iменник у Н. в. + прикметник -+- іменник у Р. в. без прийменника. (15 % термінів), а найменшою групою є − Iменник у Н. в. + прикметник + іменник у З. в. з прийменником на (5 % −термінів).

Певні зміни, часом значні, в процесі функціонування юридичної термінології в науковому дискурсі відбуваються на семантичному рівні. Окремі юридичні терміни в економічному контексті зберігають свою семантику і когнітивний потенціал (наприклад, abandonment, employer, employee, agency, arrest, law, monopoly, mortgage). Інші частково втрачають, набуваючи нового юридично–економічного змісту, або повністю десемантизуються (valid, capacity).

Високий рівень концентрації термінів юридичної та наукової підмов простежуємо в текстах монографічних праць (переважно у працях, що стосуються деяких аспектів юриспруденції чи правового статусу економічних явищ), що пов’язано з реалізацією завдань наукового обґрунтування, тлумачення об’єктивної інтерпретації інформації. В навчально–методичних працях функціонування досліджуваної термінології значною мірою пов’язане з реалізацією дидактичних завдань тлумачення понять, дефініцій, економічних явищ та процесів. У документальному дискурсі юридичні терміни вживаються для надання тому чи іншому документові юридичної сили.