- будьте завжди готові надати допомогу;
- проявляйте терпіння;
- дайте можливість виговоритись;
- скажіть декілька втішних слів, поясніть хворому, що його відчуття зовсім нормальні;
- спокійно ставтесь до його гніву;
- уникайте недоречного оптимізму;
- порадьте членам сім'ї бути разом.
Для людей, які стоять перед обличчям неминучої смерті, духовне життя має особливо важливе значення. Віруючі легше миряться з неминучою смертю. Багато невіруючих перед лицем смерті шукають зміст прожитого життя.
Оточуючі повинні зрозуміти, наскільки збентеженою є хвора людина, повинні бути готові простягнути йому руку допомоги. Величезну роль тут відіграє священик. Допомогти хворому обпертись на свої духовні сили - означає допомогти йому піднятись над своєю хворобою.
Припинення життя відбувається поступово, навіть при, здавалося б, миттєвій смерті. Отже, смерть є процесом, і в цьому процесі можна виділити кілька стадій: преагонію, агонію, клінічну і біологічну смерть.
Преагонія характеризується різною тривалістю (години, доби). В цей період спостерігається задишка, зниження артеріального тиску до 60 мм рт. ст. і нижче, тахікардія. У людини спостерігається затьмарення свідомості. При розвитку у пацієнта термінального стану необхідно обов'язково проінформувати про це родичів.
Агонія (від грецького agonia- боротьба) спочатку спостерігається деяке підвищення артеріального тиску, збільшення частоти серцевих скорочень, іноді навіть відновлення свідомості (недовготривале, до декількох хвилин). Потім за цим, здавалося б, покращанням настає різке падіння артеріального тиску (до 10-20 мм рт.ст.), серцеві скорочення сповільнюються до 20-40 за хвилину, дихання стає нерівномірним, поверхневим, з рідкими короткими і глибокими дихальними рухами і, нарешті, зовсім припиняється, свідомість втрачається. Відбувається самовільний сечопуск і дефекація. Зіниці розширюються, зникає рогівковий рефлекс. Спостерігаються загальні тонічні судоми, знижується температура тіла. Тривалість агонального періоду в пацієнтів, які помирають від хронічних захворювань - декілька годин. Ця стадія характеризується припиненням усіх функцій організму і водночас надзвичайним напруженням захисних пристосувань, що вже втрачають свою доцільність.
Клінічною смертю називають такий стан, коли всі видимі ознаки життя вже зникли (припинилося дихання і робота серця), однак обмін речовин, хоч і на мінімальному рівні, але ще триває. На цьому етапі життя може бути відновлене.
Ознаками клінічної смерті є:
-відсутність реакції зіниць на світло;
- відсутність дихання;
- відсутність пульсу на соннійартерії;
- відсутність свідомості.
Клінічна смерть триває 5-6 хвилин.
Саме тому в стадії клінічної смерті проводять реанімаційні заходи з метою повернення людини до життя.
Біологічна смерть характеризується незворотними змінами в організмі.
Краще не залишати близьких наодинці з помираючим або померлим. Медична сестра повинна бути готова надати їм психологічну підтримку, посадити, дати води. Вмирання - це розпад цілісності організму. Організм перестає бути саморегулюючою системою. Спочатку руйнуються ті елементи, які об'єднують організм у єдине ціле. Це, насамперед, нервова система. Найчутливіша до гіпоксії - кора великих півкуль головного мозку. Спочатку виникає активація клітин головного мозку, яка спричиняє рухове збудження, прискорення дихання і пульсу, підвищення артеріального тиску, а потім настає гальмування.
Біологічна смерть супроводжується:
• зупинкою діяльності серця;
• зупинкою дихання;
• розслабленням м'язів;
• охолодженням тіла до температури навколишнього середовища.
З'являються трупні плями синього кольору на нижніх частинах тіла. Лікар фіксує факт смерті і записує в карті стаціонарного хворого день і час.
Після того, як лікар зареєстрував факт смерті, необхідно:
1) поставити ширму біля ліжка померлого або вивезти ліжко в інше приміщення;
2) забрати подушку;
3) зняти одяг з померлого;
4) положити померлого на спину, закрити очі, підв'язати нижню щелепу, розігнути кінцівки;
5) накрити померлого простирадлом.
Рекомендована література
1. Ариес Ф. Человек перед лицом смерти. Пер. с франц. -М., - 1992. - 526с.
2. Вич Р. Модели моральной медицины в эпоху революционных изменений // Биоэтика: проблемы и перспективы. - М.: ИФРАН, 1992, - С. 36-46.
3. Грофф С., Хелифакс Д. Человек перед лицом смерти. -К., 1996.
4. ИванюшкинА.Я. Профессиональная этика в медицине. -М., 1990. - 222 с.
5. Медицина и права человека. Пер. с франц. - М., 1992. - 215 с.
6. Права людини і фахової відповідальності лікаря в документах міжнародних організацій. Всесвітня асоціація. Всесвітня психіатрична асоціація. Організація Об'єднаних Націй. Рада Європи. - К, 1996.
9. Уиклер Д., Брок Д., Каплан А. и др. На грани жизни и смерти. Краткий очерк современной биоэтики США: Пер. с англ. -М., 1989. - 64 с.
10. Мухина С.А., Тарнавская И.И. Атлас по манипуляционной технике сестринского ухода. - М.: АНМИ, 1995. - С.247-250.
11. Вопросы профессиональной этики и морали. "ЛЕМОН". Учебные материалы по сестринскому делу. ВООЗ. - Европейское региональное бюро, 1996 . - 76 с.
12. Сестринское дело /Под ред. А.Ф. Краснова. - Самара, ГП "Перспектива", 1998. - Т.1. - 368 с.