SVC встановлюється в міру необхідності – всякий раз, коли кінцева станція намагається передати дані іншої кінцевої станції. Коли відправляюча станція запрошує з'єднання, мережа АТМ поширює адресні таблиці і повідомляє цю станцію, які VCI і VPI мають бути включені в заголовки осередків. Через довільний проміжок часу SVC скидається.
SVC встановлюється динамічно, а не уручну. Для нього стандарти передачі сигналів рівня АТМ визначають, як кінцева станція повинна встановлювати, підтримувати і скидати з'єднання. Ці стандарти також регламентують використання кінцевою станцією при встановленні з'єднання параметрів QOS з рівня адаптації АТМ.
Крім того, стандарти передачі сигналів описують спосіб управління трафіком і запобігання «заторам»: з'єднання встановлюється тільки в тому випадку, якщо мережа в змозі підтримувати це з'єднання. Процес визначення, чи може бути встановлене з'єднання, називається управлінням визнанням з'єднання (CAC – Connection Admission Control).
SPVC – це гібрид PVC і SVC. Подібно PVC, SPVC встановлюється уручну на етапі конфігурації мережі. Проте провайдер АТМ-УСЛУГ або мережевий адміністратор задає тільки кінцеві станції. Для кожної передачі мережа визначає, через які комутатори передаватимуться осередки.
Велика частина раннього устаткування АТМ підтримувала тільки PVC. Підтримка SVC і SPVC починає реалізовуватися тільки зараз.
PVC мають дві переваги над SVC. Мережа, в якій використовуються SVC, повинна витрачати час на встановлення з'єднань, а PVC встановлюються заздалегідь, тому можуть забезпечити вищу продуктивність. Крім того, PVC забезпечують кращий контроль над мережею, оскільки провайдер АТМ-УСЛУГ або мережевий адміністратор може вибирати шлях, по якому передаватимуться кадри.
Проте і SVC мають ряд переваг перед PVC. Оскільки SVC встановлюється і скидається легше, ніж PVC, то мережі, використовуючі SVC, можуть імітувати мережі без встановлення з'єднань. Ця можливість виявляється корисною в тому випадку, якщо ви використовуєте додаток, який не може працювати в мережі зі встановленням з'єднань. Крім того, SVC використовують смугу пропускання, тільки коли це необхідно, а PVC винні постійно її резервувати на той випадок, якщо вона знадобиться. SVC також вимагають меншої адміністративної роботи, оскільки встановлюються автоматично, а не уручну. І нарешті, SVC забезпечують відмовостійку: коли виходить з ладу комутатор, що знаходиться на шляху з'єднання, інші комутатори вибирають альтернативний шлях.
В деякому розумінні SPVC володіє кращими властивостями цих двох видів віртуальних каналів. Як і у випадку з PVC, SPVC дозволяє заздалегідь задати кінцеві станції, тому їм не доводиться витрачати час на встановлення з'єднання кожного разу, коли одна з них повинна передати осередки. Подібно SVC, SPVC забезпечує відмовостійку. Проте і SPVC має свої недоліки: як і PVC, SPVC встановлюється уручну, і для нього необхідно резервувати частину смуги пропускання – навіть якщо він не використовується.
Стандарти встановлення з'єднання для рівня АТМ також визначають віртуальні шляхи (Virtual Path). Тоді як віртуальний канал – це з'єднання, встановлене між двома кінцевими станціями на час їх взаємодії, віртуальний шлях – це шлях між двома комутаторами, який існує постійно, незалежно від того, чи встановлено з'єднання. Іншими словами, віртуальний шлях – це шлях, що «запам'ятав», по якому проходить весь трафік від одного комутатора до іншого.
Коли користувач запрошує віртуальний канал, комутатори визначають, який віртуальний шлях використовувати для досягнення кінцевих станцій. Поодинці і тому ж віртуальному шляху в один і той же час може передаватися трафік більш ніж для одного віртуального каналу. Наприклад, віртуальний шлях із смугою пропускання 120 Мбіт/с може бути роздільний на чотири одночасні з'єднання по 30 Мбіт/с кожен.
2. Розробка проекту комп'ютерної мережі авіакомпанії«Північна компанія»
2.1 Вибір параметрів функціонування комп'ютерної мережі
2.1.1 Початкові дані
До складу авіакомпаніївходить 3 філії, які розташовані в наступних містах: Донецьк, Харків, Львів. У кожній філії є видалені офіси. Початкові дані про склад авіакомпанії «Північна компанія» приведені в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
| Головний корпусм. Арсенальна | Корпуси(Оболонь, Коцюбинського, Бориспіль) | |||
| Корпуси | Відділи | Комп'ютери | Відділи | Комп'ютери |
| 1 | 10 | 500 | 3–4 | 100–150 |
| Філії авіакомпанії (Донецьк, Харків, Львів) | |
| Відділи | Комп'ютери |
| 2–3 | 60 |
В процесі розробки проекту комп'ютерної мережі мають бути вирішені наступні завдання:
1. Розподілити всі комп'ютери авіакомпанії, у тому числі і у філіях.
2. Розробити загальну схему IP-адресации. У адміністративних мережах всі комп'ютери повинні мати статичні адреси, а в мережах загального користування – динамічні.
3. Вибрати і обгрунтувати операційну систему, використовувану в КИЦЬ, мережеву операційну систему, СУБД, бухгалтерські програми, програмне забезпечення і т.д.
4. Визначити число і типи серверів, використовуваних в ГКМ, а також місця їх розташування.
5. Вибрати і обґрунтувати типи каналів зв'язку між корпусами центрального офісу, між центральним офісом і філіями і між філіями і видаленими офісами авіакомпанії.
6. Провести вибір активного комунікаційного устаткування, такого як маршрутизатори, комутатори, модеми і визначити місця їх розташування.
7. Розробити списки управління доступом до мережевих ресурсів і Internet, зважаючи на той факт, що доступ до комп'ютерів адміністративної групи має бути обмежений, а деяким з них має бути обмежений доступ в Internet.
8. Розробити структурну схему ГКМ авіакомпанії.
9. Взяти до уваги можливість 100% зростання локальних мереж. Смуга пропускання каналу до кожного хосту повинна складати не менше 1 Мбіт/с, а до кожного сервера не менше 100 Мбіт/с в межах локальної мережі.
10. Передбачити забезпечення доступу до Internet з будь-якого комп'ютера ГКМ, окрім комп'ютерів бухгалтерії і економічного відділу.
2.1.2 Розрахунок кількості хостів в комп'ютерній мережі
Розділимо всі комп'ютери на дві групи: адміністративну і загального користування.
Таблиця 2.2. Центральний офіс
| Назва відділу | Кількість хостів | Номер корпусу | Група |
| Відділ маркетингу | 15 | головний | Адміністративна |
| Відділ планування | 75 | головний | Адміністративна |
| Бухгалтерія | 25 | головний | Адміністративна |
| Лабораторія | 30 | головний | Адміністративна |
| IT відділ | 20 | головний | Адміністративна |
| Склад авіаційного устаткування | 40 | 1 | Адміністративна |
| Ремонтні цехи | 35 | 2 | Адміністративна |
| Ремонтні цехи | 35 | 3 | Адміністративна |
| Комп'ютерні класи підготовки льотного складу | 152 | головний | Загального користування |
| *Сервера | 8 | головний | |
| Разом: | 400 |
Таблиця 2.3. Філія
| Назва відділу | Кількість хостів | Група |
| Відділ планування | 60 | Адміністративна |
| IT відділ | 20 | Адміністративна |
| Бухгалтерія | 30 | Адміністративна |
| Комп'ютерні класи підготовки льотного складу | 80 | Загального користування |
| Разом: | 190 |
Таблиця 2.4. Видалений офіс
| Назва відділу | Кількість хостів | Група |
| Відділ планування | 2 | Адміністративна |
| IT відділ | 1 | Адміністративна |
| Бухгалтерія | 1 | Адміністративна |
| Разом: | 4 |
2.1.3 Розрахунок адресного простору IP-адрес
Адміністративній групі комп'ютерів привласнимо статичні адреси, які привласнюються комп'ютеру у ручну. Він прописується адміністратором мережі в налаштуваннях протоколу TCP/IP на кожному комп'ютері мережі і жорстко закріплюється за комп'ютером.
Перевага: постійна відповідність IP-адресов певним комп'ютерам. Це дозволяє, наприклад, заборонити певному комп'ютеру виходити в Інтернет, або визначити, з якого комп'ютера виходили в Інтернет і тому подібне
У привласненні статичних адрес комп'ютерам є певні недоліки:
адміністратор мережі повинен вести облік всіх використовуваних адрес, щоб виключити повтори;
при великій кількості комп'ютерів в локальній мережі установка і налаштування IP-адресів віднімають багато часу.
Діапазон 172.16.0.0 виділимо під активне мережеве устаткування.
Таблиця 2.5. IP-адресація корпоративної мережі
| Назва відділу | К-ть хостів | IP-адрес підмережі або діапазон | Примітка |
| Відділ маркетингу | 15 | 172.16.1.0/24 | |
| Відділ планування | 85 | 172.16.2.0/24 | |
| Бухгалтерія | 25 | 172.16.3.0/24 | |
| IT-відділ | 10 | 172.16.4.0/24 | |
| Лабораторія | 30 | 172.16.5.0/24 | |
| Склад | 40 | 172.16.6.0/24 | |
| Ремонтні цехи | 35 | 172.16.7.0/24 | |
| Філія 1 | 190 | 172.16.9.0/24172.16.10.0/24 | 172.16.10.0 – активне мережеве устаткування |
| Філія 2 | 190 | 172.16.11.0/24172.16.12.0/24 | 172.16.12.0 – активне мережеве устаткування |
| Філія 3 | 190 | 172.16.13.0/24172.16.14.0/24 | 172.16.14.0 – активне мережеве устаткування |
| Видалений офіс 1 | 4 | 172.16.17.0/24 | |
| Видалений офіс 2 | 4 | 172.16.18.0/24 | |
| Видалений офіс 3 | 4 | 172.16.19.0/24 | |
| Видалений офіс 4 | 4 | 172.16.20.0/24 |
Для групи загального користування привласнимо динамічні IP-адреса 172.16.8.0/24, тобто адреса призначається автоматично службою DHCP в цьому діапазоні. При кожному підключенні комп'ютера до локальної мережі адреса може мінятися, але завжди залишатися в межах заданого діапазону. Функція автоматичного призначення IP-адреса гарантує унікальність видаваної IP-адреса. У мережах, керованих сервером, динамічна IP-адрес призначається спеціальною серверною службою DHCP, що входить до складу Windows Server 2003. Сервер, на якому працює ця служба, називається DHCP-сервер. Комп'ютер, одержуючий IP-адрес з мережі, називається DHCP-клієнт.