2) Слухайте уважно. Постарайтесь зрозуміти, що людина переживає і передати це розуміння їй.
3) Вчіть. Допоможіть людині зрозуміти, що вона відчуває, і дайте їй нові завдання, які можуть допомогти їй подолати труднощі. Іноді людині корисно розуміти, що вона переживає кризу і багато її почуттів та переживань є нормальними для будь-кого, хто переживає, долає кризу. Як особа, яка допомагає, ви можете мати певну інформацію про ситуацію, що викликає кризу. Це може бути корисним для людини. Наприклад, люди, які пережили втрату родичів, мають нахил (тенденцію) до фізичної втоми і вимагають значно більше, ніж звичайно, відпочинку і сну.
4) Вкажіть шлях до здорової поведінки. Зацікавте людину вести здоровий спосіб життя. Оскільки немає стандартів здорової поведінки, ви б могли зробити деякі судження відносно того, що є корисним для здоров'я, а що ні. Існує можливість помилки. Однак, можливість позитивних впливів вартує того, щоб, ризикуючи, зробити помилку. Можна заохотити пацієнта до здорового способу життя, підкріплюючи це позитивними прикладами.
5) Остерігайтесь безвихідної ситуації. Стережіться приймати рішення, при яких людина, ймовірно, змогла б подолати кризу, але які відвернули б її від розвитку або створили б проблеми у майбутньому. Наприклад, для того, щоб подолати біль розлуки з коханою (коханим), людина може прийняти рішення - ніколи більше не бути близькою ні з ким. Це могло б відвернути в майбутньому неспокій, але прискорило б інші проблеми - самотність та відсутність змісту життя.
6) Уникайте ярликів. Відраджуйте людей від того, щоб вони давали собі ярлик хворого. Ярлики хвороби, такі як невроз, депресія або шизофренія, можуть спонукати людину відкинути будь-які спроби і намагання подолати кризу. Резон може бути у тому, що про хворого повинні потурбуватися. Більшість криз, для того, щоб їх вирішити конструктивно, потребують активності людини, яка переживає кризу.
7) Приймайте рішення. Якщо людина приголомшена або збентежена, може виникнути короткочасна необхідність вирішувати за неї. Наприклад, після пожежі або аварії автомобіля людина може бути занадто приголомшена, щоб нормально функціонувати, тому може виникнути необхідність приймати за неї рішення.
8) Дотримуйтесь усталеного порядку (певного режиму). Якщо можливо, сприяйте тому, щоб людина перебувала в своєму звичному життєвому режимі. Це може допомогти їй подолати кризу, вийти з шоку значно швидше. Наприклад, приймати їжу три рази на день або вдягатися кожного ранку.
Медичні сестри повинні допомагати долати кризу в багатьох різних ситуаціях. На роботі ми можемо мати справу з кризами пацієнтів, родичами пацієнтів та персоналом установ. Вдома і в особистому житті ми можемо мати справу з нашими власними кризами або кризами сім'ї, родичів, друзів та сусідів. Розпізнаючи кризи та фази криз і розуміючи, як можна їх долати, ми можемо бути дієвими в тому, щоб краще розробляти для людей навички швидшого подолання розвитку кризи, які не менш важливі, ніж навички швидшого подолання самої хвороби.
Відчуття втрати - це глибоке і сильне страждання, викликане втратою близької людини. Рафаель описує емоційну реакцію на втрату як поєднання душевного болю, смутку, гніву, безпорадності, відчуття вини і розпачу.
Стадії емоційної реакції:
1. Шок. Людина знаходиться в стані оціпеніння, відчуває порожнечу, тривогу і страх. Виникає відчуття нереальності того, Що відбувається, з'являються думки про самогубство. Важко зосередитись, людина часто плаче, кричить чи сміється.
2. Відчай (заперечення). Відчуття гніву, вини, госторої туги, відчуття несправедливості того, що відбувається. Людина по-
чинає уникати оточуючих, у неї порушується пам'ять. Особливо важкі перші п'ять тижнів. Відчай продовжується більше як півроку і може виникати протягом декількох наступних років. Із часом змінюється на смуток і відчуття безпорадності.
3. Визнання.
4. Адаптація. Апатія і депресія. У цей період нерідко з'являється безсоння, головний біль, порушення апетиту та інші захворювання різних органів і систем, спровоковані стресом (запороговим збудженням).
Патологічні реакції втрати
Реакція втрати вважається патологічною, якщо вона супроводжується надмірним емоційним вибухом, надто довгим чи повністю відсутнім. Гнів - це емоційна реакція, яка відтворює неприйняття того, що відбувається.
При патологічній реакції втрати людина може годинами розповідати про померлого й обставини його смерті.
Мета втручання в кризових ситуаціях
Відновити психологічну рівновагу, допомогти пацієнтові набути контролю над собою і над ситуацією.
Принципи:
- втручання повинно бути своєчасним, активним і рішучим;
- створіть атмосферу духовної близькості, боріться з відчуженням;
- шукайте підтримки сім'ї та суспільства;
- пам'ятайте, що найбільш важкі переживання виникають у перші дні після смерті близької людини;
- не посилюйте страждань хворого;
- не затягуйте лікування, плануйте курс психотерапії на шість тижнів (одна бесіда в тиждень).
10 порад для тих, хто переживає горе:
1. Дайте вихід хвилюванням, не стримуйте почуттів, не соромтесь плакати.
2. Поговоріть про своє горе з друзями. Не приховуйте того, що сталося. Попросіть поради, але не переобтяжуйте друзів скаргами.
3. Зосередьтесь на сьогоденні. Постарайтесь не думати про нещастя, яке сталося. Дивіться в майбутнє з надією.
4. Не старайтесь вирішувати відразу всі труднощі.
5. Якщо знаєте, що робите, дійте швидко і рішуче. Дійте згідно з розробленим планом.
6. Не залишайтесь на самоті, постарайтесь зайнятись чимось іншим. Будь-яке заняття - спорт, театр, клуби - піде вам на користь.
7. Не зганяйте зла на інших. Стримуйте в собі злість і ворожість, особливо спрямовані на членів сім'ї.
8. Щоденно займайтесь фізкультурою: ходьбою, плаванням, гімнастикою.
9. Дотримуйтесь розпорядку дня. Звичний уклад життя (регулярний прийом їжі, робота в домі) приносить відчуття захищеності. Не засиджуйтесь допізна і постарайтесь перед сном не думати про своє горе.
10. Якщо потрібна допомога, зверніться до лікаря, вам також допоможуть у церкві.
Повідомлення про нещастя:
- лікар або офіцер міліції повинен повідомити родичів особисто, а не телефоном;
- розмову з родичами треба вести в окремій кімнаті;
- якщо ж необхідно повідомити телефоном, то це повинна
робити досвідчена людина;
- родичам потрібно детально і зрозуміло викласти причини і обставини смерті хворого, не треба приховувати від них патологоанатомічного обстеження.
Рекомендації для людини, яка повідомляє про нещастя.
1. Дайте родичам можливість:
1.1. Усвідомити те, що сталося.
1.2. Відреагувати.
1.3. Вільно висловити емоції.
1.4. Побути в тиші.
1.5. Дати запитання.
1.6. Побачити померлого.
2. Уникайте:
2.1. Поспіху.
2.2. Різкості.
2.3. Брехні.
2.4. Банальності.
2.5. Дайте відповіді на всі запитання.
2.6. Не приховуйте причини смерті.
Допомога
• Реакції можуть бути найрізноманітніші - від вражаючого мовчання і небажання вірити в те, що сталося, до сильного гніву і відчуття провини.
• Дайте можливість виплакатися.
• На знак втіхи візьміть родича за руку чи покладіть руку наплече.
• Запропонуйте чашку чаю чи води.
• Запитайте, як співбесідник себе почуває.
Помираючий хворий
Лікування помираючого хворого - важке випробування для кожного медичного працівника, тому що важко зрозуміти своє безсилля. В цей період життя він стає для хворого найближчою людиною, допомагає жити, не втрачаючи людської гідності, задовольняючи свої фізичні, емоційні і духовні потреби, відчувати останні радощі.
Основні складники допомоги включають:
• емоційну, соціальну і духовну підтримку;
• симптоматичне лікування;
• психотерапію.
Медична сестра, доглядаючи за помираючим хворим повинна вміти дати відповідь на такі запитання пацієнта:
• В чому суть хвороби ?
• Що можна зробити для поліпшення загального стану ?
• Чи будуть у мене страждання?
• Скільки я проживу ?
• Чи зможу я залишитися вдома, чи помру в лікарні ?
Це найважчі запитання. Для того, щоб обговорювати їх з хворим потрібна чесність, такт і досвід.
До захворювань, при яких радикальне лікування не можливе, відносять: злоякісні новоутворення в термінальній стадії, ВІЛ-інфекція на стадії СНІДу, пізні стадії серцевої, ниркової, дихальної і печінкової недостатності, важкі нервово-психічні захворювання.
Допомога хворим і їх родичам
Медична сестра повинна:
- вміти слухати;
- розуміти невербальну моду;
- надавати емоційну підтримку;
- спілкуватися з хворим відкрито, довірливо, ставитись до хворого зі співчуттям;
- чесно відповідати на питання, не подавати надій, які не збуваються;
- давати можливість запитувати;
- розуміти потреби хворого;
- старатись задовольнити потреби хворого;
- передбачити труднощі і бути готовою до їх вирішення.
Хворий хоче відчувати себе захищеним. Він чекає, щоб його заспокоїли, сказали, що він не буде страждати. Хворому важливо знати, що робиться все можливе, він не повинен почувати себе в ізоляції, не повинен відчувати, що від нього щось приховують. Найгірше для хворого - це відмова медичного працівника від допомоги. Найбільш часті проблеми у помираючих хворих:
- пригнічений настрій;
- тривожність;
- біль;
- анорексія (відсутність апетиту);
- нудота, блювота;
- запори.
Е. Кюблер-Росс виділяє чотири стадії вмирання:
- заперечення;
- гнів;
- депресія;
- прийняття.
Стадії можуть видозмінюватись, окремих стадій може не бути, проте схема в цілому дозволяє зрозуміти, що переживає людина, яка помирає, і правильно спланувати консультацію.
Основніпринципи консультації такі: