запуск сценаріїв користувачів (при їх наявності);
запуск сценарію Xclients.
Основне призначення сценарію Xclients із каталога /etc/X11/init – запуск одного із робочих столів (як правило, GNOME або KDE) або менеджера вікон.
Завершення завантаження робочого стола або менеджера вікон свідчить про завершення завантаження ОС в цілому і готовність її до роботи в графічному режимі.
Якщо у файлі inittab за замовчуванням вибрано один із текстових режимів роботи, тоді процес init запускає одну із текстових оболонок (як правило, це оболонка bash) і процес завантаження ОС на цьому завершується. Для переходу Linux в графічний режим роботи досить виконати команду startx. Ця команда звертається до сценарію xinitrc із каталога /etc/X11/init, який виконує по суті ту ж послідовність дій, що і сценарії Xsession та Xclients.
Файл XF86Config - це основний конфігураційний файл системи X Window. Редагуючи цей файл, можна вирішити проблеми із настроюванням дисплея, клавіатури, пристрою “миша” а також і шрифтів. Розглянемо призначення основних розділів цього файла.
Розділ Module
Цей розділ служить для завантаження засобів підтримки сервера та візуалізації. Тут вказуються імена модулів, які завантажуються із каталога /usr/X11R6/lib/modules:
Section "Module"
Load "dbe"
Load "extmod"
Load "fbdevhw"
Load "dri"
Load "glx"
Load "record"
Load "freetype"
Load "type1"
EndSection
Рядки
Load "freetype"
Load "type1"
свідчать, що система X Window підтримує векторні шрифти TrueType і Type 1.
Розділ File
Цей розділ вказує Х-серверу місцезнаходження бази даних, яка містить палітри кольорів, розташування системних шрифтів та модулів:
Section "Files"
RgbPath "/usr/X11R6/lib/X11/rgb"
FontPath "unix/: 7100"
FontPath "/usr/X11R6/lib/X11/fonts/local"
FontPath "/usr/X11R6/lib/X11/fonts/misc"
FontPath "/usr/X11R6/lib/X11/fonts/Type1"
FontPath "/usr/X11R6/lib/X11/fonts/TrueType"
EndSection
Рядок
RgbPath"/usr/X11R6/lib/X11/rgb"
вказує на місцезнаходження бази даних, яка містить палітри RGB-кольорів. Інші рядки вказують на каталоги із відповідними шрифтами.
Розділ InputDevice
Цей розділ показує, які типи клавіатури та “миші’ використовуються:
Section "InputDevice"
Identifier "Keyboard0"
Driver "keyboard"
Option"XkbRules""xfree86"
Option"XkbModel""pc102"
Option"XkbLayout""ru"
EndSection
Section "InputDevice"
Identifier "Mouse0"
Driver "mouse"
Option "Protocol" "PS/2"
Option "Device" "/dev/psaux"
Option "ZAxisMapping" "4 5"
Option "Emulate3Buttons" "yes"
EndSection
Section "InputDevice"
Identifier"Mouse1"
Driver"mouse"
Option"Device""/dev/input/mice"
Option"Protocol""IMPS/2"
Option"Emulate3Buttons""no"
Option"ZAxisMapping""4 5"
EndSection
Якщо в комп’ютері має використовуватись тип клавіатури розкладкою US (США), тоді необхідно записати:
Option"XkbModel""us"
А якщо використовується розкладка клавіатури іншої країни, тоді має бути:
Option"XkbModel""pc102"
Про підтримку російської розкладки клавіатури свідчить рядок:
Option"XkbLayout""ru"
В даному випадку використовується два типи “миші”:
- із протоколом PS/2 і можливістю емуляції трикнопкової “миші”;
- із протоколом IMPS/2 і без емуляції трикнопкової “миші”.
Розділ Monitor
Цей розділ містить такі дані: ідентифікатор монітора, назву фірми-виробника, найменування моделі та діапазони частот горизонтальної та вертикальної розгортки:
Section "Monitor"
Identifier "Monitor0"
VendorName "Monitor Vendor"
ModelName "Monitor Model"
HorizSync 30-61
VertRefresh 50-120
Option "dpms"
EndSection
Розділ Device
Цей розділ містить відомості про чіпсет відеокарти, драйвер для її підтримки, параметри настроювання частоти тактового генератора та інші важливі опції:
Section "Device"
Identifier "S3 Savage4"
Driver "savage"
VendorName "S3 Savage4"
BoardName "S3 Savage4"
EndSection
Розділ Screen
В цьому розділі описуються ідентифікатор екрана, назва відеокарти, тип монітора, параметри передачі кольорів, роздільна здатність екрана:
Section "Screen"
Identifier "Screen0"
Device "S3 Savage4"
Monitor "Monitor0"
DefaultDepth16
Subsection "Display"
Depth 16
Modes "800x600" "640x480"
EndSubsection
EndSection
В даному випадку надаються режим глибини кольорів High Color (DefaultDept 16) за замовчуванням та два варіанти роздільної здатності екрана (800600 і 640480).
Linux підтримує багато різних файлових систем. Зрозуміло, що в першу чергу підтримується власна файлова система ext2 (або її покращений варіант - ext3). Інші файлові системи необхідно спочатку підключити (змонтувати). Точніше кажучи, підключаються пристрої, на яких містяться відповідні файлові системи: вінчестери, гнучкі диски, компакт-диски. З однієї сторони, такий підхід, звичайно, дещо незручний, особливо це стосується дискет. Однак, ми маємо можливість в межах однієї операційної системи легко переходити від одної файлової системи до іншої. До речі, у Windows такої можливості немає.
Власна файлова система ext2 (ext3) монтується до кореневого каталога / ще під час інсталяції Linux. Інші файлові системи із необхідністю монтуються до каталога /mount за допомогою команди mount:
mount [-t type] [-o options] device mount-point
де device – пристрій, на якому знаходиться підключувана файлова система;
mount-point – точка монтування;
type – тип файлової системи (необов’язково);
options – додаткові опції файлової системи (необов’язково).
Якщо файлова система знаходиться на дискеті, тоді іменем пристрою буде fd0 або fd1. Якщо ж підключається компакт-диск, то іменем прстрою найчастіше може бути cdrom або cd0.
Дещо складніше правильно записати ім’я пристрою при монтуванні вінчестерів. Як відомо, на вінчестері є розділи. У Windows такі розділи називаються логічними дисками і їм присвоюються букви латинського алфавіту. В Linux такого поділу на диски немає. Кожний розділ – це самостійний пристрій, що має своє стандартизоване ім’я. Це ім’я формується таким чином: перші дві букви – це hd, що, очевидно, означає hard disk. Наступною йде одна із чотирьох букв латинського алфавіту (a,b,c,d). Буква “a” присвоююється вінчестеру, який підключений як Primary Master, “b” – Primary Slave, “c” – Secondary Master, “d” – Secondary Slave. Таким чином, повна назва вінчестера, який підключений як Primary Master буде hda. Далі нумеруються розділи на вінчестері. Primary-розділів на жорсткому диску може бути всього чотири. Їм відповідають чотири можливих записи в Master Boot Record (MBR), а також номери з 1-го по 4-ий. Тобто, ці розділи маркуються в Linux як пристрої hda1-hda4. А якщо дисків буде більше, то вони будуть розташовані в extended–розділі і нумеруватись за порядком їх розташування, починаючи із hda5.
Точка монтування – це підкаталог каталога /mount, до якого монтується пристрій із файловою системою. Цей підкаталог має бути створено ще до початку монтування; його назва може бути довільною.
В команді mount можна вказати конкретний тип підключуваної файлової системи:
dos – файлова система FAT16 (операційної системи MSDOS);
vfat – файлова система VFAT (операційної системи Windows 95);
ntfs – файлова система NTFS (операційної системи Windows NT/2000/XP)
Можливі значення додаткових опцій команди mount наведені в Табл.6.1.
Таблиця 6.1 - Додаткові опції команди mount
| Опція | Опис опції |
| 1. - f2. - v3. - r4. - w5. - a | 1. Імітація підключення файлової системи2. Детальний звіт про процес монтування3. Монтування із доступом тільки для читання4. Монтування із доступом для читання і запису5. Монтуються всі файлові системи, які перераховані у файлі /etc/fstab |
Монтування є досить відповідальною системною операцією, тому вона дозволена лише суперкористовачу.
Наприклад, якщо необхідно до каталогу /mnt/windows підключити розділ С операційної системи Windows 95, тоді необхідно виконати команду mount в такому форматі:
mount - t vfat /dev/hda5 /mnt/windows.
А якщо необхідно до каталогу /mnt/floppy підключити дискету, тоді можна виконати команду mount таким чином:
mount /dev/fd0 /mnt/floppy.
Інформація про всі змонтовані файлові системи зберігається в системному файлі /etc/fstab.
Перед початком монтування нової файлової системи рекомендується переглянути раніше підключені файлові системи за допомогою команди df. Ця команда дає багато корисної додаткової інформації, зокрема обсяг вільного і зайнятого дискового простору.
Якщо потреба у деякій файловій системі відпала, тоді її можна відключити (розмонтувати) за допомогою команди umount, яка має два варіанти:
umount device,
або
umount mount-point.
Наприклад, демонтувати дискету можна таким чином:
umount /dev/fd0,
або
umount /mnt/floppy.
Монтувати файлові системи можна не тільки в текстовому режимі роботи ОС за допомогою команди mount.
В графічному режимі дуже зручно виконувати цю операцію, використовуючи панель керування (Control Panel) в робочому столі KDE, або спеціальну програму адміністрування linuxconf в робочому столі GNOME.
Основним файлом при налагоджені і конфігуруванні облікових записів користувачів є файл /etc/passwd. Це звичайний текстовий файл в форматі ASCII, який містить інформацію про кожного користувача в окремому рядку в таких семи полях, розділених двокрапкою:
поле 1 – імя користувача;
поле 2 – пароль користувача (символ Х означає, що пароль у зашифрованому вигляді зберігається у спеціальному файлі /etc/shadow);
поле 3 – ідентифікатор користувача (User ID - UID);
поле 4 – ідентифікатор групи (Group ID - GID);
поле 5 – коментар;
поле 6 – робочий каталог користувача;
поле 7 – використана оболонка за замовчуванням;
Приклад 1.
user1: X: 501: 500: OpenLinux User: /home/user: /bin/bash
Облікові записи нових корстувачів, крім паролів, можуть бути подані шляхом безпосереднього редагування файла /etc/passwd, проте дещо зручніше використати спеціальну утиліту useradd.
Загальний формат цієї утиліти містить багато різноманітних опцій, але на практиці достатньо використовувати тільки основні з них:
useradd [-g group] [-d home_dir] [-s shell] [-p password] name,
де
group – ідентифікатор групи;